Рішення

від 09.10.2019 по справі 910/9596/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.10.2019Справа № 910/9596/19

За позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича компанія "Метал-Мейк" доАкціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" простягнення 397201,68 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники сторін:

від позивачаБольшакова К.А., довіреність №2 від 10.01.2019; від відповідачаПегза К.К., довіреність №3053 від 16.08.2019;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича компанія "Метал-Мейк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 397201,68 грн, з яких: 244205,00 грн пені, 41064,68 грн 3% річних та 111932,00 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №ЦЗВ-03-09618-01 від 13.12.2018 та договору поставки №ЦЗВ-03-09518-01 від 13.12.2018 в частині своєчасного здійснення оплати товару, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/9596/19; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 19.09.2019; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

15.08.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив про те, що за укладеними між сторонами договорами Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" було частково порушено строки оплати продукції з огляду на ряд об`єктивних та поважних причин, однак таке порушення зобов`язань не завдало збитків іншим учасникам господарських відносив, а отже, на думку відповідача, є підстави для зменшення розміру неустойки на підставі приписів ст.233 Господарського кодексу України та ст.551 Цивільного кодексу України.

22.08.2019 до канцелярії Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов заперечив та зазначив, зокрема, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича компанія "Метал-Мейк" не є виробником продукції, яку поставляє відповідачу, а тому внаслідок несвоєчасної оплати відповідачем поставленої позивачем продукції, у останнього виникла заборгованість перед іншими контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач можливістю подання заперечень на відповідь на відзив відповідно до ст.167 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.10.2018.

Представник позивача в судове засідання 09.10.2018 з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.10.2018 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов.

В судовому засіданні 09.10.2019 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

13.12.2018 між філією "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал-Мейк" (далі - постачальник, позивач) укладено договір поставки ЦЗВ-03-09618-01 (далі - договір 1), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі (п.1.1), найменування продукції: частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до вантажних вагонів) (п.1.2), виробник продукції: ТОВ "Українська виробнича компанія", м.Київ, Україна, виробництво в с.Залізничне, Полтавський район, Полтавська обл., Україна (п.1.3).

Ціна визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні, на умовах СРТ (перевезення оплачено до...) пункт призначення - відділ матеріальних ресурсів м.Фастів філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця", Київська обл., м.Фастів, вул.Шевченко, 48. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації до даного договору. Ціна продукції, узгоджена у специфікації до даного договору, включає вартість продукції, тари, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, транспортні витрати постачальника згідно п.5.1. Постачальник гарантує незмінність ціни на поставлену продукцію з моменту відвантаження її за місцем призначення до моменту відправлення коштів замовником на поточний рахунок постачальника. Загальна сума даного договору на момент його підписання складає 3502689,34 грн, крім того ПДВ 20% 700537,87 грн, що разом становить 4203227,21 грн (п.п.4.1, 4.2, 4.3 договору 1).

Відповідно до п.п.5.1, 5.2, 5.3 договору 1 постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (перевезення сплачено до...) пункт призначення - відділ матеріальних ресурсів м.Фастів філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця", Київська обл., м.Фастів, вул.Шевченко, 48 (відповідно до вимог "Інкотермс" ред.2010). Вантажовідправником продукції може бути третя особа, зазначена постачальником. Поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Кожна партія продукції постачається протягом 29-ти календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці. Датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції замовником у відділі матеріальних ресурсів м.Фастів філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця", Київська обл., м.Фастів, вул.Шевченко, 48, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною.

Оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 10 - ти банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію продукції, обумовлену згідно з п.5.2 при наявності документів, зазначених у п.7.1 цього договору. Датою оплати вважається дата відправлення коштів замовником за банківськими реквізитами постачальника (п.п.6.1, 6.2 договору 1).

За змістом п.7.1 договору 1 приймання продукції замовником здійснюється на підставі підтвердження наступних документів: рахунку - фактури; видаткової накладної підписаної представником постачальника, яку замовник повинен підписати після прийняття продукції; податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України; товаро - транспортної накладної або накладної (залізничної); документів, що підтверджують якість продукції, зазначених у п.2.2 договору; пакувальних аркушів (при наявності).

В разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення. При розрахунку постачальник враховує умови п.6.5 даного договору, якщо випадки несвоєчасного постачання продукції мали місце (п.10.6 договору 1).

Термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2018. Проте в частині оплати - до повного виконання сторонами зобов`язань та в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника - до повного виконання (п.13.7 договору 1).

Відповідно до специфікації №1, підписаної до договору 1, сторони погодили поставку товару на суму 4203227,21 грн з урахуванням ПДВ 20%.

Згідно умов додаткової угоди №1 від 27.12.2018 до договору поставки №ЦЗВ-03-09618-01 від 13.12.2018 сторонами було анульовано специфікацію №1 до договору та включено специфікацію №2 до договору поставки №ЦЗВ-03-09618-01 від 13.12.2018 на загальну суму 4185462,00 грн, а додатковою угодою №2 від 28.12.2018 до цього ж договору сторонами погоджено поставку товару на загальну суму 5022240,00 грн,

На виконання умов укладеного договору 1 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними №4 від 09.01.2019 на суму 1485374,40 грн (товарно-транспортна накладна №Р4 від 09.01.2019), №5 від 09.01.2019 на суму 1214713,20 грн (товарно-транспортна накладна №Р5 від 09.01.2019), копії яких наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було оплачено за поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал-Мейк" за вищенаведеними накладними товар наступним чином: 03.05.2019 - 1350043,80 грн, 26.06.2019 - 135330,60 грн та 26.06.2019 - 1214713,20 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2487 від 03.05.2018, №3494 від 26.06.2019 та №3495 від 26.06.2019 відповідно.

Також 13.12.2018 між філією "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал-Мейк" (далі - постачальник, позивач) укладено договір поставки ЦЗВ-03-09518-01 (далі - договір 2) відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі (п.1.1), найменування продукції: частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до вантажних вагонів) (п.1.2), виробник продукції: ТОВ "Українська виробнича компанія", м.Київ, Україна, виробництво в с.Залізничне, Полтавський район, Полтавська обл., Україна (п.1.3).

Ціна визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті України - гривні, на умовах СРТ (перевезення оплачено до...) пункт призначення - відділ матеріальних ресурсів м.Фастів філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця", Київська обл., м.Фастів, вул.Шевченко, 48. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у специфікації до даного договору. Ціна продукції, узгоджена у специфікації до даного договору, включає вартість продукції, тари, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, транспортні витрати постачальника згідно п.5.1. Постачальник гарантує незмінність ціни на поставлену продукцію з моменту відвантаження її за місцем призначення до моменту відправлення коштів замовником на поточний рахунок постачальника. Загальна сума даного договору на момент його підписання складає 3502689,34 грн, крім того ПДВ 20% 700537,87 грн, що разом становить 4203227,21 грн (п.п.4.1, 4.2, 4.3 договору 2).

Відповідно до п.п.5.1, 5.2, 5.3 договору 2 постачальник здійснює поставку продукції автомобільним або залізничним транспортом на умовах СРТ (перевезення сплачено до...) пункт призначення - відділ матеріальних ресурсів м.Фастів філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця", Київська обл., м.Фастів, вул.Шевченко, 48 (відповідно до вимог "Інкотермс" ред.2010). Вантажовідправником продукції може бути третя особа, зазначена постачальником. Поставка продукції проводиться партіями протягом терміну дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Кожна партія продукції постачається протягом 29-ти календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці. Датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції замовником у відділі матеріальних ресурсів м.Фастів філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця", Київська обл., м.Фастів, вул.Шевченко, 48, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною.

Оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 10 - ти банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію продукції, обумовлену згідно з п.5.2 при наявності документів, зазначених у п.7.1 цього договору. Датою оплати вважається дата відправлення коштів замовником за банківськими реквізитами постачальника (п.п.6.1, 6.2 договору 2).

За змістом п.7.1 договору 2 приймання продукції замовником здійснюється на підставі підствердження наступних документів: рахунку - фактури; видаткової накладної підписаної представником постачальника, яку замовник повинен підписати після прийняття продукції; податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства України; товаро - транспортної накладної або накладної (залізничної); документів, що підтверджують якість продукції, зазначених у п.2.2 договору; пакувальних аркушів (при наявності).

В разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення. При розрахунку постачальник враховує умови п.6.5 даного договору, якщо випадки несвоєчасного постачання продукції мали місце (п.10.6 договору 2).

Термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2018. Проте в частині оплати - до повного виконання сторонами зобов`язань та в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника - до повного виконання (п.13.7 договору 2).

Згідно умов додаткової угоди №1 від 27.12.2018 до договору 2 сторонами було анульовано специфікацію №1 до договору та включено специфікацію №2 до договору поставки №ЦЗВ-03-09518-01 від 13.12.2018 на загальну суму 4185462,00 грн, а додатковою угодою №2 від 28.12.2018 до цього ж договору сторонами погоджено поставку товару на загальну суму 5022240,00 грн,

На виконання умов укладеного договору 2 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними №2 від 09.01.2019 на суму 1214713,20 грн (товарно-транспортна накладна №Р2 від 09.01.2019), копія якої наявна в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було оплачено за поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал-Мейк" за вищенаведеною накладною товар наступним чином: 03.05.2019 - 121982,20 грн, 26.06.2019 - 1092731,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2486 від 03.05.2018, №3493 від 26.06.2019 відповідно.

Позивач стверджує, що відповідачем було несвоєчасно здійснено оплату поставленого за переліченими видатковими накладними товару, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал-Мейк" звернулось до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 397201,68 грн, з яких: 244205,00 грн пені, 41064,68 грн 3% річних та 111932,00 грн інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правовою природою укладені між сторонами договори є договорами поставки.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивач свій обов`язок щодо передачі відповідачу товару виконав належним чином, однак відповідач, всупереч п.6.1 укладених між контрагентами правочинів, за поставлений позивачем за видатковими накладними №4 від 09.01.2019, №5 від 09.01.2019 та №2 від 09.01.2019 товар оплатив із затримкою.

Як вже зазначалось судом, відповідно до п.п.6.1, 6.2 договорів оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 10 - ти банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію продукції, обумовлену згідно з п.5.2 при наявності документів, зазначених у п.7.1 цього договору. Датою оплати вважається дата відправлення коштів замовником за банківськими реквізитами постачальника.

Як стверджує позивач, з урахуванням умов наведених вище положень договорів та чинного законодавства України, відповідач повинен був оплатити товар поставлений за видатковою накладною №4 від 09.01.2018 у строк до 29.01.2011 включно, за видатковою накладною №5 від 09.01.2019 у строк до 28.01.2019 включно, а за видатковою накладною №2 від 09.01.2019 у строк до 27.01.2019 включно. Відповідачем даних тверджень позивача у відзиві на позов не спростовано.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, за товар поставлений за видатковою накладною №4 від 09.01.2018 на суму 1485374,40 грн відповідач оплатив 03.05.2019 у розмірі 1350043,80 грн та 26.06.2019 на суму 135330,60 грн, товар поставлений за видатковою накладною №5 від 09.01.2019 на суму 1214713,20 грн відповідач оплатив 26.06.2019, а за товар, поставлений за видатковою накладною №2 від 09.01.2019 на суму 1214713,20 грн відповідач оплатив 03.05.2019 на суму 121982,20 грн, 26.06.2019 на суму 1092731,00 грн, тобто з прострочкою платежу.

За прострочення виконання зобов`язання по оплаті поставленого товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочки за видатковою накладною №4 від 09.01.2019 з 30.01.2019 по 25.06.2019, за видатковою накладною №5 від 09.01.2019 з 29.01.2019 по 25.06.2019 та за видатковою накладною №2 від 09.01.2019 з 28.01.2019 по 25.06.2019 на загальну суму 41064,68 грн та витрати з урахуванням індексу інфляції за період прострочки за видатковою накладною №4 від 09.01.2019 з лютого 2019 року по травень 2019 року, за видатковою накладною №5 від 09.01.2019 з лютого 2019 року по травень 2019 року та за видатковою накладною №2 від 09.01.2019 з лютого 2019 року по травень 2019 року на загальну суму 111932,00 грн з урахуванням часткових оплат відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті товару, поставленого позивачем за видатковими накладними №4 від 09.01.2019, №5 від 09.01.2019 та №2 від 09.01.2019, то вимоги останнього про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, який наведений позивачем у позовній заяві, дійшов висновку щодо його обґрунтованості, внаслідок чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в сумі 41064,68 грн та 111932,00 грн інфляційних втрат, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 244205,00 грн за період прострочки за видатковою накладною №4 від 09.01.2019 з 30.01.2019 по 25.06.2019, за видатковою накладною №5 від 09.01.2019 з 29.01.2019 по 25.06.2019 та за видатковою накладною №2 від 09.01.2019 з 28.01.2019 по 25.06.2019, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 10.6 договорів 1, 2 передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення. При розрахунку постачальник враховує умови п.6.5 даного договору, якщо випадки несвоєчасного постачання продукції мали місце.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку за договорами зі сплати за поставлений товар не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

Здійснивши перевірку наведеного заявником розрахунку, судом встановлено, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, внаслідок чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня на загальну суму 244205,00 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича компанія "Метал-Мейк" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується заявленого відповідачем у відзиві на позов клопотання про зменшення розміру неустойки, то суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Згідно зі ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.42 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Таким чином, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Разом з тим суд вказує, що для застосування вищевказаних правових норм щодо зменшення розміру неустойки, відповідач повинен довести наявність тих обстави, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення.

В той час відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, зокрема, тяжкого фінансового становища відповідача, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин, на підставі яких суд би міг дійти висновку щодо наявності підстав з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення, в відтак, клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки не підлягає задоволенню.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03049, м.Київ, проспект Повітрофлотський, 11/15, ідентифікаційний код 40081347) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська виробнича компанія "Метал-Мейк" (01042, м.Київ, вул.І.Кудрі, будинок 37-А, нежиле приміщення №2, ідентифікаційний код 39939419) пеню в сумі 244205 (двісті сорок чотири тисячі двісті п`ять) грн 00 коп, 3% річних на суму 41064 (двадцять шість тисяч чотириста вісімнадцять) 68 коп, 111932 (сто одинадцять тисяч дев`ятсот тридцять дві) грн 00 коп. інфляційних втрат та 5958 (п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн 01 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 22.10.2019

Суддя Ю.М. Смирнова