Рішення

від 22.10.2019 по справі 440/3534/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3534/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Скорик С.В.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Байрак С.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнання відмови Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області у затвердженні проекту землеустрою від 29.08.2019 неправомірною;

- зобов`язання Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області затвердити проект землеустрою та надати у власність ОСОБА_2 земельну ділянку кадастровий номер 5323084400:00:003:0099.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

19 вересня 2019 року ОСОБА_2 (надалі також - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області (надалі також - відповідач, Машівська селищна рада) про визнання відмови неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 16 жовтня 2019 року /а.с.2-3/.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що відповідачем безпідставно відмовлено у затвердженні проекту щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення (пасовищ) у власність для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,8000 га, кадастровий номер 5323084400:00:003:0099, що знаходиться на території Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області.

Так, позивач зазначав, що вимоги частини 9 статті 118 Земельного кодексу України передбачають лише один варіант поведінки органу місцевого самоврядування після отримання відповідного погодженого проекту землеустрою, а саме: прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою. На його думку, вказана частина 9 статті 118 Земельного кодексу України не містить вказівок на інші альтернативні дій при затвердженні проекту землеустрою, який погоджено в законному порядку.

Отже, позивач вважав, що дії відповідача порушують його права та законні інтереси, а тому звернувся до суду з цим позовом.

10 жовтня 2019 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву від Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області /а.с.50/, у якому остання просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Зокрема, відповідач, посилався на те, що згідно з рішенням 20 сесії 6 скликання Новотагамлицької сільської ради від 24.09.2012 позивач вже отримував у власність земельну ділянку, площею 0,1912 га, для ведення особистого селянського господарства. Оскільки Земельним кодексом України передбачено безоплатне надання земельних ділянок у власність один раз по кожному виду використання, то ОСОБА_2 не може отримати у власність відповідну земельну ділянку, у зв`язку з чим йому було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою.

15 жовтня 2019 року до Полтавського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив /а.с.63-72/, у якій останній вважав, що має право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у межах норм, передбачених статтею 121 Земельного кодексу України. Зазначив, що попереднє отримання у власність земельної ділянки, площею 0,1912 га, призначеної для ведення особистого селянського господарства, не перешкоджає йому у подальшому скористатися своїм правом на безоплатне одержання земельної ділянки у власність у межах передбачених законом норм.

Обставини справи, встановлені судом

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №2865-СГ від 23.04.2019 надано дозвіл громадянину ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 1,80 га пасовищ земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с.9/.

24 квітня 2019 року позивач звернувся із клопотанням до ПП АЛАН-ЗЕМ з проханням виконати роботи по виготовленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільського господарського призначення державної власності у власність площею 1,80 га пасовищ громадянину ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с.12/.

Приватне підприємство АЛАН-ЗЕМ розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність площею 1,80 га пасовищ громадянину ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с.7-32/.

Земельна ділянка кадастровий номер 5323084400:00:003:0099, площею 1,8000 га пасовищ, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області за межами населених пунктів зареєстрована у Державному земельному кадастрі, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-5313562362019 від 26.07.2019 /а.с.33-35/.

31 липня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення (пасовищ) у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 1,80 га, кадастровий номер 5323084400:00:003:0099, що знаходиться на території Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області за межами населених пунктів /а.с.55/. До заяви додано погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення (пасовищ) у власність та витяг з Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки.

Рішенням 20 сесії селищної ради сьомого скликання Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області від 29.08.2019 відмовлено ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення (пасовищ) у власність для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,80 га, кадастровий номер 5323084400:00:003:0099, розроблений ПП АЛАН-ЗЕМ , що знаходиться на території Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області у зв`язку з невідповідністю вимогам закону та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (даному громадянину виділялася безоплатно у приватну власність земельну ділянка для ведення особистого селянського господарства, згідно з рішенням від 24 вересня 2019 року 20 сесії 6 скликання Новотагамлицької сільської ради, площею 0,1912 га, кадастровий номер 5323084404:04:001:0108, що знаходиться на території АДРЕСА_1 ) /а.с.56/

Позивач, вважає, що рішення відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою є протиправним, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосування

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом б частини першої статті 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частин першої - третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з п. "в" частини 3 статті 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно зі законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно із частиною 8 статті 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 1 цього Кодексу.

Так, частиною 1 статті 186 1 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

В силу положень частин 4, 5 статті 186 1 Земельного кодексу України, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Частиною 3 статті 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва III - V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Відповідно до частини 9 статті 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За змістом частин 10, 11 статті 118 Земельного кодексу України, відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Висновки щодо правозастосування

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись 31 липня 2019 року до Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області із заявою про затвердження проекту землеустрою, додав погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5323084400:00:003:0099, площею 1,80 га пасовищ, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області, а також витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Отже, позивачем вчинено усі передбачені законодавством дії для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За наслідками розгляду вищенаведеної заяви Машівською селищною радою Машівського району Полтавської області відмовлено ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виключно у зв`язку з невідповідністю вимогам закону та прийнятим відповідно до них нормативно-правових актів (даному громадянину виділялася безоплатно у приватну власність земельну ділянка для ведення особистого селянського господарства, згідно з рішенням від 24 вересня 2019 року 20 сесії 6 скликання Новотагамлицької сільської ради, площею 0,1912 га, кадастровий номер 5323084404:04:001:0108, що знаходиться на території АДРЕСА_1 ) /а.с.56/.

З системного аналізу вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, зважаючи на виконання позивачем усіх дій, необхідних для затвердження проекту землеустрою, суд вважає, що у відповідача були відсутні визначені законом підстави для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з наведених підстав.

Стосовно аргументу відповідача про те, що позивач вже реалізував своє право на безоплатне одержання земельної ділянки у власність по цьому виду користування, оскільки у минулому йому вже виділялася безоплатно у приватну власність земельну ділянка для ведення особистого селянського господарства, згідно з рішенням 20 сесії 6 скликання Новотагамлицької сільської ради від 24 вересня 2019 року, площею 0,1912 га, кадастровий номер 5323084404:04:001:0108, що знаходиться на території АДРЕСА_1 ) суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 4 статті 116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до пункту б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, а саме для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Статтею 5 Закону України Про особисте селянське господарство передбачено, що громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Судом встановлено, що згідно з рішенням 20 сесії 6 скликання Новотагамлицької сільської ради від 24 вересня 2019 року, площею 0,1912 га, кадастровий номер 5323084404:04:001:0108, що знаходиться на території АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 ОСОБА_2 виділялася земельна ділянка площею 0,1912 га, кадастровий номер 5323084404:04:001:0108, що знаходиться на території АДРЕСА_1 .

Позивач звернувся до Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5323084400:00:003:0099, площею 1,80 га пасовищ, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області.

Суд погоджується з позивачем у тому, що земельним законодавством не позбавлено особу права повторно звернутися із клопотанням про отримання у власність земельної ділянки такого ж виду використання, що і раніше за умови дотримання норм безоплатної передачі передбачених статтею 121 Земельного кодексу України (2,0 га).

Отже, у разі набуття позивачем права власності на обидві земельні ділянки, то загальна площа (1,8 га+0,9 га = 1,9912 га) безоплатно одержаних земельних ділянок не перевищуватиме норми, передбаченої статтею 121 Земельного кодексу України для цього виду використання.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у затвердженні ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення (пасовищ) у власність для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,8000 га, кадастровий номер 5323084400:00:003:0099, розроблений ПП АЛАН-ЗЕМ , що знаходиться на території Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області у зв`язку з невідповідністю вимогам закону та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів (даному громадянину виділялася безоплатно у приватну власність земельну ділянка для ведення особистого селянського господарства, згідно з рішенням від 24 вересня 2019 року 20 сесії 6 скликання Новотагамлицької сільської ради, площею 0,1912 га, кадастровий номер 5323084404:04:001:0108, що знаходиться на території АДРЕСА_1 ) не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України.

Інших доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення відповідачем не надано.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, рішення Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області не відповідає критеріям, визначеним у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправним.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення 20 сесії селищної ради сьомого скликання Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області від 29.08.2019, яким відмовлено ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення (пасовищ) у власність для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,8000 га, кадастровий номер 5323084400:00:003:0099, розроблений ПП АЛАН-ЗЕМ , що знаходиться на території Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області.

Засобом ефективного захисту порушених прав позивача є зобов`язання Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області затвердити проект землеустрою ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер 5323084400:00:003:0099.

Отже, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Представником позивача заявлено клопотання щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою у розмірі 5000,00 грн. /а.с.57/.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано до суду:

- договір №Б/Н про надання юридичних послуг від 02 вересня 2019 року, укладений між позивачем та ОСОБА_1 /а.с.61/;

- акт приймання-передачі виконаних робіт від 09.09.2019 на загальну суму 5 000,00 грн. /а.с.59/;

- розрахунок судових витрат /а.с.60/,

- квитанція від 15.10.2019 про оплату ОСОБА_2 суми юридичної допомоги по справі №440/3534/19 у розмірі 5 025,13 грн /а.с.62/,

- диплом спеціаліста серії ХА №35515933, що виданий 07.02.2009 Національною юридичною академією України /а.с.58/.

Відповідно до статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною першою статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права.

Оскільки судом визначено зазначену справу як незначної складності, а тому представником по ній може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність, а отже і витрати понесені позивачем на правничу допомогу фахівця у галузі права можуть підлягати відшкодуванню.

Позивачем надано детальний опис виконаних робіт, а саме:

- консультування при складенні позовної заяви до Полтавського окружного адміністративного суду у розмірі 2000,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі виконаних робіт від 09.09.2019;

- витрати на участь представника у судовому засіданні у розмірі 3000,00 грн.

Оплата послуг підтверджується квитанцією від 15.10.2019 на загальну суму 5025 грн 13 коп /а.с. 62/.

На підтвердження цих обставин, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 по справі №751/3840/15-ц.

Отже, дослідивши надані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про задоволення клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, через те, що є особою з інвалідністю 2 групи, тому підстав для розподілу судового збору немає.

Питання щодо застосування судового контролю

Надаючи оцінку вимозі позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд виходить з наступного.

Зважаючи на той факт, що зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, за приписами частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, є правом, а не обов`язком суду, відповідну вимогу позивача, за відсутності будь-яких обґрунтувань, суд залишає без задоволення. Зокрема, у суду відсутні будь-які об`єктивні дані вважати, що відповідач може не виконати судове рішення, яке набрало законної сили, без застосування до нього (відповідача) засобів судового контролю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області (вул.Незалежності, 93, с. Машівка, Машівський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 21047618) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення 20 сесії селищної ради сьомого скликання Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області (вул.Незалежності,93, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 21047618) від 29.08.2019, яким відмовлено ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення (пасовищ) у власність для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,8000 га, кадастровий номер 5323084400:00:003:0099, розроблений ПП АЛАН-ЗЕМ , що знаходиться на території Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області.

Зобов`язати Машівську селищну раду Машівського району Полтавської області (вул.Незалежності,93, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 21047618) затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) земельної ділянки сільськогосподарського призначення (пасовищ) у власність для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,8000 га, кадастровий номер 5323084400:00:003:0099, розроблений ПП АЛАН-ЗЕМ , що знаходиться на території Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області.

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Машівської селищної ради Машівського району Полтавської області (вул.Незалежності,93, смт. Машівка, Машівський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 21047618) витрати на правничу допомогу у загальній сумі 5000,00 грн.

У застосуванні заходів судового контролю відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24 жовтня 2019 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков