Постанова

від 23.10.2019 по справі 200/3634/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 року справа №200/3634/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Гаврищук Т.Г., Гайдара А.В., за участю секретаря судового засідання - Антонюк А.С., представників позивача - адвокатів - Соловйової Н.В., Цеваліхіної Я.І., представників відповідача - Мулик К.К., Масалітіної Д.Ю., діючих за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі № 200/3634/19-а (головуючий суддя І інстанції - Абдукадирова К.Е., складене у повному обсязі 05 червня 2019 року у м. Слов`янськ Донецької області) за позовом Публічного акціонерного товариства ЕНЕГРОМАШСПЕЦСТАЛЬ до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2019 року Публічне акціонерне товариство ЕНЕГРОМАШСПЕЦСТАЛЬ звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 26.02.2019 № 0000085016 (а.с. 4-7 т.1).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26 лютого 2019 року № 0000085016 в частині суми зменшення суми від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за ІІІ та ІV квартали 2016 року у розмірі 81 624 520,00 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено (а.с. 175-182 т.6).

Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на ненадання судом першої інстанції вірної оцінки обставинам справи, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт наполягає на нереальності здійснення господарський операцій позивача з його контрагентом.

Крім того, апелянтом зазначено, що посилання суду першої інстанції на справу № 905/1190/17 є необґрунтованим, оскільки вказане рішення не є преюдиційним при розгляді цієї справи.

Вважає, що висновки суду першої інстанції, що у позивача немає обов`язку здійснювати контроль за діяльністю не лише своїх контрагентів, а і інших учасників господарських операцій суперечать висновкам Верховного Суду у справі № 816/1422/17.

Вважає, що судом першої інстанції, окрім іншого, порушено вимоги норм процесуального права, а саме ст. 173, 180 Кодексу адміністративного судочинства України в частині проведення підготовчого судового засідання (а.с. 185-189 т.6).

Представники відповідача у судовому засіданні надали пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просили суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники позивача надали в судовому засіданні надали пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, поданому до канцелярії суду 21 жовтня 2019 року, просили суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ зареєстровано 20.11.1995 року рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради народних депутатів, свідоцтво про державну реєстрацію від 20.11.1995 року за № 12701200000000317, перереєстровано 28.04.2011 року під реєстраційним номером 12701070019000317 виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області, у зв`язку зі зміною назви підприємства. Місцезнаходження суб`єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 84306, Донецька обл., м. Краматорськ (а.с. 8-12 т.1).

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17.05.2011 року №100336168, виданого СДПІ у м. Донецьку, індивідуальний податковий номер - 002106005156, зареєстрований платником ПДВ з 05.08.1997 року. З 04.05.2011 р. підприємство взято на облік в органі Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, реєстраційний номер 367/5 в якості платника єдиного соціального внеску (а.с. 13 т.1).

На підставі направлень, виданих Харківським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 30.11.2018 року № 179, № 180, № 181, № 182, № 183, № 184, № 185, 186, № 194 та відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1 статті 77 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за ІV квартал 2018 року, на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 16.11.2018 року № 2133, проведена планова документальна виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ" (код ЄДРПОУ 00210602) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 30.09.2018р., відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

ПАТ "ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ" проінформовано про проведення документальної планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 16.11.2018р. № 28, яке надіслано платнику податків 16.11.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення (дата вручення 20.11.2018).

Актом перевірки підтверджено, що перевірка проводилась з 30.11.2018 по 04.02.2019 року. Термін проведення перевірки продовжувався з 22.01.2019р. по 28.01.2019р. на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 18.01.2019р. № 137 та з 29.01.2019р. по 04.02.2019р. на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 28.01.2019р. № 171. Перевірку проведено за період з 01 січня 2013 року по 31 березня 2016 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складений Акт від 07 лютого 2019 № 19/28-10-50-16-07/00210602 Про результати документальної планової виїзної перевірки ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ", (код ЄДРПОУ 00210602) податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2016 по 30.09.2018р. (далі - Акт перевірки) (а.с. 2-250, т. 5, а.с. 1-120, т.6).

Зі змісту Акту перевірки, з якого вбачається наступне:

Як зазначено в пункті 2.7 розділу 2 Акту перевірки, в ході перевірки на адресу ПАТ ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ було надано листи від 30.11.2018 № 50442/10/28-10-50-13, від 30.11.2018 № 50444/10/28-10-50-13 про надання документів та пояснень. При цьому податковим органом зазначено, що підприємством були надані в повному обсязі всі необхідні для проведення перевірки документи та пояснення.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3 Акту перевірки визначено, що за даними перевірки встановлено, що відповідно до наказів ПАТ «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ про облікову політику на 2016 рік №5 від 11.01.2016, на 2017 рік - № 5 від 10.01.2017, на 2018 рік - №5 від 09.01.2018 платником податків організація та ведення бухгалтерського обліку та показників фінансової звітності здійснюється у відповідності з Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та діючими у відповідні періоди Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ), Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (МСБО) та Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ.

Водночас, перевіркою повноти визначення задекларованих ПАТ ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ показників у рядку 01 Декларацій „Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.04.2016 р. по 30.09.2018 р. встановлено завищення суми збитків на загальну суму 85 678 386 грн., в т.ч.: за півріччя 2016 року на 3 200 800грн.; за три квартали 2016 року на 33 222 600 грн.; за 2016 рік на 84 825 320грн.; за 1 квартал 2017 року на 853 066 грн., за півріччя 2017 року на 853 066 грн.; за три квартали 2017 року на 853 066 грн.; за 2017 рік на 853 066 грн.

У розділі четвертому Акту перевірки наведені наступні висновки податкового органу, зокрема: перевіркою встановлені порушення ПАТ ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ :

пп.134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п. 140.2, пп. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Податкового кодексу України, Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 18 Дохід , п. 3.3.1 параграфу 3.3 Міжнародного стандарту фінансової звітності 9 Фінансові інструменти в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування на загальну суму 373 472 458 грн., в тому числі: за півріччя 2016 року - на 32 311 953 грн.; 9 місяців 2016 року - на 92 660 704 грн.; 2016 рік - на суму 175 680 696 грн.; 1 квартал 2017 року - 204 780 242 грн.; півріччя 2017 року - 231 457 538 грн.; 9 місяців 2017 рік - 258 791 832грн.; 2017 рік - 288 089 409грн.; 1 квартал 2018 року - 316 528 619грн.; півріччя 2018 року - 344 130 328грн.; 9 місяців 2018 року -373 472 458 грн ( а.с.119 т. 6).

Не погодившись із висновками податкового органу, які викладені в Акті перевірки, позивач на адресу відповідача надіслав письмові заперечення від 19 лютого 2019 року № 388, відповідно до яких просив переглянути висновки та підстави донарахування доходу на брухт сталевий, отриманий від ТОВ ПРАЙМІНВЕСТСЕРВІС на суму 81 624 520,00 гривень (а.с. 18-19, т1).

26 лютого 2019 року листом № 9704/10/28-10-50-16-13 відповідач повідомив позивача про розгляд наданих заперечень та залишив висновки Акту перевірки від 07 лютого 2019 № 19/28-10-50-16-07/00210602 без змін, а заперечення без задоволення (а.с. 20-26, т1).

26 лютого 2019 року Офісом великих платників податків ДФС прийнято спірне податкове повідомлення - рішення № 0000085016, яким ПАТ ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 373 472 458 грн., в тому числі: за півріччя 2016 року - на 32 311 953 грн.; 9 місяців 2016 року - на 92 660 704 грн.; 2016 рік - на суму 175 680 696 грн.; 1 квартал 2017 року - 204 780 242 грн.; півріччя 2017 року - 231 457 538 грн.; 9 місяців 2017 рік - 258 791 832грн.; 2017 рік - 288 089 409грн.; 1 квартал 2018 року - 316 528 619грн.; півріччя 2018 року - 344 130 328грн.; 9 місяців 2018 року -373 472 458 грн. (а.с. 14, т1).

Позивач із зазначеним податковим повідомленням-рішенням не погодився та звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстави для зменшено суму від`ємного значення об`єкта спадкування податком на прибуток за ІІІ та IV квартал 2016 року у розмірі 81 624 520,00 грн. відсутні, а спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в цій частині.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та надаючи оцінку спірним правовідносинам, вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу.

Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України)

Відповідно до статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Системний аналіз змісту вищенаведених норм ПК України свідчить про те, що в податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат.

За визначенням статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні для надання їм юридичної сили і доказовості мати такі обов`язкові реквізити:

-назву документа (форми);

-дату і місце складання;

-назву підприємства, від імені якого складено документ;

-зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

-посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

-особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. п. 2.1 та п. п. 2.4 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі за текстом Положення № 88), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи (на паперових та машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити, як назву підприємства, установи, від імені яких складено документ; назву документа (форми), код форми; дату і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі); посаду, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як визначено у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV господарська операція визначена як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, право платника податків на збільшення валових витрат та на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів виключно у разі фактичного здійснення платником податків господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть бути підставою для врахування фінансових показників господарської операції в податковому обліку платника. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що спірним питанням є правовідносини між позивачем та ТОВ "ПРАЙМІНВЕСТСЕРВІС".

ТОВ "ПРАЙМІНВЕСТСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 39440645), відповідно до витягу з ЄДРПОУ зареєстровано 14.10.2014 року №10721020000030997 Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області, перебуває на обліку в ГУ ДФС Київської обл. (Бориспiльський район) (а.с. 163, т6).

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та ТОВ "ПРАЙМІНВЕСТСЕРВІС" 26 липня 2016 року укладено договір постачання № 15/681 (а.с. 150-155, т.1).

Відповідно до умов вказаного договору постачання Постачальник - ТОВ ПРАЙМІНВЕСТСЕРВІС передає у власність, Покупцю - ПАТ «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ , а Покупець приймає та оплачує товар, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, виробник якого визначені сторонами в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору (п.1.1. договору).

Ціна продукції зазначається у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору (п.2.1договору). Договір вважається укладеними та набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін(п.13.1 договору). Строк дії договору до 31.07.2017 (п.13.2 договору).

Як зазначено податковим органом в Акті перевірки, станом на 31.12.2017 року заборгованість перед ТОВ "ПРАЙМІНВЕСТСЕРВІС" у позивача відсутня.

Податковим органом в Акті перевірки зазначено, що в результаті проведеного аналізу постачальників виявлено, що у період з 01.04.2016 р. по 31.12.2016 р. постачальниками ТОВ ПРАЙМІНВЕСТСЕРВІС брухту сталевого №2 були: ТОВ ГРІН АПАРТМЕНС (код ЄДРПОУ 40174483) - період поставки серпень - вересень 2016р., ТОВ БАЙЛЗ ГРУП (код ЄДРПОУ 40538793)- період поставки 12.2016 -02.2017, ТОВ БІЗНЕС ЛЕЙКС (КОД ЄДРПОУ 40366497) період поставки жовтень 2016року, ТОВ "УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КОМПЛЕКТАЦІЇ "СПЕЦПРОМТЕХНІКА"(код ЄДРПОУ 30620357) період поставки листопад 2016 року, ПАТ ІНТЕКО (код ЄДРПОУ 31016969) період поставки грудень 2016 року.

У зв`язку з чим Харківським управлінням Офісу великих платників податків ДФС направлено запит від 03.12.2018 № 39357/7/28-10-50-16-11 до ГУ ДФС у Київськiй областi з питання проведення зустрічної звірки по взаємовідносинам ПАТ ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ з ТОВ ПРАЙМІНВЕСТСЕРВІС з питання постачання брухту сталевого №2.

На запит отримано результати опрацювання зібраної податкової інформації ГУ ДФС у Київськiй областi від 25.01.2019 №2/10-36-14-12/39440645 ( вх. №2081/7-03 від 30.01.2019), згідно якої не підтверджено факт реального здійснення придбання ТОВ ПРАЙМІНВЕСТСЕРВІС по взаємовідносинам з контрагентами - постачальниками ТОВ ГРІН АПАРТМЕНС (код ЄДРПОУ 40174483) за період серпень - вересень 2016 року та ТОВ БАЙЛЗ ГРУП (код ЄДРПОУ 40538793) за період грудень 2016року, ТОВ БІЗНЕС ЛЕЙКС (КОД ЄДРПОУ 40366497) за жовтень 2016року, ТОВ "УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ КОМПЛЕКТАЦІЇ "СПЕЦПРОМТЕХНІКА"(код ЄДРПОУ 30620357) за листопад 2016 року, ПАТ ІНТЕКО (код ЄДРПОУ 31016969) за грудень 2016 року (Розділ 3 Акту перевірки).

З огляду на викладене податковим органом визначено, що по ланцюгу постачання ТОВ ПРАЙМІНВЕСТСЕРВІС формувало податковий кредит за рахунок підприємств-постачальників, у яких не встановлено фактичне надходження товарно-матеріальних цінностей, номенклатура яких зазначена в податкових накладних зареєстрованих на адресу ТОВ ПРАЙМІНВЕСТСЕРВІС . А також, не можливо підтвердити факт постачання на адресу ПАТ ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ брухту сталевого №2, вид №2/308 ДСТУ 4121-2002 від ТОВ "ПРАЙМІНВЕСТСЕРВІС" у кількості 2933,8т на суму 81 624 520,00грн. навіть за наявності формально складених, але недостовірних первинних документів у зв`язку з:

- відсутністю необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності внаслідок відсутності кількості штату працюючих осіб у контрагентів-постачальників брухту сталевого №2, вид №2, відсутності виробничо - складських приміщень, які економічно необхідні для здійснення господарської діяльності;

- неможливістю встановлення фактичних постачальників брухту сталевого №2, вид №2, а також відсутність факту підтвердження реалізації (виробництва) по ланцюгу продажу/придбання між сумнівними підприємствами-постачальниками;

- недостовірністю даних, відображених в паперових носіях документів виписаних від контрагента-постачальника ТОВ "ПРАЙМІНВЕСТСЕРВІС" для ПАТ ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ , формальний підхід до їх оформлення, та як наслідок їх юридична дефектність .

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, податковим органом встановлено нереальність придбання ПАТ ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ товарів у ТОВ "ПРАЙМІНВЕСТСЕРВІС" та неправомірність документального оформлення взаємовідносин, тобто на думку податкового органу операції фактично не здійснювалися.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час проведення перевірки були надані документи, зокрема: платіжні доручення за договором постачання № 15/681 щодо сплати вартості брухту металевого на користь ТОВ ПРАЙМІНВЕСТСЕРВІС (а.с. 119-147, т1), а також копії договору №15/681 від 26.07.216р. с додатками; податкові накладні; бухгалтерську довідку, що підтверджує використання отриманого товару у виробництві ПАТ "ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ"; відповіді ДФС від 04.04.2019р.№17286/10/28-10-23-02; реєстр ПАТ ЕНЕРГОМАШСПЕСТАЛЬ первинної документації по ТОВ "ПРАЙМІНВЕСТСЕРВІС"; копії первинної документації по взаємовідносинам з ТОВ "ПРАЙМІНВЕСТСЕРВІС" за серпень 2016р., вересень 2016р., жовтень 2016р., грудень 2016р. (а.с. 150-250, т.1; 1-250, т.2; 1-250, т.3; 1-121, т.4; 121-137, т.6).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи.

Суд зазначає, що жодним законом не передбачено право фіскального органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов`язання пов`язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов`язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов`язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентів правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Пункт 61.1 стаття 61 ПКУ зазначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно підпунктів 62.1.2-62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин;

Статтею 71 ПКУ інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Підпунктом 72.1.1 п. 72.1 статті 72 ПКУ для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

З метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб`єкту господарювання у десятиденний термін ( пункт 73.5 статті 73 ПКУ).

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів ( пункт 74.1 ст. 74 ПКУ).

Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин): пунктом 2 визначено, що зустрічні звірки проводяться у суб`єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов`язань.

Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб`єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб`єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.

У разі отримання від суб`єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб`єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

За результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб`єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб`єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб`єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення( п.4,6-7).

Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 № 236.

У разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб`єкта господарювання, зокрема у зв`язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб`єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

При подальшому залученні суб`єкта господарювання (посадових осіб суб`єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу ДПС забезпечує проведення такої звірки.

За результатами проведення зустрічної звірки складається Довідка про результати проведення зустрічної звірки (далі - Довідка) (додаток 5) у двох примірниках та реєструється в Журналі реєстрації довідок/актів не пізніше останнього робочого дня терміну, відведеного для проведення зустрічної звірки відповідно до пункту 3.2 або 4.5 Методичних рекомендацій( п.п.4.4,4.6).

Додаток 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок у пункті 15 передбачає зазначення встановлених даних про проведений аналіз наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження, з приміткою, що у разі наявності зазначається й інша інформація, що має відношення до питань запиту і може бути використана органом-ініціатором при перевірці. Одночасно надаються належним чином завірені копії таких документів, що не підтверджують дані платника податків, наведені у запиті.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що контролюючий орган має право вчиняти дії щодо проведення зустрічних звірок та оформляти їх результати відповідними довідками (у разі проведення зустрічної звірки) чи актами (у разі неможливість проведення зустрічної звірки), викладення (зазначення) в таких довідках чи актах окремих відомостей (проведення аналізу господарської діяльності та аналізу укладених правочинів суб`єкта господарювання), навіть якщо зазначення такої інформації прямо не передбачено формою довідки чи акта.

Дії контролюючого органу щодо внесення до інформаційної системи Податковий блок змін показників податкової звітності суб`єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов`язань на підставі податкової інформації без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

Як встановлено в судовому засіданні, податковими органами взагалі не перевірялися первинні документи контрагентів позивача,а враховувалась лише податкова інформація по ланцюгу контрагентів, внаслідок чого є безпідставним висновок щодо відсутності реальності господарських операцій.

Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов`язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов`язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, відсутність основних засобів, не подання звітності до контролюючого органу) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податків, який у повному обсязі виконав передбачені податковим законодавством зобов`язання, які підтверджено документально.

Окрім того, слід зазначити, що в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність виробничих потужностей, основних засобів у контрагентів по ланцюгу постачання та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Крім того, недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Суд не може погодитися з висновками відповідача про те, що позивачем здійснювались нереальні операції, оскільки оцінка відповідачем виконання умов договору щодо поставок товарів( брухту) та фактичне заперечення його виконання сторонами правочину не може бути засновано на такому поверховому аналізі відомостей з інформаційних систем по контрагентам, без дослідження фактичного руху активів.

Таким чином, недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак в порушення вимог чинного законодавства, податковою інспекцією таких доказів не наведено та не представлено, а реальність виконання господарських операцій, не спростовано.

Відтак, посилання податкового органу, що у позивача наявний обов`язок здійснювати контроль за діяльністю не лише своїх контрагентів, а і інших учасників господарських операцій та посилання на висновки Верховного Суду у справі № 816/1422/17 у спірних правовідносинах є незмістовними з огляду на вищезазначене.

Фактично відповідач, заявивши про фіктивність укладених позивачем угод, поклав на позивача та на суд обов`язок спростовувати ці висновки, обмеживши свою участь у розгляді справи формальним невизнанням заявленого позову.

При цьому, пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними" встановлено: при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Разом з тим, доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого статтею 212 КК України відповідачем не надано, а договір, укладений позивачем з ТОВ «ПРАЙМІНВЕСТСЕРВІС» до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку, тощо.

Оскільки відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами протилежне, суд апеляційної інстанції, здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів та надавши їм правильну оцінку, дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову.

Більше того, в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в частині суми зменшення суми від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток за ІІІ та ІV квартали 2016 року у розмірі 81 624 520,00 гривень.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги твердження податкового органу, що суд першої інстанції при прийнятті спірного рішення безпідставно посилався на справу № 905/1190/17, оскільки мотивувальна частина рішення суду першої інстанції не спирається на вказану справу.

Однак,як вбачається з зазначеної справи, позивачем було подано позовну заяву до суду до ТОВ «ПРАЙМІНВЕСТСЕРВІС» про визнання договору поставки № 15/681 від 26.07.2016 року недійсним, посилаючись на податковий орган, який поставив під сумнів провадження відповідачем реальної фінансово- господарської діяльності. Під час розгляду справи було встановлено, що сторонами виконувались свої зобов`язання поставки металевого брухту за укладеним договором , здійснювалось постачання товару, сторонами було вчинено дії спрямовані на настання відповідних правових наслідків, тому відсутні будь-які правові підстави вважати спірний договір фіктивним. Рішенням Господарського суду Донецької області від 25.07.2017( яке набрало чинності) позивачу було відмовлено у визнанні договору поставки недійсним, що також підтверджує реальність зазначеної господарської операції.

Суд апеляційної інстанції не вбачає процесуальних порушень суду першої інстанції при прийнятті рішення,оскільки у відповідача було достатньо часу для надання додаткових доказів та документів як під час підготовчого провадження яке відбувалось з часу відкриття провадження 13.03.2019 року до часу його закриття 13.05.2019 року, а також під час розгляду даної справи. При цьому, зазначені апелянтом процесуальні порушення щодо неповного проведення підготовчого провадження не є обов`язковою підставою для скасування судового рішення прийнятого вірно по суті позовних вимог .

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалось.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі Золотас проти Греції стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі Капітал Банк АД проти Болгарії (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За змістом статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. 283, 310, 315, 316, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року у справі № 200/3634/19-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 23 жовтня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 23 жовтня 2019 року.

Судді Т.Г.Арабей

Т.Г. Гаврищук

А.В. Гайдар