Рішення

від 16.10.2019 по справі 910/9020/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.10.2019Справа № 910/9020/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Нечая О.В., за участі секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши у загальному позовному провадженні справу № 910/9020/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедтекстиль"

(18018, м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, буд. 165А; ідентифікаційний код: 38935759)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гормед"

(02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1 І, оф. 1/1; ідентифікаційний код: 39999499)

про стягнення 446 452,58 грн, -

Представники сторін:

від позивача: Джунь А.І., довіреність № ордер КВ № 187559 від 12.08.19;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмедтекстиль" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гормед" (далі - відповідач) про стягнення 446 452,58 грн, з яких 417 091,08 грн сума основного боргу, 18 692,35 грн пеня, 10 669,15 грн 20 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором № 24247/18У поставки товару від 08.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/9020/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.08.2019.

У підготовче засідання 14.08.2019 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 відповідача в порядку, визначеному статтями 120 - 121 ГПК України, викликано в підготовче засідання 11.09.2019.

У підготовче засідання 11.09.2019 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні 11.09.2019 судом, у відповідності до приписів ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 02.10.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 відповідача в порядку, визначеному статтями 120 - 121 ГПК України, викликано в підготовче засідання 02.10.2019.

У підготовче засідання 02.10.2019 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому судовому засіданні 02.10.2019 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.10.2019.

У судове засідання 16.10.2019 представник позивача з`явився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 16.10.2019 не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Укрмедтекстиль (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гормед (далі - відповідач, замовник) було укладено Договір поставки товару № 24247/18У (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується здійснювати поставки медичних виробів, лікарських засобів, гігієнічних, косметичних та інших товарів (далі - товар), що належить йому на праві власності, а замовник приймати у свою власність та здійснювати оплату товару за цінами, кількістю, асортиментом та в порядку, визначеним умовами даного Договору (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору товар поставляється партіями. Для замовлення партії товару замовник направляє постачальникові замовлення, яке має містити найменування, асортимент, кількість товару в партії та бажані умови та строки поставки.

Поставка партії товару здійснюється протягом робочих днів з моменту погодження сторонами замовлення, в один із способів вказаних нижче, в залежності від того, який спосіб визначений сторонами при погодженні замовлення на кожну окрему партію товару:

- на умовах самовивозу зі складу постачальника (EXW-Київ або EXW-Черкаси відповідно до Інкотермс 2010);

- доставка до замовника автотранспортом позичальника (DAP- склад замовника відповідно до Інкотермс 2010);

- доставка в місце, вказане замовником незалежним перевізником (автотранспорт або залізниця) (СРТ - місце вказане замовником відповідно до Інкотермс 2010) (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунок за кожну партію товару проводиться в обумовлений в видатковій накладній строк після здійснення поставки, шляхом безготівкового перерахування повної вартості партії товару, визначеної у видатковій накладній, на поточний рахунок постачальника, зазначений у Договорі.

Пунктом 10.5 Договору визначено, що він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до виконання сторонами взятих на себе зобов`язань відповідно до умов Договору.

Позивач зазначає суду про те, що в період з 08.04.2019 по 17.05.2019 відповідачу було поставлено товар на загальну суму 417 091,08 грн, проте відповідачем були порушені умови Договору в частині здійснення оплати за поставку, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилас заборгованість в розмірі 417 091,08 грн.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву на позов не скористався, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, як це передбачено ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч. ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Проаналізувавши зміст Договору, судом встановлено, що за своєю юридичною природою він є договором поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначено в ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи, а саме накладними - специфікаціями № 22156 від 08.04.2019 на суму 123 319,11 грн, № 22373 від 12.04.2019 на суму 514,50 грн, № 22374 від 12.04.2019 на суму 165 143,69 грн, № 22508 від 16.04.2019 на суму 22 404,73 грн, № 22874 від 25.04.2019 на суму 79 524,43 грн, № 23166 від 06.05.2019 на суму 45 635,02 грн, № 23709 від 16.05.2019 на суму 70 193,07 грн, № 23758 від 17.05.2019 на суму 10 356,53 грн підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 417 091,08 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині оплати поставленого позивачем товару у строк, зазначений у кожній окремій накладній, матеріали справи не містять.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений за Договором товар підтверджується матеріалами справи, відповідачем не спростована, а тому підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача додатково пені в сумі 18 692,35 грн та 20% річних в розмірі 10 669,15 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно з до п. 7.2 Договору у разі прострочення виконання грошових зобов`язань з оплати поставленої партії товару замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого зобов`язання.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення позивачем розміру пені, судом встановлено, що позивач допустив помилку при визначенні її розміру, а відтак, за розрахунком суду, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 18 271,30 грн.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.3 Договору якщо прострочення оплати триває більше ніж 10 календарних днів замовник, поряд з штрафними санкціями, передбаченими п. 7.2 даного Договору, на підставі статей 625, 692 Цивільного кодексу України, зобов`язаний повернути постачальникові суму боргу, а також 20% річних від простроченої суми за користування грошовими коштами постачальника за весь час прострочення.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі N 758/1303/15-ц.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі N 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі N 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Як вже зазначалось судом вище, за умовами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що судом встановлено факт порушення відповідачем грошового зобов`язання в частині оплати поставленого товару, вимога про стягнення з нього 20 % річних є обґрунтованою.

Судом здійснено перевірку розрахунку 20% річних та встановлено, що позивачем вірно визначено їх розмір, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 20% в розмірі 10 440,63 грн.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно з ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами частково доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зв`язку з арифметичними помилками позивача у розрахунку пені.

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись cтаттями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гормед" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1 І, оф. 1/1; ідентифікаційний код: 39999499) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедтекстиль" (18018, м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, буд. 165А; ідентифікаційний код: 38935759) заборгованість в розмірі 417 091 (чотириста сімнадцять тисяч дев`яносто одна) грн 08 коп., пеню в розмірі 18 271 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят одна) грн 30 коп. та 20% річних в розмірі 10 440 (десять тисяч чотириста сорок) грн 63 коп.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гормед" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1 І, оф. 1/1; ідентифікаційний код: 39999499) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедтекстиль" (18018, м. Черкаси, вул. Максима Залізняка, буд. 165А; ідентифікаційний код: 38935759) витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 687 (шість тисяч шістсот вісімдесят сім) грн 05 коп.

5. Судовий збір в розмірі 9 (дев`ять) грн 74 коп. покласти на позивача.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 24.10.2019

Суддя О.В. Нечай