Постанова

від 23.10.2019 по справі 460/1820/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2019 рокуЛьвів№ 857/10390/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу члена релігійної громади Української Православної Церкви с. Розваж Юрчука Ігоря Степановича на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі за позовом члена релігійної громади Української Православної Церкви с. Розваж ОСОБА_2 до Рівненської обласної державної адміністрації, державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука Олега Богдановича про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування розпорядження, рішення, записів,-

суддя в 1-й інстанції Дудар О.М.,

час ухвалення рішення - 07.08.2019 року,

місце ухвалення рішення - м.Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 07.08.2019 року,

в с т а н о в и в :

Член релігійної громади Української Православної Церкви с.Розваж ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Рівненської обласної державної адміністрації, державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчука Олега Богдановича , в якому просить:

визнати протиправними дії Рівненської обласної державної адміністрації щодо проведення реєстрації змін до статуту Української Православної Церкви с.Розваж (ідентифікаційний код 22566096, 35866, Рівненська область, Острозький район, с.Розваж) шляхом реєстрації статуту Української Православної Церкви с.Розваж в новій редакції;

визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації "Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції" від 27.03.2019 №257 стосовно реєстрації статуту Української Православної Церкви с.Розваж (ідентифікаційний код 22566096, 35866, Рівненська область, Острозький район, с.Розваж) в новій редакції з новою юридичною назвою;

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Кир`янчука Олега Богдановича про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи - Української Православної Церкви с.Розваж (ідентифікаційний код 22566096, 35866, Рівненська область, Острозький район, с.Розваж), на підставі якого внесено записи в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.04.2019 №16071050002000778 та №16071070003000778;

визнати протиправними та скасувати записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.04.2019 №16071050002000778 та №16071070003000778, що внесений державним реєстратором Кир`янчуком Олегом Богдановичем щодо державної реєстрації внесення змін до установчих документів юридичної особи - Української Православної Церкви с.Розваж (ідентифікаційний код 22566096, 35866, Рівненська область, Острозький район, с.Розваж).

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що предметом спору є не права та інтереси учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а порушення відповідачами вимог законодавства, які регулюють питання внесення та реєстрації змін до статутних документів юридичної особи, у даному випадку релігійної організації. Такі правовідносини, на переконання апелянта, належать до публічно-правових, оскільки випливають із повноважень відповідачів як суб`єктів владних повноважень. Також позивач вважає, що суд першої інстанції помилково врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 19.12.2018 року у справі № 806/3462/14, оскільки у цій справі підстави позову та обґрунтування позовних вимог були іншими, ніж вказані нею у позовній заяві. Зокрема, позивач зазначає, що із змісту постанови Верховного Суду від 19.12.2018 року у справі № 806/3462/14 слідує, що вимоги позивача були обґрунтовані тим, що відбулось захоплення релігійної громади шляхом внесення змін і доповнень до її статуту особами, які не є засновниками громади, внаслідок чого було змінено підпорядкування громади з Московського патріархату на Київський, чим порушено права віруючих, які утворили релігійну громаду. А відповідачем, обласною державною адміністрацією, було порушено вимоги ст. 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та не перевірено порядок скликання парафіяльних зборів, визначений статутом релігійної громади. В свою чергу, вона обґрунтовує свої вимоги тим, що Рівненська ОДА не отримувала і не могла отримати документи, передбачені Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації", які є безпосередньою підставою для винесення розпорядження про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції. А Державний реєстратор здійснив спірні реєстраційні дії за відсутності підстав і документів, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Крім того, в позовній заяві вона не наводила жодних доводів про наявність спору щодо зміни канонічного підпорядкування релігійної громади. Також позивач посилається на: постанову Верховного Суду від 16.10.2018 року у справі № 807/3565/14, яка розглянута касаційним судом в порядку адміністративного судочинства і в якій предмет і підстави позову, на думку позивача, є аналогічними викладеним нею у позовній заяві; окрему думку судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О.Б. у справі № 825/642/18 за позовом ПАТ "Укрбізнесбанк" до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправними й скасування рішення і запису, де зазначений суддя вказав, зокрема, що незгода з рішенням відповідача у зв`язку з недотриманням ним вимог законодавства, яке визначає підстави та порядок проведення реєстраційних дій, спричиняє публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.

Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з`явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у їхній відсутності в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Проаналізувавши зміст наведених вище норм КАС України, колегія суддів вважає, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад, обов`язковою ознакою якого є участь суб`єкта владних повноважень, однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для віднесення спору до категорії публічно-правових та, відповідно, до справ адміністративної юрисдикції.

Тому для визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі тощо.

27 березня 2019 року Рівненською обласною державною адміністрацією було ухвалено розпорядження №257, яким, зокрема, зареєстровано статут Української Православної Церкви с.Розваж в новій редакції.

На підставі вказаного розпорядження державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи та внесено відповідні записи.

Як зазначено вище, позивач оскаржив зазначені вище рішення (дії) відповідача до суду.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, предметом спору у даній справі є правомірність рішення Рівненської ОДА щодо реєстрації статуту релігійної громади у новій редакції, зміни керівника і найменування цієї релігійної громади, а також відповідних рішень (реєстраційних дій) Державного реєстратора, прийнятих (вчинених) на підставі вказаного рішення Рівненської ОДА.

Як вбачається із змісту позовної заяви, Позивач відзначає, що 10.03.2019 у відповідності до вимог чинного законодавства України та статуту Релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви с. Розваж " було проведено загальні збори членів релігійної громади - Парафіяльні збори, які оформлені Протоколом Загальних зборів членів релігійної громади - Парафіяльних зборів Релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви с. Розваж". У вказаних зборах взяли участь 197 осіб зі складу прихожан Релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви с. Розваж " (загальна кількість прихожан якої (осіб які висловили бажання залишатись у лоні УПЦ) складає 197 осіб).

На цих парафіяльних зборах було прийнято рішення про залишення Релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви с. Розваж" в лоні Української Православної Церкви та про підтримку Предстоятелю Блаженнішому Онуфрію, Митрополиту Київському і всієї України (тобто про підтвердження підлеглості в канонічних та організаційних питаннях Українській Православній Церкві), чим висловлено відмову від зміни підлеглості Релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви с. Розваж" у канонічних і організаційних питаннях.

Додатково зазначає, що керівник Релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви с. Розваж" не підписував та не подавав будь-яких заяв про проведення державної реєстрації будь-яких змін щодо Релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви с. Розваж" до Рівненської ОДА, тобто оскаржувані реєстраційні дії ініційовані неуповноваженим суб`єктом.

Тобто, спірні зміни до статуту зазначеної релігійної організації (затвердження статуту в новій редакції) передбачають зміну підлеглості релігійної громади у канонічних і організаційних питаннях, які заперечуються громадою (окремими її членами). При цьому, позивач вказує на відсутність повноважень у особи, яка подала заяву та відсутність у неї необхідного пакету документів для реєстрації нової редакції статуту, оспорює повноваження приймати рішення про зміну статуту.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що даний спір не є публічно-правовим, який належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні правовідносини стосуються прав та інтересів учасників релігійної громади на канонічне підпорядкування, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані саме на захист цивільного права позивача як члена релігійної організації та випливає із внутрішньої діяльності цієї організації.

При цьому, колегія суддів наголошує, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є саме суть (характер) спірних правовідносин, а не формальні підстави звернення до суду з відповідним позовом та суб`єктний склад учасників справи.

В цьому контексті колегія суддів зазначає, що хоч позивач посилається на порушення відповідачами вимог законодавства, які регулюють питання внесення та реєстрації змін до статутних документів юридичної особи, у даному випадку релігійної організації, фактичною підставою звернення до суду, як описано вище, стали не стільки протиправні дії відповідача щодо реєстрації статуту релігійної організації в новій редакції, як дії осіб, які прийняли рішення про зміну підлеглості релігійної громади та подали відповідну заяву. Також колегія суддів зазначає, що відповідачі, приймаючи оскаржувані рішення, хоч і здійснювали владні управлінські повноваження, проте факт здійсненої спірної реєстрації статуту релігійної організації та внесення відповідних відомостей до реєстру обумовлений наданими для такої реєстрації документами, а позивач підставою позову вказує відсутність повноважень у особи, яка подала заяву та відсутність у неї необхідного пакету документів для реєстрації нової редакції статуту. Також наданню правової оцінки розпорядженню Рівненської обласної державної адміністрації передує встановлення та доказування у даному спорі обставин, які є внутрішньою діяльністю релігійної організації.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, в даному випадку спір фактично виник саме між засновниками (членами) релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви с. Розваж", яка підпорядкована Українській Православній Церкві Московського патріархату та релігійною громадою, яка вирішила змінити канонічне підпорядкування, подавши відповідну заяву про реєстрацію змін до Рівненської ОДА.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин правильно та обґрунтовано врахував висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 19.12.2018 року у справі № 806/3462/14.

Доводи позивача про безпідставність врахування судом зазначених висновків Верховного Суду в зв`язку з тим, що у цій справі підстави позову та обґрунтування позовних вимог були іншими, ніж вказані нею у позовній заяві, колегія суддів вважає необґрунтованими і не бере до уваги, оскільки в обох справах підстави і обґрунтування позову були аналогічними, а саме наявність спору між членами релігійної громади щодо канонічного підпорядкування релігійної організації та прийняття обласною державною адміністрацією рішення про затвердження статуту цієї організації в новій редакції, зокрема, назви та підпорядкування, на підставі звернення окремих членів громади, що оспорює інша частина громади.

Водночас, колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача на постанову Верховного Суду від 16.10.2018 року у справі № 807/3565/14, яка розглянута в порядку адміністративного судочинства і в якій предмет і підстави позову є аналогічними як і у даній справі, та на окрему думку судді Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О.Б. у справі № 825/642/18, де він вказав, зокрема, що незгода з рішенням відповідача у зв`язку з недотриманням ним вимог законодавства, яке визначає підстави та порядок проведення реєстраційних дій, спричиняє публічно-правовий спір, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, зважаючи на таке.

У справі № 807/3565/14 Верховний Суд не досліджував і не робив висновків щодо юрисдикції справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постанові Верховного Суду, а не окрему думку судді. Крім того, у справі № 825/642/18 спір виник із зовсім інших правовідносин, а саме щодо правомірності здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 308,312,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу члена релігійної громади Української Православної Церкви с. Розваж Юрчука Ігоря Степановича залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2019 року у справі № 460/1820/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді В. Я. Качмар О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 23 жовтня 2019 року.