Постанова

від 22.10.2019 по справі 640/15364/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15364/19 Суддя (судді) першої інстанції: Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Лічевецького І.О., Собківа Я.М.

за участю секретаря Такаджі Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Добро Квантум

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2019 року

у справі №640/15364/19

за позовом Приватного підприємства Добро Квантум

до Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про вжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2019 року Приватне підприємство "Добро Квантум" звернулося до суду з адміністративним позовом до Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування припису від 09 серпня 2019 року №1916372.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти дії щодо демонтажу об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем зазначено, що у разі якщо позивач не виконає вимог відповідача та не здійснить демонтаж розміщеного позивачем об`єкта, контролюючий орган матиме право демонтувати об`єкт самостійно, чим істотно порушить права позивача. Зауважив на те, що він є власником об`єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2019 року у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції Приватним підприємством "Добро Квантум" подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення клопотання. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення клопотання, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315, статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права.

За змістом статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З наведеної норми Закону вбачається, що загалом забезпечення позову допускається за наявності відповідних підстав, а саме: небезпека істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду чи ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у наслідок невжиття таких заходів, або очевидності ознак протиправності дій чи рішень суб`єкта владних повноважень.

Колегія суддів зазначає, що в заяві про забезпечення позову заявник просив забезпечити позов шляхом заборони Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти дії щодо демонтажу об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ..

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Так, у разі якщо позивач не виконає вимог відповідача та не здійснить демонтаж розміщеного позивачем об`єкта, відповідач матиме право демонтувати об`єкт самостійно, що призведе до порушень прав позивача. При цьому, повивачем зазначено, що він є власником об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що відсутні об`єктивні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду слід скасувати з наступних підстав.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

Як вбачається з матеріалів справи ПП Добро Квантум є власником групи нежитлових приміщень №6 (літ. А) загальною площею 172,3 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 15).

Посадовими особами відповідача, 09.08.2019 під час перебування у приміщенні ресторану за адресою: АДРЕСА_1 було надано для ознайомлення Повідомлення № 055-9048 від 02.08.2019, в якому йшлося про розірвання договору на пайову участь, укладеного з ФОП ОСОБА_1 Також, в зазначеному повідомленні було вказано, що біля ресторану проводяться будівельні роботи з облаштування бетонного фундаменту та встановлення металевого каркасу, які суперечать Порядку розміщення майданчиків для харчування біля стаціонарних закладів ресторанного господарства в місті Києві, затвердженому Розпорядженням КМДА від 07.11.2013 №2027.

Крім того, контролюючим органом було вручено припис ФОП Добровольській О.І. № 1916372 від 09.08.2019, яка в свою чергу надала зазначений припис позивачу, як власнику приміщень.

Зазначеним приписом відповідач вимагає протягом трьох днів надати дозвільну документацію на встановлення тимчасової споруди або здійснити її демонтаж.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно правовстановлюючих документів та Технічного паспорту на Приміщення (додаток - 4), власником тераси, на якій розміщенні вказані конструкції також є ПП Добро Квантум .

Припис було вручено саме ФОП ОСОБА_1 , особисто припис позивач не отримував.

Відповідно до п. 13.3.1. Правил благоустрою м. Києва, затверджених Рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051, у разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (автомагазини, автокафе, автокав`ярні, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки) тощо) (далі - засоби пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі), об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи) уповноважені особи Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київблагоустрій" (далі - КП "Київблагоустрій) вносять припис його власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної Форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до абзаців другого і третього цього підпункту.

Виходячи з аналізу вказаної норми, що припис може бути виданий власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення) об`єкта.

Проте, ФОП ОСОБА_1 не є власником, користувачем або особою, яка здійснила розміщення (встановлення) конструкцій за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, у разі здійснення контролюючим органом демонтажу конструкцій, встановлених позивачем, будуть порушені права ПП Добро Квантум

Колегія суддів зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

За таких умов, колегія суддів вважає припис оформлений та виданий ФОП Добровольській О. І., яка не є власником, користувачем або особою, яка здійснила розміщення (встановлення) конструкцій за адресою: АДРЕСА_1 є таким, що дає достатні підстави вважати про наявність у порядку його прийняття очевидних ознак протиправності та наявності у позивача права власності.

Тому, з огляду на дійсну наявність ознак очевидної протиправності при прийнятті згаданого припису, колегія суддів вбачає наявною, викладену ч. 2 ст.150 КАС України, підставу для забезпечення позову, пов`язану з очевидністю ознак протиправності діяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд, також, бере до уваги, що в разі невиконання позивачем вимог Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у останній має можливість самостійно демонтувати об`єкт, що, у свою чергу, істотно ускладнить поновлення порушених прав позивача.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги ту обставину, що відносно спірного приміщення відповідачем складався припис та доручення, яким доручено вжити заходи шляхом демонтажу споруди, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 березня 2018 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року було визнано протиправним та скасовано припис КП Благоустрій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.07.2017 №1715925 та доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.07.2017 № 390/07-17. Визнано протиправними дії КП Благоустрій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по демонтажу (знесенню) частини нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1

Також колегія суддів зазначає, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на дату формування (02.09.2019) вбачається, що група нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 172.3 кв.м, належить на праві власності ПП Добро Квантум на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 124, виданого 12.04.2017 про що внесено запис: Рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень, № 34759289 від 12.04.2017.

За неведених обставин, колегія суддів вважає наявними достатні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Приймаючи рішення про задоволення заяви та обрання способу забезпечення позову, суд враховує, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд також враховує співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).

Забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього та тимчасового судового захисту.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Крім цього, нормами ст. 6 КАС України зазначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, та застосовує його з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з Прав Людини.

Так, у справі Мікалефф проти Мальти Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа Меркіка та інші проти Мальти .

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

З урахування викладених міркувань та зважаючи, що заборона, у даному випадку, вчиняти дії щодо демонтажу об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 матиме наслідком неможливість його реалізації, суд вважає обраний спосіб забезпечення позову співмірним із наслідками вжиття таких заходів та таким, що випливає із завдання адміністративного судочинства визначених ч. 1 ст. 2 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Позивачем доведено існування обставин, вказаних у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

У рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

Згідно Рекомендації № R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.89 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Враховуючи, що судом першої інстанції було не вірно застосовано норми матеріального і процесуального права та безпідставно задоволено заяву про забезпечення позову а також невмотивованості рішення щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, колегія суддів доходить до висновку в необхідності скасування рішення першої інстанції, та ухвалення нового - про задоволення заяви представника Приватного підприємства Добро Квантум про забезпечення позову.

Колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України та закріплено також у частині 4 ст. 9 КАС України.

Частиною 1 ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини 2 ст. 242 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з частиною 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення клопотання.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про задоволення заяви позивача.

На підставі викладеного, керуючись 34, 243, 312, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Добро Квантум - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2019 року скасувати , прийняти носу постанову, якою заяву Приватного підприємства Добро Квантум про забезпечення позову - задовольнити .

Заборонити Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вчиняти дії щодо демонтажу об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: І.О. Лічевецький

Я.М. Собків

Повний текст постанови виготовлено 23 жовтня 2019 року.