Рішення

від 21.10.2019 по справі 914/1503/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2019 справа № 914/1503/19

За позовом: Львівського комунального підприємства Залізничнетеплоенерго , м. Львів,

до відповідача: Житлово - будівельного кооперативу №41, м. Львів,

про: стягнення заборгованості в сумі 71 927,77 грн

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

За участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівського комунального підприємства Залізничнетеплоенерго до Житлово - будівельного кооперативу №41 про стягнення заборгованості в сумі 71 927,77 грн.

Ухвалою суду 05.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 19.08.2019.

Ухвалю суду від 19.08.2019 розгляд справи відкладено на 23.09.2019 у зв`язку з неявкою учасників справи та (або) їх представників у судове засідання. Ухвалою суду від 23.09.2019 розгляд справи відкладено на 21.10.2019 у зв`язку з відсутністю відповідача та (або) його представника у судовому засіданні.

В судове засідання 21.10.2019 учасники справи та (або) їх представники не з`явилися, незважаючи на те, що були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи судом. Причини неявки - не повідомили. Вимог ухвали суду від 05.08.2019 - не виконали.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на виконання договору №93 від 01.09.2014 відповідачу було поставлено теплову енергію на загальну суму 281 450,18 грн, проте відповідач виконав свої зобов`язання за договором частково та неналежним чином, оскільки допустив виникнення заборгованості на суму 71 927,77 грн.

Відповідач в жодне із судових засідань участь уповноваженого представника не забезпечив, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які надсилались на його адресу рекомендованою кореспонденцією.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.08.2019 була направлена судом 07.08.2019 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Конверт з ухвалою суду, направлений на адресу відповідача, 11.09.2019 повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою про причину повернення (досилання): за закінченням встановленого строку зберігання .

За результатом судового засідання 19.08.2019, у зв`язку з неявкою учасників справи в судове засідання, судом, 21.08.2019 направлено на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення ухвалу про відкладення судового засідання від 19.08.2019. Однак, останній повернутий до суду відділенням поштового зв`язку із відміткою про причину повернення: за закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 5 березня 2009 р. № 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку , рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Відповідно до п. 116 розділу Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів постанови КМУ від 5 березня 2009 р. № 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку , відповідно до п. 116 розділу Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів постанови КМУ від 5 березня 2009 р. № 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку , у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.

Відповідно до п. 117 розділу Строк зберігання поштових відправлень, поштових переказів постанови КМУ від 5 березня 2009 р. № 270 Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку , після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

З пунктів 99 та 116 указаних Правил вбачається, що повернення поштою рекомендованого поштового відправлення з зазначенням причини за закінченням терміну зберігання можливо тільки у разі, якщо під час доставки поштою його не можна було вручити адресату або його уповноваженому представнику (відправлення не вручене під час доставки), та якщо на вкладене до абонентської скриньки адресата повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення адресат не відреагував - не звернувся на пошту для отримання рекомендованого поштового відправлення, проте відправлення чекало адресата (зберігалося) на пошті встановлений законом строк, і лише після його сплину було повернуто за зворотною адресою.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвал суду, надісланих рекомендованим листом з повідомленням про вручення, відповідачем та повернення їх до суду з відміткою: за закінченням встановленого строку зберігання є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто, є власною волею відповідача.

Судом, також, враховано те, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Однак, відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Отже, судом було забезпечено змагальність сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору, суд вважає за можливе ухвалити рішення в цій справі без участі представника відповідача.

Суд заслухавши представника позивача, присутнього у попередньому судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Між Житлово - будівельним кооперативом №41, як виконавцем, та Львівським комунальним підприємством Залізничнетеплоенерго , як теплпостачальною організацією, 01.09.2014 було укладено договір №93 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Позивач, згідно договору №93 від 01.09.2014, зобов`язався постачати відповідачу (виконавцеві) теплову енергію в гарячій воді, гарячу воду в потрібних йому обсягах, а виконавець зобов`язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію та/або гарячу воду за встановленими відповідними органами влади тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором, (а.с.13-16).

Додатком №2 до договору постачання теплової енергії здійснюється до будинку АДРЕСА_1 передбачено, що згідно схеми розмежування балансової належності теплових мереж, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку (а.с.17).

Оплата за надані послуги повинна була здійснюватися, згідно п.6.3. Додатку №2 до договору, до 25-го числа місяця, наступного за звітним за фактично спожиту теплову енергію.

У період січня - квітня 2017 року позивач поставив відповідачу теплової енергії на загальну суму 281 450, 18 грн, шо підтверджується актами реалізації теплової енергії та розрахунком її вартості (а.с.19,20,21,22). Проте, як зазначає позивач, відповідач сплатив позивачу лише 209 522, 41 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором, здійснив постачання теплової енергії теплопостачальній організації, а відповідач виконав свої грошові зобов`язання частково та неналежним чином, оскільки допускаючи прострочення, допустив виникнення заборгованості на суму 71 927, 77 грн.

Відтак, Львівське комунальне підприємство Залізничнетеплоенерго звернулось до суду з позовом про стягнення з Житлово - будівельного кооперативу №41 залишкову суму заборгованості за поставку теплової енергії в розмірі 71 927,77.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2014 року між позивачем та відповідачем укладено договір №93 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань підтверджується актами реалізації теплової енергії, згідно договору №93.

Дані акти про використану теплову енергію погоджені та підписані відповідачем без застережень.

Оплата за надані послуги повинна була здійснюватися згідно п.6.3. Додатку №2 до договору до 25-го числа місяця, наступного за звітним за фактично спожиту теплову енергію.

За умовами ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, договором визначено чіткий термін оплати послуг теплопостачання. Однак, оплата наданих послуг теплопостачання відповідачем здійснювалася несвоєчасно та не в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов`язань вчасно не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається , як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно положень ст.13 ГПК України , судочинство у господарський судах здійснюються на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається , як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених законом.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно із положеннями ст.77 ГПК України , обставини , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи наведене, виходячи з положень чинного законодавства, з`ясувавши всі обставини справи, повно і всебічно дослідивши наявні в справі докази, проаналізувавши практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 10 , 12 , 20 , 73 , 74 , 75 , 76 , 79 , 123 , 129 , 185 , 191 , 232 , 233 , 236 , 237 , 238 , 240 Господарського процесуального кодексу України , суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2 . Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу №41 (79054, м. Львів, вул. Любінська, 91 Б; ідентифікаціний код 20856849,) на користь Львівського комунального підприємства Залізничнетеплоенерго (79054, м. Львів, вул. С. Петлюри, 4а ідентифікаційний код 20784943) 71 927, 77 грн та 1921,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 24.10.2019.

Суддя Березяк Н.Є.