Рішення

від 23.10.2019 по справі 911/1909/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1909/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; 49027, м. Дніпро, а/с 1800)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 6-Г, оф. 188)

та до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про солідарне стягнення 166666,66 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 26.11.2018 р.,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ» (далі - ТОВ «ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ» , відповідач 1) та до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач 2) про солідарне стягнення 166666,66 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 26.11.2018 р.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 1 було укладено кредитний договір б/н від 26.11.2018 р., згідно умов якого відповідачеві 1 було надано кредит у розмірі 200000,00 грн., що підтверджується випискою банку. Відповідно, у відповідача 1 виник обов`язок щодо повернення суми кредиту. Окрім того, 26.11.2018 р. між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № POR1542728876333, предметом якого є надання поруки відповідачем 2 за виконання зобов`язань відповідачем 1, що випливають з умов кредитного договору б/н від 26.11.2018 р. Проте, оскільки всупереч вимогам зазначеного вище договору ТОВ «ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ» не було виконано свого обов`язку з повернення кредитних коштів, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 1 та 2 166666,66 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 26.11.2018 р.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають, зокрема, при виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці

Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкти господарювання. Крім цього, позивачем заявлена позовна вимога до поручителя - фізичної особи, який зазначений стороною правочину в забезпечення виконання зобов`язання відповідача 1 (суб`єкта господарської діяльності).

За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 Господарського процесуального кодексу України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Викладене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 р. у справі № 415/2542/15-ц.

Окрім того, позивачем було заявлене клопотання б/н від 17.07.2019 р. (вх. № 147659/18 від 29.07.2019 р.) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену позивачем у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа за поданою Акціонерним товариством комерційним банком «Приватбанк» позовною заявою б/н від 17.07.2019 р. (вх. № 1976/19 від 29.07.2019 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ» та до ОСОБА_1 про солідарне стягнення 166666,66 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 26.11.2018 р., підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.08.2019 р. було відкрито провадження у справі та задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати без проведення судового засідання.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідачами відзиву на позов або будь-яких інших заперечень до справи чи пояснень подано не було.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

26.11.2018 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ» в особі Яковлєва Олександра Юрійовича (клієнт) було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання позивачем послуги КУБ . Згідно заяви клієнт приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання послуги КУБ , що розміщені на сайті ПриватБанку pb.ua. Як слідує з преамбули вказаної заяви, остання та Умови разом складають кредитний договір між банком та клієнтом.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 заяви банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності клієнта в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни. Розмір кредиту: 200000,00 грн. Строк кредиту: 12 місяців з дати видачі коштів клієнту. Проценти (комісія) за користування кредитом: 1,8 % в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашення кредиту). Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно з цим числом; погашення процентів щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно з цим числом. Сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у додатку 1 до цієї заяви та доступний клієнту у системі Приват24 для бізнесу .

Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуги КУБ підписано із використанням електронного цифрового підпису відповідача 1.

Згідно вимог ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписанта відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

У відповідності до ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З урахуванням наведеного, клієнт, підписавши зазначену вище заяву, погодився з умовами останньої та уклав кредитний договір з банком.

Отже, між позивачем і відповідачем 1 виникли кредитні правовідносини.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Поряд з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 р. у справі № 342/180/17 в аналогічному спорі вказала, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Виходячи з викладеного, суд не бере до уваги положення, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, що надані позивачем, позаяк суду не надано доказів погодження з позичальником саме цієї редакції Умов. Тож, при вирішенні даного спору суд керується лише умовами, що викладені в заяві, безпосередньо підписаній позичальником.

Поряд з цим, частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Як слідує з матеріалів справи, виконання зобов`язань за заявою про приєднання до Умов та правил надання послуг КУБ б/н від 26.11.2018 р. було забезпечене договором поруки № POR1542728876333 від 26.11.2018 р., укладеним позивачем із ОСОБА_2 (відповідачем 2) предметом якого є надання поруки поручителем (відповідачем 2) за виконання зобов`язань відповідача 1 з кредитного договору (п. 1.1 договору поруки).

За твердженням позивача, договором поруки передбачено, що поручитель поручається перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов`язань за заявою про приєднання до Умов та правил надання послуг КУБ б/н від 26.11.2018 р., в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів та інших платежів, всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Оскільки зобов`язання за кредитним договором ТОВ «ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ» не були виконані належним чином, банк і звернувся до суду з даним позовом про солідарне стягнення з боржника і поручителя 166666,66 грн. заборгованості за кредитом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що банк 26.11.2018 р. відповідно до умов підписаної сторонами заяви надав позичальнику кредит у сумі 200000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою по рахунку відповідача 1.

Отже, банк належним чином виконав свої зобов`язання в частині надання клієнту кредитних коштів, внаслідок чого у позичальника виник обов`язок повернути останні на умовах, узгоджених сторонами в заяві.

У додатку 1 до заяви сторони погодили графік погашення основної суми боргу та процентів за кредитом, згідно якого клієнт зобов`язався погашати заборгованість щомісяця рівними частинами протягом 12 місяців.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник, в порушення умов договору, свої зобов`язання з повернення кредиту виконував неналежним чином, сплативши лише 33333,34 грн., що підтверджується банківською випискою за період з 01.01.2000 р. по 17.07.2019 р.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Отже, у зв`язку із порушенням клієнтом ТОВ ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ графіку повернення кредитних коштів, у позивача виникло право вимагати повернення усієї суми кредиту достроково.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача 1 перед позивачем в частині погашення суми кредиту складає 166666,66 грн.

Станом на дату звернення банку з позовом у даній справі та на час прийняття рішення у ній вказана заборгованість не погашена.

Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовна вимога банку про стягнення з позичальника (відповідача 1) суми заборгованості за кредитом є доведеною, обгрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

У той же час, щодо вимоги позивача до відповідача 2 як поручителя про солідарне стягнення вказаної заборгованості, суд відзначає таке.

Позивач стверджує, що виконання зобов`язань за заявою відповідача 1 про приєднання до Умов та правил надання послуг КУБ б/н від 26.11.2018 р. було забезпечене договором поруки № POR1542728876333 від 26.11.2018 р., укладеним позивачем із ОСОБА_1 (відповідачем 2), предметом якого є надання поруки поручителем (відповідачем 2) за виконання зобов`язань відповідача 1 з кредитного договору (п. 1.1 договору поруки).

Згідно з п. 1.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за угодою 1 у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, які належать йому на праві власності.

У випадку невиконання боржником зобов`язань за угодою 1 боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 1.5 договору).

Вказаний договір підписаний представниками сторін за допомогою електронного цифрового підпису.

Дослідивши укладений між позивачем та відповідачем 2 договір поруки, суд встановив наступне.

Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Разом з тим, оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і при цьому водночас сама має зобов`язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки слід віднести, зокрема, визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема, реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 31 липня 2019 року у справі № 922/2913/18.

Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням зазначеного судом встановлено, що предмет договору поруки № POR1542728876333 від 26.11.2018 р. визначено як надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ зобов`язань за угодами приєднання до розділу 3.2.8. КУБ Умов та правил надання банківських послуг.

При цьому, з системного аналізу всіх умов вказаного договору поруки не вбачається, яке ж саме основне зобов`язання забезпечене порукою, оскільки з наданого договору неможливо встановити ані правочин, який як основне зобов`язання забезпечений порукою, ані рахунок, на який надаються кредитні кошти, лише визначено особу, первинні зобов`язання якої забезпечені порукою.

Водночас, з положень вказаного договору неможливо встановити факт виникнення у поручителя зобов`язань з поруки щодо зобов`язань позичальника, що виникли саме із заяви від 26.11.2018 р., оскільки в договорі відсутні будь-які ідентифікуючі ознаки, як то дата заяви, сума зобов`язання, строк виконання зобов`язання, обсяг зобов`язань поручителя тощо.

За таких обставин, вади укладеного між позивачем та відповідачем 2 договору поруки № POR1542728876333 від 26.11.2018 р., у сукупності з відсутністю в матеріалах справи доказів, що підтверджують факт надання згоди відповідачем 2 на забезпечення виконання саме зобов`язань за заявою відповідача 1 про приєднання до Умов та правил надання послуг КУБ б/н від 26.11.2018 р., спростовують твердження позивача щодо наявності солідарного обов`язку відповідачів зі сплати заборгованості за кредитом у розмірі 166666,66 грн.

Отже, враховуючи об`єктивну неможливість за наданими позивачем доказами ідентифікувати, які саме зобов`язання та за яким первинним кредитним правочином забезпечені порукою, суд дійшов висновку, що вимоги позивача до відповідача 2 не підлягають задоволенню та в цій частині позову щодо солідарного стягнення заборгованості слід відмовити, оскільки дана вимога не доведена належними та допустимими доказами.

За таких обставин, заборгованість за кредитом у розмірі 166666,66 грн. підлягає стягненню на користь Акціонерного товариства комерційний Банк Приватбанк з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ» .

Судові витрати позивача зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача 1.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛИЙ ДІМ УКРАЇНИ» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Шолуденка, буд. 6-Г, оф. 188, код 38545183) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код 14360570) 166666 (сто шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 66 коп. боргу за кредитом, 2500 (дві тисячі п`ятсот) 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 відмовити повністю.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Рішення підписане 23.10.2019 р.

Суддя В.М. Бабкіна