Постанова

від 24.10.2019 по справі 910/5543/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2019 р. Справа№ 910/5543/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Коробенка Г.П.

Яковлєва М.Л.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2019 (повний текст складено 16.07.2019)

у справі №910/5543/19 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінлайтпродукт"

та 2. ОСОБА_1

про стягнення 133333,09 грн.,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний Банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінлайтпродукт" (далі - відповідач 1) ОСОБА_1 (далі - відповідач 2) про солідарне стягнення 133333,09 грн. заборгованості за кредитом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов кредитного договору від 22.03.2018 позивач надав відповідачу 1 кредитні кошти у розмірі 400000 грн. Станом на 08.04.2019 заборгованість відповідача 1 за кредитним договором становить 156664,98 грн., у тому числі: 133333,09 грн. заборгованість за кредитом, 3377,76 грн. заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 16000,00 грн. заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії та 3954,13 грн. заборгованість з пені. У той же час, з відповідачем 2 було укладено договір поруки №POR1521723119507 від 22.03.2018, який забезпечує виконання зобов`язань за кредитним договором, тому позивач просить стягнути заборгованість за кредитом з відповідачів солідарно.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач 2 посилався на те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства; надані позивачем Анкета-заявка і договір поруки не є належними доказами укладення договорів, оскільки не містять підписів відповідачів, а надані роздруківки не можуть бути доказами їх підписання електронно-цифровими підписами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11 липня 2019 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінлайтпродукт" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 133333 грн. 09 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, представник ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову

Скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства; позивачем безпідставно нараховані відсотки за кредитним договором, у зв`язку із чим частина сплачених відповідачем 1 коштів зараховувалась в якості погашення відсотків, а не тіла кредиту; Анкета-заявка і договір поруки не є належними доказами укладення договорів, оскільки не містять підписів відповідачів, а надані роздруківки не можуть бути доказами їх підписання електронно-цифровими підписами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29 серпня 2019 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 17 вересня 2019 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

10 вересня 2019 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що Анкета-заявка про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" (кредитний договір) від 22.03.2019 та договір поруки від 22.03.2019 було укладено через систему інтернет-клієнт-банінгу та підписано із використанням електронного цифрового підпису; банківська виписка має статус первинного документу та підтверджує розмір заборгованості.

Ухвала суду, направлена відповідачу 1 за адресою зазначеною у апеляційній скарзі ( АДРЕСА_1 ), яка також є адресою державної реєстрації, повернута поштою з довідкою "За нерозшуком."

Згідно ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, судом вчинено всі необхідні процесуальні дії, направлені на повідомлення відповідача 1 про розгляд справи.

Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи, що апеляційне провадження у даній справі було відкрито 29 серпня 2019 року, апеляційна скарга має бути розглянута у строк по 29 жовтня 2019 року (понеділок).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, особами, які уповноважені представляти Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінлайтпродукт" (ідентифікаційний код 40195964) у правовідносинах з третіми особами, вчиняти дії від імені цієї юридичної особами без довіреності, у тому числі підписувати договори, є: Березовський Валерій Георгійович - керівник та ОСОБА_1 - підписант з 23.12.2015 (а.с. 46-49).

Згідно Витягу зі Статуту АТ КБ "ПРИВАТБАНК", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України (рішенням єдиного акціонера) від 21.05.2018 року № 519, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (а.с.16-17).

22 березня 2018 року підприємством ТОВ "Барвінок-Агро ЛТД", (ідентифікаційний код 40195964), яке на даний час має назву ТОВ "Грінлайтпродукт" (ідентифікаційний код 40195964), в особі ОСОБА_1, що діяв на підставі Статуту, як позичальником, через систему інтернет-клієнт-банкінгу із використанням електронного цифрового підпису, підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (далі - Умови) та укладено кредитний договір (а.с.18-19).

За умовами п.1 Анкети-заяви істотними умовами даного кредитного договору є:

- вид кредиту: строковий;

- розмір кредиту - визначається Приватбанком, вказується у профайлі позичальника на сайті kub.pb.ua;

- строк кредиту: 12 місяців з моменту видачі коштів;

- проценти (комісія) за користування кредитом - 2% в місяць від початкового розміру кредиту;

- порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця, починаючи з 7-го місяця користування кредитом, рівними частинами до календарного числа місяця, в який було здійснено видачу коштів;

- у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5 цієї заяви, проценти за користування кредитом становлять розмір 4% на місяць від суми заборгованості. При цьому, сплачується неустойка в розмірі і згідно розділу 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг. Укладання кредитного договору здійснюється в порядку, визначеному розділом 3.2.8 Умов та Правил надання банківських послуг.

Анкета-заява підписана ОСОБА_1, як керівником ТОВ "Барвінок-Агро ЛТД", за допомогою електронного цифрового підпису та засвідчена електронною печаткою ТОВ "Барвінок-Агро ЛТД", що підтверджується інформацією про результати перевірки (а.с.20).

Відповідно до п.п. 3.2.8.1 - 3.2.8.2 п. 3.2.8 Витягу з Умов та правил надання банківських послуг банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності клієнта в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ", а також в системі Приват24. Розмір кредиту, який може бути наданий в рамках послуги, складає від 50000 до 1000000 грн. (а.с.21-26).

У відповідності до п.п. 3.2.8.3.2, 3.2.8.3.3 п. 3.2.8.3 Умов за користування послугою клієнт сплачує щомісячно протягом всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно графіку, визначених в Заяві та Тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений графіком, вони вважаться простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.8.6.2). При порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов`язання клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому у заяві.

За умов п.п. 3.2.8.5.2, 3.2.8.5.3 п. 3.2.8.5 Умов клієнт зобов`язується, зокрема: оплатити щомісячні проценти за користування кредитом згідно з п.3.2.8.3.2; повернути кредит та здійснити інші платежі, передбачені договором, у терміни і в сумах, як встановлено в п.п. 3.2.8.3.1, 3.2.8.3.2, 3.2.8.5.14, 3.2.8.6.2, а також зазначені в заяві, шляхом розміщення необхідних для планового погашення внеску коштів на своєму поточному рахунку.

Як вбачається із виписки по рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ТОВ "Барвінок-Агро ЛТД" (ТОВ "Грінлайтпродукт"), позивачем на рахунок позичальника перераховано суму кредиту за договором № б/н від 22.03.2018 року у розмірі 400000 грн. (а.с.28).

При цьому згідно розрахунку заборгованості за договором №б/н від 22.03.2018, станом на 08.04.2019 за укладеним кредитним договором наявна заборгованість у розмірі 156664,98 грн., з яких: залишок заборгованості за наданим кредитом - 133333,09 грн.; залишок заборгованості за процентами - 3377,76 грн.; заборгованість з комісії - 16000,00 грн.; сума нарахованої пені - 3954,13 грн. (а.с.27).

Крім того, наявність заборгованості по кредиту в сумі 133333,09 грн. підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 , відкритому на ім`я ТОВ "Барвінок-Агро ЛТД" (ТОВ "Грінлайтпродукт") (а.с.29).

Крім цього, 22 березня 2018 року між ОСОБА_1 , як поручителем, та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", як кредитором, було укладено договір поруки №POR1521723119507, предметом якого є надання поруки поручителем ОСОБА_1 перед кредитором ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" за виконання підприємством ТОВ "Барвінок-Агро ЛТД" (ТОВ "Грінлайтпродукт"), як боржником, зобов`язань за угодами-приєднання до розділу 3.2.8 "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг по сплаті: процентної ставки за користування кредитом (за період користування кредитом згідно Угоди 1 - 2,0% від суми кредиту щомісяця; за період користування кредитом згідно з п.п. 3.2.8.5.3 Угоди 1 - 4% від суми кредиту щомісяця); кредиту в розмірі, що вказаний в Угоді 1 (а.с.30).

Договір поруки підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного цифрового підпису, що підтверджується інформацією про результати перевірки (а.с.31).

29 березня 2019 року позивач направив на адреси ТОВ "Грінлайтпродукт" (вул . О. Довженка , буд . 18, м. Київ) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) повідомлення про наявність простроченої заборгованості у сумі 154605,62 грн., у тому числі: 133333,09 грн. заборгованості за кредитом, 2844,44 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 16000,00 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом, 2428,09 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, та просив погасити прострочену заборгованість протягом п`яти днів з дати одержання повідомлення (а.с.32). Факт відправлення повідомлення підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та описами вкладення (а.с.33-36).

У зв`язку із несплатою вказаної заборгованості позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути заборгованість за кредитом у розмірі 133333,09 грн. у солідарному порядку з обох відповідачів (боржника та поручителя).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку щодо їх доведеності і обґрунтованості.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Щодо доводів апелянта про те, що даний спір не підвідомчий господарському суду, то вони ґрунтуються на хибному тлумаченні норм чинного процесуального законодавства, оскільки система судів загальної юрисдикції є розгалуженою.

Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Визначити, яким саме судом та за якими правилами має бути розглянутий спір і має судова юрисдикція.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У пункті 1 частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У свою чергу, в пункті 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

З аналізу наведених вище норм процесуального права вбачається, що законодавець, у тому числі, відніс до юрисдикції господарських судів такі справи:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці;

Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Таким чином, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/1733/18, від 19.03.2019 у справах №904/2530/18 та №904/2526/18.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги про солідарне стягнення заборгованості з боржника за кредитним договором - юридичної особи та поручителя за договором поруки - фізичної особи, тому даний спір підлягає розгляду саме в порядку господарського судочинства.

Щодо суті позовних вимог, то відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України), договір вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.

Згідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до пункту 14.8 статті 14 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк та користувач укладають договір щодо порядку та умов використання електронного платіжного засобу. Банк перед укладенням договору зобов`язаний ознайомити користувача з умовами договору про використання електронного платіжного засобу (далі у цій статті - договір), ознайомити з тарифами на обслуговування електронного платіжного засобу та правилами користування електронним платіжним засобом. Банк зобов`язаний забезпечити викладення цієї інформації в доступній формі й розмістити її в доступному для користувача місці, а також надати на його вимогу в письмовій або електронній формі.

Вказані норми не встановлюють обов`язкового підписання всіх складових документів, які складають один цілий договір, а узгодження приєднання до них з боку сторони, яка не приймає участь у їх розробці та лише приєднується до них, може відбуватись у будь-якій формі, зокрема, підписанням типового бланку або типової анкети-заяви.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" (в редакції на час формування анкети-заяви) електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа; Підписувач - особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа.

Згідно ст. 3 вказано Закону електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Статтями 4, 7 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Підписувач, зокрема, зобов`язаний зберігати особистий ключ у таємниці.

Згідно електронного доказу в паперовій формі Об`єкт перевірки: "Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ" підписана 22.03.2018 Ємцем О .Я. , електронним цифровим підписом - сертифікат: видавець: АЦСК ПАТ КБ "Приватбанк"; реєстраційний номер 0 НОМЕР_3 , дата видачі 30.06.2017; дата закінчення дії 30.06.2018.

При цьому, матеріали справи не містять доказів неправомірного накладення електронного цифрового підпису відповідача 1, або звернення останнього до правоохоронних органів з підстав його незаконного використання.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правомірність правочину презюмується.

Закріплена зазначеною статтею Цивільного кодексу України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована у встановленому законом порядку, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. При цьому, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти і(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, внаслідок приєднання відповідача 1 до Умов та правил надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" між позивачем та відповідачем 1 укладено кредитний договір №б/н від 22.03.2018 року.

Факт надання відповідачу 1 кредиту в сумі 400000 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи випискою про рахунку, яка має статус первинного документу згідно Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 №578/5.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до п.п. 3.2.8.6.6 п. 3.2.8.6 Умов банк, незалежно від настання термінів виконання зобов`язань клієнтом за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів при порушенні клієнтом вимог у частині цільового використання кредитних коштів, або у разі зменшення розміру активів клієнта на 30 і більше відсотків у порівнянні з розміром його активів, зазначених у відповідній річній звітності за попередній рік.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач 1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 29.03.2019 виникла заборгованість за кредитом у розмірі 133333,09 грн.

Відповідачами не надано доказів на спростування факту наявності та розміру вказаної заборгованості, а також відповідачем 1 не надано жодних повідомлень щодо незгоди із умовами надання грошових коштів.

Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ст. 553 ЦК України порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою забезпечення зобов`язань позичальника за кредитним договором між позивачем та відповідачем 2 укладено договір поруки.

Доводи відповідача 2 про те, що він не підписував договір поруки, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки вони спростовуються електронним доказом в паперовій формі Об`єкт перевірки: "Договір поруки №POR1521723119507", підписаний 22.03.2018 ОСОБА_1 , електронним цифровим підписом - сертифікат: видавець: АЦСК ПАТ КБ "Приватбанк"; реєстраційний номер 0 D84EDA1BB9381E8040000003721270048CFB00 , дата видачі 22.03.2018; дата закінчення дії 22.03.2019.

При цьому, матеріали справи не містять доказів неправомірного накладення електронного цифрового підпису відповідача 2, або звернення останнього до правоохоронних органів з підстав його незаконного використання.

Таким чином, договір поруки, в розумінні статей 11, 509 ЦК України, є підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Відповідачем 2 належними і допустимими доказами не спростовано презумпцію правомірності правочину - договору поруки, також не надано доказів визнання його недійсним в судовому порядку.

Частиною 1 статті 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із п. 1.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1" в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Пунктом 1.5 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за Угодою - 1, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно із ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, з огляду на солідарний обов`язок боржника за основним зобов`язанням і поручителя, кредитор має право вибору звернення з вимогою до них спільно чи до будь-якого з них окремо, у зв`язку з чим, враховуючи порушення умов укладеного кредитного договору з боку позичальника, суд приходить до висновку про підставність стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів у солідарному порядку.

Доводи апелянта про те, що договір поруки є неукладеним, не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами.

Вказана правова позиція висловлена Верховний Судом у постановах від 29.08.2018 у справі №915/839/17 та від 22.10.2018 у справі № 910/8943/17.

Натомість, у даній справі дії позивача з надання кредиту та, відповідно, отримання позичальником цих коштів і часткове погашення ним заборгованості свідчать про виконання кредитного договору. Оскільки договір поруки залежить від основного зобов`язання, яке виконувалось сторонами правочину, а при підписанні договору поруки, яке вчинено поручителем одночасно з підписанням кредитного договору, поручитель накладанням електронного підпису підтвердив що обізнаний як з договором поруки так і з договором кредиту, за виконання якого поручився, а відтак, відсутні підстави стверджувати про його неукладення.

Поручитель ОСОБА_1 , згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є особою, уповноваженою представляти Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінлайтпродукт" у правовідносинах з третіми особами, вчиняти дії від імені цієї юридичної особами без довіреності, у тому числі підписувати договори, а тому знав і усвідомлював свої дії при підписанні як кредитного договору від імені юридичної особи, так і договору поруки від власного імені.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства, встановлені фактичні обставини справи, а також враховуючи зміст договірних зобов`язань сторін, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 133333,09 грн. боргу за кредитним договором та договором поруки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11 липня 2019 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24.10.2019.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.П. Коробенко

М.Л. Яковлєв