Рішення

від 23.10.2019 по справі 910/11389/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2019Справа № 910/11389/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Іноземного підприємства Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед , с.м.т. Велика Димерка, Київська обл.

до Товариства з обмеженою відповідальністю Ківі Майдан , м. Київ

про стягнення 15 505,05 грн,

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Іноземне підприємство Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ківі Майдан про стягнення заборгованості в сумі 15 505,05 грн, в тому числі: 11 172,10 грн - основного боргу, 4 212,66 грн - пені та 120,29 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №2210161291 від 24.05.2018 в частині оплати поставленого товару.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.08.2019 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі, визначив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідача належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, проте Товариство з обмеженою відповідальністю Ківі Майдан відзиву на позовну заяву не подало.

Приписами статті 248 ГПК передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.05.2018 між Іноземним підприємством Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ківі Майдан (покупець) було укладено договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупцеві, а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором та додатками до нього, товар в асортименті та за цінами, вказаними у специфікації, підписаній сторонами, і яка є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами пункту 4.1. договору ціна товару вказується у специфікації. Загальна сума даного договору складає сумарну вартість партій товару, поставлених постачальником за цим договором, зазначену у видаткових накладних на кожну партію товару.

Відповідно до пункту 4.2. договору, усі розрахунки за цим договором здійснюються виключно у національній валюті України. Оплата партії поставленого товару провадиться на підставі видаткової накладної, підписаної сторонами (або рахунку, якщо в розділі 11 обрана передплата ) в гривнях шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника чи готівкою у відповідності з лімітами та порядком, які встановлено законодавством України.

Згідно пункту 5.5. договору здача товару постачальником та його приймання покупцем по найменуванню та кількості проводиться на підставі видаткової накладної відповідно до погодженого сторонами замовлення. При підписанні видаткової накладної покупець зобов`язаний зазначити в накладній усі реквізити, наявність яких є обов`язковою відповідно до законодавства України.

У п. 11.2. договору сторони погодили строк оплати за поставлений товар категорії алкогольні напої - 21 календарних днів з дати поставки товару даного виду.

У відповідності до п. 8.1. договору, у випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення боргу, від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

Термін дії договору з 24.05.2018 по 24.05.2019 (пункт 11.1. договору).

При цьому, за змістом пункту 7.1. договору, строк дії договору, визначений у п.11.1. цього договору, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна сторона письмово не повідомить одна одну про припинення дії договору, договір вважається пролонгованим кожного разу на один рік на тих саме умовах.

На виконання умов вказаного договору позивачем у травні 2018 року було здійснено поставку товару, про що складені відповідні видаткові накладні №2204943928 від 25.05.2018 на суму 9 315,52 грн та №2204943934 від 25.05.2018 на суму 4 565,22 грн, які підписано представниками покупця та постачальника без будь-яких зауважень та заперечень.

Проте, в порушення умов договору, відповідач за поставлений товар не розрахувався.

Водночас, відповідачем було здійснено повернення частини товару на загальну суму 2 708,65 грн. Зокрема, згідно товарно-транспортної накладної на повернення №2206048987 від 01.09.2018 повернуто товар на суму 1 862,22 грн, одержаний за видатковою накладною №2204943928 від 25.05.2018 та згідно товарно-транспортної накладної на повернення №2206048992 від 01.09.2018 повернуто товар на суму 846,42 грн., одержаний за видатковою накладною №2204943934 від 25.05.2018.

З метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією №18/185 від 23.10.2018 про сплату заборгованості, пені та 3% річних, яка була залишена без задоволення.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором поставки №2210161291 від 24.05.2018 належним чином, поставивши відповідачу товар на загальну суму 13 880,22 грн. Однак, в порушення умов вказаного правочину, відповідач в обумовлені договором строки за поставлений товар не розрахувався, при цьому, суд враховує повернення частини товару вартістю 2 708,64 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки №2210161291 від 24.05.2018, та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 11 172,10 грн.

Крім того, враховуючи невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 212,66 грн - пені та 120,29 грн - 3% річних.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій відповідно припиняється зі сплином 6 (шести) місяців.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки пені та 3% річних, і встановив, що в них допущено помилки, зокрема, за розрахунком суду підлягає стягненню сума пені в розмірі 1 607,82 грн. Водночас, розрахунок 3% річних у сумі 120,29 грн. відповідає вимогам чинного законодавства.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Іноземного підприємства Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед про стягнення 11 172,10 грн. - основного боргу, 4 212,66 грн. - пені та 120,29 грн. - 3% річних підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Іноземного підприємства Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ківі Майдан (03148, м. Київ, вулиця Володимира Покотила, будинок 7/2; ідентифікаційний код 42020328) на користь Іноземного підприємства Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед (07442, Київська обл., Броварський район, селище міського типу Велика Димерка, 51-км Санкт-Петербурзького шосе; ідентифікаційний код 21651322) 11 172 (одинадцять тисяч сто сімдесят дві) грн. 10 грн - основного боргу, 1 607 (одну тисячу шістсот сім) грн 82 коп. - пені, 120 (сто двадцять) грн 29 коп. - 3% річних та 1 598 (одну тисячу п`ятсот дев`яносто вісім) грн 27 коп. - судового збору.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України

Суддя В.В. Бондарчук