Рішення

від 23.10.2019 по справі 910/11621/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2019Справа № 910/11621/19 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю. , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "РОПА Україна" (09431, Київська обл., Ставищенський р-н, с. Полковниче, вул. Поповича, 35)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сталепромислова компанія" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 37-Б, оф.1)

про стягнення 34 933,63 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "РОПА Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сталепромислова компанія" про стягнення стягнення 34 933,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № УС 014 від 28.01.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2019 відкрито провадження у справі № 910/11621/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 13.06.2019 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення позивачу та відповідачу.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 30.08.2019 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу та поверненням на адресу суду поштового конверту, надісланого відповідачу, за закінченням встановленого строку зберігання.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/11621/19 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сталепромислова компанія", зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України, а саме: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 37-Б, оф.1.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з огляду на підставу повернення до суду конверту з ухвалою від 30.08.2019, надісланою відповідачу, суд доходить висновку про відмову останнього від її отримання, у зв`язку з чим ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачу.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а отже не скористався наданими йому процесуальними правами, ураховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "РОПА Україна" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська сталепромислова компанія" (Постачальник) укладено Договір поставки № УС014 (надалі також - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов`язаний передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному Договорі, металопрокат (далі по тексту Товар ), сортамент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах та/або Специфікаціях, оформлених як додатки до даного Договору, які є його невід`ємними частинами.

Згідно з положеннями п.п. 3.1-3.4 Договору, ціна на Товар встановлюється за домовленістю між Постачальником та Покупцем, з урахуванням ПДВ і вказується у рахунках та інших супровідних документах. Ціна на Товар може змінюватись в залежності від коливань середньо ринкових цін на металопрокат. Ціна на вже оплачений Товар зміні не підлягає.

Загальна сума Договору визначається на підставі сплачених рахунків.

Розрахунок по даному Договору здійснюється у національній валюті України (гривні) у безготівковій грошовій формі.

Оплата всієї вартості Товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 2 (двох) банківських днів з моменту виставлення рахунку або на и : умовах вказаних у Специфікаціях до даного Договору поставки. У разі одержання від Покупця передплати частково (якщо це не суперечить умовам розрахунків), Постачальник має обов`язки з поставки Товару лише на суму одержаних коштів. Оплата свідчить про згоду Покупця із характеристиками Товару, вказаними Постачальником у рахунку-фактурі. Допускається передача рахунку-фактури факсимільним зв`язком.

Відповідно до п. 4.2 Договору, строк поставки Товару - протягом 10 (десяти) робочих днів після 100% передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій Товару узгоджуються Сторонами у Специфікаціях до цього Договору.

Датою поставки Товару вважається дата отримання Товару Покупцем або третьою особою (перевізником) на складі Постачальника, вказана в видатковій накладній. (п. 4.4 Договору)

У п. 5.1 Договору визначено, що товар приймається Покупцем відповідно до видаткової накладної. Покупець зобов`язаний надати довіреність к отримання матеріальних цінностей. Постачальник не відповідає за недостачу Товару, яка виникла після передачі Товару Покупцю.

За приписами п.п. 6.1-6.2 Договору, Постачальник зобов`язаний: передати Покупцю Товар, погоджений сторонами, в строк та на умовах, передбачених даним Договором; передати Покупцю або уповноваженій ним особі, при наявності довіреності на Товар наступні документи: рахунок-фактура; видаткову накладну на Товар.

Покупець зобов`язаний: надати на момент підписання Договору копії таких своїх документів: свідоцтво про державну реєстрацію та довідку із Комітету статистики або виписку з Єдиного державного реєстру, свідоцтво про реєстрацію платника податків; до відвантаження Товару надати Постачальнику довіреність, яка уповноважує представника Покупця отримати товар та підписати видаткові накладні, із зразком підпису такого представника. В разі зміни уповноваженого представника покупець зобов`язаний повідомити про це Постачальника в день такої зміни за допомогою факсимільного зв`язку та надати нову довіреність до відвантаження Товару; прийняти Товар на умовах вказаних в даному Договорі; оплатити Товар відповідно до умов Договору; сплатити Постачальнику вартість фактично поставленого Товару незалежно від виконання Постачальником зобов`язань щодо всього обсягу поставки, передбачених сторонами у Договорі.

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома Сторонами та діє до 31 грудня 2019 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між Сторонами. (п. 10.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору у лютому-квітні 2019 року позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти в якості попередньої оплати за товар у загальному розмірі 189 048,72 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 6909 від 07.02.2019, № 6994 від 11.02.2019.

Сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 157 048,72 грн було повернуто відповідачем згідно з платіжними дорученнями № 5003 від 06.03.2019, № 5026 від 11.03.2019, № 5041 від 14.03.2019, № 5069 від 25.03.2019, № 5085 від 29.03.2019, № 5162 від 26.04.2019, № 5163 від 26.04.2019.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що до поставки товару виявилося, що відповідач не мав товару належної якості, у зв`язку з чим сторони дійшли згоди щодо повернення відповідачем грошових коштів, сплачених позивачем за товар. Оскільки відповідачем було повернуто лише частину сплачених позивачем коштів у розмірі 157 048,72 грн, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі неповернутої суми - 32 000,00 грн. Окрім суми боргу у розмірі 32 000,00 грн, позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 955,73 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 977,90 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до норм ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору у лютому-квітні 2019 року позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти в якості попередньої оплати за товар у загальному розмірі 189 048,72 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 6909 від 07.02.2019, № 6994 від 11.02.2019.

За твердженнями позивача, не спростованими відповідачем, у зв`язку неналежною якістю товару позивач відмовився від його прийняття та сторонами було погоджено повернення позивачу сплачених ним за Договором грошових коштів.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ГК України, у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Сплачені позивачем грошові кошти було повернуто відповідачем частково у розмірі 157 048,72 грн згідно з платіжними дорученнями № 5003 від 06.03.2019, № 5026 від 11.03.2019, № 5041 від 14.03.2019, № 5069 від 25.03.2019, № 5085 від 29.03.2019, № 5162 від 26.04.2019, № 5163 від 26.04.2019.

09.07.2019 позивачем було направлено відповідачу претензію № 230 від 04.07.2019 про сплату заборгованості у розмірі 32 000,00 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком, яка залишилася без відповіді та виконання.

Однак, належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем решти сплаченої позивачем суми у розмірі 32 000,00 грн або ж доказів поставки товару на цю суму в матеріали справи не подано.

Суд зазначає, що відповідно до обставин справи та умов Договору заявлена позивачем до стягнення сума грошових коштів у розмірі 32 000,00 грн за своєю правовою природою є сплаченою позивачем попередньою оплатою за товар в порядку умов Договору.

Оскільки відповідач в порушення законодавства не здійснив повернення усього обсягу сплаченої позивачем суми грошових коштів за Договором, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу з відповідача в розмірі 32 000,00 грн.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення 3% річних у розмірі 955,73 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 977,90 грн, суд зазначає таке.

Як убачається з позовної заяви, позивачем здійснено нарахування 3% річних за період з 15.02.2019 по 17.08.2019, а інфляційних - з 15.02.2019 по 31.08.2019.

При цьому суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано визначення ним початку періоду прострочення саме з 15.02.2019, однак долучено до позову лист Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "РОПА Україна" № 57 від 13.02.2019 на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сталепромислова компанія" про повернення помилково перерахованих коштів платіжними дорученнями № 6909 від 07.02.2019 в сумі 80 000,00 грн згідно рахунку № СФ-340 від 28.01.2019, дорученням № 6994 від 11.02.2019 в сумі 109 048,72 грн згідно рахунку № СФ-503 від 07.02.2019.

Однак, зазначений лист суд не приймає як доказ у цій справі, оскільки, по-перше, належних доказів його направлення на адресу відповідача не подано, а, по-друге, викладені у ньому обставини суперечать тим, що викладені позивачем у цьому позові щодо сплати відповідачу коштів у розмірі 189 048,72 грн. згідно з платіжними дорученнями № 6909 від 07.02.2019, № 6994 від 11.02.2019.

Окрім того, суд зазначає, стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов`язання.

За своєю суттю обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати.

Отже, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, то застосування позивачем частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є помилковим.

Аналогічної правової позиції щодо неправомірності нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму попередньої оплати дотримується Верховний Суд у постановах від 20.11.2018 у справі № 916/75/18, від 21.06.2019 у справі № 910/9288/18.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих позивачем на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати товару.

Зважаючи на встановлене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, у позовній заяві позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідач не надав.

Крім того, за змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Такої правової позиції дотримується також Верховний Суд у постанові від 13.06.2019 у справі 924/632/18.

Однак, суд зазначає, що всупереч наведеним приписам законодавства позивачем не подано до суду жодних документів, які б підтверджували розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката та доказів здійснення таких витрат позивачем, що свідчить про відсутність підстав для їх розподілу та відповідно стягнення з відповідача відповідної суми витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська сталепромислова компанія" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 37-Б, оф.1, ідентифікаційний код 40154619) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "РОПА Україна" (09431, Київська обл., Ставищенський р-н, с. Полковниче, вул. Поповича, 35, ідентифікаційний код 32710583) борг у розмірі 32 000 (тридцять дві тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 759 (одна тисяча сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 68 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23.10.2019

Суддя Т. Ю. Трофименко