Постанова

від 04.10.2019 по справі 918/114/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2019 року Справа № 918/114/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

Головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Мазур О.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - адв. Педич Д.П.

розглянувши апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Рівненської області 24.06.2019 р. ухваленого суддею Заголдною Я.В. о 16:43 год. у м.Рівному, повний текст складено 25.06.2019 р.

у справі № 918/114/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради

про стягнення 1719556,91 грн.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Господарського суду Рівненської області 24.06.2019 р. у справі № 918/114/19 частково задоволено позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 1719556,91 грн.

Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 913853,60 грн. основного боргу закрито. Відповідно до рішення суду підлягає стягненню з Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 103 131,28 грн. пені, 132 876,12 грн. 3% річних, 500 927,31 грн. інфляційних втрат. Суд зменшив належну до стягнення пеню наполовину і у зв`язку з цим відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 103 131,28 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області 24.06.2019 р. у справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 103131,28 грн. та постановити нове, яким задоволити позов в цій частині.

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, та процесуального - ст.ст. 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в частині неправомірного зменшення пені.

Посилається при цьому на норму ст. 233 ГПК України, роз`яснювальні листи з цього питання та практику, викладену в постанові Вищого господарського суду України у справі 902/1568/14.

Вважає, що при зменшенні розміру пені суд мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов`язанні. Крім того, суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст.233 ЦК України, не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачене згаданою нормою. Рішення суду не містить жодного покликання на будь-які докази, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідач, тоді як саме по собі покликання на таке скрутне фінансове/матеріальне становище не є автоматичною підставою для зменшення пені на підставі положень ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України.

Суд першої інстанції при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Проте, під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача. Зазначає про дані консолідованого звіту про фінансовий стан за 9 місяців 2018 року, де торгова дебіторська заборгованість (а основним видом діяльності підприємства Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України є продаж газу) становила 42 663 тис. грн., що свідчить про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років.

Вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором купівлі-продажу природного газу. Таким чином, місцевий Господарський суд неповно з ясував обставини, що мають значення для справи, а також визнав встановленими недоведені обставини, які мають значення для справи, що призвело до порушення ст. 233 ГК України ст. 525. 526, 551, 599. 625 Цивільного кодексу України. Окрім того, питання збитків взагалі не досліджувалося судом першої інстанції, що є обов`язковим для застосування cm.233 ЦК України.

Отже, враховуючи правову позицію Верховного Суду, принципи добросовісності та справедливості, приймаючи до уваги мету створення та завдання Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , позивач не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача і вважає рішення Господарського суду в частині зменшення пені незаконним, таким що порушує права позивача, а тому підлягає скасуванню в цій частині.

Просить врахувати наведені обставини та скасувати рішення суду першої інстанції в частині зменшення суми пені.

Відповідач/Комунальне підприємство "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради подало апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що винесено із порушенням ст.236, 238 ГПК України, а доводи, викладенні в описовій та мотивувальній частині рішення, є такими, які не відповідають фактичним обставинам справи. Тому наявні підстави для застосування ст.277 ГПК України.

Вважає, що місцевим судом протиправно, у порушення ст.13, 14, 80 ГПК України та без з`ясування всіх обставин не було долучено відповіді ДВС від 14.06.2019 р. Крім того, відповідачем було подано копії постанови про арешт рахунків останнього та постанову про зняття арешту рахунків відповідача за наказами позивача.

Зазначає, що 13.05.2019 р. позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог. Однак, згідно даної заяви позивач збільшив позовні вимоги стосовно інфляційних втрат та трьох процентів річних, а тому суд не праві був приймати дану заяву до розгляду та повернути її позивачу, чим було порушено норми ст.ст.11,13,14 ГПК України.

Судом при винесені рішення не було враховано, що відповідач є підприємством комунальної форми власності і займається виробництвом, транспортуванням та розподіленням теплової енергії населенню, підприємствам та організаціям по м.Здолбунів по встановлених тарифах, які затвердженні виконавчим комітетом Здолбунівської міської ради рішенням № 198 від 27.09.2017 р. та № 5 від 24.01.2018 р. Підприємство існує лише із діючого тарифу на теплову енергію, які не покривають всі витрати, тому підприємство є збитковим, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2018 рік.

Звертає увагу апеляційного суду, що суд першої інстанції порушив п.2.3,4 ч.4 ст.238 ГПК України при ухваленні рішення, оскільки відповідач до 25 числа місяця, наступного за місяцем може здійснювати розстрочену оплату за використаний газ до 31.12.2020 р. і будь - яких додаткових угод згідно вимог чинного законодавства не передбачалось.

Вважає, що відповідачем не було порушено умови договору щодо порушення зобов`язання ст.ст.193 ГК України, ст.ст.509,526,530,536 ЦК України, оскільки останній виконав свої зобов`язання достроково, що вказує на протиправне нарахування трьох процентів річних, непередбачених інфляційних втрат та пені.

Не погоджується з рішенням суду в частині стягнення судом 50% пені, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів, які вказували б на збитки завдані позивачу, а тому зазначає, що суд може із врахуванням стану відповідача зменшити неустойку у формі пені до 99 відсотків.

З урахуванням викладеного просить рішення Господарського суду Рівненської області від 24.06.2019 р. у справі № 918/114/19 в частині стягнення трьох процентів річних, інфляційних нарахувань та пені, скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити за безпідставністю.

До початку розгляду справи від Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради надійшла заява, в якій відповідач зазначає, що 18.09.2019 р. було направлено на адресу позивача проект мирової угоди у даній справі.

Позивач/Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надав суду письмові пояснення, зазначивши, що проект мирової угоди не підписано зі сторони НАК Нафтогаз України і позивач не має наміру укладати мирову угоду. Просить розглядати справу без участі повноважного представника, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.

У судовому засіданні представник Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради надав пояснення, заперечив доводи апеляційної скарги та, посилаючись на норму ст. 269 ГПК України, просив суд рішення Господарського суду Рівненської області від 24.06.2019 р. у справі № 918/114/19 в частині стягнення трьох процентів річних, інфляційних нарахувань та пені, скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Позивач/скаржник не забезпечив явку представника в судове засідання. Явка представників в судове засідання обов`язковою не визнавалась. Переглядаючи справу в суді апеляційної інстанції за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів керується нормами ст.270 ГПК України. Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка учасників справи, повідомлених в установленому порядку про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів враховує наведене та вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та постановлення обґрунтованого рішення, доводи та правова позиція позивача/скаржника викладена у апеляційній скарзі та письмових поясненнях та не змінена ним.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне .

19 жовтня 2016 року Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"/постачальник та Комунальним підприємством "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради/споживач укладено договір № 3840/1617-ТЕ-28 на постачання природного газу, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016 - 2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору /а.с. 33-41 у т. 1/.

В подальшому 23.01.2017 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 за умовами якої внесено зміни до розділу 1,2,3,11 договору Предмет договору , Кількість та фізико-хімічні показники газу , Порядок та умови передачі природного газу , Інші умови /а.с. 42-43 у т.1/.

З урахуванням додаткової угоди № 1 відповідно до п. 1.2. природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 3000,0 тис. куб. метрів.

Постачальник передає споживачу необхідний споживачу плановий обсяг природного газу (згідно додаткової угоди №1).

Пунктом 3.4. договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Згідно з п.п. 5.2., 5.4. договору ціна за 1 000 куб.м. газу за цим договором з 01 жовтня 2016 року становить 4942,00 грн., крім того податок на додану вартість (20%) До сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ- 5930,40 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний рахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний рахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. п. 8.1, 8.2. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

Згідно з п. 12.1 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 31 березня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Договір та додаткова угода підписані сторонами та скріплені їх печатками.

На виконання умов договору протягом жовтня-грудня 2016 року і січня-березня 2017 року постачальник передав споживачу у власність природний газ на загальну суму 16441 286,78 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємства та товариства без зауважень та заперечень /а.с. 44-49 у т. 1/.

Відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно, з порушенням визначеного умовами пункту 6.1 договору строку, що підтверджено банківськими виписками /а.с.84-249 у т.1, а.с.1-35 у т.2/ та розрахунком позивача /а.с.21-32 у т.1/. Заборгованість відповідача перед позивачем на час звернення з позовом становить 913853,60 грн.

Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов`язання має місце, є підставними, такими, що ґрунтуються на умовах договору та нормах чинного законодавства вимоги позивача про стягнення 913853,60 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції 500 927,31 грн., 132 876,12 - грн. 3% річних та 20 262,56 грн. пені - з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог /а.с. 120-131 у томі 2/.

Розрахунки позивача, виконані з урахуванням частково виконуваних платежів суд перевірив і визнає його арифметично правильним.

Відповідач докладних заперечень щодо розрахунків позивача суду не представив.

Після порушення провадження у даній справі до прийняття судом першої інстанції рішення відповідач сплатив 913853,60 грн. боргу, що підтверджується платіжними дорученнями № 25 від 25.03.2019 р. / а.с.56 у т.2/ і сторонами не заперечується.

За наведених обставин суд першої інстанції правомірно закрив провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 918853,60 грн. на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України. В цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Зі змісту апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вбачається, що скаржником оскаржується судове рішення в частині зменшення пені.

Отже, на умовах договору № 3840/1617-ТЕ-28 від 19.10.2016 р. між сторонами відбулись правовідносини з купівлі-продажу природного газу, які врегульовані нормами пар.1, 3, 5 глави 54 ЦК України та пар.3 глави 30 ГК України.

Відповідно до норм ст.275 ГК України, ст.714 ЦК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство зобов`язане надавати енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, іншій стороні (споживачеві, абоненту), яка зобов`язана оплатити прийняту енергію та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов`язання має місце, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, про стягнення 3% річних в сумі 132 876,12 грн. та 500 927,31 грн. - інфляційних втрат за період прострочення з 11.11.2016 р. по 26.03.2019 р.

Відповідальність у вигляді пені визначена умовами договору і вимога про стягнення 206262,5 грн. пені за період прострочення з 28.03.2017 р. по 16.11.2017 р. відповідає таким умовам і нормам ст..ст.230-232 ГК України.

Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на графік погашення заборгованості за спожитий природний газ як підставу для зміни термінів оплати і, відповідно, звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання колегія суддів вважає безпідставним.

Так, згідно з п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 р. №187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" обов`язок, передбачений підпунктом 4 пункту 3 цього Положення, покладається на НАК "Нафтогаз України" на період до 1 листопада 2018 р. за таких умов: укладення виробником теплової енергії з НАК "Нафтогаз України" договору постачання природного газу відповідно до законодавства; відсутність у виробника теплової енергії заборгованості перед НАК "Нафтогаз України" за використаний природний газ або відсутність у виробника теплової енергії заборгованості (без урахування штрафних санкцій) перед ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за спожитий до 1 січня 2017 року природний газ з урахуванням сум оформлених та не профінансовованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, за усіма укладеними з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" договорами про постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо), а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ; або станом на 23 число місяця, що передує місяцю постачання природного газу, рівень розрахунків виробника теплової енергії (без урахування штрафних санкцій) з урахуванням суми нарахованих та не профінансованих пільг і субсидій згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, за усіма укладеними з ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" договорами про постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо) становить не нижче 90 відсотків; або наявність укладеного договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ згідно з типовим договором в рамках реалізації Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії"; або надання НАК "Нафтогаз України" та виконання виробником теплової енергії погодженого виконавчим органом ради графіка погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 р. з розбивкою за всіма договорами з НАК "Нафтогаз України"), складеного на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК "Нафтогаз України", а також здійснення поточних розрахунків за використаний природний газ. Наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником та виробником теплової енергії у договорах постачання природного газу (купівлі-продажу, про закупівлю, відступлення права вимоги тощо).

Отже, відповідно до п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 р. №187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" та умов п. 3.2 договору споживач має подати постачальнику такий графік погашення заборгованості в пакеті документів для оформлення номінації на відповідний місяць, яка подається оператору газотранспортної системи. При цьому наявність графіка погашення заборгованості не змінює порядок розрахунків, установлений між постачальником у договорах постачання природного газу.

Колегія суддів звертає увагу, що наданий позивачем та затверджений Здолбунівською міською радою графік погашення заборгованості наданий відповідачем позивачеві саме на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року № 187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", не підписаний позивачем та на підставі такого графіка зміни до умов договору щодо строків оплати не внесені.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені на 50 % з урахуванням конкретних обставин справи.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач, посилаючись на норми статті 551 ЦК України та статті 223 ГК України, просив суд зменшити розмір неустойки (пені) на 99%. Суд першої інстанції зменшив заявлену до стягнення суму пені на 50%, врахувавши, що на момент звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу відповідачем була частково погашена, а після звернення - погашена в повному розмірі; позивач не надав суду доказів заподіяння йому збитків внаслідок прострочення сплати суми заборгованості за поставлений природний газ; а також - скрутне матеріальне становище відповідача, оскільки підприємство існує лише за кошти від діючого тарифу на теплову енергію, яка подається лише в опалювальний період.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про збільшення суми пені та доводами викладеними у відзиві на апеляційну скаргу про зменшення суми пені і погоджується із висновками суду першої інстанції, оскільки такі висновки відповідають нормам матеріального права, зокрема, ст.233 ГК України і ч. 3 статті 551 ЦК України, та конкретним обставинам справи, які мають істотне значення.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Згідно з частиною першою статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Колегія суддів вважає, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (пені) відповідно до наведених норм суд першої інстанції об`єктивно оцінив конкретні обставини, які мають істотне значення.

Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідач на момент звернення позивача з позовом до суду виконував платежі частково і повністю сплатив борг на час розгляду справи судом.

Матеріалами справи підтверджені доводи відповідача про те, що складний фінансовий стан підприємства обумовлений сезонним характером виробництва та збитковістю послуг теплопостачання, оскільки підприємство ''Здолбунівкомуненергія» є підприємством комунальної форми власності і займається виробництвом, транспортуванням та розподіленням теплової енергії населенню, підприємствам та організаціям по м.Здолбунів по встановлених тарифах, які затвердженні виконавчим комітетом Здолбунівської міської ради, і такі тарифи не покривають всі витрати. Зі звітів про фінансові результати на 31 березня 2017 року, 31 грудня 2017 року, 31 грудня 2018 року /а.с. 57-59 у т.2/ підтверджено, що непокритий збиток на кінець звітного періоду становить відповідно 13,525 млн, 11,900 млн. та 13,525 млн. грн.

Довідкою Здолбунівського ТВБВ Державного Ощадного банку України та звітами про оплату населенням житлово-комунальних послуг за період з квітня 2017 року по 01.01.2019 р. підтверджено наявність заборгованості споживачів, зокрема, населення протягом всього спірного періоду, а також залишки невідшкодованої заборгованості з різниці в тарифах /а.с.61-73 у т.2/.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру неустойки відповідач надав також лист Департаменту економіки систем життєзабезпечення Мінрегіонбуду № 8/10-1057-17 від 13.06.2017, відповідно до якого відповідач внесений до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості /а.с. 60 у т.2/.

Таким чином, спростовані посилання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в апеляційній скарзі, що матеріалами справи не доведено складного фінансового стану підприємства. Ступінь виконання зобов`язання боржником та його майновий стан, обумовлений специфікою виробництва, дозволяють суду в даному випадку дійти висновку, що такі обставини заслуговують на увагу, та зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Крім того, звертається увага, що пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.

З урахуванням наведених обставин в їх сукупності колегія суддів дійшла висновку, що зменшення розміру пені на 50% до суми 103 131,28 грн. є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів розподіляючи судові витрати враховує, що позивач звертаючись 17.05.2019 р. із заявою про зменшення позовних вимог, фактично просив суд першої інстанції збільшити позовні вимоги в частині пені, річних та інфляційних, які були розраховані за період з 11.11.2016 р. по 26.03.2019 р. простроченого грошового зобов`язання.

При цьому позивач, звертаючись із такою заявою не доплатив судовий збір, помилково вважаючи таку заяву про зменшенням позовних вимог, оскільки фактично відмовився від вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 913853,60 грн.

Тому враховуючи, що позовні вимоги про стягнення пені, річних та інфляційних правомірно задоволено судом першої інстанції підлягає задоволенню і судовий збір за результатом розгляду такої заяви з покладенням таких витрат на відповідача.

Підсумовуючи викладене, за результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 24.06.2019 р. у справі № 918/114/19 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві, проте підлягає зміні в частині розподілу судових витрат.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 277, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 24.06.2019 р. у справі № 918/114/19 змінити в частині розподілу судових витрат.

Стягнути з Комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (35701, Рівненська область, м. Здолбунів, вул. Шкільна, 40 А, ЄДРПОУ 30032055) в дохід Державного бюджету України 515,44 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

В решті рішення Господарського суду Рівненської області від 24.06.2019 р. у справі № 918/114/19 залишити без змін.

Господарському суду Рівненської області видати наказ на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 918/114/19 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений 21 жовтня 2019 року

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.