Рішення

від 21.10.2019 по справі 914/1590/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2019 справа № 914/1590/19

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:Державного підприємства «Конотопське лісове господарство» , с. Бочечки, Конотопський район, Сумська область до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми Язьм , м. Львів про:стягнення 143391,33 грн.

Суддя Артимович В.М.

При секретарі судового засідання Іванило О.П.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Конотопське лісове господарство звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми Язьм про стягнення 143391,33 грн., з яких 128852,71 грн. заборгованості, 69,54 грн. пені, 9019,68 грн. штрафу, 3363,05 грн. інфляційних втрат та 2086,35 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою суду від 12.08.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.09.2019р.

02.09.2019 р. позивачем на розгляд суду подано заяву (вх. № 36062/19), в якій зазначає, що відповідачем погашено заборгованість за договором купівлі-продажу необробленої деревини від 12.02.2019 р. № 44/12-19 в сумі 128852,71 грн., що підтверджує банківською випискою по рахунку. В поданій заяві позивач також вказує, що інші позовні вимоги відповідачем не задоволено.

Ухвалою суду від 04.09.2019 р. розгляд справи відкладено на 25.09.2019 р. Ухвалою суду від 25.09.2019 р. розгляд справи відкладено на 10.10.2019 р.

У судове засідання 10.10.2019 р. позивач та відповідач участі уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки а також у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що позивач та відповідач були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

1.Описова частина рішення.

1.1.Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним вчасно та відповідно до умов договору купівлі - продажу № 44/12-19, укладеного 12.02.2019 р. між Державним підприємством «Конотопське лісове господарство» та Товариством з обмеженою відповідальністю - фірми Язьм поставлено товар, що підтверджується відповідною накладною. Однак, відповідач неналежним чином виконав договірні зобов`язання щодо оплати поставленого товару, заборгувавши позивачу 128852,71 грн., що стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Також позивачем за прострочення виконання грошових зобов`язань щодо оплати поставленого товару нараховано відповідачу пеню в сумі 69,54 грн., штраф в сумі 9019,68 грн., інфляційні втрати в сумі 3363,05 грн. та три відсотки річних в сумі 2086,35 грн., які просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений за подання даної позовної заяви судовий збір.

1.2. Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

2.Мотивувальна частина рішення:

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом:

Між Державним підприємством Конотопське лісове господарство (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю - фірми Язьм (покупець) 12.02.2019 р. укладено договір купівлі - продажу необробленої деревини, відповідно до якого продавець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі передати покупцеві товар, а покупець своєчасно та в повному обсязі прийняти товар від продавця, сплатити продавцеві грошові кошти в якості оплати за товар на умовах та способом, передбаченим договором (п. 5).

На виконання умов договору позивачем 12.02.2019 р. поставлено товар, що підтверджується видатковою накладною від 12.02.2019 р. за № 111 та не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 3.3 договору покупець здійснює оплату (передоплата 100% вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом 3 (трьох) банківських днів після дня отримання рахунку (рахунків). При відвантаженні товару залізничним транспортом, покупець додатково сплачує продавцю вартість послуг по перевезенню товару залізничним транспортом, вартість пакувальних реквізитів, карантинних та радіологічних сертифікатів.

Як стверджує позивач, на момент подання позову основна заборгованість відповідача становила 128852,71 грн. Однак, після відкриття провадження у даній справі відповідачем сплачено вказану заборгованість, що підтверджується випискою ПАТ АБ Укргазбанк по особовому рахунку станом на 15.08.2019 р. та довідкою ДП Конотопське лісове господарство від 30.08.2019 р. за № 0904/905.

Також позивачем за прострочення виконання грошових зобов`язань щодо оплати поставленого товару нараховано відповідачу пеню в сумі 69,54 грн., штраф в сумі 9019,68 грн., інфляційні втрати в сумі 3363,05 грн. та три відсотки річних в сумі 2086,35 грн., які просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачений за подання даної позовної заяви судовий збір в сумі 2151,00 грн.

2.2. Норми права, застосовані судом. Оцінка суду.

Суд, проаналізувавши матеріали та з`ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задоволити частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, між Державним підприємством Конотопське лісове господарство (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю - фірми Язьм (покупець) 12.02.2019 р. укладено договір купівлі - продажу необробленої деревини, відповідно до умов якого продавець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі передати покупцеві товар, а покупець своєчасно та в повному обсязі прийняти товар від продавця, сплатити продавцеві грошові кошти в якості оплати за товар на умовах та способом, передбаченим договором.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на виконання умов договору позивачем 12.02.2019 р. поставлено товар, який прийнято відповідачем.

Як стверджує позивач та не заперечує відповідач, на момент подання позову заборгованість відповідача становила 128852,71 грн.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено заборгованість у розмірі 128852,71 грн., що підтверджується випискою ПАТ АБ Укргазбанк по особовому рахунку позивача станом на 15.08.2019 р., тобто, після пред`явлення позивачем позову до суду. Вказане також підтверджується довідкою ДП Конотопське лісове господарство від 30.08.2019 р. за № 0904/905, яка долучена до матеріалів справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем заборгованості за поставлений товар позивачу в сумі 128852,71 грн. після звернення позивача до суду з вказаним позовом, провадження у даній справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 128852,71 грн. слід закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України закріплено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з умов договору, покупець здійснює оплату (передоплата 100% вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунках) протягом 3 (трьох) банківських днів після дня отримання рахунку (рахунків). При відвантаженні товару залізничним транспортом, покупець додатково сплачує продавцю вартість послуг по перевезенню товару залізничним транспортом, вартість пакувальних реквізитів, карантинних та радіологічних сертифікатів (п. 3.3 договору).

Однак, покупець оплатив поставлений товар в сумі 128852,71 грн. з порушенням строків, передбачених умовами договору, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Позивачем за прострочення виконання грошових зобов`язань щодо оплати поставленого товару нараховано відповідачу пеню в сумі 69,54 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , зокрема, в абзацах 3, 4 п. 2.1. роз`яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України Про державний матеріальний резерв , статтею 36 Закону України Про телекомунікації , статтею 1 Закону України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій . У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань , а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, враховуючи те, що сторонами в укладеному договорі купівлі - продажу не передбачено нарахування пені за прострочення грошового зобов`язання щодо оплати поставленого товару, тобто не встановлено права позивача на нарахування пені у певному розмірі за прострочення виконання грошового зобов`язання, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 69,54 грн. пені слід відмовити.

За невиконання умов договору позивач також просить стягнути з відповідача штраф в сумі 9019,68 грн., та зазначає, що оскільки позивач за організаційно - правовою формою є державним підприємством, то штрафні санкції підлягають нарахуванню та стягненню у відповідності до ч. 2 ст. 231 ГК України.

Згідно ч. 2 ч. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що за несвоєчасну або неповну оплату товару покупець несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 2 % від вартості неоплаченої продукції. Якщо затримка в оплаті триває більше ніж 5 (п`ять) банківських днів, продавець має право відмовитись від цього договору з обов`язковим письмовим повідомленням покупця, що не звільняє останнього від сплати штрафу.

Суд зазначає, що в п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань роз`яснено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов`язання , пов`язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Зважаючи на наведене, оскільки предметом даного спору є грошове зобов`язання, положення ч. 2 ст. 231 ГК України в частині стягнення штрафу додатково за прострочення понад тридцять днів у розмірі семи відсотків вказаної вартості в даному випадку не застосовується.

З огляду на викладене, задоволенню до стягнення з відповідача на користь ДП Конотопське лісове господарство підлягає штраф в сумі 2577,05 грн. (128852,71 грн.Ч2%) у відповідності до умов договору (п. 6.2).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано відповідачу три проценти річних від простроченої суми в сумі 2086,35 грн. та 3363,05 грн. інфляційних втрат.

При перевірці розрахунку інфляційних нарахувань судом взято до уваги положення п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань (із змінами та доповненнями), відповідно до якого, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд також звертає увагу на роз`яснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України у Постанові № 14 від 17.12.2013 р. Так, сплата трьох відсотків річних від простроченої суми та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п. п. 3.1, 4.1).

З огляду на викладене, здійснивши перерахунок сум, які належить стягнути з відповідача на користь позивача за порушення порядку та строку оплати поставленого за договором товару, суд встановив, що сума трьох відсотків річних становить 1758,05 грн., інфляційних втрат - 2717,83 грн., які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Щодо судового збору, суд зазначає, що відповідно до ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позову майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, а також те, що ціною позову є 143391,33 грн, беручи до уваги, що з 1 січня 2019 р. встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 1921,00 грн., за подання до господарського суду даної позовної заяви позивачу слід було сплатити 2150,87 грн. судового збору.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а також те, що сума основного боргу сплачена позивачем після відкриття провадження у справі, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 2038,58 грн. Решта суму сплаченого судового збору суд залишає за позивачем.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, оскільки позивач та відповідач в судове засідання 10.10.2019 р. не з`явилися, рішення складено та підписано 21.10.2019 р.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 236, 238, 240, 241, 242, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково .

2. В частині позовних вимог про стягнення 128852,71 грн. провадження у справі закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми Язьм (79039, м. Львів, вул. Брюховицька, будинок 35; ідентифікаційний код 31978707) на користь Державного підприємства Конотопське лісове господарство (41635, Сумська область, Конотопський район, с. Бочечки, вул. Загребля, 65; ідентифікаційний код 00992935) 1758,05 грн. трьох відсотків річних, 2717,83 грн. інфляційних втрат, 2577,05 грн. штрафу та 2038,58 грн. судового збору.

4. У задоволенні решта позовних вимог відмовити.

5. Наказ відповідно до ст. 327 ГПК України видати після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Судові витрати в сумі 112,29 грн. покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2019 р.

Суддя Артимович В.М.