Постанова

від 15.10.2019 по справі 916/1967/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1967/18 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді : Ярош А.І.

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Соловйова Д.В.,

Представники учасників справи не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства «СТАТУС»

на рішення господарського суду Одеської області від 29.03.2019 року у справі №916/1967/18

за позовом: Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Одеське обласне управління АТ Ощадбанк

до відповідача: Селянського фермерського господарства «СТАТУС» про звернення стягнення на предмет застави,

суддя першої інстанції: Рога Н.В.., час та місце ухвалення рішення: 29.03.19 о 11-19, м. Одеса, проспект Шевченка, 29, господарський суд Одеської області, зал судових засідань №12, повний текст рішення складений 03.04.2019;

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» , звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Селянського фермерського господарства (далі - СФГ) «СТАТУС» , в якій просить в рахунок погашення заборгованості СФГ «СТАТУС» перед ПАТ Державний ощадний банк України в особі Філії - Одеського обласного управління АТ Ощадбанк за Договором невідновлювальної кредитної лінії №39 від 18.12.2007р. у розмірі 750 688,28 грн., з яких: прострочений борг по кредиту 289 223 грн. 03 коп., прострочені проценти за користування кредитом - 93 242 грн. 18 коп., загальна сума 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 33 260 грн. 76 коп., загальна сума 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків - 10 717 грн. 85 коп.. загальна сума втрат банку від інфляції за непогашення кредиту - 222 608 грн. 42 коп., загальна сума втрат від інфляції за несвоєчасну сплату процентів - 72 076 грн. 20 коп., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 22 353 грн. 36 коп. та пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 7 206 грн. 48 коп.,

звернути стягнення на предмет застави за договором застави майна від 18.12.2007 року №6932, а саме на :

трактор марки МТЗ-82.1.26, 2006р. випуску, машина № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_3 , р/н НОМЕР_4 , що належить СФГ «СТАТУС» на підставі свідоцтва про реєстрацію машини АБ №495574, виданого Одеською обласною державною адміністрацією інспекцією Державного технічного нагляду 14.07.2008р., шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням СФГ «СТАТУС» умов кредитного договору в частині погашення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість, яка на теперішній час не погашається та станом на 01 травня 2018р. становить 289 223,03 грн., на яку нараховано інфляційні втрати, 3% річних, пеню, а також проценти за користування кредитом.

За доводами позивача, загальна заборгованість відповідача становить 750 688 грн. 28 коп.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.03. 2019 року у справі №916/1967/18 (суддя Рога Н.В.) позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» до Селянського фермерського господарства «СТАТУС» - задоволено повністю.

В рахунок погашення заборгованості Селянського фермерського господарства «СТАТУС» перед Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» за Договором невідновлювальної кредитної лінії №39 від 18.12.2007р. у розмірі 750 688 (сімсот п`ятдесят тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 28 коп., з яких:

- прострочений основний борг по кредиту - 289 223 (двісті вісімдесят дев`ять тисяч двісті двадцять три) грн. 18 коп.,

- прострочені проценти за користування кредитом - 93 242 (дев`яносто три тисячі двісті сорок дві) грн. 18 коп.,

- загальна сума 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 33 260 (тридцять три тисячі двісті шістдесят) грн. 76 коп.,

- загальна сума 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків - 10 717 (десять тисяч сімсот сімнадцять) грн. 85 коп.,

- загальна сума втрат банку від інфляції за непогашення кредиту - 222 608 (двісті двадцять дві тисячі шістсот вісім) грн. 42 коп.,

- загальна сума втрат від інфляції за несвоєчасну сплату процентів - 72 076 (сімдесят дві тисячі сімдесят шість) грн. 20 коп.,

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 22 353 (двадцять дві тисячі триста п`ятдесят три) грн. 36 коп.,

- пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 7 206 (сім тисяч двісті шість) грн. 48 коп.,

звернуто стягнення на предмет застави за Договором застави майна, посвідченим 22.07.2008р. Агбун М. ОСОБА_1 , приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області за №6932, а саме на

- трактор марки МТЗ-82.1.26, 2006 року випуску, машина № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_5 НОМЕР_4 , що належить Селянському фермерському господарству «СТАТУС» на підставі свідоцтва про реєстрацію машини АБ №495574 , виданого Одеською обласною державною адміністрацією інспекцією Державного технічного нагляду 14.07.2008 року, шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна на час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з Селянського фермерського господарства «СТАТУС» на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн. 00 коп.

При прийнятті рішення суд першої інстанції визнав обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача про звернення стягнення на предмет застави, а саме: трактор марки МТЗ-82.1.26, р/н НОМЕР_4 , в рахунок погашення заборгованості за договором невідновлювальної кредитної лінії №392 від 18.12.2007р. у загальному розмірі 750 688 грн. 28 коп., шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначив, що наразі відповідач - СФГ „СТАТУС» перебуває в стані припинення та дана процедура триває з 06.10.2011р. Постановою державного виконавця відділу ДВС Болградського районного управління юстиції від 10.08.2011р. ВП № 28083789 було відкрито виконавче провадження з виконання наказу №6/36-10-801, виданого Господарським судом Одеської області 08.07.2011р. про стягнення заборгованості у сумі 352 569 грн.

07 листопада 2011р. Головою ліквідаційної комісії СФГ „СТАТУС» Г.Г. Статкіним на адресу начальника відділу ДВС Болградського районного управління юстиції О.І. Мажар було скеровано заяву, у якій Голова ліквідаційної комісії СФГ „СТАТУС» , відповідно до ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження» (у редакції чинній на той момент), просив закінчити провадження та передати виконавчі документи ліквідаційній комісії по ліквідації боржника - юридичної особи СФГ „СТАТУС» , оскільки рішенням засновників від 30.09.2011р. за №96 прийнято рішення про ліквідацію СФГ „СТАТУС» (код ЄДРПОУ 31963622).

Позивач у справі - ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» неодноразово звертався на адресу Голови ліквідаційної комісії СФГ „СТАТУС» з вимогою щодо надання інформації про стадію ліквідації відповідача, фінансової звітності, даних результатів інвентаризації, копії яких залучено до матеріалів справи. Однак, відповіді на звернення Банку надано не було.

Судом встановлено, що Банком вчинялись всі необхідні та належні дії щодо здійснення задоволення вимог по виконанню договірних зобов`язань, наказ наразі перебуває у ліквідаційній комісії СФГ „СТАТУС» , однак, належного виконання зобов`язань не здійснено, у зв`язку з чим позивач звернувся із захистом свого порушеного права до Господарського суду Одеської області.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що позивачем пропущено встановлений законодавством строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, Селянське фермерське господарство «СТАТУС» 09.09.2019 року звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Одеської області від 29.03. 2019 року у справі №916/1967/18, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/1967/18 за позовом публічного акціонерного товариства державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління акціонерного товариства Ощадбанк до селянського фермерського господарства Статус , та винести нове рішення яким відмовити Позивачу в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що Рішенням господарського суду Одеської області від 18 травня 2010 р. у справі права № 6/35-10-801 позовну заяву Прокурора було задоволено, стягнуто з СФГ „Статус» на користь Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління Відкритого акціонерного товариства „Ощадбанк» - боргу за кредитом 117900 гривень; простроченої заборгованості за кредитом - 171323гривень 03коп.; заборгованості за відсотками 37457гривень 84коп.; заборгованості за пенею по відсоткам - 3794 гривень 04 коп. та заборгованості за пенею по кредиту -22094гривень 57 коп.

При цьому під час винесення рішення у справі № 6/35-10-801 суд врахував повний розрахунок за кредитним договором № 39.

Ефективність господарської діяльності СФГ Статус не надавала можливості отримувати дохід від такої діяльності, в результаті чого було прийняте рішення про ліквідацію СФГ Статус .

З метою виконання рішення суду у справі № 6/35-10-801 голова ліквідаційної комісії СФГ Статус звернувся до державного виконавця із заявою про передачу виконавчого документа і закриття виконавчого провадження.

Єдине майно, яке було на той момент у СФГ Статус , це трактор марки МТЗ-82.1.26, 2006 року випуску, машина № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний номер № НОМЕР_4 . При цьому на відповідне майно Позивачем був накладений арешт, який унеможливлював продаж майна для виконання вимог кредитора.

Для здійснення продажу майна в рахунок задоволення вимог ПАТ Ощадбанк , голова ліквідаційної комісії звернувся з листом до ПАТ Ощадбанк , в якому просив зняти арешт з трактору. Але ПАТ Ощадбанк не здійснив дій із зняття арешту, на пропозиції (телефоном) про продаж майна за участю представника банку, або перерахування коштів від відчуження безпосередньо на рахунки позивача, згода не надходила. Представникам позивача неодноразово повідомлялося, що СФГ Статус не веде господарської діяльності.

Натомість після спливу 9 років з моменту винесення рішення суду про стягнення з СФГ Статус боргу, позивач знов звернувся до суду із позовом, про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави.

Скаржник зауважує, що господарський суд Одеської області встановив той факт, що Рішенням господарського суду Одеської області від 18 травня 2010 р. у справі права № 6/35-10-801 вже було вирішено стягнути з СФГ Статус боргу за договором № 38, при цьому не надавши належної оцінки цьому факту.

Також апелянт наголосив на правовій позиції Верховного суду у справі № 564/2199/15-ц (постанова від 14 лютого 2018 року), а саме, що після направлення відповідачу письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припиняє свою дію, а позивач втрачає можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, є безпідставними, оскільки наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Крім того, скаржник наголошує на пропуску строку позовної давності позивачем для звернення до суду, адже право на звернення стягнення на предмет застави (заставне майно) виникло у Позивача водночас із правом звернення до суду із позовом про стягнення боргу, у будь якому випадку таке право виникло не пізніше набрання чинності рішенням суду, через 10 днів після його оголошення, тобто 28 травня 2010 року.

Строк за договором застави майна, посвідчений 22.07.2008р. Агбун М.І., приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області за №6932 розпочав спливати не пізніше 18 травня 2010 року та відповідно сплив не пізніше 18 травня 2013 року.

Господарський суд зазначив, що Банком вчинялись всі необхідні та належні дії щодо здійснення задоволення вимог по виконанню договірних зобов`язань, наказ наразі перебуває у ліквідаційній комісії СФГ „СТАТУС, однак, належного виконання зобов`язань не здійснено, у зв`язку з чим позивач звернувся із захистом свого порушеного права до Господарського суду Одеської області.

При цьому помилково визначивши, що це є підставою вважати, що строк позовної давності не сплив.

На думку апелянта, строк виконання зобов`язання відповідно до рішення суду виникає з моменту набрання цим рішенням законної сили. А у випадку розгляду справи апеляційним судом - з моменту винесення постанови апеляційного суду. Оскільки "30" червня 2011 р. Одеським апеляційним господарським судом Була видана постанова у справі № 6/35-10-801 відповідно до якої первісне рішення суду залишено в силі, тому можна вважати, що строк виконання зобов`язання настав з дня прийняття відповідної постанови. За таких обставин строк позовної давності сплив не пізніше 30 червня 2014 року.

Окремо скаржник зауважив, що ліквідаційна комісія СФГ Статус , готова співпрацювати з працівниками банку під час відчуження спірного майна, але для цього необхідно зняти арешт з майна.

У відзиві на апеляційну скаргу від 10.10.2019 року позивач заперечує проти доводів апелянта стосовно безпідставного збільшення суми боргу по кредиту при ухваленні рішення від 29.03.2019 р. у порівнянні з рішенням суду від 18.05.2010 р., зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.05.2010 р. у справі № 6/35- 10-801 ухвалено стягнути з СФГ СТАТУС на користь АТ Ощадбанк заборгованість у розмірі 352 569, 48 грн.

У зв`язку з тим, що попередні заходи стягнення не призвели до належного виконання зобов`язання Банк був змушений звернутися до Господарського суду Одеської області з позовом до СФГ СТАТУС про звернення стягнення на предмет застави.

При зверненні до суду разом з позовною заявою Банком було надано розрахунок заборгованості за Договором невідновлюваної кредитної лінії № 39 від 18.12.2007 року позичальника СФГ СТАТУС , з якого вбачається розмір заборгованості за кредитним договором станом на 01.08.2018 року.

Зазначений розрахунок заборгованості складений та підписаним посадовими особами філії - Одеського обласного управління АТ Ощадбанк .

Згідно розрахунку заборгованості - у колонці Прострочені % по кредиту, грн. за договором невідновлюваної кредитної лінії № 39 від 18.12.2007 р. відображено, що відсотки за користування кредитними коштами нараховувалисьдо 18.12.2010 р., що відповідає умовам укладеного сторонами Договору та не суперечить чинному законодавству України.

Індекс інфляції та 3% річних від простроченої суми підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

Отже, з наведеного можна дійти до висновку, що сума боргу за невиконання зобов`язань згідно рішення суду від 29.03.2019 р. збільшилась у порівнянні з рішенням Господарського суду Одеської області від 18.05.2010 р. за рахунок включення до розрахунку заборгованості суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних.

Крім того, позивач вважає, що посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 14.02.2018 р. № 564/2199/15-ц є недоцільним. Із постанови не вбачається, що правовідносини у справі є подібними до правовідносин у справі, що розглядалась, і висновки Верховного Суду не стосуються порядку розрахунку суми боргу при зверненні до суду з позовом про стягнення на предмет застави. Зокрема, у даній справі розглядалось питання щодо правомірності стягнення донарахованих відсотків по кредиту при наявності судового рішення про стягнення основного боргу, відсотків та пені по кредитному договору.

Тоді як предметом позовної заяви АТ Ощадбанк є стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави.

За доводами позивача, наявність судового рішення про стягнення боргу за основним зобов`язанням не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника за кредитним договором та не позбавляє права кредитора задовольнити свої вимоги за зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави у спосіб, передбачений законодавством. Тобто, стягнення заборгованості за основним зобов`язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов`язання.

По-трете, щодо зазначення Апелянтом про пропуск позовної давності позивачем для звернення з позовом до суду зазначає, що Банком вчинялись всі необхідні та належні дії щодо здійснення задоволення вимог по виконанню договірних зобов`язань. Наказ № 6/36-10-801 від 08.07.2011 р. наразі перебуває у ліквідаційній комісії СФГ СТАТУС , однак, належного виконання зобов`язань не здійснено, у зв`язку з чим Банк звернувся із захистом свої о порушеного права до Господарського суду Одеської області.

Крім викладеного, позивач повідомив, що що 05.06.2019 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 568 Питання акціонерного товариства Державний ощадний банк України , яка набрала чинності 10.07.2019 року, відповідно до якої, в тому числі, змінено тип публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України з публічного на приватне та змінено назву на акціонерне товариство Державний ощадний банк України і викладено статут АТ Ощадбанк в новій редакції. Державна реєстрація зазначених змін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань була проведена 18.07.2019 року.

У зв`язку з чим, при розгляді справи судом апеляційної інстанції просить врахувати зміну найменування АТ Ощадбанк як сторони у справі на Акціонерне товариство Державний ощадний банк України в особі філії - Одеське обласне управління АТ Ощадбанк .

В судове засідання 15.10.2019 представники сторін не з`явились, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином, що вбачається з рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень.

Підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, сторони повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання, підстави неявки суду не повідомлені.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, відкладення судового розгляду є правом, а не обов`язком суду, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, правовідносини між ПАТ «Державний ощадний банк України» , як Банком та СФГ «СТАТУС» , як Позичальником, виникли на підставі укладеного між ними 18 грудня 2007 року Договору невідновлюваної кредитної лінії № 39, за умовами якого Банк зобов`язується надати на умовах цього Договору, а Позичальник зобов`язується отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим Договором строки Кредит в розмірі 250 000 грн. 00 коп. , та сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору невідновлюваної кредитної лінії № 39 від 18.12.2007р. кредит надається у вигляді невідновлюваної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 18.12.2010р. Сторони погодили суму ліміту кредитування і визначили його в розмірі 250 000 грн. 00 коп.

Згідно до п. 1.3. Договору невідновлюваної кредитної лінії № 39 від 18.12.2007р. Кредит надається траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на придбання зрошувальної системи, паливно-мастильних матеріалів, добрив та засобів захисту рослин (надалі - цільове призначення кредиту) з погашенням кожного траншу згідно графіку, а саме: 30 вересня 2008р. - 25 000 грн. 00 коп., 31 жовтня 2008р. - 25 000 грн. 00 коп., 28 листопада 2008р. - 30 000 грн., 30 вересня 2009р. - 25 000 грн. 00 коп., 30 жовтня 2009р. - 25 000 грн. 00 коп., 30 листопада 2009р. - 30 000 грн. 00 коп., 30 вересня 2010р. - 25 000 грн. 00 коп., 29 жовтня 2010р. - 25 000 грн. 00 коп. та 18 грудня 2010р. - 40 000 грн. 00 коп.

Умовами п. 1.6.1.1. Договору невідновлюваної кредитної лінії № 39 від 18.12.2007р. визначено, що відсотки за користування Кредитом розраховуються Банком на основі процентної ставки в розмірі 16,5% річних, яка може бути змінена в порядку, визначеному цим Договором.

Так, відповідно до п. 1. Додаткової угоди №1 від 20.12.2007р. до Договору невідновлюваної кредитної лінії № 39 від 18.12.2007р. Банк надає Позичальнику кредит в сумі 150 000 грн. 00 коп. зі сплатою 16,5 % річних згідно Договору невідновлюваної кредитної лінії № 39 від 18.12.2007р.

Умовами п. 1 Додаткової угоди №2 від 25.12.2007р. до Договору невідновлюваної кредитної лінії № 39 від 18.12.2007р. визначено, що Банк надає Позичальнику кредит в сумі 55 000 грн. 00 коп. зі сплатою 16,5 % річних згідно Договору невідновлюваної кредитної лінії № 39 від 18.12.2007р.

Відповідно до положень Додаткової угоди №3 від 29.01.2008р. до Договору невідновлюваної кредитної лінії № 39 від 18.12.2007р. Банк надає Позичальнику кредит в сумі 45 000 грн. 00 коп. зі сплатою 16,5 % річних згідно Договору невідновлюваної кредитної лінії № 39 від 18.12.2007р.

Згідно до Додаткової угоди №4 від 31.03.2008р. до Договору невідновлюваної кредитної лінії № 39 від 18.12.2007р. Банк зобов`язується надати на умовах цього Договору, а Позичальник зобов`язується отримувати, належним чином використовувати та повернути в передбачені цим Договором строки Кредит в розмірі 332 900 грн. 00 коп. та сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Також умовами даної додаткової угоди змінено графік, а саме: 30 вересня 2008р. - 35 000 грн. 00 коп., 31 жовтня 2008р. - 36 000 грн. 00 коп., 28 листопада 2008р. - 36 500 грн., 30 вересня 2009р. - 35 000 грн. 00 коп., 30 жовтня 2009р. - 36 000 грн. 00 коп., 30 листопада 2009р. - 36 500 грн. 00 коп., 30 вересня 2010р. - 35 000 грн. 00 коп., 29 жовтня 2010р. - 35 000 грн. 00 коп., 30 листопада 2010р. - 24 000 грн. 00 коп. та 18 грудня 2010р. - 24 000 грн. 00 коп.

Відповідно до положень Додаткової угоди №5 від 04.04.2008р. до Договору невідновлюваної кредитної лінії № 39 від 18.12.2007р. Банк надає Позичальнику кредит в сумі 82 900 грн. 00 коп. зі сплатою 16,5 % річних згідно Договору невідновлюваної кредитної лінії № 39 від 18.12.2007р.

Відповідно до п. 1.6.1.1. Договору у редакції Додаткової угоди №6 від 19.05.2008р. до Договору невідновлюваної кредитної лінії № 39 від 18.12.2007р. відсотки за користування Кредитом розраховуються Банком на сонові процентної ставки в розмірі 17% річних, яка може бути змінена в порядку, визначеному цим Договором.

Згідно до п. 1.6.1.1. Договору у редакції Додаткової угоди №7 від 25.10.2008р. до Договору невідновлюваної кредитної лінії № 39 від 18.12.2007р. відсотки за користування Кредитом розраховуються Банком на сонові процентної ставки в розмірі 20% річних, яка може бути змінена в порядку, визначеному цим Договором.

Відповідно до п. 6.1. Договору невідновлюваної кредитної лінії № 39 від 18.12.2007р. за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань по цьому Договору сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених в цьому Договорі.

Згідно до п. 6.1.1. Договору невідновлюваної кредитної лінії № 39 від 18.12.2007р. за порушення взятих на себе зобов`язань по поверненню суми Кредиту та своєчасній сплаті відсотків за користування Кредитом Позичальник зобов`язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

З метою виконання зобов`язань за Договором невідновлюваної кредитної лінії №39 від 18.12.2007р., між сторонами 22 липня 2008р. було укладено Договір застави механічного транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М.І., за реєстровим номером №6932, за умовами якого Банку передано в заставу рухоме майно, а саме: трактор марки МТЗ-82.1.26, 2006 року випуску, машина № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_3 , реєстраційний номер № НОМЕР_4 , що належить Заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію машини АБ№495574, виданого Одеською обласною державною адміністрацією інспекцією державного технічного нагляду 14.07.2008р.

Відповідно до п. 4.2. Договору застави механічного транспорту від 22.07.2008р. у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання в цілому чи тієї або іншої частини, а також у інших випадках, передбачених цим Договором та/або чинним законодавством., Заставодержатель реалізує своє право шляхом звернення стягнення на Предмет застави у порядку, визначеному цим Договором.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України „Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Частиною 6 ст. 20 Закону України „Про заставу» визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п`ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України „Про заставу» реалізація заставленого майна здійснюється шляхом його продажу на аукціонах (публічних торгах), у тому числі у формі електронних торгів, якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).

Приписами ст. 19 Закону України „Про заставу» зазначено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

За матеріалами справи вбачається, що позивачем було зареєстровано в державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про звернення стягнення на предмет застави в судовому порядку, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) №139747 від 03.08.2017р.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що в провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №6/35-10/801 за позовом прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ „Ощадбанк» до Селянського (фермерського) господарства „СТАТУС» про стягнення заборгованості у розмірі 352 569 грн. 48 коп., яка була розрахована станом на 20.01.2010р.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18 травня 2010р. у справі №6/35-10-801, яке постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30 червня 2011 р. залишено без змін, позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з СФГ „СТАТУС» на користь ВАТ „Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ „Ощадбанк» борг за кредитом - 117 900 грн. 00 коп., прострочену заборгованість за кредитом - 171 323 грн. 03 коп., заборгованість за відсотками - 37 457 грн. 84 коп., заборгованість за пенею по відсоткам - 3 794 грн. 04 коп. та заборгованість за пенею по кредиту - 22 094 грн. 57 коп. та вирішено питання щодо розподілу держмита та витрат на ІТЗ судового процесу.

Із змісту вказаного рішення вбачається, що судом задоволено розрахунок заборгованості СФГ Статус , здійснений позивачем станом на 20.01.2010 року.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач посилався на неналежне виконання з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань за умовами укладеного Договору невідновлюваної кредитної лінії № 39 від 18.12.2007р., з урахуванням додаткових угод до нього.

Позивач нарахував СФГ «СТАТУС» станом на 01.05.2018р. загальний борг у розмірі 750 688 грн. 28 коп.. з яких: прострочений борг по кредиту 289 223 грн. 03 коп., прострочені проценти за користування кредитом - 93 242 грн. 18 коп., загальна сума 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 33 260 грн. 76 коп., загальна сума 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків - 10 717 грн. 85 коп., загальна сума втрат банку від інфляції за непогашення кредиту - 222 608 грн. 42 коп., загальна сума втрат від інфляції за несвоєчасну сплату процентів - 72 076 грн. 20 коп., пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 22 353 грн. 36 коп. та пеня за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 7 206 грн. 48 коп.

Отже, судова колегія враховує, що судовим рішенням по справі №6/35-10-801 вже було стягнуто з відповідача заборгованість по Договору невідновлюваної кредитної лінії № 39 від 18.12.2007р., а саме борг за кредитом - 117 900 грн. 00 коп., прострочену заборгованість за кредитом - 171 323 грн. 03 коп., заборгованість за відсотками - 37 457 грн. 84 коп., заборгованість за пенею по відсоткам - 3 794 грн. 04 коп. та заборгованість за пенею по кредиту - 22 094 грн. 57 коп.

Проте, звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач нараховує інший розмір відсотків за користування кредитом, інший розмір пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за користування кредитом, які відрізняються від тих сум, які були стягнуті вищезазначеним судовим рішенням.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача підлягає доведенню позивачем належними та допустимими доказами відповідно до приписів ст.ст.74-76 ГПК України.

Розрахунок позовних вимог міститься на а.с.29-32.

Так, з розрахунку позовних вимог вбачається, та підтверджує позивач у відзиві на апеляційну скаргу, що відсотки за користування кредитними коштами нараховувались до 18.12.2010 року.

Проте, колегія суддів зауважує, що рішенням Господарського суду Одеської області від 18 травня 2010р. у справі №6/35-10-801 за позовом прокурора м. Одесаи в інтересах держави в особі ВАТ „Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ „Ощадбанк» стягнуто з СФГ Статус заборгованість за спірним кредитним договором.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ( Позика ) глави 71 ( Позика. Кредит. Банківський вклад ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За умовами кредитного договору сторони погодили графік погашення заборгованості з останнім платежем, який повинен був відбутись 18.12.2010 року (п.1.3 договору).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до п.2.3.1 кредитного договору Банк має право вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих відсотків за користуванням кредитом у випадку, якщо будуть мати місце будь - які або всі можливі випадки невиконання відповідачем взятих на себе обов`язків за кредитним договором.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Судова колегія зазначає, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів.

Аналогічної правової позиції притримується Велика палата Верховного суду у постановах по справах № 310/11534/13-ц, № 444/9519/12.

Таким чином, судова колегія доходить висновку, що звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості за спірним Договором невідновлюваної кредитної лінії № 39 від 18.12.2007р. (по справі №6/35-10-801), Банк на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

За таких обставин, подальше нарахування процентів за користування кредитом з 20.01.2010 року до 18.12.2010 року є неправомірним, що не було враховано судом першої інстанції.

Що стосується вимог про стягнення пені, необхідно зважати на вимоги статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п.6.1.1 Договору невідновлюваної кредитної лінії № 39 від 18.12.2007р., сторони домовились, що у разі порушення взятих на себе зобов`язань по поверненню суми кредиту, відповідач зобов`язується сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16, 13 вересня 2019 року у справі № № 902/669/18.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про можливість нарахування пені за прострочення виконання останнього платежу кредитного зобов`язання з 18.12.2010 року по 18.06.2011 року.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.

Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов`язання.

Таким чином, строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені розпочався з 18.12.2010 року та закінчився 18.12.2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що листом СФГ Статус від 19.03.2019 року, надано до суду клопотання про застосування строків позовної давності (а.с.135).

Частина третя, четверта статті 267 ЦК України регламентує, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «Відкрите акціонерне товариство «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» ; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» ).

Положенням ст. 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Судом першої інстанції встановлено, та перевірено в ході апеляційного розгляду, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що на даний час СФГ „СТАТУС» перебуває в стані припинення з 06.10.2011 року.

Постановою державного виконавця відділу ДВС Болградського районного управління юстиції від 10.08.2011р. ВП № 28083789 було відкрито виконавче провадження з виконання наказу №6/36-10-801, виданого Господарським судом Одеської області 08.07.2011р. про стягнення заборгованості у сумі 352 569 грн.

07 листопада 2011р. Головою ліквідаційної комісії СФГ „СТАТУС» Г.Г. Статкіним на адресу начальника відділу ДВС Болградського районного управління юстиції О.І. Мажар було скеровано заяву, у якій Голова ліквідаційної комісії СФГ „СТАТУС» , відповідно до ст. 49 Закону України „Про виконавче провадження» (у редакції чинній на той момент), просив закінчити провадження та передати виконавчі документи ліквідаційній комісії по ліквідації боржника - юридичної особи СФГ „СТАТУС» , оскільки рішенням засновників від 30.09.2011р. за №96 прийнято рішення про ліквідацію СФГ „СТАТУС» (код ЄДРПОУ 31963622). (а.с.149)

12.12.2011 державним виконавцем на підставі п.7 ч.1 ст.49, ст.50 ЗУ Про виконавче провадження винесено постанову про закінчення виконавчого провадження; виконавчий документ надіслано для подальшого виконання голові ліквідаційної комісії.

Судова колегія не може погодитись з висновками суду першої інстанції про те, що строк позовної давності позивачем не пропущено, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Визначення початку відліку позовної давності наведено у ст. 261 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено судовою колегією, прострочення виконання зобов`язання, а саме останнього платежу згідно умов Договору невідновлюваної кредитної лінії № 39 від 18.12.2007р., настало 19.12.2010 року.

Таким чином, строк перебігу позовної давності розпочався з 19.12.2010 року.

Разом з тим, інститут позовної давності передбачає обставини, які є підставами для зупинення та переривання строку давності, вичерпний перелік яких встановлено ст.ст. 263, 264 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судова колегія враховує, що рішенням Господарського суду Одеської області від 18 травня 2010р. у справі №6/35-10-801, яке постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30 червня 2011 р. залишено без змін, стягнуто з СФГ „СТАТУС» на користь ВАТ „Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління ВАТ „Ощадбанк» за Договором невідновлюваної кредитної лінії № 39 від 18.12.2007р. борг за кредитом - 117 900 грн. 00 коп., прострочену заборгованість за кредитом - 171 323 грн. 03 коп., заборгованість за відсотками - 37 457 грн. 84 коп., заборгованість за пенею по відсоткам - 3 794 грн. 04 коп. та заборгованість за пенею по кредиту - 22 094 грн. 57 коп.

Отже, судова колегія зазначає, що вищевказане судове рішення у справі №6/35-10-801 набрало чинності 30.06.2011 року, і саме з цієї дати перервався строк позовної давності за вимогами Банку про стягнення заборгованості з відповідача, та звернення стягнення на його майно, і перебіг строку позовної давності почався спочатку.

Таким чином, строк позовної давності почався з 30.06.2011 року і закінчився 30.06.2014 року.

Суд першої інстанції зазначив в оскаржуваному рішенні, що позивач у справі - ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Одеського обласного управління акціонерного товариства «Ощадбанк» неодноразово звертався на адресу Голови ліквідаційної комісії СФГ „СТАТУС» з вимогою щодо надання інформації про стадію ліквідації відповідача, фінансової звітності, даних результатів інвентаризації, копії яких залучено до матеріалів справи. Однак, відповіді на звернення Банку надано не було.

Судова колегія такі посилання суду першої інстанції безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів направлення на адресу та отримання представником відповідача листів Одеського обласного управління ПАТ Державний ощадний банк України , датованих 16.01.19, 18.01.19, 06.08.2011, 05.09.2018, 29.08.2018 року - наданих Банком в підтвердження неодноразових звернень (а.с. 151-154).

Інших доказів здійснення позивачем будь-яких заходів, спрямованих на стягнення заборгованості з відповідача або звернення стягнення на майно, матеріали справи не містять.

За таких обставин, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Банком вчинялись всі необхідні та належні дії щодо здійснення задоволення вимог по виконанню договірних зобов`язань СФГ „СТАТУС» .

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав вважати, що позивачем пропущено встановлений законодавством строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, помилковість висновків суду першої інстанції про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки матеріали справи не містять доказів здійснення позивачем будь-яких заходів, спрямованих на стягнення заборгованості з відповідача у період 7 років - з 30.06.2011 року до 10.09.2018 року - дата звернення до суду з позовом у даній справі.

Дослідивши обставини справи, доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, судова колегія не вбачає підстав для визнання поважними причин пропуску строку позовної давності позивачем у даній справі, що з огляду на клопотання СФГ Статус про застосування строків позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позову.

За таких обставин, рішення господарського суду Одеської області від 29.03.2019 року у справі №916/1967/18 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Одеське обласне управління АТ Ощадбанк до відповідача: Селянського фермерського господарства СТАТУС про звернення стягнення на предмет застави.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства «СТАТУС» задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 29.03.2019 року у справі №916/1967/18 скасувати.

В задоволенні позову Акціонерного товариства Державний ощадний банк України в особі філії - Одеське обласне управління АТ Ощадбанк до відповідача: Селянського фермерського господарства СТАТУС про звернення стягнення на предмет застави - відмовити.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.10.19 р.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська