Постанова

від 17.10.2019 по справі 614/783/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 жовтня 2019 року

м. Харків

справа № 614/783/18

провадження № 22-ц/818/4566/19

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря - Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач - Селянське фермерське господарства Анна ,

відповідачі - ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Агро - Тех Компані

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Селянського фермерського господарства Анна до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агро - Тех Компані про визнання переважного права оренди земельних ділянок, визнання правочинів недійсними та припинення дій, які порушують право за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства Анна на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 23 липня 2019 року, постановлене під головуванням судді Бєссонової Т.Д., в залі суду в місті Ізюм Харківської області, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2018 року Селянське фермерське господарства Анна звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агро - Тех Компані про визнання переважного права оренди земельних ділянок, визнання правочинів недійсними та припинення дій, які порушують право.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 23 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Селянське фермерське господарства Анна просить частково скасувати рішення суду першої інстанції, а саме: в частині відмови у задоволенні позову про визнання переважного права на поновлення договорів оренди земельних ділянок просить рішення суду скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати за позивачем переважне право на поновлення договорів оренди землі, укладених між СФГ Анна та ОСОБА_1 20 листопада 2007 року щодо оренди земельних ділянок плоощею 5,1561 га, кадастровий номер 6321083500:04:003:0041 та площею 5,1801 га, кадастровий номер 6321083500:04:003:0040 на умовах укладених додаткових угод від 14 травня 2018 року.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що під час дії договорів оренди землі від 20.11.2007 року, укладеного між СФГ Анна та ОСОБА_1 , 26.02.2018 року відповідачі протиправно уклали інші договори оренди землі тих самих земельних ділянок. При цьому 14.05.2018 року між СФГ Анна та ОСОБА_1 укладені додаткові угоди до договорів оренди землі від 20.11.2007 року, але 21.05.2018 року державним реєстратором було зупинено розгляд цих заяв, оскільки 24.04.2018 року на ці ж самі об`єкти нерухомого майна зареєстровані інші заяви. Вказаними протиправними діями відповідачів порушене переважне право СФГ Анна на продовження договорів оренди землі. Крім того вважає, що позивачем були дотримані вимоги ст. 33 Закону України Про оренду землі щодо переважного права на укладення договору.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Агро - Тех Компані - адвокат Маринушкіна Лариса Володимирівна надала відзив на апеляційну скаргу, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги Селянського фермерського господарства Анна , рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 23 липня 2019 року залишити без змін. Також просила розглядати апеляційну скаргу без участі ТОВ Агро - Тех Компані та його представника.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 23 липня 2019 року оскаржується позивачем лише в частині відмови у задоволенні позову про визнання переважного права на поновлення договорів оренди земельних ділянок. В іншій частині рішення суду не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення позивача до суду з позовом ( 20.08.2018 року) його переважне право на поновлення договорів оренди земельних ділянок, укладених між СФГ Анна та ОСОБА_1 , порушене не було, оскільки позивач не вчинив дій необхідних для реєстрації додаткових угод.

Проте такі висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання переважного права на поновлення договорів оренди земельних ділянок не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 5,1561 га та площею 5,1801 га, які розташовані на території Підвисочанської сільської ради ( а.с.43,44).

20 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та СФГ Анна в особі голови Мнацаканяна Д.А. укладено договори оренди землі: площею 5,1561 га, кадастровий номер 6321083500: 04003:0041 та площею 5,1801 га, кадастровий номер 6321083500:04:003:0040 строком на 10 років. Вказані договори оренди зареєстровані у Борівському районному відділі реєстрації ХРФ ДП ЦДЗК при Держкомземі України, про що в книзі 4 записів державної реєстрації договорів оренди землі по Підвисочанській сільській раді вчинено запис від 04 вересня 2008 року за № 070868700357 та № 070868700356, відповідно (а.с.45-56).

14 травня 2018 року Селянське фермерське господарства Анна звернулося до ОСОБА_1 з листом-повідомленням, в якому позивач зазначив, що має намір скористатися переважним правом на укладення договорів оренди землі на новий строк та запропонував розглянути умови проектів додаткових угод про поновлення укладених договорів оренди землі і за відсутності заперечень, укласти з СФГ Анна запропоновані додаткові угоди про поновлення договорів оренди ( а.с.57).

Вказаний лист повідомлення ОСОБА_1 отримала 14 травня 2018 року.

14 травня 2018 року ОСОБА_1 уклала додаткові угоди з СФГ Анна до договорів оренди землі від 20 листопада 2007 року, якими серед іншого було продовжено строк дії договорів оренди землі на 20 років ( а.с.58,59).

17 травня 2018 року позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно для проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки на земельну ділянку, яка розташована Харківська область, Борівський район, Підвисочанська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 6321083500:04:003:0040. Рішенням від 21.05.2018 року зупинено розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано заяву від 24.04.2018 року на цей же самий об`єкт нерухомого майна ( а.с.60).

Матеріали справи свідчать про те, що 26 лютого 2018 року, в період дії договорів оренди землі укладених ОСОБА_1 з позивачем 20.11.2007 року, відповідачка уклала з ТОВ Агро - Тех Компані нові договори оренди земельних ділянок, які перебувають в оренді СФГ Анна . (а.с.61-62). Даних про державну реєстрацію зазначених договорів матеріали справи не містять.

Із листа Борівської районної державної адміністрації Харківської області від 26.06.2019 року за вих. № 02-59/1247 вбачається, що 23.10.2018 року комунальним підприємством Центр інвентаризації та реєстрації Протопопівської сільської ради, а саме: ОСОБА_2 зареєстровані права оренди за № 28611794 та № 28609204 на земельні ділянки з кадастровими номерами № 6321083500:04:003:0040 та 6321083500:04:003:0041 на підставі договорів оренди землі від 23.10.2018 року укладених між ТОВ Агро - Тех Компані та ОСОБА_1 (а.с.177-183).

Як на підставу позовних вимог про визнання переважного права на поновлення договорів оренди земельних ділянок, Селянське фермерське господарства Анна посилалося на те, що саме позивач має переважне право на поновлення договорів оренди землі, укладених між СФГ Анна та ОСОБА_1 20 листопада 2007 року щодо оренди земельних ділянок площею 5,1561 га, кадастровий номер 6321083500:04:003:0041 та площею 5,1801 га, кадастровий номер 6321083500:04:003:0040 на умовах укладених додаткових угод від 14 травня 2018 року, оскільки позивачем дотримані вимоги ст. 33 Закону України Про оренду землі . Тоді як укладення договорів оренди між відповідачами в період дії договорів оренди землі укладених ОСОБА_1 з СФГ Анна 20.11.2007 року, порушують права позивача.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше, ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і за відсутності заперечень приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов`язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України, якою закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору на укладення договору найму на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Отже, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

У пункті 8 договорів оренди земельної ділянки від 20 листопада 2007 року передбачалося, що після закінчення строку дії цього договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

З матеріалів справи убачається, що позивачем були дотримані вимоги ст. 33 Закону України Про оренду землі , дотримана встановлена цією нормою процедура та наявне волевиявлення сторін. Зокрема, у строки, передбачені законом, СФГ Анна скористалася переважним правом на укладення договору оренди землі з ОСОБА_1 на новий строк, оскільки 14 травня 2018 року направило до ОСОБА_1 лист-повідомлення, в якому позивач зазначив, що має намір скористатися переважним правом на укладення договорів оренди землі на новий строк та запропоновано розглянути умови проектів додаткових угод про поновлення укладених договорів оренди землі і за відсутності заперечень, укласти з СФГ Анна запропоновані додаткові угоди про поновлення договорів оренди ( а.с.57). Вказаний лист повідомлення ОСОБА_1 отримала 14 травня 2018 року. Та 14 травня 2018 року ОСОБА_1 уклала додаткові угоди з СФГ Анна до договорів оренди землі від 20 листопада 2007 року, якими серед іншого було продовжено строк дії договорів оренди землі на 20 років ( а.с.58,59).

При цьому позивач не зміг зареєструвати зазначені додаткові угоди, оскільки вирішення цього питання було зупинено рішенням державного реєстратора у зв`язку із наявністю заяви іншої особи від 24.04.2018 року стосовно того ж самого об`єкту нерухомого майна.

При цьому 26 лютого 2018 року, в період дії договорів оренди землі укладених ОСОБА_1 з позивачем 20.11.2007 року, всупереч закону відповідачка уклала з ТОВ Агро - Тех Компані нові договори оренди земельних ділянок, які перебувають в оренді СФГ Анна . (а.с.61-62).

Аналіз вимог ст. 33 Закону України Про оренду землі дає підстави для висновку про те, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК України, буде порушене, зокрема, в разі укладення договору оренди з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про те, що на момент звернення позивача до суду з позовом ( 20.08.2018 року) його переважне право на поновлення договорів оренди земельних ділянок, укладених між СФГ Анна та ОСОБА_1 , порушене не було, оскільки позивач не вчинив дій необхідних для реєстрації додаткових угод. Натомість зазначені додаткові угоди не були зареєстровані з причин, що не залежали від волі позивача, тому висновок суду в цій частині є безпідставним.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи свідчать про те, що права позивача порушені відповідачами шляхом укладення договору оренди з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право.

Згідно із частиною 2 ст. 95 ЗК України, ст. 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Колегія суддів вважає, що наявні підстави визнати за СФГ Анна переважне право на поновлення договорів оренди землі, укладених між СФГ Анна та ОСОБА_1 20 листопада 2007 року щодо оренди земельних ділянок площею 5,1561 га, кадастровий номер 6321083500:04:003:0041 та площею 5,1801 га, кадастровий номер 6321083500:04:003:0040 на умовах укладених додаткових угод від 14 травня 2018 року.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Враховуючи викладене рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про визнання переважного права на поновлення договорів оренди земельних ділянок слід скасувати. Наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог СФГ Анна у вищевказаній частині.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом апеляційного оскарження позивача є одна вимога про визнання переважного права на поновлення договорів оренди земельних ділянок. З урахуванням задоволення вказаної вимоги з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 4 405 грн., тобто по 2 202,50 грн. з кожного, з яких: 1 762 грн. - за подачу позовної заяви ( в межах розгляду однієї вимоги позивача) та 2 643 грн. - за подачу апеляційної скарги.

При цьому 3524 грн судового збору підлягають поверненню позивачу, як надмірно сплачені, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що при подачі апеляційної скарги відповідачем було сплачено судовий збір у розмірі 7 929 грн. (а.с.213). Тоді як сплаті підлягав 2 643 грн. (1762 грн. х 150%).

Таким чином при подачі апеляційної скарги СФГ Анна було надмірно сплачено 3524 грн. судового збору (7929 грн. - 2643 грн.).

Згідно п.1 ч.1 ст.7 ЗУ Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається особі, яка її сплатила за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, судова колегія вважає, що наявні підстави для повернення СФГ Анна з Державного бюджету України судового збору у розмірі 3524 грн., який надмірно сплачений позивачем при поданні апеляційної скарги за платіжним дорученням №13/1_12 від 07.08.2019 року.

Згідно ч. 3 ст. 7 ЗУ Про судовий збір повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Порядок повернення судового збору врегульовано наказом Мінфіну Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів від 03.09.2013 № 787.

Пунктом 5 вказаного Порядку зокрема передбачено, що повернення судового збору (крім помилково зарахованого) здійснюється за ухвалою суду, яка набрала законної сили, оригінал або належним чином засвідчена копія якої подається платником до органу Казначейства разом із його заявою про повернення сплаченого судового збору та оригіналом або копією (у тому числі електронною копією) розрахункового документа, що підтверджує його сплату (у разі якщо його оригінал знаходиться в матеріалах справи).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства Анна - задовольнити.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 23 липня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання переважного права на поновлення договорів оренди земельних ділянок - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов Селянського фермерського господарства Анна - задовольнити частково.

Визнати за Селянським фермерським господарством Анна переважне право на поновлення договорів оренди землі, укладених між СФГ Анна та ОСОБА_1 20 листопада 2007 року щодо оренди земельних ділянок площею 5,1561 га, кадастровий номер 6321083500:04:003:0041 та площею 5,1801 га, кадастровий номер 6321083500:04:003:0040 на умовах укладених додаткових угод від 14 травня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Агро - Тех Компані судовий збір у розмірі 4 405 грн., тобто по 2 202,50 грн. з кожного.

Повернути Селянському фермерському господарству Анна судовий збір у розмірі 3524 грн., надмірно сплачений при поданні апеляційної скарги за платіжним дорученням №13/1_12 від 07.08.2019 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук

Повне судове рішення виготовлено 22.10.2019 року.