Постанова

від 15.10.2019 по справі 520/7189/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 р.Справа № 520/7189/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

представника позивача Рудого В .В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 23.07.19 року по справі № 520/7189/19

за позовом ОСОБА_2

до Харківської обласної державної адміністрації

про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 , звернуся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позов до Харківської обласної державної адміністрації (далі - відповідач) , в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову Харківської обласної державної адміністрації від укладення договору оренди земельної ділянки кадастровий номер: 6321288500:03:000:0600, розташованої на території Шарівської сільської ради за межами населених пунктів, загальною площею 22,3889 га, з них: під ставком - 20,0606 га, прибережних захисних смуг 2,3283, (під гідротехнічними спорудами - 0,0814 га, пасовищ - 1,6369 га, боліт - 0,6100 га), (згідно рішення Банківського районного суду Харківської області по справі № 2006/1036/2012 від 20 серпня 2012 року), у вигляді зауважень юридичного сектору апарату обласної державної адміністрації від 21 .01.2019 № 32-20-10-546/0/19-19;

- зобов`язати Харківську обласну державну адміністрацію укласти договір оренди земельної ділянки кадастровий номер: 6321288500:03:000:0600, розташованої на території Шарівської сільської ради за межами населених пунктів, загальною площею 22,3889 га, з них: під ставком - 20,0606 га, прибережних захисних смуг - 2,3283, (під гідротехнічними спорудами - 0,0814 га, пасовищ - 1,6369 га, боліт - 0,6100 га) з громадянином ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1 ).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Харківської обласної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов`язання укласти договір оренди земельної ділянки. Роз`яснено позивачу, що дана справа розглядається місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для розгляду в суд першої інстанції, посилаючись на наданням судом першої інстанції невірної оцінки предмету позову.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач зазначав, що на його думку, в порушення процесуальних норм суд не з`ясував природу правовідносин і дійшов помилкового висновку про те, що предметом спору у цій справі є захист приватного інтересу позивача, порушеного відповідачем шляхом відмови в наданні в оренду земельної ділянки, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Позивач зазначає, що уцій справі він не порушує питання щодо визнання за ним права користування (власності) на земельну ділянку, а спору про право немає. В такій ситуації немає приватного інтересу, а тому справу повинен розглядати адміністративний суд.

Фактично речове право на земельну ділянку у позивача не виникло через те, що Харківська обласна державна адміністрація відмовила позивачу в передачі в оренду земельної ділянки у формі зауважень юридичного сектору апарату обласної державної адміністрації, тобто у спосіб не передбачений діючим законодавством, а спору про право на земельну ділянку між позивачем та відповідачем або третіми особами немає. Оскільки, сам договір оренди так і не було укладено, отже на думку позивача, спір є публічно-правовим.

Суть спірних правовідносин у цій справі полягає в оспорюванні правомірності ухваленого рішення у формі зауважень юридичного сектору апарату обласної державної адміністрації без винесення Розпорядження, речового права або спору щодо такого права позивача чи інших осіб на цю земельну ділянку немає, а позивач не вимагає визнання за ними прав на земельну ділянку. Виникнення спірних правовідносин зумовлено протиправними діями (бездіяльністю) відповідача під час вирішення питань, які за законодавчими приписами належать до його виключної компетенції, а тому законність таких дій/рішень (бездіяльності) місцевого органу виконавчої влади піддягає перевірці адміністративним судом.

Позивач в своєму позові не порушує питання щодо визнання за ним права оренди на земельну ділянку, а заявляє вимоги про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке перешкоджає йому в реалізації, закріпленого рішенням Банківського районного суду Харківської області від 20 серпня 2012 року права на оренду земельної ділянки. Приватний інтерес позивача на час звернення до суду з цим адміністративним позовом відсутній і може виникнути лише після реалізації її права на безоплатне отримання земельної ділянки.

Спір про оскарження рішення органу державної влади має вирішувати адміністративний суд, якщо оскаржуване рішення ще не реалізовано (не вичерпало свою дію), а право особи на земельну ділянку на підставі цього рішення ще не виникло.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У свою чергу, пунктами 1 і 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправної відмови від укладення договору оренди земельної ділянки та зобов`язання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки.

Таким чином, предметом спору у цій справі є захист приватного інтересу позивача, порушеного, на його думку, відповідачем шляхом відмови в наданні в оренду земельної ділянки під садівництво, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Колегія суддів вважає, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Згідно зі статтею 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Пунктом а частини 1 статті 17 ЗК України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Це положення узгоджується з вимогами частини 2 статті 16 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі , згідно з яким укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

У даному випадку, орган виконавчої влади (відповідач), реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до ст. 5 ЗК України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими він вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб`єктом земельних відносин.

У цьому спорі учасники земельних правовідносин не підпорядковані один одному, а отже, суб`єкт владних повноважень - відповідач як орган виконавчої влади - владних управлінських функцій, у питанні укладення договору оренди, не здійснює.

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 01 жовтня 2013 року у справі № 21-345а13, Великою Палатою Верховного Суду в поставної від 25.04.2018р. у справі №552/9255/15-а.

Крім того, Велика Палата Верховного суду рішеннями від 04.04.2018 року у справі 539/1957/16-а та від 30.05.2018 року у справі 150/928/14-а визначила, що з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами, та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору. Такі ознаки не притаманні адміністративним правовідносинам, натомість - притаманні цивільним правовідносинам, які з урахуванням суб`єктного складу можуть бути предметом судового розгляду у відповідному суді загальної юрисдикції або господарському суді.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що спір у цій справі належить до розгляду в порядку цивільного судочинства судом загальної юрисдикції, оскільки ОСОБА_2 є фізичною особою.

Таким чином, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції при прийнятті оскарженої ухвали дійшов вірного висновку про те, що спір у цій справі є приватноправовим та підлягає розгляду судом загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року по справі № 520/7189/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді (підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський Повний текст постанови складено 23.10.2019 року