Рішення

від 22.10.2019 по справі 910/11309/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2019Справа № 910/11309/19

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Україна 2001

до Приватного підприємства А.Ф.К.

про стягнення 817 100,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Україна 2001 (надалі - ТОВ Україна 2001 ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства А.Ф.К. (надалі - ПП А.Ф.К. ) про стягнення 817 100,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було сплачено передоплату згідно договору поставки №21-07/16 від 21.07.2016, проте відповідачем належним чином зобов`язання з поставки товару не виконано, в зв`язку з чим позивач просить повернути на його користь суму передоплати у розмірі 817 100,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначити строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена на адресу місцезнаходження ПП А.Ф.К. поштовим відправленням за №0103052043020, проте відправлення повернулось до суду із зазначенням причини повернення за нерозшуком .

Вказане поштове відправлення було направлено за офіційною адресою місцезнаходження відповідача, яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання відповідачем поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду від 27.08.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

21.07.2016 між ПП А.Ф.К. (постачальник) та ТОВ Україна 2001 (покупець) був укладений договір поставки №21-07/16 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого постачальник продає і відвантажує, а покупець приймає та оплачує щебінь гранітний з природного каменю.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що постачальник зобов`язаний відвантажити узгоджену партію товару протягом періоду поставки, вказаного в специфікації.

Згідно з п. 5.1 Договору сторони домовились, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% передоплати, відповідно до узгоджених сторонами специфікацій.

На виконання умов Договору, відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №17 від 21.07.2016 на суму 817 100,00 грн., яка повністю була сплачена ТОВ Україна 2001 , що підтверджується платіжним дорученням №37319 від 22.07.2016.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання з поставки товару за Договором, у зв`язку з чим позивач вказує на обов`язок відповідача повернути суму передоплати у розмірі 817 100,00 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №17 від 21.07.2016 на суму 817 100,00 грн., яка повністю була сплачена ТОВ Україна 2001 , що підтверджується платіжним дорученням №37319 від 22.07.2016.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд відзначає, що п. 3.1 Договору вказує на те, що строки поставки товару узгоджуються сторонами у специфікації, проте наявною в матеріалах справи специфікацією, яка є додатком №1 до Договору, визначено лише кількість та ціну товару, тобто умовами Договору не встановлено строків поставки оплаченого товару.

Згідно із ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, 20.12.2016 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу №3152 від 19.12.2019, в якій ТОВ Україна 2001 просило ПП А.Ф.К. протягом 7 днів поставити оплачений на підставі Договору товар.

28.03.2017 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою №1023 від 28.03.2017 про поставку оплаченого на підставі Договору товару.

Таким чином, з моменту отримання вимоги позивача у відповідача виникло зобов`язання протягом 7 днів поставити оплачений на підставі Договору товар на суму 817 100,00 грн.

30.07.2019 позивач направив відповідачу претензію №3007/1 від 30.07.2019, в якій відмовився від товару та просив повернути суму оплаченого товару у розмірі 817 100,00 грн. протягом 7 днів з моменту отримання претензії.

Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 23.07.2014 у справі №910/12382/13.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі оплаченого на підставі Договору товару на загальну суму 817 100,00 грн.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, із реалізацією покупцем його права на повернення передоплати за договором, правочин, що витікає з цього договору, припиняється та виникає нове грошове зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного суду від 25.05.2018 у справі №925/125/14.

Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов`язання по поверненню позивачу передоплати у розмірі 817 100,00 грн., а відповідно до положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України строк його виконання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 817 100,00 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ Україна 2001 про стягнення з ПП А.Ф.К. заборгованості у розмірі 817 100,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Україна 2001 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства А.Ф.К. (03057, м. Київ, вул. Желябова, будинок 8/4; ідентифікаційний код 38223405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Україна 2001 (30600, Хмельницька обл., смт Теофіполь, вул. Леніна, будинок 37 В; ідентифікаційний код 35080933) заборгованість у розмірі 817 100 (вісімсот сімнадцять тисяч сто) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 12 256 (дванадцять тисяч двісті п`ятдесят шість) грн. 50 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий