Рішення

від 22.10.2019 по справі 910/11271/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2019Справа № 910/11271/19

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Біопаливо Україна 2000

до Товариства з обмеженою відповідальністю Лангрос

про стягнення 117 991,15 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Біопаливо Україна 2000 (надалі - ТОВ Біопаливо Україна 2000 ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Лангрос (надалі - ТОВ Лангрос ) про стягнення 117 991,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було сплачено передоплату згідно договору поставки №04-12 від 10.09.2018, проте відповідачем належним чином зобов`язання з поставки товару не виконано, в зв`язку з чим позивач просить повернути на його користь суму передоплати у розмірі 86 336,25 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 24 973,57 грн. та інфляційних у розмірі 6 681,33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначити строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Зазначена ухвала вручена відповідачу 29.08.2019, що підтверджується інформацією з сайту ПАТ Укрпошта за трек-номером 0103052042384, який було присвоєно відправленню, в якому направлялась відповідачу ухвала суду про відкриття провадження у справі, проте ТОВ Лангрос правом на подання відзиву на позов не скористалось.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

10.09.2018 між ТОВ Лангрос (постачальник) та ТОВ Біопаливо Україна 2000 (покупець) був укладений договір поставки №04-12 (надалі - Договір ), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти поставлений товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що строк поставки товару не повинен перевищувати 7 (сім) календарних днів з дня оплат товару.

Згідно з п. 4.3 Договору зобов`язання постачальника щодо поставки замовленої партії товару виникають з моменту надходження на рахунок постачальника грошових коштів в розмірі 100% вартості замовленої партії товару, а строк поставки, визначений даним договором, обраховується з дня наступного за днем надходження вказаної переплати на рахунок постачальника.

На виконання умов Договору, відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №01/10 від 10.09.2018 на суму 86 336,25 грн., яка повністю була сплачена ТОВ Біопаливо Україна 2000 , що підтверджується платіжним дорученням №1802 від 12.10.2018.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання з поставки товару за Договором, у зв`язку з чим позивач вказує на обов`язок відповідача повернути суму передоплати у розмірі 86 336,25 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №01/10 від 10.09.2018 на суму 86 336,25 грн., яка повністю була сплачена ТОВ Біопаливо Україна 2000 , що підтверджується платіжним дорученням №1802 від 12.10.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п.п. 3.2, 4.3 Договору відповідач мав поставити позивачу товар до 19.10.2018, а відтак строк виконання зобов`язання з поставки товару на момент розгляду справи по суті настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

14.11.2018 позивач направив відповідачу претензію №31 від 14.11.2018, в якій просив повернути суму непоставленого товару у розмірі 86 336,25 грн. протягом 7 календарних днів.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі оплаченого на підставі Договору товару на загальну суму 86 336,25 грн.

Таким чином, із реалізацією покупцем його права на повернення передоплати за договором, правочин, що витікає з цього договору, припиняється та виникає нове грошове зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного суду від 25.05.2018 у справі №925/125/14.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням того, що судом встановлений факт не виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару за Договором, суд приходить до висновку про те, що ТОВ Лангрос зобов`язано повернути ТОВ Біопаливо Україна 2000 отриманий від нього авансовий платіж у розмірі 86 336,25 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 24 973,57 грн. та інфляційних у розмірі 6 681,33 грн. за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за загальний період з 20.10.2018 по 13.08.2019.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку з поставки товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Відповідно до п. 5.2 Договору за порушення строків поставки товару, згідно п. 3.2 даного договору, постачальник сплачує на користь покупця пеню у розмірі 0,5% від суми поставки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від ціни партії товару, вказаної у відповідних документах, погоджених сторонами відповідно до цього договору, за кожен день прострочення поставки

Суд відзначає, що із моменту отримання відповідачем претензії №31 від 14.11.2018, його зобов`язання з поставки товару за Договором припинилось, а виникло нове грошове зобов`язання з повернення суми сплаченого авансу у розмірі 86 336,25 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, претензія №31 від 14.11.2018 була направлена відповідачу засобами поштового зв`язку 14.11.2018, що підтверджується накладною №4350100326448 та фіскальним чеком, проте відомості щодо дати отримання такого відправлення в матеріалах справи відсутні.

Згідно з Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, нормативні строки пересилання у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) складають - Д+3, пріоритетної - Д+2, а відтак претензію №31 від 14.11.2018 відповідач мав отримати до 19.11.2018.

Тобто, нарахування позивачем пені за прострочення виконання зобов`язання з поставки товару за період з 19.11.2018 по 13.08.2019 є неправомірним, оскільки такого зобов`язання в цей період вже не існувало.

Здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 554,61 грн., нараховану у відповідності до п. 5.2 Договору за порушення строків поставки товару за період з 20.10.2018 до 18.11.2018.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із змісту зазанченої норми індекс інфляції нараховується за прострочення виконання саме грошового зобов`язання, яке в даному випадку виникло з 19.11.2018, а його прострочення почалось з 27.11.2018, тобто інфляційні за жовтень та листопад 2018 року, враховуючи рекомендації Верховного суду України викладені в листі №62-97р від 03.04.1997 Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ , нараховані позивачем неправомірно.

Разом з тим, позивачем не встановлено індекс інфляції за липень 2019 року, який за інформацією з офіційного сайту Міністерства фінансів України становив 99,4%.

Здійснивши власний розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 3 322,49 грн., нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з грудня 2018 року по липень 2019 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ Лангрос на користь ТОВ Біопаливо Україна 2000 заборгованості у розмірі 86 336,25 грн., пені у розмірі 2 554,61 грн. та інфляційних у розмірі 3 322,49 грн. В задоволенні інших позовних вимог (пеня у розмірі 22 418,96 грн. та інфляційні у розмірі 3 358,84 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Біопаливо Україна 2000 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лангрос (03061, м. Київ, вул. Патріотів, будинок 98, квартира 132; ідентифікаційний код 40332981) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Біопаливо Україна 2000 (43000, Волинська обл., м. Луцьк, пр. Президента Грушевського, будинок 30, кабінет 24; ідентифікаційний код 39496043) заборгованість у розмірі 86 336 (вісімдесят шість тисяч триста тридцять шість) грн. 25 коп., пеню у розмірі 2 554 (дві тисячі пят`сот п`ятдесят чотири) грн. 61 коп., інфляційні у розмірі у розмірі 3 322 (три тисячі триста двадцять два) грн. 49 коп. та судовий збір у розмірі 1 501 (одна тисяча п`ятсот одна) грн. 31 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий