Рішення

від 15.10.2019 по справі 910/10819/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2019Справа № 910/10819/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Оіл"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 53477,98 грн.

за участі представників:

від позивача: Гайдук Ю. І., за довіреністю,

від відповідача: Мусевич Ю. В., Клименко Н. С., за довіреностями,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіон-Оіл" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 53477,98 грн., з яких: 32409,33 грн. інфляційних втрат та 8068,65 грн. трьох процентів річних за прострочення оплати товару за договором від 15.06.2017 № 53-129-01-017-01082, а також 13000 матеріальних збитків.

Ухвалою суду від 16.08.2019 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та встановлено процесуальні строки для подання письмових пояснень сторонами.

У відзиві на позов відповідач вказав, що надані позивачем докази не стосуються виконання зобов`язань за договором від 15.06.2017 № 53-129-01-017-01082. Крім того, відповідач мав передбачене пунктом 5.9 договору право відмовитися від подальшого прийняття продукції та її повернення без будь-яких фінансових наслідків з огляду на її невідповідність технічним характеристикам та умовам договору.

У відповіді на відзив позивач зауважив на вичерпності переліку документів, необхідних для надання вантажоодержувачу разом із продукцією, у зв`язку з чим дії відповідача по його поверненню є неправомірними. Також позивачем долучено докази щодо виконання спірної поставки саме за договором від 15.06.2017 № 53-129-01-017-01082.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що понесені позивачем витрати на перевезення не знаходяться у причинному зв`язку із зобов`язанням відповідача прийняти товар за договором. До того ж, надання в подальшому висновку про відповідність продукції не відміняє передбаченого пунктом 5.9 договору права на відмову від прийняття продукції під час первісного її приймання в разі невідповідності її умовам договору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.06.2017 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір № 53-129-01-017-01082 поставки (далі разом із додатковими угодами - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених договором, поставити оливи виробництва ТОВ РУ НВП Агрінол для потреб ВП Запорізька АЕС ДП НАЕК Енергоатом , а покупець - прийняти та оплатити продукцію.

Найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначені в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору якість продукції повинна відповідати технічним характеристикам, які вказані у специфікаціях, що встановлюють вимоги до її якості, умовам договору та підтверджуватися паспортом або сертифікатом якості заводу-виробника, сертифікатом відповідності, якщо продукція вказана в затвердженому Переліку продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації .

Сума договору складає 3098999,88 грн., у т.ч. ПДВ 20 % - 516499,98 грн. (пункт 3.1 договору у редакції додаткової угоди № 1).

Відповідно до пункту 4.2 договору оплата поставленої продукції за специфікаціями здійснюється покупцем за кожну партію, що поставляється, протягом 30 робочих днів від дати підписання акту приймання-передачі поставленої продукції.

Згідно з пунктом 5.1 договору строк поставки продукції зазначений у специфікації. За погодженням з покупцем (вантажоодержувачем) допускається поставка продукції партіями.

За умовами пункту 5.9 договору якщо під час приймання продукції буде встановлено, що поставлена продукція за своїми технічними характеристиками або наявній супровідній технічній документації не відповідає нормам, правилам і стандартам по ядерній і радіаційній безпеці АЕС, покупець (вантажоодержувач) має право в односторонньому порядку відмовитись від подальшого приймання такої продукції та повернути її постачальнику без будь-яких фінансових наслідків для себе.

Пунктом 5.13.1 договору сторони погодили, що постачальник при відвантаженні продукції надає наступну супровідну документацію вантажоодержувачу: сертифікат (паспорт) якості заводу-виробника (оригінал або копія, завірена печаткою постачальника); накладну на продукцію в трьох примірниках із зазначенням кодів товару УКТ ЗЕД (оригінал); акт приймання-передачі в трьох примірниках (оригінал) із зазначенням кодів товару УКТ ЗЕД, оформлений у розрізі специфікації та статті фінансування, підписаний постачальником; сертифікат відповідності на продукцію, що підлягає обов`язковій сертифікації (копія, завірена постачальником); паспорт безпеки (копія, завірена печаткою постачальника).

За умовами специфікації № 1 до договору позивач мав поставити оливу моторну М-20Г2 у кількості 60 т (30 т до 30.06.2017 та 30 т до 31.07.2017) та оливу трансформаторну Агрінол ГК у кількості 30 т до 31.07.2017 року.

Актом приймання-передачі ТМЦ від 10.10.2017 № 536/61 підтверджується постачання позивачем за договором та вказаною специфікацією оливи трансформаторної Агрінол ГК у кількості 29,274 т на загальну суму 1288641,36 грн., що оплачена відповідачем 31.01.2018 на суму 625000 грн. та 12.02.2018 на суму 663641,36 грн. згідно з виписками з банківського рахунку позивача.

Як зазначив позивач, первісна поставка вказаної оливи мала відбутися 31.07.2017, однак відповідач продукцію не прийняв та повернув, зазначивши на товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів від 31.07.2017 № РО-0003107007 про відсутність повного пакету документів, а саме акту змішування олив.

Відтак, внаслідок повернення відповідачем продукції 31.07.2017, позивач поніс збитки в розмірі 13000 грн. на транспортно-експедиторське обслуговування, на підтвердження чого надав заявку від 31.07.2017, рахунок-фактуру від 01.08.2017, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та платіжне доручення від 07.08.2017 № 1597 на суму 13000 грн.

У зв`язку з цим відповідач направив позивачу лист від 15.08.2017 № 7107/41 щодо усунення виявлених невідповідностей, у відповідь на який позивач у листі від 16.08.2017 № 16-09-17 зазначив, що олива повністю відповідає технічним характеристикам, однак у зв`язку з необхідністю проведення аналізів на сумісність олив у незалежній лабораторії.

Листом від 28.09.2017 № 294/03 позивач повідомив відповідача про отримання результатів дослідження, що показали про сумісність олив, у зв`язку з чим позивач має можливість повторно відправити продукцію відповідачу.

Оскільки відповідач оплату поставленої продукції - оливи трансформаторної Агрінол ГК, здійснив несвоєчасно, позивач звертався до відповідача з претензією від 16.02.2018 № 35/07.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідач прострочив строк здійснення оплати продукції - оливи трансформаторної Агрінол ГК, прийнятої за актом приймання-передачі від 10.10.2017 № 536/61, сплативши 625000 грн. 31.01.2018 та 663641,36 грн. 12.02.2018 року.

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача 8068,65 грн. трьох процентів річних та 32409,33 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Водночас, із наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат вбачається, що позивачем включено день фактичної сплати суми заборгованості до періоду, за який здійснюється нарахування, у зв`язку з чим за арифметичним перерахунком суду з відповідача підлягають стягненню 7908,19 грн. трьох процентів річних та 32409,33 грн. інфляційних втрат.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 13000 грн. збитків, що полягають у здійсненні позивачем витрат на транспортно-експедиторське обслуговування щодо поставки відповідачу неприйнятої ним продукції 31.07.2017 року.

На обґрунтування даної вимоги позивач вказав, що понесення ним вказаних збитків спричинено безпідставною відмовою відповідача прийняти продукцію 31.07.2017, оскільки надання акту змішування олив, відсутність якого спричинила повернення відповідачем продукції, не передбачено умовами укладеного між сторонами договору.

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України).

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК України.

У той же час, позивачем не доведено наявності усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення. Так, із матеріалів справи не вбачається здійснення позивачем спірної поставки 31.07.2017 у відповідності до умов договору та надання відповідачу усіх передбачених пунктом 5.13.1 договору документів, окрім запитуваного відповідачем акту змішування олив. Отже, у суду відсутня можливість дійти висновку про отримання відповідачем повного пакету документів на поставлену продукцію та її безпідставне повернення позивачу.

Таким чином позивачем не доведено, зокрема, протиправної поведінки та вини відповідача у поверненні продукції 31.07.2017, що спричинило понесення позивачем витрат на транспортно-експедиторське обслуговування.

За наведених обставин суд дійшов висновку у задоволенні даної позовної вимоги відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Оіл" задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіон-Оіл" (71100, Запорізька обл., м. Бердянськ, Мелітопольське шосе, 84/1; ідентифікаційний код 37291055) 7908 (сім тисяч дев`ятсот вісім) грн. 19 коп. трьох процентів річних, 32409 (тридцять дві тисячі чотириста дев`ять) грн. 33 коп. інфляційних втрат, а також 1448 (одну тисячу чотириста сорок вісім) грн. 26 коп. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено: 21.10.2019.

Суддя К.В. Полякова