Рішення

від 24.10.2019 по справі 420/5103/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/5103/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 , оформленої листом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № Б-11531/0-3393/0/37-19 від 03 червня 2019 року видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів); зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Одеській області ухвалити наказ (рішення) організаційно-розпорядчого характеру за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту відведення, - за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів); стягнення з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у сумі 37 550,00 грн.

Ухвалою суду від 02.09.2019р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що 18.08.2018р. він направив до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів), до якої додано: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків, посвідчення учасника бойових дій та довідка про безпосередню участь особи в антитерорестичній операції. ОСОБА_2 вказав, що відповідач направив на адресу позивача лист стосовно заяви ОСОБА_1 з відмовою у задоволені вимог позивача на підставі того, що зазначена земельна ділянка наказом від 12.09.2018 р. № 77 Головного управління Держземагенства в Одеській області включена у перелік земельних ділянок право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами і до якого включена земельна ділянка, що зазначена у заяві позивача. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2019р. по справі №420/850/19 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , визнано протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою та зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання про надання дозволу. В свою чергу, як зазначив позивач, відповідач на виконання рішення суду, направив на адресу позивача лист № Б-11531/0-3393/0/37-19 від 03.06.2019 р. про розгляд повторно клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, з відмовою у задоволенні клопотання на підставі того, що відповідач з`ясував, що на земельний масив надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в тому числі і на бажану до відведення позивачем земельну ділянку. Позивач, посилаючись на практику Верховного Суду зазначив, що вважає дії відповідача незаконними, а підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є такими, що не відповідають законодавству України. При цьому, позивач наголосив, що що він на протязі тривалого часу вимушений неодноразового, з одного й того самого питання, звертатися та відвідувати суди різних рівнів щодо поновлення своїх порушених прав, в зв`язку з незаконними діями відповідача. Таке відношення відповідача, як зазначив позивач, призводить до неможливості реалізації прав позивача як людини і громадянина, принижує честь і гідність відповідача, призводить до зневірення в можливості реалізації своїх прав, передбачених Конституцією України, зневірення в державі, інтереси якої реалізує, в даному випадку, відповідач. При цьому, позивач вказав, що протиправність дій відповідача вже встановлена рішенням суду, однак незважаючи на таке рішення суду, протиправні дії лише продовжуються, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основолопожних свобод та є підставою для стягнення моральної шкоди у розмірі 37550,00грн.

19.09.2019р. до суду від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач вказав, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/850/19 Головне управління повторно розглянуло клопотання позивача та надано відповідь від 03.06.2019р. за №Б-11531/0-3393/0/37-19, в якій зазначено про те, що при повторному розгляді клопотання з`ясовано, що на земельний масив надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в тому числі, і на бажану до відведення земельну ділянку. У зв`язку з викладеним, як зазначив відповідач, надання Головним управлінням позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, на яку вже Головним управлінням видано наказ Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , призведе до порушення принципів земельного законодавства, передбачених статтею 5 Земельного кодексу України, та до очевидних несприятливих наслідків позивача у разі подальшого проходження процедури затвердження проекту відведення земельної ділянки, внаслідок чого позивач буде позбавлений права на завершення процедури відведення земельної ділянки та буде завдана матеріальна шкода у вигляді витрат на розроблення та погодження предпроектних рішень та проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області. Разом з тим, відповідач вказав, що позовна вимога про зобов`язання Головного управління надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту) не підлягає задоволенню, оскільки в такому разі відбудеться втручання суду у виключні (дискреційні) повноваження Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, що є неприпустимим. У зв`язку з викладеним відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Сторони повідомлялись про день та час слухання справи, однак у судове засідання їх представники не з`явились. 18.09.2019р. до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження. 19.09.2019р. до суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження, з у рахуванням позиції Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Керуючись ст.9 ст.205 КАС України, судом продовжено розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернувся до начальника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням (без номеру та дати), в якому просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) (а.с.35). У вказаному клопотанні позивач зазначив, що ним не використано право на безоплатну передачу у власність земельної ділянки за вказаним цільовим призначенням.

У переліку додатків до вказаного клопотання позивачем зазначені: копія паспорту, копія ідентифікаційного коду, графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та копія документу, що підтверджує участь військовослужбовця у виконання завдань щодо здійснення антитерористичних операцій у східних та пісенно-східних областях України.

Листом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області «Про надання відповіді» від 20.09.2018р. №Б-11531/0-6735/0-37-18 повідомлено позивача про те, що відповідно до доручення Віце-прем`єр-міністра України - міністра регіонального розвитку, будівництва та житлового комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014 року №37732/0/1-14 та наказу Держземагентства України від 15.10.2014 № 328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014» Головним управлінням Держземагентства в Одеській області наказом від 18.09.2014 року №77, із змінами від 12.09.2018 року № 219, затверджений перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами і до якого включена земельна ділянка, що вказана у заяві ОСОБА_1 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2019р. по справі №420/850/19 частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (вул.Канатна,83,м.Одеса,65107, ідентифікаційний код 39765871) про визнання протиправними дій щодо відмови щодо у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки та зобов`язання прийняти наказ (рішення) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки; визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки, оформленої листом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області за №Б-11531/0-6735/0/37-18 від 20 вересня 2018 року за клопотанням ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) (без дати та номеру), яке зареєстровано в Головному управлінні Держгеокадастру в Одеській області 23.08.2018 року за №Б-11531/0/36-18, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) (без дати та номеру), яке зареєстровано в Головному управлінні Держгеокадастру в Одеській області 23.08.2018 р. за №Б-11531/0/36-18, із прийняттям відповідного рішення згідно законодавства, з урахуванням висновків суду та правової оцінки, наданої судом у даному рішенні; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Листом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 03.06.2019р. №Б-11531/0-3393/0/37-19 Про надання відповіді адресованого Божко Сергію, зазначено, що управління на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2019р. по справі №420/850/19 повторно розглянуло клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства порщею 2,00га на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області. Головне управління відмовило у наданні дозволу розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, посилаючись на те, що при повторному розгляді клопотання з`ясовано, що на земельний масив надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в тому числі, і на бажану до відведення ОСОБА_1 земельну ділянку (а.с.38).

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Частинами 2,3 ст.22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Пунктом б ч.1 ст.81 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Так, п.б ч.1 ст.121 передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст.118 Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 6, 7, 8 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 -1 цього Кодексу.

Таким чином, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, а саме, невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Крім того, виходячи з приписів ст. ст. 116, 118 ЗК України, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку, тобто, законодавством не заборонено отримання одночасно декількома особами дозволу на розроблення проекту землеустрою на одну і ту ж саму земельну ділянку.

В даному випадку, як позивач, так і інша особа мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування на ділянку. Тому у відповідача не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №463/3375/15-а.

Принцип юридичної визначеності, який є елементом принципу верховенства права, має на меті, крім іншого, дотримання принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання). Таким чином, позивач мав обґрунтовані очікування на прийняття відповідачем рішення за його клопотанням у відповідності до вимог законодавства.

Тому, наданий відповідачем лист від 03.06.2019р. №Б-11531/0-3393/0/37-19, в якому Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області надано позивачу інформацію стосовно того, що на бажану земельну ділянку вже надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, не може сприйматися судом як обґрунтована відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521. Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

За результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі наданні відповіді на звернення громадян.

При цьому, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу ГУ Держгеокадастру в області.

Разом з тим, в даному випадку позивач звернувся до відповідача не із зверненням, а із відповідним клопотанням, за наслідками розгляду якого суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідні управлінські рішення, в той час, як останній протиправно направив ОСОБА_1 відповідь у формі листа.

Водночас, суд враховує, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2019р. по справі №420/850/19, яке є обов`язковим до виконання та обставини встановлені яким в силу ч.4 ст.78 КАС України не підлягають доказуванню, встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до відповідача не із зверненням, а і з відповідним клопотанням, за наслідками якого суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, а не надати відповідь листом.

У зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку про відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру у Одеській області у формі наказу, що свідчить про протиправну бездіяльність уповноваженого органу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 815/905/17.

Відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправної дії/бездіяльності стосовно розгляду поданого ОСОБА_1 клопотання.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, яка викладена у листі від 03.06.2019р. №Б-11531/0-3393/0/37-19 є необґрунтованою, а тому позовна вимога щодо визнання дії відповідача щодо відмови оформленої листом від 03.06.2019р. №Б-11531/0-3393/0/37-19 видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів) протиправною підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області ухвалити наказ (рішення) організаційно-розпорядчого характеру за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Суд зазначає, що у разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Разом з тим, відмова ГУ Держгеокадастру в Одеській області, оформлена листом від 03.06.2019р. №Б-11531/0-3393/0/37-19, мотивована лише тим, що на земельний масив вже надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в тому числі, і на бажану до відведення позивачем земельну ділянку, без зазначення посилання на конкретну підставу, визначену ч. 7 ст. 118 ЗКУ, як на підставу для відмови у наданні дозволу.

Водночас, матеріали справи свідчать про відсутність наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством, з урахуванням позиції суду, викладеної у справі №420/850/19, оскільки відповідач повторно надав позивачу відмову у формі листа з підстав, не визначених частиною 7 статті 118 ЗК України, приписи вказаного судового рішення проігнорував.

При прийнятті рішення суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Оскільки процес надання позивачу відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з формальних підстав без прийняття відповідного владного управлінського рішення є тривалим, на що вказує протиправна поведінка відповідача, який на виконання судового рішення у справі №420/850/19 повторно допустив аналогічні порушення прав позивача, то в даному випадку належним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Щодо вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 37550,00грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, позивачем має бути зазначено, в чому полягає моральна шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, обґрунтування розміру заявленої моральної шкоди, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги, а тому в цій частині позовна заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 , оформленої листом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № Б-11531/0-3393/0/37-19 від 03 червня 2019 року, видати дозвіл на розроблення проекту землеустрою про відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Одеській області (код ЄДРПОУ 39765871, м.Одеса, вул. Канатна, 83) ухвалити наказ (рішення) організаційно-розпорядчого характеру за заявою ОСОБА_1 ( РНКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, згідно з графічними матеріалами, поданими в якості додатку до клопотання про надання дозволу на розроблення проекту відведення, - за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населених пунктів).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра

.