Рішення

від 15.10.2019 по справі 398/2522/19

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/2522/19

провадження №: 2/398/1541/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"15" жовтня 2019 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В. з участю секретаря судового засідання Канчуковської Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Олександрія у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Авто Трейд Юкрейн про визнання недійсним договору постачання з відстрочення платежу та стягнення грошових коштів,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою у якій просить визнати недійсним договір постачання з відстроченням платежу №808139 від 21.09.2017 року укладений між ним та ТОВ Авто Трейд Юкрейн . Стягнути з відповідача на його користь 153 000,00 грн. відповідно до квитанції №0.0.875350097.1 від 20.10.2017 року та 111 400,00 грн. відповідно до квитанції №0.0.854795812.1 від 21.09.2017 року сплачених як адміністративний платіж на загальну суму 264 600,00 грн. та судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позову зазначають, що у 21 вересня 2017 року він уклав з ТОВ Авто Трейд Юкрейн договір постачання з відстроченням платежу №808139. За цим договором позивач зобов`язався сплатити авансовий платіж, інші супутні та поточні платежі, а відповідач зобов`язався придбати трактор МТЗ 1025 БЕЛАРУС 2015 року випуску та передати його у користування ОСОБА_1 . У виконання договору постачання з відстроченням платежу позивач сплатив ТОВ Авто Трейд Юкрейн грошові кошти в розмірі 153000,00 грн. та 111400,00 грн. на загальну суму 264600,00 грн. Під час підписання договору позивач був впевнений, що купує трактор та заплатив частину його вартості. Те, що сплачена сума грошових коштів є адміністративним платежем він не знав, такої інформації представник відповідача йому не надавав, більш того його запевнили, що першим платежем є передплата за транспортний засіб, плуг та дискову борону, і її необхідно сплатити до укладення договору. З умовами договору до його підписання він не мав можливості ознайомитися, оскільки робочий день добігав кінця, договір був об`ємний, і за поясненнями представника постачальника-лізингодавця підписувати його слід було негайно, так як транспортний засіб користується великим попитом, їх дуже мало і можуть бути всі розкупленими. Однак умови цього договору є несправедливими відносно ОСОБА_1 , оскільки вони порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, а також завдають шкоду позивачу. Крім того, за своєю правовою природою договір постачання з відстроченням платежу є договором лізингу: містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу. Тому ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним договір постачання з відстроченням платежу №808139 від 21 вересня 2017 року та стягнути з ТОВ Авто Трейд Юкрейн на користь позивача грошові кошти в розмірі 264600 гривень.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, свого представника в судове засідання не направив, будь-яких заяв, клопотань чи відзиву не подав, причина неявки суду не відома.

За відсутності заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини і дійшов таких висновків.

21 вересня 2017 року сторони уклали договір постачання з відстроченням платежу №808139, за яким ОСОБА_1 зобов`язався сплатити авансовий платіж, інші супутні та поточні платежі, а відповідач зобов`язався придбати транспортний засіб МТЗ 1025 БЕЛАРУС 2015 року та передати його у користування позивача.

У виконання договору постачання з відстроченням платежу ОСОБА_1 сплатив відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 264600,00 гривень (153200 грн. за квитанцією №0.0.875350097.1 від 20.10.2017 року + 111400 грн. за квитанцією №0.0.854795812.1 від 21.09.2017 року). Ця обставина підтверджується копіями квитанцій.

Спірні правовідносини регулюються параграфом 2 глави 16 Правочини ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 220 цього ж Кодексу у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як роз`яснила Велика Плата Верховного Суду в постанові від 3 жовтня 2018 року у цивільній справі №288/383/15-ц, відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України. Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України: від 16 грудня 2015 року (справа №6-2766цс15), від 19 жовтня 2016 року (справа №6-1551цс16), від 18 січня 2017 року (справа №6-648цс16).

За своєю правовою природою договір постачання з відстроченням платежу №808139 від 21 вересня 2017 року фактично є договором лізингу, який містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу. Водночас, оспорюваний договір укладений лише в простій письмовій формі та не був посвідчений нотаріально. Ця обставина переконливо свідчить про нікчемність договору постачання з відстроченням платежу.

Згідно із частиною другою статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Стаття 18 Закону України Про захист прав споживачів містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини п`ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України Про захист прав споживачів ).

Визначення поняття несправедливі умови договору закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму цієї статті, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України Про захист прав споживачів є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Перелік несправедливих умов у договорі зі споживачем не є вичерпним (частина четверта статті 18 цього Закону).

Наведене тлумачення норм законодавства відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1551цс16.

Відповідно до договору постачання з відстроченням платежу №808139 від 21.09.2017 року, розділом 8 встановлено авансові платежі, амортизація, де згідно з пунктом 8.2.1 а, перший авансовий платіж складається із комісійної винагороди постачальника за організаційні заходи, пов`язані з підготовкою та укладенням договору.

Водночас, п.8.14 оспорюваного договору передбачає, що дострокове погашення може відбутися не раніше ніж через 12 календарних місяців після підписання Акту приймання-передачі між Постачальником та Покупцем За дострокову сплату Авансових платежів в термін визначений п. 4.4.1 даного договору Покупець сплачує штраф за дострокове погашення в розмірі 10 % від суми дострокового погашення.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що зазначені вище умови оспорюваного договору є несправедливими, оскільки вони ставлять жорсткі умови для споживача, зокрема він зобов`язаний сплатити авансовий платіж для укладення договору, який фактично змушує його укласти договір, крім того сума авансового платежу не співмірна з наданими послугами, також покупець позбавлений права дострокової сплати авансових платежів, або зобов`язаний нести додаткові витратив в розмірі штрафу за дострокову сплату авансових платежів.

Окрім цього умови зазнаяені договору, які передбачають сплату на користь відповідача інших платежів, ніж ті що передбачені ст.16 ЗУ "Про фінансовий лізинг", зокрема, комісійної винагороди постачальника за організаційні заходи, пов`язані з підготовкою та укладенням договору, є такими, що суперечать закону та відповідно є підставою для визнання правочину недійсним.

Окрім цього, відповідач ТОВ Авто Трейд Юкрейн на час укладення оспорюваного договору не був внесений до Реєстру фінансових установ. Це підтверджується відомостями зазначеного реєстру. Отже відповідач не отримував ліценції на здійснення послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з фінансового лізингу є фінансовою послугою (пункт 5 ч.1 статті 4 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг ).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Враховуючи те, що відповідач на час укладення спірного договору не мав ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, а також те, що оспорюваний договір не був нотаріально посвідчений, суд дійшов висновку про недійсність цього договору.

Відповідно до ст. 216 ЦПК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В такому випадку у ТОВ Авто Трейд Юкрейн виникло зобов`язання повернути позивачу грошові кошти в розмірі 264600 гривень.

В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно виконав це грошове зобов`язання.

З огляду на це суд вважає, що з метою забезпечення законності та відновлення права позивача належить визнати недійсним договір постачання з відстроченням платежу №808139 від 21 вересня 2017 року та стягнути з ТОВ Авто Трейд Юкрейн на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 264600 гривень.

Керуючись п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 258, абз. 1 ч. 6 ст. 259, ст.ст.263-265, ч. 6 ст. 268, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд

вирішив:

Задовольнити позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ Авто Трейд Юкрейн про визнання недійсним договору постачання з відстрочення платежу та стягнення грошових коштів.

Визнати недійсним договір постачання з відстрочення платежу №808139, укладений 21 вересня 2017 року між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , який зареєстрований місце проживання: АДРЕСА_1 ) і Товариством з обмеженою відповідальністю Авто Трейд Юкрейн (код ЄДРПОУ 37459662, місцезнаходження: 01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, 3, офіс 174).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Трейд Юкрейн (код ЄДРПОУ 37459662, місцезнаходження: 01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, 3, офіс 174) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , який зареєстрований місце проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений на виконання визнаного недійсним договору платіж у розмірі 264600 грн. 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авто Трейд Юкрейн (код ЄДРПОУ 37459662, місцезнаходження: 01010, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, 3, офіс 174) на користь держави витрати на оплату судового збору у розмірі 768,40 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений у нарадчій кімнаті 15 жовтня 2019 року.

Суддя В.В. Орловський