Постанова

від 17.10.2019 по справі 620/1197/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1197/19 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Земляної Г.В., Кобаля М.І., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 40867327), як правонаступника Управління Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ08564937) щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні з ОСОБА_1

- стягнути з Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 40867327) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код номер НОМЕР_1 ) середній заробіток (грошове забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.05.2018р. по 26.03.2019р. в розмірі 141328 грн.53 коп. ( ста сорока однієї тисячі трьохсот двадцяти восьми гривен ) грн. 53 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що при звільненні з військової служби з ним не було проведено повний розрахунок по грошовому забезпеченню, а саме не була виплачена компенсація за належні до видачі предмети речового майна. Крім того, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 у справі № 620/3512/18 йому було перераховано 16124,07 грн. грошової компенсації за речове майно, тому вважає, що затримка розрахунку при звільненні, що виникла, дає підстави для звернення до суду з вимогою про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач проходив військову службу в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді курсанта та на посадах офіцерського складу.

Наказом в.о. начальника Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції Про звільнення ОСОБА_1 від 25.04.2018 № 124/ОС-18 майора внутрішньої служби Лаптія Б.В., заступника начальника Чернігівського міського відділу з питань пробації Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції звільнено 02.05.2018 відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу України та пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію (у зв`язку зі скороченням штатів).

Згідно довідки Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 27.08.2018 № 33/500 компенсація за неотримане речове майно виплачена не була.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 у справі №620/3512/18 позов ОСОБА_1 задоволено повністю; визнано протиправною бездіяльність Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з приводу невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна у сумі 16059 грн. 43 коп. в день звільнення 02.05.2018 року; стягнуто з Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за належні до видачі предмети речового майна у сумі 16059 грн. 43 коп.

Вказана компенсація була перерахована на картковий рахунок позивача 28.12.2018 в розмірі 12927,84 грн. та 16.03.2019 в розмірі 3196,23 грн., що підтверджується виписками Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк .

Частиною п`ятою статті 23 Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу України від 23 червня 2005 року № 2713-IV визначено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України Про Національну поліцію , а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію від 02 липня 2015 року № 580-VIII (надалі за текстом - Закон 580-VIII ) поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами визначено Порядком забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 14 серпня 2013 р.

Пунктом 2 цього Порядку визначено, що речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах, що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.

Відповідно до пункту 5 Порядку речове майно особистого користування є власністю осіб, яким воно видано, з моменту його отримання, крім осіб рядового і молодшого начальницького складу, що навчаються у навчальних закладах Державної кримінально-виконавчої служби.

Відповідно до пункту 23 Порядку грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається ДПтС відповідно до їх закупівельної вартості.

Пунктом 27 Порядку установлено, що під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.

За приписами статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Разом з тим, згідно з пунктом 22 Порядку грошова компенсація виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, установлених на відповідні цілі.

Тобто, компенсація за речове майно не є складовою заробітної плати та не належить до сум, що мають бути виплачені у день звільнення, а виплачується лише після надходження відповідних коштів на рахунки в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна на відповідний рік.

При цьому стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Така позиція суду узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі Меньшакова проти України від 08 квітня 2010 року передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статей 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

За таких обставин, за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 КЗпП України є безпідставним.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 810/1543/17.

З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів звертає увагу, що ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції помилково послався на Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений на постановою Кабінету Міністрів України№ 178 від 16.03.2016 р., оскільки спірні правовідносини врегульовано Порядком забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби.

Разом з тим, враховуючи що наведене не призвело до неправильного вирушення справи по суті, судова колегія не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 22 жовтня 2019 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Г.В.Земляна

суддя М.І.Кобаль