Рішення

від 22.10.2019 по справі 909/882/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.10.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/882/19 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд",

вул. Автоливмашівська 5, с. Хриплин, м. Івано-Франківськ,76006

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь",

вул. Чорновола, 99, м. Івано-Франківськ,76005

про: стягнення заборгованості в сумі 722467,90 грн., з яких: основний борг - 471761,97 грн.; пеня - 13622,93 грн.; три відсотки річних - 1202,02 грн.; штраф - 235880,98 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь" про стягнення заборгованості за договором поставки від 02.01.2019 в сумі 722467,90 грн., з яких: основний борг - 471761,97 грн.; пеня - 13622,93 грн.; три відсотки річних - 1202,02 грн.; штраф - 235880,98 грн.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Враховуючи приписи ст. 12, 247 ГПК України, з огляду на ціну позову яка не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд вважає за необхідне вказану справу (незначної складності), визнати малозначною та розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд" (вх. № 16521/19) прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням (ухвала про відкриття провадження у справі від 22.08.2019).

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

11.09.2019, через канцелярію суду, позивачем направлено розрахунок (опис) судових витрат з додатками (вх. № 15437/19), який прийнято судом до розгляду по суті. Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 2 від 02 січня 2019 року в частині оплати за отриманий товар, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь" утворився основний борг за договором поставки № 2 від 02 січня 2019 року в сумі 471761,97 грн. З огляду на прострочку виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 13622,93 грн., три відсотки річних в сумі 1202,02 грн. та штраф в сумі 235880,98 грн.

Позивач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі ухвалою суду від 22.08.2019; інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних у матеріалах справи, на час розгляду справи по суті позивачем суду не надано.

Позиція відповідача.

Ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.08.2019 зобов`язано відповідача у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали в передбаченому ст. 251 ГПК України порядку надіслати Господарському суду Івано-Франківської області відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, вищезазначена ухвала вручена відповідачу - 02.09.2019.

Станом на 18.10.2019 відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Обставини справи. Оцінка доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

02.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Континенталь" (покупець) було укладено договір поставки № 2 (а.с.11-12).

Відповідно до умов зазначеного вище договору, постачальник зобов`язався, на умовах передбачених цим договором, постачати покупцеві товар вказаний в п. 1.2. Договору, далі -"товар", а покупець зобов`язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату (п.1.1. Договору).

Предметом постачання за цим Договором є наступні товари: товарний бетон, розчини будівельні та збірний залізобетон, бетон з протиморозною добавкою (п.1.2. договору). Пунктом 1.3. договору сторони погодили, що найменування, асортимент, номенклатура, кількість, ціна і загальна вартість товару узгоджується сторонами в заявці на поставку. Ціна і загальна вартість товару вказуються у відповідних рахунках та видаткових накладних. Весь товар поставлений постачальником та прийнятий покупцем протягом дії даного Договору за належним чином оформленими видатковими накладними, вважається таким, що поставлений на підставі та в межах даного Договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) на даний Договір в видатковій накладній.

Згідно п. 2.1.- 2.2. Договору, ціни на товари, що постачаються постачальником, є вільними відпускними і вказуються у прайс - листі постачальника. Сторони визначають, що ціни на товари, вказані у прайс - листі, є попередніми і можуть змінюватися постачальником в односторонньому порядку в залежності від показників, які обумовлюють ціну товару, про що постачальник завчасно попереджає покупця. Ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатковій накладній на поставку партії товару. Загальна сума цього договору сторонами не обмежується і визначається на підставі вартості всього фактично поставленого постачальником товару покупцю, відповідно до видаткових накладних складених протягом дії даного Договору.

У відповідності до умов Договору позивач (постачальник) за період з січня 2019 року по липень 2019 року передав відповідачу (покупцю) товар на загальну суму 1758400,00 грн. та надав транспортні послуги на суму 4275,00 грн. Даний факт підтверджується, наявними в матеріалах справи (а.с. 19-31, 33-64), копіями накладних, а саме:

накладною №3010000001 від 03.01.2019 року; :

накладною №3010000002 від 03.01.2019 року;

накладною №29010000001 від 29.01.2019 року;

накладною №3010000003 від 03.01.2019 року;

накладною №29010000005 від 29.01.2019 року;

накладною №29010000007 від 29.01.2019 року;

накладною №29010000004 від 29.01.2019 року;

накладною №29010000003 від 29.01.2019 року;

накладною №29010000012 від-29.01.2019 року;

накладною №29010000009 від 29.01.2019 року;

накладною №5020000001 від 05.02.2019 року;

накладною №7020000003 від 07.02.2019 року;

накладною №7020000009 від 07.02.2019 року;

накладною №8020000003 від 08.02.2019 року;

накладною №8020000008 від 08.02.2019 року;

накладною №13020000002 від 13.02.2019 року;

накладною №13020000001 від 13.02.2019 року;

накладною №28020000001 від 28.02.2019 року;

накладною №28020000002 від 28.02.2019року;

накладною №28020000004 від 28.02.2019 року;

накладною №28020000005 від 28.02.2019 року;

накладною №28020000006 від 28.02.2019 року;

накладною №28020000007 від 28.02.2019 року;

накладною №28020000009 від 28.02.2019 року;

накладною №28020000010 від 28.02.2019 року;

накладною №5030000003 від 05.03.2019 року;

накладною №5030000006 від 05.03.2019 року;

накладною №8030000002 від 08.03.2019 року;

накладною №6030000001 від 06.03.2019 року;

накладною №12030000001 від 12.03.2019 року;

накладною №8030000001 від 08.03.2019 року;

накладною №13030000001 від 13.03.2019 року;

накладною №26030000001 від 26.03.2019 року;

накладною №26030000002 від 26.03.2019 року;

накладною №26030000003 від 26.03.2019 року;

накладною №26030000004 від 26.03.2019 року;

накладною №26030000007 від 26.03.2019 року;

накладною №26030000008 від 26.03.2019 року;

накладною №26030000011 від 26.03.2019 року;

накладною №29030000002 від 29.03.2019 року;

накладною №2040000001 від 02.04.2019 року;

накладною №2040000002 від 02.04.2019 року;

накладною №4040000007 від 04.04.2019 року;

накладною №4040000010 від 04.04.2019 року;

накладною №9040000006 від 09.04.2019 року;

накладною №9040000002 від 09.04.2019 року;

накладною №23040000007 від 23.04.2019 року;

накладною №23040000006 від 23.04.2019 року;

накладною №23040000011 від 23.04.2019 року;

накладною №23040000012 від 23.04.2019 року;

накладною №23040000013 від 23.04.2019 року;

накладною №23040000014 від 23.04.2019 року;

накладною №23040000015 від 23.04.2019 року;

накладною №23040000018 від 23.04.2019 року;

накладною №2050000001 від 02.05.2019 року;

накладною №6050000001 від 06.05.2019 року;

накладною №9050000004 від 09.05.2019 року;

видатковою накладною №90 від 14.05.2019 року;

видатковою накладною №88 від 14.05.2019 року;

видатковою накладною №91 від 14.05.2019 року;

накладною №16050000002 від 16.05.2019 року;

накладною №16050000004 від 16.05.2019 року;

накладною №31050000001 від 31.05.2019 року;

накладною №31050000003 від 31.05.2019 року;

накладною №31050000004 від 31.05.2019 року;

накладною №31050000005 від 31.05.2019 року;

накладною №31050000007 від 31.05.2019 року;

накладною №31050000006 від 31.05.2019 року;

накладною №31050000008 від 31.05.2019 року;

накладною №31050000010 від 31.05.2019 року;

накладною №10060000004 від 10.06.2019 року;

накладною №10060000001 від 10.06.2019 року;

накладною №13060000014 від 13.06.2019 року;

накладною №12060000001 від 12.06.2019 року;

накладною №14060000010 від 14.06.2019 року;

накладною №14060000004 від 14.06.2019 року;

накладною №18060000001 від 18.06.2019 року;

накладною №19060000001 від 19.06.2019 року;

накладною №19060000003 від 19.06.2019 року;

накладною №11070000008 від 11.07.2019 року;

накладною №11070000007 від 11.07.2019 року;

накладною №11070000016від 11.07.2019 року;

накладною №11070000012 від 11.07.2019 року;

накладною №11070000005 від 11.07.2019 року;

накладною №11070000003 від 11.07.2019 року;

накладною №11070000001 від 11.07.2019 року;

накладною №11070000002 від 11.07:2019 року;

актом надання послуг № 37 від 28 лютого 2019 року на суму 4275,00 грн. (а.с. 32).

При дослідженні зазначених вище видаткових накладних судом встановлено факт поставки відповідачу товару на суму 1758400,00 грн.

Ціна товару і порядок розрахунків визначені в розділі 2. Договору.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в спосіб погоджений сторонами в безготівковому (шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника) або готівковому порядку (п.2.3. договору).

Покупець оплачує поставлену постачальником партію товару за ціною, передбаченою рахунком, що виписується постачальником на підставі заявки на поставку, зробленої покупцем в усній чи письмовій формі (п.2.4. договору).

Пунктами 2.5., 2.6. договору сторони погодили, що попередня оплата по кожній партії товару становить 100% вартості товару і повинна бути сплачена покупцем протягом одного банківського дня з моменту надання рахунку, що підтверджує погодження чергового замовлення, якщо інший порядок не буде узгоджений сторонами. У випадку якщо вартість фактично відвантаженого товару перевищує суму оплачену покупцем, покупець зобов`язаний оплатити різницю в сумі між оплаченим і фактично поставленим товаром не пізніше 3 банківських днів з моменту поставки чергової партії товару.

Всупереч умов укладеного договору, покупець прийняті на себе договірні зобов`язання щодо проведення розрахунку за отриманий товар належним чином не виконав; оплату провів частково в сумі 1466770,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами (а.с. 65-85).

З огляду на вищевикладене, станом на час прийняття рішення, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується заборгованість відповідача за договором поставки №2 від 02.01.2019 в сумі 291629,20 грн. (1758400,00 грн. (сума поставленого товару) - 1466770,80 грн. (сума здійснених проплат).

Відповідальність сторін визначена в розділі 5.

Зокрема пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що за несвоєчасне здійснення розрахунків покупець за письмовою вимогою сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої в день прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а в разі прострочення понад 30 днів, додатковий штраф у розмірі 50 відсотків від суми простроченого платежу.

З огляду на прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 13622,93 грн. за період з 14.07.2019 року по 13.08.2019 року, три відсотки річних в сумі 1202,02 грн. за період з 14.07.2019 року по 13.08.2019 року та штраф в сумі 235880,98 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію про добровільну сплату заборгованості в сумі 471761,97 грн. в строк до 5 серпня 2019 року; доказ направлення претензії відповідачу наявний в матеріалах справи (а.с. 14).

Проте, вимога щодо сплати заборгованості залишена без відповіді та задоволення в зв`язку з чим позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області за захистом свого порушеного майнового права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення.

Порядок укладення, зміни, розірвання та виконання договору поставки регулюється нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із приписами ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір поставки № 2 від 02.01.2019 укладено в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, а доказів визнання його судом недійсним, суду не подано (ст. 204 ЦК України), отже дотримання положень такого Договору є обов`язковим.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні приписи містяться у ст. 265 ГК України.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відтак, в силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору поставки №2 від 02.01.2019 в сумі 291629,20 грн. (1758400,00 грн. (сума поставленого товару) - 1466770,80 грн. (сума здійснених оплат), яка на час прийняття рішення не сплачена; відповідачем будь-яких заперечень на позов не надіслано, доводів позивача не спростовано.

За наведених обставин та правових норм, суд вважає, що з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за договором поставки №2 від 02.01.2019 в сумі 291629,20 грн.

Суд не вбачає підстав щодо стягнення з відповідача решта заявленої позивачем суми основної заборгованості в розмірі 180132,77 грн., з огляду на наступне.

В позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд" просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки №2 від 02.01.2019 в сумі 471761,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що протягом січня-липня 2019 року, позивачем була здійснена поставка товару (бетону) згідно договору, на загальну суму 1762675,00 грн, що підтверджується видатковими накладними в кількості 88 штук (5 абзац позовної заяви).

Проте, наявними в матеріалах справи документальними доказами, а саме накладними (а.с. 19-31, 33-64) підтверджено передачу товару на загальну суму 1758400,00 грн.

Натомість, 4275,00 грн. - це вартість надання транспортних послуг, яка підтверджується актом надання послуг № 37 від 28 лютого 2019 року (а.с. 32), а не заборгованість за отриманий товар згідно договору поставки.

В абзаці 6 позовної заяви позивач зазначає, що за поставки здійснені протягом 2018 року, станом на 01.01.2019 року, існувала заборгованість (дебетове сальдо) в розмірі 175857,77 грн., проте матеріали справи не містять документальних доказів на підтвердження даної заборгованості; долучений до матеріалів справи акт звіряння розрахунків (а.с. 15-16) є одностороннім, оскільки не підписаний та не скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь".

Крім того, зазначена вище заборгованість виникла до укладення договору поставки №2 на який посилається позивач в обгрунтування позовних вимог.

З огляду на прострочку виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню в сумі 13622,93 грн., штраф в сумі 235880,98 грн. та три відсотки річних в сумі 1202,02 грн.

Зазначені вище неустойку та три відсотки річних нараховано на заборгованість в розмірі 471761,97 грн., проте матеріалами справи підтверджена заборгованість за договором поставки №2 від 02.01.2019 в розмірі 291629,20 грн.

З матеріалів справи вбачається, що сума основного боргу в розмірі 291629,20 грн. відповідачем своєчасно не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно приписів ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов`язання.

Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Судом встановлено, що пунктом 5.2. Договору сторони погодили: за несвоєчасне здійснення розрахунків покупець за письмовою вимогою сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої в день прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а в разі прострочення понад 30 днів, додатковий штраф у розмірі 50 відсотків від суми простроченого платежу.

Натомість, в наявній в матеріалах справи претензії (а.с.14) не міститься вимоги щодо сплати постачальнику неустойки.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє в частині стягнення з відповідача пені та штрафу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

При перевірці розрахунку позивача щодо нарахування відповідачу трьох процентів річних (а.с. 18) судом встановлено, що останні позивачем нараховано на суму заборгованості в розмірі 471761,97 грн., а не 291629,20 грн. (1758400,00 грн. (сума поставленого товару) - 1466770,80 грн. (сума здійснених проплат).

Згідно з правильним розрахунком, проведеним судом в ІПС "Законодавство", з відповідача на користь позивача підлягає стягненню три відсотки річних в сумі 743,06грн., отже в частині стягнення трьох відсотків річних в сумі 458,96 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 10837,02 грн. Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 4385,74 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

При поданні позовної заяви позивач вказав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 5000,00 грн. На підтвердження здійснених витрат надано договір про надання правової допомоги № 2-01/02/19 від 01.02.2019 (а.с. 87), протокол доручення №5 від 31.07.2019 до договору про надання правової допомоги № 2-01/02/19 від 01.02.2019 (а.с. 88), довіреність від 02.04.2019 (а.с. 89), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 06.07.2018 року серія ІФ №001322 (а.с.90), акт приймання-передачі наданих послуг від 10.09.2019 до договору про надання правової допомоги № 2-01/02/19 від 01.02.2019. Як доказ оплати відповідних послуг надано платіжне доручення №684 від 23 серпня 2019 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зважаючи на підтвердження розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідними документами та на відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру цих витрат, враховуючи часткове задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2023,50 грн.

За наведених обставин та правових норм, судові витрати, що покладаються на відповідача становлять 6409,24 грн.

Керуючись статтями 74, 76-80, 123, 126, 129, 165, 232, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь" про стягнення заборгованості за договором поставки №2 від 02.01.2019 в сумі 722467,90 грн., з яких: основний борг - 471761,97 грн.; пеня - 13622,93 грн.; три відсотки річних - 1202,02 грн.; штраф - 235880,98 грн. задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь", вул. Чорновола, 99, м. Івано-Франківськ,76005 (ідентифікаційний код 22198103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетон Груп Трейд", вул. Автоливмашівська 5, с. Хриплин, м. Івано-Франківськ,76006 (ідентифікаційний код 40254044) - 291629,20 (двісті дев`яносто одну тисячу шістсот двадцять дев`ять гривень двадцять копійок) основного боргу, 743,06 (сімсот сорок три гривні шість копійок) три відсотки річних, 4385,74(чотири тисячі триста вісімдесят п`ять гривень сімдесят чотири копійки) судового збору та 2023,50 (дві тисячі двадцять три гривні п`ятдесят копійок) витрат на професійну правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в частині позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континенталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю 180132,77 (сто вісімдесят тисяч сто тридцять дві гривні сімдесят сім копійок) основного боргу, 13622,93 (тринадцять тисяч шістсот двадцять дві гривні дев`яносто три копійки) пені, 458,96 (чотириста п`ятдесят вісім гривень дев`яносто шість копійок) трьох відсотків річних, 235880,98(двісті тридцять п`ять тисяч вісімсот вісімдесят гривень дев`яносто вісім копійок) штрафу.

Судовий збір в сумі 6451,28 (шість тисяч чотириста п`ятдесят одна гривня двадцять вісім копійок) та витрати на професійну правову допомогу в сумі 2976,50 (дві тисячі дев`ятсот сімдесят шість гривень п`ятдесят копійок) залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне рішення складено 22.10.2019

Суддя Л.М. Неверовська