Постанова

від 17.10.2019 по справі 826/10624/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/10624/18 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Земляної Г.В., Кобаля М.І., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2019 року адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Креатив Буд до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Креатив Буд (надалі за текстом - ТОВ Креатив Буд ) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 7912615141 від 12.06.2018 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 260 664 грн.; податкового повідомлення-рішення № 7922615141 від 12.06.2018 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 319 705 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ Гранд Асторія суперечать дійсним обставинам та спростовуються первинними документами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти у цій частині постанову про відмову у задоволенні позову.

Зокрема, скаржник зазначає, що надані позивачем документи не розкривають зміст господарської операції.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 31.10.2017 р. по 16.11.2017 р. та з 14.05.2018 р. по 16.05.2018 р. посадовцями Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Креатив буд з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.10.2015 р. по 30.06.2017 р.

Результати перевірки оформлено актом № 346/26-15-14-01-03/40080453 від 19.08.2017р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 44, 134, 198, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ) внаслідок чого занижено податок на прибуток на 260 664 грн. та занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 255 764 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до наданих до перевірки документів та даних бухгалтерського обліку ТОВ Креатив Буд придбало у ТОВ Гранд Асторія облицювальну цеглу у кількості 45 400 штук та цент марки М500 в кількості 280 т.

У подальшому ця цегла та цемент були передані позивачем субпідрядникам ТОВ БПК Будресурс та ТОВ Регіон Комфорт Буд .

Водночас перевіркою не підтверджено реальність господарських операцій між ТОВ Креатив Буд та ТОВ Гранд Асторія .

Так, підписи у видаткових накладних, виданих ТОВ Гранд Асторія неможливо ідентифікувати, оскільки в них не зазначено посад та прізвищ відповідальних осіб.

Крім того, у товарно-транспортних накладних зазначено перевезення залізобетонних виробів, а не цементу та цегли.

ТОВ Гранд Асторія не подавало декларацій з податку на прибуток підприємств та податкові розрахунки за формою № 1ДФ, що свідчить про відсутність у нього основних засобів та трудових ресурсів.

Згідно інформаційних баз ДФС України ТОВ Гранд Асторія придбавало цемент та цеглу у ТОВ Експортні Перевезення та ТОВ Сатор Груп , водночас останні таких товарів не придбавали.

Також, за змістом судових рішень у справах № 359/1393/18 та № 755/7227/17 ТОВ Гранд Асторія має ознаки фіктивності та використовувалось для переведення безготівкових коштів у готівку.

На думку контролюючого органу наведене свідчить про те, що позивачем безоплатно отримано товари, походження яких не відоме.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято: податкове повідомлення-рішення № 7912615141 від 12.06.2018 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 260 664 грн., у тому числі 260 664 грн. за основним платежем та 65 166 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 7922615141 від 12.06.2018 р., яким ТОВ Креатив Буд збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 319 705 грн., у тому числі 255 764 грн. за основним платежем та 63 941 грн. за штрафними санкціями.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, у редакції названого Закону, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пункт 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, визначає об`єкт витрат, як продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Згідно пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пунктом 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати до складу до складу прямих матеріальних витрат віднесено вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем до суду першої інстанції було надано копії: видаткових накладних № 61 від 09.03.2017 р., № 33 від 23.02.2017 р.; податкових накладних № 8 від 09.03.2017 р., № 21 від 23.02.2017 р., № 22 від 23.02.2017 р.; товарно-транспортних накладних; карток рахунків у яких відображено відомості про зміну у структурі активів та зобов`язань товариства; платіжних доручень, які свідчать, що зобов`язання за договором виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, у ТОВ Креатив Буд наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум доходів, витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ Гранд Асторія .

Сам по собі факт того, що контрагент позивача є фігурантом у кримінальному провадженні не дає підстави для висновку про безтоварність господарських операцій.

Помилковим є посилання Головного управління ДФС у м. Києві на те, що до перевірки не було надано договору, оскільки у даному випадку укладення письмового договору є не обов`язковим.

Так само і окремі недоліки у первинних документах не можуть бути підставою для позбавлення платника права на формування витрат та податкового кредиту.

Не можуть бути прийняті в якості доказу твердження відповідача про те, що контрагент позивача не мав необхідних ресурсів для провадження господарської діяльності.

Такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без проведення перевірки контрагента позивача та дослідження первинних документів.

Суд вважає неприйнятними посилання відповідача на те, що контрагенти ТОВ Гранд Асторія не придбавали товар, який у подальшому був реалізований позивачеві.

При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, робіт та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та ТОВ Гранд Асторія .

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, на формування витрат та податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 22 жовтня 2019 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Г.В.Земляна

суддя М.І.Кобаль