Рішення

від 15.10.2019 по справі 910/7657/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2019Справа № 910/7657/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ"

до ОСОБА_1

третя особа 1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "НОТА-ПРОДАКШН"

третя особа 2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Трач Ігор Станиславович

про визнання відсутнім права на вихід з товариства, визнання правочину недійсним та скасування реєстраційної дії

Представники учасників процесу:

від позивача: Деркач С.С.

від відповідача: Мозговий О.О.

від третьої особи 1: Швець Н.О.

від третьої особи 2: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ППМГ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про визнання відсутнім права на вихід з товариства, визнання правочину недійсним та скасування реєстраційної дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.12.2016 відповідачем здійснено дарування своєї частки у статутному капіталі позивача Товариству з обмеженою відповідальністю "НОТА-ПРОДАКШН". Однак, в подальшому відповідач оформила заяву про вихід з товариства та 27.09.2018 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ". Позивач зазначає, що вказані дії відповідача порушують права та інтереси товариства, оскільки у останнього, у зв`язку із виходом відповідача, виникло зобов`язання щодо виплати вартості належної йому частки, власником якої на момент виходу відповідач вже не був.

З урахуванням викладеного позивач просить суд:

- визнати недійсним правочин, оформлений заявою ОСОБА_1 від 26.09.2018 про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ", посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трач І.С. та зареєстрованої в реєстрі за № 2047;

- визнати відсутнім у ОСОБА_1 права на вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ" та право на отримання вартості частки при виході;

- скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію № 10741050009040373 від 27.09.2018 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ" щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи: зміни статутного складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників, проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трачем Ігорем Станиславовичем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 суд постановив звернутися до Щасливської сільської ради із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016.

08.07.2019 від Щасливської сільської ради надійшла інформація на запит суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7657/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 08.08.2019; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "НОТА-ПРОДАКШН" та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Трач Ігоря Станиславовича.

05.08.2019 через відділ діловодства суду від третьої особи 2 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності третьої особи.

06.08.2019 через відділ діловодства суду від третьої особи 2 надійшли пояснення по справі, у яких нотаріус зазначає, що відповідно до Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю учасник товариства, частка якого у статутному капіталі становить менше 50 відсотків може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників. Частка відповідача становила менше 50%, тому остання мала право в будь-який час вийти з товариства без згоди інших учасників, подавши реєстратору відповідну заяву, а нотаріусом вчинені всі дії відповідно до вимог законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2019 відкладено підготовче засідання у справі №910/7657/19 на 05.09.2019.

23.08.2019 через відділ діловодства суду від Шевченківської районної адміністрації м. Києва надійшли витребувані судом документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2019 продовжено підготовче провадження у справі №910/7657/19 на 30 днів, відкладено підготовче засідання у справі №910/7657/19 на 24.09.2019 та витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю. належним чином засвідчену копію договору дарування частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ" від 01.12.2016, зареєстрованого в реєстрі за №1458.

19.09.2019 від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю. надійшла копія договору дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ".

У підготовчому засіданні 24.09.2019 суд постановив протокольну ухвалу, якою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.10.2019.

Присутні у судовому засіданні представник позивача та третьої особи підтримали позовні вимоги, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 15.10.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ" в редакції, затвердженій загальними зборами учасників ТОВ "ППМГ" протоколом № 6 від 16.07.2013, зокрема п. 6.1.1 встановлено, що учасниками товариства були:

- громадянка України - ОСОБА_1 ;

- громадянка України - ОСОБА_2 ;

- юридична особа за законодавством України - Товариство з обмеженою відповідальністю "НОТА-ПРОДАКШН";

- юридична особа, заснована та зареєстрована на території Республіки Панама - Акціонерне товариство МОНТАГНАЙС (MONTAGNAIS, S.A).

Відповідно до п. 7.2 Статуту ТОВ "ППМГ" частка ОСОБА_1 становила 18,75% статутного капіталу товариства та відповідала 18,75% голосів на Загальних зборах учасників товариства; частка Товариства з обмеженою відповідальністю "НОТА-ПРОДАКШН" становила 18,75% статутного капіталу товариства та відповідала 18,75% голосів на Загальних зборах учасників товариства.

01.12.2016 між ОСОБА_1 , як дарувальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОТА-ПРОДАКШН", як обдаровуваним укладено договір дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ", який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюком С.Ю. та зареєстровано в реєстрі за № 1458 (далі - договір дарування).

Відповідно до п. 1 договору дарування, дарувальник, в особі представника, без будь-якого примусу, насильства або погроз, подарувала, а обдарований прийняв у дар, згідно умовами цього договору, належну дарувальнику частку у розмірі 18,75%, що становить 3 037 687,50 грн. статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ".

Згідно з п. 1.2.6 договору, частка, що відчужується, сформована дарувальником повністю та належить йому на підставі Статуту ТОВ "ППМГ", затвердженого в новій редакції Загальними зборами Учасників ТОВ "ППМГ", протокол № 6 від 16.07.2013, зареєстрованого Реєстраційною службою Головного управління юстиції у місті Києві 18.07.2013, номер запису 1 074 105 0005 040373 та підтверджується свідоцтвом ТОВ "ППМГ" № 1 від 25.11.2016, виданим дарувальнику.

Під часткою у статутному капіталі, відповідно до п. 1 цього договору, розуміють права на управління товариством, на отримання відповідної частки прибутку товариства, на отримання відповідної частки активів у разі його ліквідації відповідно до чинного законодавства України, а також інші права учасників, передбачені законодавством України та установчими документами товариства (п. 1.3 договору дарування).

Положеннями п. 4 договору дарування встановлено, прийняттям дарунку вважатиметься одержання оригінального примірника цього договору після його нотаріального посвідчення.

Відповідно до п. 5 договору дарування, дарувальник втрачає усі права та обов`язки по відношенню до товариства в тій частині, які були обумовлені його статусом як учасника товариства в межах розміру його частки в статутному капіталі товариства, з моменту укладення цього договору.

В подальшому, 26.09.2018 ОСОБА_1 оформила заяву про вихід учасника товариства. Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трач Ігор Станиславович.

Відповідно до змісту заяви про вихід учасника товариства, ОСОБА_1 повідомляє про те, що нею прийнято рішення про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ", у зв`язку з чим просить ТОВ "ППМГ" повідомити про вартість її частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для такого розрахунку, не пізніше 30 днів з дня отримання заяви. Крім того, ОСОБА_1 просить ТОВ "ППМГ" протягом одного року з дня, коли воно дізналось чи мало дізнатись про її вихід з товариства та/або протягом строку, встановленого Статутом, виплатити вартість її частки статутного капіталу ТОВ "ППМГ" та вартість корпоративних прав, майна та прибутку ТОВ "ППМГ".

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі вказаної заяви ОСОБА_1 про вихід учасника товариства, приватним нотаріусом Трачем Ігорем Станиславовичем здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, а саме: зміни статутного складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників (реєстраційна дія № 10741050009040373 від 27.09.2018).

Позивач зазначає, що 14.02.2019 до нього звернулось ТОВ "НОТА-ПРОДАКШН" із заявою про збільшення розміру належної частки в статутному капіталі товариства, перерозподіл часток учасників товариства та проведення необхідних змін до статут та ЄДР. Однак, позивач позбавлений можливості виконати заяву ТОВ "НОТА-ПРОДАКШН", у зв`язку з наявністю реєстраційної дії № 10741050009040373 від 27.09.2018.

Звертаючись до суду з даним позовом та обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що дії відповідача порушують права та інтереси товариства, оскільки у останнього, у зв`язку із виходом відповідача виникло зобов`язання щодо виплати вартості належної йому частки, власником якої на момент виходу відповідач вже не був, і відповідно, зазначені дії відповідача щодо виходу з товариства призвели до зменшення самого статутного капіталу до 13 163 312,50 грн.

З урахуванням викладеного позивач просить суд:

- визнати недійсним правочин, оформлений заявою ОСОБА_1 від 26.09.2018 про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ", посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трач І.С. та зареєстрованої в реєстрі за № 2047;

- визнати відсутнім у ОСОБА_1 права на вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ" та право на отримання вартості частки при виході;

- скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію № 10741050009040373 від 27.09.2018 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ" щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи: зміни статутного складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників, проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трачем Ігорем Станиславовичем.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Статтею 20 Господарського процесуального кодексу визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Корпоративні права обумовлені наявністю в особи прав на частку в статутному капіталі.

За змістом ч. ч. 1 ст. 147 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору дарування) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відступлення частки в статутному капіталі товариства має своєю метою припинити право власності на цю частку, щоб певна інша особа набула право на цю частку. Відступлення за правовою природою є відчуженням частки за волею учасника, що спрямоване на передачу учасником іншій особі (одному чи кільком учасникам цього товариства або третім особам) у власність належної йому частки або її частини. У вказаних відносинах поняття відступлення і відчуження є тотожними, оскільки вони є аналогічними за правовими наслідками.

Відповідно до частини першої статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Частина друга статті 718 ЦК України передбачає, що дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою.

Суд зазначає, що право власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

Як встановлено судом вище, 01.12.2016 між ОСОБА_1 , як дарувальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "НОТА-ПРОДАКШН", як обдаровуваним укладено договір дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ", відповідно до якого відповідач подарувала, а обдарований прийняв у дар, згідно умовами цього договору, належну дарувальнику частку у розмірі 18,75%, що становить 3 037 687,50 грн. статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ".

При цьому, умовами договору встановлено, що дарувальник втрачає усі права та обов`язки по відношенню до товариства в тій частині, які були обумовлені його статусом як учасника товариства в межах розміру його частки в статутному капіталі товариства, з моменту укладення цього договору.

Суд зазначає, що станом на час розгляду цієї справи вказаний договір дарування частки у статутному капіталі є чинним, доказів визнання його недійсним сторонами суду не надано.

Крім того, представник відповідача не заперечив проти факту укладення та дійсності вказаного договору дарування.

Таким чином, з 01.12.2016 право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ" у розмірі 18,75%, що становить 3 037 687,50 грн. статутного капіталу, яке належало ОСОБА_1 перейшло до ТОВ "НОТА-ПРОДАКШН".

При цьому, суд зазначає, що в разі відчуження частки особа набуває права на частку внаслідок укладення правочину з учасником товариства, а не внаслідок державної реєстрації відповідних змін. Державна реєстрація відповідних змін до статуту є діями на виконання договору щодо відчуження частки учасником товариства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з 01.12.2016 права ОСОБА_1 щодо частки у розмірі 18,75% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ" припинились у зв`язку з відчуженням належної їй частки.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, 26.09.2018 ОСОБА_1 оформила заяву про вихід учасника товариства, у зв`язку з чим просила ТОВ "ППМГ" повідомити про вартість її частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для такого розрахунку, не пізніше 30 днів з дня отримання заяви. Крім того, ОСОБА_1 у вказаній заяві просить ТОВ "ППМГ" протягом одного року з дня, коли воно дізналось чи мало дізнатись про її вихід з товариства та/або протягом строку, встановленого Статутом, виплатити вартість її частки статутного капіталу ТОВ "ППМГ" та вартість корпоративних права, майна та прибутку ТОВ "ППМГ".

Відповідно до п. 3 ч .1 ст. 116 ЦК України (в редакції на момент оформлення спірної заяви про вихід) учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти у встановленому порядку з товариства.

17.06.2018 набрав чинності Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" №2275-VIII від 06.02.2018, згідно п.6 Перехідних та прикінцевих положень якого внесено зміни до таких законодавчих актів України, зокрема у Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356): - статтю 100 викладено в такій редакції: "Стаття 100. Вихід та виключення з товариства

1. Учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо інше не випливає із закону.

2. Учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених законом, може бути виключений з товариства";

- назву підрозділу 4 § 1 глави 8 "4. Товариство з обмеженою відповідальністю" та статті 140-151 виключено.

Так, відповідно до ч.1 ст. 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" ( в редакції на момент оформлення спірної заяви про вихід) учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.

Тобто, вихід учасника з ТОВ - це безумовне та добровільне волевиявлення учасника направлене на припинення його корпоративних правовідносин з господарським товариством

При цьому, зі змісту вказаної норми закону вбачається, що право на вихід з товариства має учасник, у якого є частка у статутному капіталі товариства.

В учасника, який виходить з товариства, припиняються корпоративні права, проте виникають інші права, зокрема право на отримання вартості частини майна цього товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі такого товариства.

Відповідно, у товариства з`являються обов`язки з виплати вартості частки такого учасника.

Однак, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, станом на 26.09.2018 тобто на момент подачі та оформлення заяви про вихід учасника, ОСОБА_1 не мала частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ", оскільки подарувала свою частку Товариству з обмеженою відповідальністю "НОТА-ПРОДАКШН", а тому не могла оформити та подати заяву про вихід з товариства, оскільки втратила таке право з моменту укладення договору дарування.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Частиною 5 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Суд зазначає, що оскільки в результаті виходу учасника з ТОВ у товариства виникає обов`язок з виплати вартості частки, а заява учасника про вихід з товариства безпосередньо спрямована на припинення корпоративних відносин, то зазначене свідчить, що оформлення заяви про вихід з товариства за своєю правовою природою є одностороннім правочином, а відтак, при його вчиненні мають бути дотриманні встановлені законодавством вимоги, необхідні для чинності такого правочину.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В той же час, недодержання особою при вчиненні правочину (в т.ч. одностороннього) наведених вимог в силу приписів ст. 215 Цивільного кодексу України є правовою підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 207 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї з сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Оскільки судом встановлено, що на момент оформлення та подання заяви про вихід учасника товариства від 26.09.2018 ОСОБА_1 вже не була власником частки у розмірі 18,75% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ", тобто втратила корпоративні права щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ", а тому не могла подати заяву про вихід з товариства, учасником якого воно вже не була, оскільки втратила всі права щодо частки у статутному капіталі товариства.

З урахування викладеного, суд дійшов висновку, що односторонній правочин, оформлений заявою ОСОБА_1 від 26.09.2018 про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ", посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трач І.С. та зареєстрованої в реєстрі за № 2047 згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України є недійсним, адже вчинений з недодержанням вимог частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача у судових засіданнях зазначив, що станом на 26.09.2018 відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 . значилась учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ", а тому мала право на вихід з товариства.

Суд вважає вказані доводи безпідставними, оскільки за ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Суд зазначає, що відсутність відповідних відомостей у Єдиному державному реєстрі за наявності інших доказів, які свідчать про те, що відповідач з 01.12.2016 не є власником частки і учасником ТОВ "ППМГ", та обізнаність ОСОБА_1 про те, що вона відчужила свою частку та втратила свої корпоративні права щодо товариства, є свідченням того, що такі відомості можуть бути використані у даному спорі в силу ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Таким чином, наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про те, що станом на 26.09.2018 ОСОБА_1 значилась учасником товариства, не надавали останній права на вихід з Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ".

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ" в частині визнання недійсним правочину, оформленого заявою ОСОБА_1 від 26.09.2018 про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ", посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трач І.С. та зареєстрованої в реєстрі за № 2047.

При цьому, на переконання суду, вказаний правочин порушує права та інтереси позивача, оскільки у зв`язку із вчиненням спірного правочину у позивача виникли зобов`язання щодо виплати відповідачу вартості частки, власником якої на момент вчинення спірного правочину відповідач не був.

Щодо вимоги позивача про визнання відсутнім у ОСОБА_1 права на вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ" та права на отримання вартості частки при виході, то суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Процесуально-правовий зміст захисту права, закріпленого у Господарському процесуальному кодексі України, полягає у тому, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 ГПК України).

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, у розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним".

Таким чином, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Суд зазначає, що заявлена позовна вимога про визнання відсутнім у ОСОБА_1 права на вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ" та права на отримання вартості частки при виході є вимогою про встановлення судом факту, що має юридичне значення (визнання відсутнім права) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача, які вже захищені судом шляхом задоволення вимоги про визнання недійсним правочину, оформленого заявою ОСОБА_1 від 26.09.2018 про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ", посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трач І.С. та зареєстрованої в реєстрі за № 2047.

Встановлення вказаних обставин щодо відсутності права на вихід зі складу учасників та на отримання вартості частки є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог, а тому заявлена позивачем вимога була предметом дослідження та доказування при розгляді судом вимоги про визнання недійсним правочину, оформленого заявою ОСОБА_1 від 26.09.2018 про вихід зі складу учасників товариства та не може бути самостійною позовною вимогою.

Таким чином, оскільки вимога про визнання відсутнім у ОСОБА_1 права на вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ" та права на отримання вартості частки при виході не призводять до поновлення порушених прав, не є ефективним способом захисту, а тому задоволенню не підлягає.

Також позивачем заявлено вимогу про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію № 10741050009040373 від 27.09.2018 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ" щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи: зміни статутного складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників, проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трачем Ігорем Станиславовичем.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю (далі в цій частині - товариство) подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до цих відомостей; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників товариства про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників; б) рішення загальних зборів учасників товариства про виключення учасника з товариства; в) заява про вступ до товариства; г) заява про вихід з товариства ; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства; д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства; е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення з (повернення з володіння) відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.

Як встановлено судом, 27.09.2018 приватним нотаріусом Трачем Ігорем Станиславовичем, на підставі заяви ОСОБА_1 про вихід учасника товариства здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, а саме: зміни статутного складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників (реєстраційна дія № 10741050009040373 від 27.09.2018).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Оскільки вимога про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію № 10741050009040373 від 27.09.2018 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ" щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи: зміни статутного складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників є похідною від вимоги про визнання недійсним правочину, оформленого заявою ОСОБА_1 від 26.09.2018 про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ", яку судом задоволено, то вказана вимога також підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 15.10.2019 відповідач зазначив, що права позивача не є порушеними, оскільки у зв`язку з поданням заяви про вихід зменшення статутного капіталу не відбулось.

Однак, суд зазначає, що вказане не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до моменту подання ОСОБА_1 заяви про вихід розмір статутного капіталу товариства становив 16 201 000,00 грн.

Після вчинення приватним нотаріусом реєстраційних дій на підставі заяви ОСОБА_1 про вихід зі складу учасників Товариства, розмір статутного капіталу склав 13 163312,50 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.04.2019.

Отже, твердження відповідача не відповідають дійсним обставинам справи.

Також в судових засіданнях відповідач зазначав, що Товариством з обмеженою відповідальністю "НОТА-ПРОДАКШН" не вчинялось жодних дій щодо внесення змін у зв`язку з набуттям права власності на частку, то суд зазначає наступне.

Дійсно, відповідно до п. 14 договору дарування, після переходу до обдаровуваного права власності на частку у статутному капіталі та всіх прав дарувальника як учасника товариства, обдаровуваний повинен звернутися до товариства з проханням про внесення відповідних змін та доповнень до установчих документів товариства у зв`язку зі зміною складу учасників та їх реєстрації у відповідності з чинним законодавством.

Однак, суд зазначає, що ні договором дарування, ні вимогами чинного законодавства не встановлено строку, в який обдаровуваний має звернутися до товариства про внесення змін. Крім того, договором не встановлено жодних правових наслідків не вчинення таких дій обдаровуваним.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним правочин, оформлений заявою ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) від 26.09.2018 про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ" (ідентифікаційний код 37819556), посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трач І.С. та зареєстрованої в реєстрі за № 2047.

Скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію № 10741050009040373 від 27.09.2018 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ" (ідентифікаційний код 37819556) щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи: зміни статутного або складеного капіталу, зміна складу або інформації про засновників, проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трачем Ігорем Станиславовичем.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ППМГ" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, ідентифікаційний код 37819556) 3842,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2019.

Суддя С.О. Турчин