Рішення

від 22.10.2019 по справі 910/11397/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2019Справа № 910/11397/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Служби зовнішньої розвідки України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Абажур , м. Київ

про стягнення 14 080,00 грн,

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Служба зовнішньої розвідки України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Абажур про стягнення штрафних санкцій у розмірі 14 080,00 грн., з яких, відповідно до розрахунку ціни позову, 1 540,00 грн - штраф та 12 540,00 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №16/1/8-1 від 01.08.2018 в частині своєчасного виконання робіт.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.08.2019 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі, визначив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідача належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103051754844. Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Абажур відзиву на позовну заяву не надало.

Приписами статті 248 ГПК передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2018 між Службою зовнішньої розвідки України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Абажур (далі - проектувальник) був укладений договір №16/1/8-1 від 01.08.2018, відповідно до якого проектувальник зобов`язується своїми силами і засобами за завданням замовника здійснити відповідно до умов цього договору проектування, а саме: роботи з розроблення проектної документації на капітальний ремонт службово-технічної будівлі спеціального призначення №2 (ремонт асфальтного покриття, вуличного освітлення та зовнішніх електромереж, майданчика для стоянки службового автотранспорту), розташованої у м. Києві, 19 км Житомирського шосе, (далі - об`єкт будівництва), і здати результат роботи замовнику з оформленням актів приймання виконаних проектних робіт, а замовник зобов`язується прийняти результат роботи та оплатити його на умовах дійсного договору.

Відповідно до п. 3.1., п. 3.2. договору вартість договірних робіт визначається на підставі вартості проектних робіт. Договірна ціна проектних робіт, які виконує проектувальник за цим договором є динамічною, становить 22 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20%, що становить 3 666,67 грн. Замовник залишає за собою право зменшення обсягів робіт залежно від реального державного фінансування видатків у бюджетному періоді.

Згідно п. 5.1. договору роботи за цим договором виконуються у строк з дати підписання сторонами даного договору до 01 вересня 2018 року.

За змістом п. 5.2., п. 5.4. договору при виникненні обставин, що не залежать від проектувальника і перешкоджають виконанню робіт у передбачений цим договором строк, він може ставити перед замовником питання про його перегляд. Зміна строків виконання проектних робіт (подовження) оформляється додатковою угодою, що є невід`ємною частиною цього договору, і скріплюється підписами та печатками відповідних сторін договору.

По завершенні виконання проектних робіт проектувальник передає замовнику всі результати виконаних проектних робіт за цим договором на паперовому (у 4-х примірниках) та електронному носіях, а також позитивний експертний звіт про проведення експертизи проектної документації (п. 6.1. договору).

За умовами п. 8.2. договору у разі порушення строку виконання робіт за цим договором з вини проектувальника, з проектувальника стягується пеня у розмірі 1% від ціни договору за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2018, а стосовно взаєморозрахунків - до їх повного виконання (п.11.1. договору).

Додатково до договору №16/1/8-1 від 01.08.2018 сторони підписали протокол погодження договірної ціни, згідно з яким розмір договірної ціни за роботи з розроблення проектної документації становить 22 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20%, що становить 3 666,67 грн; зведений кошторис, кошторис на виконання робіт, кошторис на проектні (вишукувальні) роботи, графіка виконання та плат фінансування проектних робіт, список працівників проектувальника.

30.10.2018 між сторонами було підписано акт №2 здачі-прийняття виконаних проектних робіт за договором №16/1/8-1 від 01.08.2018 на суму 22 000,00 грн.

Таким чином, відповідачем було прострочено виконання своїх зобов`язань за договором №16/1/8-1 від 01.08.2018, оскільки договором передбачено строк виконання робіт - до 01.09.2018.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №5/3/628 ПБ від 09.04.2019 про сплату пені та штрафу за неналежне виконання умов договору №16/1/8-1 від 01.08.2018. Проте вказана претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст. 837-864 Цивільного кодексу України.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. (ст. 837 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №16/1/8-1 від 01.08.2018, відповідно до якого відповідач зобов`язався виконати роботи з розроблення проектної документації на капітальний ремонт, а позивач зобов`язався прийняти їх та оплатити.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Судом встановлено, що сторони домовились про те, що роботи повинні бути виконані до 01.09.2018.

Проте відповідачем було порушено строки виконання своїх зобов`язань за договором, передбачених п. 5.1. договору, оскільки вказані роботи були виконані лише 30.10.2018, про що свідчить відповідний акт здачі-приймання.

За вказаних обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача 14 080,00 грн штрафних санкцій, які складаються з пені та штрафу, нарахованих за період з 04.09.2018 по 30.10.2018.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Судом встановлено, що відповідно до п. 8.2. договору, у разі порушення строку виконання робіт за цим договором з вини проектувальника, з останнього стягується пеня у розмірі 1% від ціни договору за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки та встановив, що заявлені до стягнення суми пені та штрафу у визначені позивачем періоди є арифметично правильними.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Служби зовнішньої розвідки України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Абажур штрафних санкцій у розмірі 14 080,00 грн, підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Служби зовнішньої розвідки України задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Абажур (03115, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 136, кімната 34; ідентифікаційний код 35121948) на користь Служби зовнішньої розвідки України (04107, м. Київ, вулиця Нагірна, будинок 24/1; ідентифікаційний код 33240845) 14 080 (чотирнадцять тисяч вісімдесят) грн 00 коп. штрафних санкцій та 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. - судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук