Постанова

від 22.10.2019 по справі 804/4643/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2019 року

Київ

справа №804/4643/16

адміністративне провадження №К/9901/22739/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача- Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Гусака М.Б.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроважмаш"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року (суддя - Дєєв М.В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2019 року (головуючий суддя Коршун А.О. (доповідач), судді: Чередниченко В.Є., Панченко О.М.)

у справі за позовом Акціонерного товариства "Дніпроважмаш"

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Дніпроважмаш" (надалі також - АТ Дніпроважмаш , відповідач) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі також - Офіс платників податків, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 липня 2016 року: №0000534000, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у загальному розмірі на 484 702,5 грн.; №0000544000, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 163199,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 16319,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю висновків відповідача щодо нереальності господарських відносин між ним та контрагентом ТОВ Вілс ЛТД

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 1 вересня 2016 року позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 вересня 2017 року залишив без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2016 року.

Постановою Верховного Суду від 20 березня 2018 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 28 вересня 2017 року скасовано та направлено справу на новий розгляд.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2019 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову АТ Дніпроважмаш до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалюючи рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2019 року, суди першої та апеляційної інстанції виходили із того, що додані до матеріалів справи позивачем первинні бухгалтерські документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, які посвідчують факт постачання товарів, а тому формування даних податкового обліку на їх підставі суперечить вимогам чинного законодавства.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін. Вказує, що судами при ухваленні оскаржуваних рішень не допущено порушень норм матеріального та процесуального права.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної Офісом платників податків позапланової виїзної перевірки АТ Дніпроважмаш складено акт перевірки від 21 червня 2016 року № 5/28-01-40-02-00168076 (надалі також - Акт перевірки), згідно з яким позивачем порушено вимоги: пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.2 статті 201 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

На підставі Акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 липня 2016 року:

- № 0000534000, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 323135,00 грн. за основним платежем та 161567,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000544000, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 163199,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 163199,00 грн.

Фактичною підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки відповідача про неправомірне формуванням АТ Дніпроважмаш даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей (чавуну переробного) в ТОВ Вілс ЛТД .

За твердженнями відповідача, реальність операцій між зазначеними суб`єктами господарювання спростовується тим, що:

- з прибуткових ордерів неможливо ідентифікувати осіб, котрі оприбутковували товар;

- сертифікати якості заводу виробника на продукцію не надані;

- при проведенні аналізу архіву електронної звітності єдиного реєстру податкових накладних та інформаційних систем щодо ланцюга постачання продукції, яка ТОВ Вілс ЛТД була реалізована позивачу, встановлена відсутність придбання контрагентом позивача чавуну переробленого у контрагентів-постачальників;

- проаналізувавши підписи на видаткових та товарно-транспортних накладних, підписаних ОСОБА_1 , встановлено, що підписи на них відрізняються; крім того, у товарно-транспортних накладних не вказано повну адресу в графах пункт навантаження та пункт розвантаження , на них відсутні печаті автоперевізника та підписи водіїв;

- у 2015 році у контрагента ТОВ Вілс ЛТД працювало дві особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які, згідно із отриманими поясненнями, фактично займались перерахуванням безготівкових коштів на підконтрольні їм підприємства.

Надаючи оцінку висновкам податкового органу, судами попередніх інстанцій також встановлено, що між ТОВ Вілс ЛТД та АТ Дніпроважмаш укладено договір поставки товару (чувуну переробного) від 28 січня 2015 року № 61/261.

На підтвердження здійснення фінансово-господарських взаємовідносин за вказаним договором позивач надав податкові накладні від 14 лютого 2015 року №37, № 35 від 13 лютого 2015 року, від 13 лютого 2015 року №36, від 20 лютого 2015 року №97, від 20 лютого 2015 року №98, прибуткові накладні від 20 лютого 2015 року, від 14 лютого 2015 року, від 13 лютого 2015 року з відмітками про дату постачання вантажу, товарно-транспортні накладні, витяг із журналу в`їзду-виїзду вантажних автомобілів.

Позивачем надано пояснення, згідно з якими придбаний товар (чавун) використано АТ Дніпроважмаш в межах господарської діяльності при технологічному процесі продукції.

За змістом договору поставки постачальник зобов`язувався надати сертифікати вищезазначену продукцію, при цьому позивачем не надано до перевірки та до суду вказаних сертифікатів якості на отриману продукцію чи будь-яких інших доказів, які могли б підтвердити факт реального виробництва, отримання товару та подальшого використання його.

Крім того, судами встановлено, що згідно з протоколом огляду від 10 лютого 2016 року, складеного в межах кримінального провадження №32015100050000084, відкритого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205, частиною першою статті 212, частиною п`ятою статті 27, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України, проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що гр. ОСОБА_1 з метою отримання прибутку у вигляді відсотку від проведених грошових коштів у готівкову форму, за попередньою змовою з громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , організував роботу схем ухилення від сплати податків, шляхом використання підконтрольних їм фіктивних суб`єктів господарювання, зокрема ТОВ Вілс ЛТД з метою прикриття своєї незаконної діяльності, яка полягала сприянні в ухиленні від сплати податків та конвертації безготівкових коштів у готівку, штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та придбання неоприбуткованих готівкових коштів, які в подальшому, передавались реальним підприємствам - вигодонабувачам.

Також в межах вищевказаного кримінального провадження було встановлено, що відповідні підприємства, в тому числі й ТОВ Вілс ЛТД , відносяться до однієї схеми, яка створена з метою надання послуг для підприємств реального сектору економіки з формування незаконного податкового кредиту та конвертації грошових коштів у зазначених розмірах. Засновники вказаних суб`єктів підприємницької діяльності, які також є одноособово директорами та головними бухгалтерами вказаних товариств, ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності останніх не мають. Дані підприємства відсутні за податковими адресами не мають певних трудових ресурсів, необхідних для поставки товару, виконання робіт, надання послуг, що свідчить про неможливість проведення фінансово-господарської діяльності.

За результатами аналізу фінансових операцій, здійснених ТОВ Вілс ЛТД , встановлено, що від суб`єктів первинного фінансового моніторингу отримано 278 повідомлень стосовно фінансових операцій, проведених за період з 19 серпня 2014 року по 25 вересня 2015 року на загальну суму 59,47 млн. грн., пов`язаних з зарахуванням/перерахуванням безготівкових коштів на/з рахунків ТОВ Вілс ЛТД , відкритих у ПАТ Таскомбанк , ПАТ Укрсиббанк , АТ Укрсиббанк , ПАТ Правекс Банк , у якості оплати головним чином за товар, послуги, м`ясопродукцію, оплати згідно договору про відступлення права вимоги, фінансової допомоги.

Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_2 (яка, відповідно до даних, що зазначені в договорі поставки від 28 січня 2015 року № 61/261 була директором ТОВ Вілс ЛТД ), остання зазначила, що вона є засновником ТОВ Вілс ЛТД , а її чоловік ОСОБА_1 - директором, при цьому вона вказала, що не підписувала документи фінансово-господарської діяльності від імені службових осіб, зокрема ТОВ Вілс ЛТД .

Згідно з протоколом допиту свідка від 8 лютого 2016 року ОСОБА_3 , останній зазначив, що працював у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; вказані особи займаються діяльністю, суть якої полягає в перерахуванні безготівкових грошових коштів на підконтрольні їм підприємства, зокрема й ТОВ Вілс ЛТД , та зняття цих коштів через банкомати та банківські установи і видача їх клієнтам за певну грошову винагороду, з вирахуванням певного відсотку.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

У касаційній скарзі, обґрунтовуючи порушення норм матеріального та процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій, АТ Дніпроважмаш вказує, що:

- судами попередніх інстанцій не враховано висновків, за яких, постановляючи постанову від 20 березня 2018 року, Верховний Суд скеровував справу на новий розгляд до суду першої інстанції, і не дослідив інших обставин, які мають значення для вирішення спору;

- судами не з`ясовано питання щодо наявності товару та не надано оцінки тому, що сертифікати якості, відсутність яких, стала підставою для висновку про нездійснення спірних операцій, не є первинними документами в розумінні чинного законодавства;

- посилання фіскального органу на протоколи допиту свідків у кримінальній справі, де ще немає вироку у справі, є безпідставними;

- позивачем надано всі документи, які підтверджують реальність придбання товару: договір, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, відвісні накладні, книгу реєстрації в`їзду-виїзду вантажних автомобілів, прибуткові ордери, податкові накладні, банківські виписки.

3.2. Доводи відповідача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та вказує на факт допущених позивачем порушень при формуванні даних податкового обліку за результатами відображення господарських операцій із ТОВ Вілс ЛТД .

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств врегульовані положеннями Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з абзацом одинадцятим статті 1 якого первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Наведені норми підтверджують висновок про те, що первинні документи, створені у письмовій або електронній формі, для цілей оподаткування повинні містити відомості про факти реальної підприємницької та іншої діяльності, які впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року N290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені ПК України.

Таким чином, доходи і витрати беруть участь у розрахунку податку на прибуток, водночас визначальним для цілей податкового обліку є те, що такі витрати та доходи повинні бути сформовані на підставі реальної господарської операції, яка фактично здійснюється саме тим суб`єктом господарювання, який зазначений в первинних документах.

Щодо правил формування податкового кредиту з податку на додану вартість, то Суд звертає увагу на таке.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачають, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз зазначених вище положень ПК України свідчить про те, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв`язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов`язкові реквізити).

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути не лише фактично здійсненими, а й підтвердженими належними та допустимими первинними документами і доказами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентом з метою використання у господарській діяльності, та є підставою для формування даних податкового обліку платника податків.

З огляду на ненадання сертифікатів якості на продукцію, будь-яких інших належних письмових доказів, які б могли з урахуванням технологічного процесу виробництва підприємства та систему обліку товарно-матеріальних цінностей, яка використовується позивачем, підтвердити факт реального отримання позивачем цього товару від постачальника та його подальше використання в межах господарської діяльності при технологічному процесі виготовлення кінцевої продукції та зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо ведення господарської діяльності контрагентом позивача та його уповноваженими особами, слід погодитися із висновками судів попередніх інстанцій про безпідставне формування позивачем даних податкового обліку.

Суд акцентує увагу на тому, що хоч позивач під час розгляду зазначав про використання придбаних у контрагента товарів у господарській діяльності, проте жодних доказів на підтвердження цього матеріали справи не містять.

Суд погоджується з підходом, відповідно до якого сама по собі відсутність сертифікатів на товар не може бути належним доказом фактичного нездійснення господарських операцій, проте за наявності інших обставин, за результатами оцінки яких, суд дійде висновку про неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат платником податків, така обставина може бути додатковим аргументом щодо допущених платником податків порушень правил податкової дисципліни.

Суд звертає увагу на те, що, ухвалюючи постанову від 20 березня 2018 року у цій справі, Верховний Суд скеровував справу на новий розгляд до суду першої інстанції з зокрема з тих підстав, що не перевірено факту реального руху активу по всьому ланцюгу учасників схеми.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши надані під час розгляду справи позивачем та відповідачем докази дійшли висновку про відсутність фактичного здійснення операцій з поставки товару.

Щодо суті пояснень посадових осіб контрагента, які вказують на недобросовісність ведення господарської діяльності, то Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, використовуючи цілком правильну аргументацію щодо необхідності комплексного дослідження обставин справи та підтвердження операцій відповідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, дійшли обґрунтованого висновку про необхідність врахування всіх повідомлених контролюючим органом фактичних обставин, що ставлять під сумнів реальний характер господарських операцій, в тому числі й пояснень, суть яких не спростована належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами.

Враховуючи встановлені в ході розгляду даної справи обставини, а також відсутність в матеріалах справи документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій у сукупності із виявленими фактами щодо діяльності контрагента (які не спростовані відповідними доказами), Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що в даному випадку не підтверджено реальності операцій, які зумовлювали б зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача).

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 3, 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 3 липня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

М.Б. Гусак