Рішення

від 22.10.2019 по справі 910/10843/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2019Справа № 910/10843/19 За позовом Приватного підприємства ЕКІПАЖ

до Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬМА СТРОЙ

про стягнення 77 864,02 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судового засідання Саницька Б.В.

представники учасників справи:

від позивача: Сібільова О .В . ,

від відповідача: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство ЕКІПАЖ (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬМА СТРОЙ (надалі - відповідач) про стягнення 70 721, 89 грн основного боргу, 1 668, 26 грн 3% річних та 5 473, 87 грн інфляційних збитків.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором підряду №ЛМ-070918/13 від 07.09.2018, в частині повної та своєчасної оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

21.08.2019 через відділ діловодства від представника позивача надійшло клопотання про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, засідання призначено на 17.09.2019.

16.09.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

У судове засідання 17.09.2019 з`явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з`явився. Представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання про відкладення судового засідання, яке було задоволено судом, судове засідання відкладено на 25.09.2019.

25.09.2019 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку із зайнятістю в інших судових засіданнях, призначених у м. Харкові.

У судове засідання 25.09.2019 сторони не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином. Відповідач про причини неявки суду не повідомив. Представник позивача звернувся до суду із вищезазначеним клопотанням про відкладення судового засідання.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача, вирішив відкласти судове засідання на 01.10.2019.

У судове засідання 01.10.2019 з`явився представник позивача, відповідач у судове засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2019 судове засідання відкладено на 08.10.2019.

Також, 01.10.2019 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 70 721, 89 грн основного боргу, 1 238, 12 грн 3% річних, 2 138, 71 грн інфляційних збитків.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки позивачем пропущено строк для звернення із заявою про зменшення розміру позовних вимог, суд залишає заяву про зменшення розміру позовних вимог без розгляду.

Представник відповідача в судове засідання 08.10.2019 не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином ухвалою суду, направленою на адресу місцезнаходження, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та в позові, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або заяви процесуального характеру.

До матеріалів справи (до позовної заяви) залучені докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про розгляд справи ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана у позові та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Вказані ухвали надсилалися рекомендованим листом.

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку , рекомендовані поштові відправлення, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату.

У разі відсутності адресата до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення.

Відповідно до розділу Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів постанови КМУ від 5 березня 2009 р. N 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку , у разі невручення рекомендованого листа з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Із залучених до матеріалів справи листів, у якому відповідачу направлялись копії ухвал, убачається, що дані листи, направлені за офіційною адресою місцезнаходження відповідача згідно ЄДР, були повернуті суду поштою.

Інших адрес відповідач суду не повідомляв та в ЄДР інші адреси відсутні, тому суд позбавлений можливості направити ухвалу на інші адреси.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листів з ухвалами суду відповідачем та повернення їх до суду є наслідками діяння (бездіяльності) самого відповідача щодо їх належного отримання, тобто його власною волею, оскільки самим відповідачем надаються до ЄДР відомості, щодо офіційної адреси його місцезнаходження.

Відтак, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач, натомість проявив процесуальну бездіяльність.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 08.10.2019 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.09.2018 позивач надав відповідачу пропозицію (оферту) укласти договір на виконання робіт по виготовленню та монтажу віконних блоків із профілю WDS шляхом оформлення рахунку на оплату №9132 за на суму 140 721, 89 грн.

Предметом рахунку є виготовлення та монтаж віконних блоків профілю WDS за кодом УКТЗЕД - 43.29.1 у кількості - 64, 952 м 2 за ціною без ПДВ за 1 шт. - 1 805, 46 грн, сумою без ПДВ - 117 268, 24 грн, сумою ПДВ - 23 453, 65 грн та сумою рахунку разом з ПДВ - 140 721, 89 грн (а.с.71).

11.09.2018 відповідачем, в свою чергу, було прийнято вказану пропозицію (акцепт) шляхом здійснення часткової оплати згідно вказаного рахунку в розмірі 70 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача від 07.06.2019 та реєстром розрахункових документів наданим АТ ПроКредитБанк вих.№1-2/19/6478/3 від 23.09.2019.

За результатами виконаних робіт 28.12.2018 позивачем та відповідачем складено та підписано акт надання послуг №12599 на загальну вартість робіт 70 000, 00 грн. У вказаному акті сторонами зазначено, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) немає. Підставою надання робіт за актом вказано рахунок №9132 від 07.09.2018.

Так, згідно із ч.1 ст. 181 ГК України договір за загальним правилом викладається в формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Правочин відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За вказаним положенням ч. 1 ст. 207 ЦК України зміст правочину або окремі його умови можуть бути зафіксовані в документі, на який сторони посилаються в іншому документі, як це мало місце у цій справі.

Аналогічна правова позиція щодо порядку укладення договору у спрощений спосіб наведена у постанові Верховного Суду від 20.04.2018 по справі №904/6559/17.

Також згідно з ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, законодавством передбачена можливість укладення договорів у спрощеному порядку, зокрема, через ділову переписку - шляхом обміну документами та у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).

При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

Зі змісту ст. 181 ГК України вбачається, що прийняття пропозиції укладення договору можливе у вигляді конклюдентних дій, тобто здійснення особою, яка отримала оферту, дій з виконання вказаних в ній умов договору.

Підтвердженням прийняття замовлень до виконання є здійснення особою дій на виконання умов певної домовленості, зокрема, таке підтвердження може здійснюватись як шляхом направлення відповідного підтверджуючого повідомлення про прийняття такого замовлення, так і шляхом виконання певних робіт, що свідчать про волю особи, спрямовану на виконання договору.

Вчинення особою дій, спрямованих на виконання умов договору, має підтверджуватись відповідними документами, зокрема у випадку виконання робіт оформлюються акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг).

Вищий господарський суд України в своєму оглядовому листі від 18.02.2013 №01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов`язаних із виконанням договорів підряду", зазначаючи про можливість укладення договору у спрощений спосіб шляхом підписання актів здачі-приймання виконаних робіт, як приклад наводить постанову Вищого господарського суду України від 11.05.2012 № 21/5005/14068/2011, в якій суд дійшов висновку, що підписання актів здачі-приймання виконаних робіт свідчить про укладення договору підряду в спрощений спосіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов`язань.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі рахунку №9132 від 07.09.2018 та здійсненої на його виконання оплати, фактично є укладенням договору у спрощений спосіб. Таке оформлення договірних правовідносин між сторонами відповідає вимогам чинного законодавства, та за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За ч. 1, 2 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч.4 ст. 882 ЦК України).

При цьому, зважаючи на норми Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" акт виконаних робіт (наданих послуг) належить до первинних документів і засвідчує факт здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 9 цього Закону первинні документи можуть бути складені у паперових або електронній формі і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиниця її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, статусу належним чином оформленого первинного документа акт виконаних робіт (наданих послуг) набуває за наявності в ньому всіх обов`язкових реквізитів, визначених у ст. 9 вказаного Закону (у т.ч. й особистих підписів осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції).

Так, судом встановлено, що за актом надання послуг №12599 від 28.12.2018 позивач виконав, а відповідач прийняв роботи (послуги) по виготовленню та монтажу віконних блоків із профілю WDS на загальну суму 70 000, 00 грн, про що завірено підписом уповноваженого представника позивача - заступника директора ОСОБА_1 та уповноваженого представника від відповідача - директора ОСОБА_2

Судом береться до уваги, що в акті не міститься зауважень зі сторони відповідача щодо об`єму та якості виконаних робіт (наданих послуг).

Матеріалами справи підтверджується оплата вказаних робіт відповідачем, що також не заперечується позивачем та підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача від 07.06.2019 у сумі 70 000, 00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що 07.09.2018 між ним та відповідачем було укладено договір підряду №ЛМ-070918/13, згідно умов якого позивач (підрядник) прийняв на себе зобов`язання щодо виконання робіт з виготовлення та монтажу віконних блоків із профілю WDS відповідачу (замовнику). Пунктом 2.2 вказаного договору передбачено, що загальна його сума складає 140 721, 89 грн. Порядок розрахунку за договором визначено наступним чином: попередня оплата у сумі 70 000, 00 грн здійснюється замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника, остаточний розрахунок у сумі 70 721, 89 грн здійснюється замовником до 03.12.2018, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника (п.2.4 договору). Відповідно до п.3.1 договору роботи за ним повинні бути виконані в повному обсязі до 28.12.2018.

Позивач зазначає, що він виконав роботи за договором в повному обсязі, про що складено два акта №12599 від 28.12.2018 на суму 70 000, 00 грн та №2721 від 12.04.2019 на суму 70 721, 89 грн, однак відповідач оплатив роботи лише за актом №12599 від 28.12.2018 у розмірі 70 000, 00 грн, акт надання послуг №2721 від 12.04.2019 на суму 70 721, 89 грн останній не підписав та не оплатив, у зв`язку чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 70 721, 89 грн основного боргу та 1 668, 26 грн 3% річних і 5 473, 87 грн інфляційних збитків.

Також, позивач вказує, що ним у вересні 2018 року було надіслано 2 екземпляри договору підряду №ЛМ-070918/13 на підпис відповідачу, однак останній вказаний договір не підписав та не повернув.

Суд, розглянувши вказані доводи позивача щодо фактичного укладання договору підряду, відхиляє їх з наступних підстав.

Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 180, 181 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Матеріали справи не містять договору підряду №ЛМ-070918/13 від 07.09.2018 підписаного відповідачем та докази його схвалення, окрім того, відсутні докази направлення договору відповідачу у вересні 2018 року та/або докази його отримання останнім (рекомендоване повідомлення пошти з описом поштового відправлення, квитанція, накладна тощо).

Окрім того, рахунок №9132 від 07.09.2018 на який також посилається позивач не містить такої підстави для оформлення, як договір підряду №ЛМ-070918/13 від 07.09.2018; оплата відповідачем була здійснена також на виконання рахунку №9132 від 07.09.2018; у акті наданих послуг №12599 від 28.12.2018 підписаним сторонами зазначено, що підставою його складення є саме рахунок №9132 від 07.09.2018, а не договір.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір підряду №ЛМ-070918/13 від 07.09.2018 на який посилається позивач був неукладеним та в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підписані або іншим чином схвалені відповідачем і в яких містилось би посилання на вказаний договір, як на підставу виникнення прав та обов`язків між сторонами.

Також, як зазначає позивач у позові та вбачається з матеріалів справи 28.03.2019 за вих. №2803/1 позивач направив відповідачу лист, в якому просив останнього, зокрема, в строк до 30.04.2019 перерахувати кошти в сумі 70 721, 89 грн по рахунку-фактурі №9132, із додаванням до листа акту наданих послуг №12599 від 28.12.2018, а не акту №2721 від 12.04.2019, за яким на той час, як зазначає позивач вже існувала заборгованість.

Зокрема, у вказаному листі позивач зазначає, що роботи по виготовленню та монтажу віконних блоків із профілів WDS по рахунку №9132, який виставлено 07.09.2018 на загальну суму 140 721, 89 грн, виконано в повному обсязі та додано акт виконаних робіт №12599 (а.с.73).

Листами від 16.04.2019 та 17.05.2019 позивач повторно звертався до відповідача.

Акт №2721 від 12.04.2019 не був підставою вищевказаних листів та відповідно відповідачу не направлявся, зокрема відповідні докази в матеріалах справи відсутні.

Лише 24.07.2019, як доказ направлення акту №2721 від 12.04.2019 представник позивача адвокат Сібільова О.В. надала копію претензії щодо підписання примірнику договору підряду №ЛМ-070918/13 від 07.09.2018 і акту виконаних робіт №2721 від 12.04.2019 та оплати заборгованості за вказаним актом.

Вищевказані листи та претензія залишилишені відповідачем без відповіді.

Таким чином, посилання позивача на заборгованість за актом виконаних робіт №2721 12.04.2019 також спростовується вищезазначеним листом від 28.03.2019, у якому позивач власноруч зазначив, що вказана заборгованість існувала вже у березні 2019 року, але за іншим актом.

Також, на питання головуючого судді, в судовому засіданні 08.10.2019 представник позивача пояснила, що роботи за актом №2721 були надані в грудні, однак у зв`язку з чим він оформлений в квітні - пояснити не змогла. Пізніше зазначила, що роботи за актом надано саме в квітні (диск з технічним записом судового засідання 08.10.2019). Проте, на підтвердження своєї позиції щодо періоду надання робіт та дати оформлення зазначеного акту, відповідних доказів не надала.

У зв`язку з чим суд не може встановити коли фактично було надано роботи за актом №2721 від 12.04.2019.

До того ж у матеріалах справи, відсутні будь-які докази на підтвердження надання позивачем відповідачу послуг саме в квітні 2019 року за актом №2721 на суму 70 721, 89 грн, а також докази того, що позивачем дійсно було понесено витрати на закупівлю віконних блоків у кількості 32, 642 м 2 , здійснено перевезення вказаних матеріалів (ТТН), понесено витрати на пальне, оборотно-сальдові відомості, фінансова звітність та будь-які інші бухгалтерські документи де б значилась заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним актом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості за актом виконаних №2721 від 12.04.2019 на суму 70 721, 89 грн, яку він просить стягнути з відповідача.

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази та пояснення представника позивача, суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Виходячи з наведеного, суд відмовляє ПП ЕКІПАЖ у задоволенні позову в повному обсязі.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 22.10.2019, у зв`язку з перебуванням судді з 15.10.2019 по 21.10.2019 на лікарняному.

Суддя Я.А.Карабань