Рішення

від 10.10.2019 по справі 915/1563/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2019 року Справа № 915/1563/19

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Підприємства комунальної власності області «Фармація» , вул. Миколаївська, 16, м. Миколаїв, 54018 (код ЄДРПОУ 25380558)

до відповідача Комунального підприємства «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції» Миколаївської обласної ради, вул. 5 Слобідська, 125, м. Миколаїв, 54055, (код ЄДРПОУ 13861873)

про стягнення грошових коштів в сумі 117 213, 39 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Рознін В.А., адвокат (ордер серія МК № 101561 від 30.07.2019 року);

від позивача: Родіна Н.А., довіреність № б/н від 01.01.2019 року;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Підприємство комунальної власності області «Фармація» звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до відповідача Комунального підприємства «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції» Миколаївської обласної ради про стягнення грошових коштів у сумі 117 213, 39 грн., з яких: 70 000, 00 грн. - заборгованості по поверненню позики; 2 998, 00 грн. - 3 % річних, 34 647, 11 грн. - пені; 9 568, 28 грн. - втрат від інфляції.

Крім того, позивач просить суд зазначити в судовому рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2019 року справу № 915/1563/19 призначено головуючому судді Алексєєву А.П.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.06.2019 року позовну заяву Підприємства комунальної власності області «Фармація» № 395/06-01 від 06.06.2019 року залишено без руху

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 01.08.2019 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.08.2019 року (з урахуванням ухвали суду від 01.08.2019 року) повідомлено учасників справи про призначення судового засідання на 16.08.2019 року.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату господарського суду Миколаївської області від 16.08.2019 року № 224 у зв`язку із відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку головуючого судді Алексєєва А.П. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 915/1563/19.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2019 року справу № 915/1563/19 призначено головуючому судді Олейняш Е.М.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.08.2019 року прийнято справу № 915/1563/19 до провадження судді Олейняш Е.М. за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 19.09.2019 року.

В судовому засіданні 19.09.2019 року судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, якою відкладено судове засідання на 10.10.2019 року.

Відповідач явку повноважного представника в жодне судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (арк. 79, 86). Причини неявки суду не повідомлені.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 10.10.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

Заяви та клопотання відсутні.

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору безвідсоткової позики від 28.09.2017 року, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі та позивачем нараховано відповідачу пеню, річні відсотки та інфляційні збитки. Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 526, 625, 1049, 1050 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

У відзиві на позовну заяву (вх. № 11994/19 від 18.07.2019 року) відповідачем зазначено щодо недійсності договору позики від 28.09.2017 року. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає наступне:

- договір укладено між ПКВО "Фармація" та КП "Профілактична дезінфекція", тобто з позичальником, який на дату укладення не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- 05.10.2017 року анульовано реєстрацію платника ПДВ КП Профілактична дезінфекція , тобто договір позики від 28.09.2017 року заздалегідь був недійсним;

- на час зареєстрованого 26.09.2017 р. розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації №353-р про передачу на баланс комунального підприємства Дирекція з капітального будівництва та реконструкції Миколаївської обласної ради цілісного майнового комплексу КП Профілактична дезінфекція кредиторської заборгованості у сумі 70 000, 00 грн. кредитора ПКВО "Фармація" не існувало;

- відповідач розцінює позику як благодійництво, тобто зобов`язання, яке не є обов`язковим до виконання.

Заперечення обґрунтовані приписами ст. 175, 202, 216 та 219 ЦК України та умовами договору.

У відповіді на відзив (вх. № 12501/19 від 29.07.2019 року) позивач зазначив, що:

- анулювання реєстрації КП Профілактична дезінфекція , як платника ПДВ, не свідчить про відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності. Жодних доказів відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності КП Профілактична дезінфекція на момент укладення договору відповідачем не надано;

- те, що договір спрямований на реальне настання правових наслідків вбачається з листування між сторонами, спрямованого на повернення позики, та фактичної видачі позики;

- відсутнє судове рішення щодо визнання договору недійсним;

- на момент передання відповідачу цілісного майнового комплексу 29.09.2017 року заборгованість вже існувала і була передана разом із майновим комплексом;

- заборгованість отримана не добровільно, а в силу розпорядження від 26.09.2017 року № 353-р.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

21.09.2017 року листом вих. № 18 Комунальне підприємство Профілактична дезінфекція просило Підприємство комунальної власності області Фармація надати безвідсоткову позику в сумі 70 000, 00 грн., із зобов`язанням повернути позику у тримісячний строк з дня, наступного після зарахування суми позики (арк. 13).

28.09.2017 року між Підприємством комунальної власності області Фармація (позикодавець) та Комунальним підприємством Профілактична дезінфекція (позичальник) укладено договір безвідсоткової позики (арк. 14-15).

Відповідно до п. 9.1 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами договірних зобов`язань.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Доказів визнання недійсним договору суду не подано. Доказів розірвання договору суду не подано.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору за даним договором позикодавець передає позичальникові безвідсоткову позику в сумі 70 тис. грн., а позичальник зобов`язується повернути зазначену суму позики в обумовлений строк.

Відповідно до п. 2.1 Договору позика надається позичальнику строком на три місяці.

Відповідно до п. 2.2 Договору перебіг строку, визначеного п. 2.1 договору, розпочинається з дня, наступного після зарахування усієї суми позики позичальнику.

Відповідно до п. 3.2 Договору позика повертається у безготівковій формі шляхом переказу позиченої суми коштів позичальником на рахунок позикодавця

Відповідно до п. 4.1.1 Договору позикодавець має право вимагати повернення позики в строки та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 4.2.2 Договору позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строки та на умовах, передбачених цим договором.

Судом встановлено, що на виконання умов договору 28.09.2017 року позивач ПКВО "Фармація" перерахував КП Профілактична дезінфекція грошові кошти в сумі 70 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1142204301 від 28.09.2019 року на суму 70 000, 00 грн., та банківською випискою за період з 28.09.2017 року по 28.09.2017 року (арк. 16-19).

Відповідно до Розпорядження голови Миколаївської обласної державної адміністрації від 26.09.2017 року № 353-р Про передачу на баланс КП Дирекція з капітального будівництва та реконструкції Миколаївської обласної ради цілісного майновою комплексу КП Профілактична дезінфекція (арк. 20):

- передано на баланс КП Дирекція з капітального будівництва та реконструкції Миколаївської обласної ради цілісний майновий комплекс КП Профілактична дезінфекція , що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. 5 Слобідська, 125.

- створено комісію з питань передачі цілісного майнового комплексу з балансу КП Профілактична дезінфекція (далі - ЦМК) на баланс КП Дирекція з капітального будівництва та реконструкції Миколаївської обласної ради (далі - комісія) у складі, згідно з додатком.

На виконання вищевказаного розпорядження 29.09.2017 року об`єкт розміщений за адресою: вул. 5 Слобідська, 125, м. Миколаїв, який належить КП Профілактична дезінфекція , передано КП Дирекція з капітального будівництва та реконструкції Миколаївської обласної ради про що комісією, утвореною відповідно до Розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації від 26.09.2017 року № 353-р складено Акт приймання передачі-цілісного майнового комплексу, відповідно до якого, зокрема передано кредиторську заборгованість за позиками згідно додатку № 3 (арк. 21).

Відповідно до Додатку № 3 до Акту приймання передачі-цілісного майнового комплексу від 29.09.2017 року до складу кредиторської заборгованості, переданої з балансу КП Профілактична дезінфекція на баланс КП Дирекція з капітального будівництва та реконструкції Миколаївської обласної ради, входить кредиторська заборгованість в сумі 70 000, 00 грн., отримана від позивача Підприємства комунальної власності області «Фармація» (арк. 27).

Акт приймання передачі-цілісного майнового комплексу та додаток № 3 підписано комісією, до складу якої в тому числі входили виконуючий обов`язки директора КП Дирекція з капітального будівництва та реконструкції Миколаївської обласної ради Бохін Р. С., головний економіст-начальник фінансово-економічного відділу КП Дирекція з капітального будівництва та реконструкції Миколаївської обласної ради ОСОБА_1 Г ОСОБА_2 , виконуючий обов`язки директора КП "Профілактична дезінфекція" ОСОБА_3 .

У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору позивач неодноразово звертався до відповідача з листами № 951/06-01 від 10.11.2017 року, № 37/06-01 від 19.01.2018 року та № 316/06-01 від 15.05.2019 року з вимогами повернути заборгованість (арк. 28, 30, 35). Докази направлення та отримання відповідачем листів підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та фіскальними чеками, описами вкладення (арк. 28 на звороті, 31, 36-37).

У відповідь на вищевказані листи відповідач направив позивачу листи № 326-2017 від 10.12.2017 року та № 27 від 15.02.2018 року, в яких відповідач просив розглянути питання щодо погашення заборгованості шляхом укладення договору реструктуризації та гарантував виплату заборгованості до 30.09.2018 року (арк. 29, 34).

Відповідно до інформації Департаменту економічного розвитку та регіональної політики Миколаївської обласної державної адміністрації № 870/01.01-17 від 29.05.2019 року кредиторська заборгованість перед ПКВО "Фармація" у сумі 70 000 грн. у складі цілісного майнового комплексу була передана з балансу КП "Профілактична дезінфекція" на баланс КП "Дирекція з капітального будівництва та реконструкції" не на договірних засадах, а на підставі розпорядчого документа органу, уповноваженого Миколаївською обласною радою (власником) на здійснення повноважень щодо управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області (арк. 42).

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказано вище, позивач перерахував на поточний рахунок КП Профілактична дезінфекція грошові кошти в сумі 70 000, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням та банківською випискою (арк. 16-19).

В подальшому, 29.09.2017 року кредиторську заборгованість сумі 70 000, 00 грн. на виконання розпорядження голови Миколаївської обласної державної адміністрації від 26.09.2017 року № 353-р передано відповідачу КП Дирекція з капітального будівництва та реконструкції Миколаївської обласної ради, що підтверджується додатком № 3 до Акту приймання передачі-цілісного майнового комплексу від 29.09.2017 року, який підписано, зокрема, як представником КП Профілактична дезінфекція , так і представником КП Дирекція з капітального будівництва та реконструкції Миколаївської обласної ради (арк. 21-27).

В порушення умов законодавства та договору відповідач не повернув грошові кошти у строк, встановлений договором (п. 2.1 договору).

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 70 000, 00 грн., строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

Щодо передачі кредиторської заборгованості, то суд зазначає наступне. Передача кредиторської заборгованості відбулась на підставі розпорядчого акту голови Миколаївської обласної державної адміністрації від 26.09.2017 року № 353-р, який на підставі ст. 2, 13, 14, 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та рішення Миколаївської обласної ради від 26.10.2000 року № 16 здійснив передачу на баланс відповідача як цілісного майнового комплексу, так і кредиторської заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов`язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" керівники підприємств, установ та організацій мають право звернутися до органів виконавчої влади вищого рівня або до суду про скасування розпорядження голови місцевої державної адміністрації, що суперечить законодавству в питаннях, що стосуються їх діяльності.

Суду не подано доказів визнання незаконним, скасування розпорядження голови Миколаївської обласної державної адміністрації від 26.09.2017 року № 353-р. Враховуючи вищевикладене, в суду відсутні підстави для тверджень, що факт передачі кредиторської заборгованості не відбувся.

Щодо тверджень відповідача про недійсність договору, то слід зазначити, що в предмет доказування у даній справі не входить питання надання оцінки недійсності договору (ст. 215 ЦК України). Відповідачем не подано суду доказів звернення до суду із позовом про визнання недійсним договору. Отже, в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину.

Щодо посилань відповідача на те, шо він розцінює позику як благодійництво, тобто зобов`язання, яке не є обов`язковим до виконання, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" благодійна організація - юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених цим Законом, як основну мету її діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації" благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону.

Суд дійшов висновку, що посилання відповідача є помилковими, оскільки договір безвідсоткової позики від 28.09.2017 року є за своєю правовою природою договором позики, правове регулювання якого здійснюється положеннями параграфу 1 "Позика" Глави 71 ЦК України. Умовами договору погоджено, що предметом договору є позика в сумі 70 000 грн., сторонами погоджено як строки надання, так і строки повернення позики. З листування, яке відбувалось між сторонами до укладення договору, також вбачається намір укласти саме договір позики.

Будь-яких інших доказів, які б спростовували факт надання позики, обов`язок з повернення позики тощо суду не подано.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 70 000, 00 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 2 998, 00 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 30.12.2017 року по 04.06.2019 року.

Розрахунок суми 3 % річних у сумі 2 998, 00 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних наявний в матеріалах справи (арк. 11).

Позивачем також нараховано відповідачу 9 568, 28 грн. - індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з січня 2018 року по квітень 2019 року. Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що позивачем правильно застосовано індекси інфляції, період визначено правильно, нарахування здійснено відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, детальний розрахунок наявний в матеріалах справи (арк. 12).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення індексу інфляції в розмірі 9 568, 28 грн. та 3 % річних у сумі 2 998, 00 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

3. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 5.1 Договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п. 5.2 Договору за порушення строків повернення суми позики, позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Позивачем нараховано відповідачу 34 647, 11 грн. - пені від суми заборгованості за період з 30.12.2017 року по 04.06.2019 року.

Перевіривши нарахування пені, судом встановлено, що позивачем пеню нараховано з порушенням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України без дотримання шестимісячного строку нарахування.

Судом здійснено перерахунок розміру пені за період з 29.12.2017 року по 28.06.2018 року, в межах шестимісячного строку, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, розмір якої становить 11 464, 66 грн. Детальний розрахунок розміру пені, здійснений судом за допомогою Бази "Законодавство", наявний в матеріалах справи (арк. 87). Отже, позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 11 464, 66 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені в розмірі 23 182, 45 грн. судом відмовлено.

4. Щодо вимоги позивача установити в судовому рішенні, про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Розглянувши вимогу позивача, суд зазначає наступне.

У ч. 10 ст. 238 ГПК України передбачено право, а не обов`язок суду зазначати про нарахування відповідних відсотків у рішенні про стягнення боргу і таке право надано суду або для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності.

На момент ухвалення рішення у даній справі законом не затверджено формули розрахунку 3% річних, яку суд може встановити з метою її подальшого застосування органом, що здійснюватиме примусове виконання даного рішення. Суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати порядок нарахування відсотків, а тому може застосувати лише ті заходи, які встановлені законодавством.

Відповідно до вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. В спірному випадку умовами договору не передбачено більший період нарахування пені. Даним судовим рішенням задоволено вимогу позивача про стягнення пені, нарахування якої здійснено за шість місяців. Отже, в суду відсутні підстави для встановлення в судовому рішенні про нарахування пені з порушенням вказаного строку.

З огляду на зазначене, суд не вбачає правових підстав для застосування положень ч. 10 ст. 238 ГПК України щодо позовних вимог у даній справі про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 1 541, 06 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 379, 94 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Комунального підприємства «Дирекція з капітального будівництва та реконструкції» Миколаївської обласної ради, вул. 5 Слобідська, 125, м. Миколаїв, 54055 (код ЄДРПОУ 13861873) на користь позивача Підприємства комунальної власності області «Фармація» , вул. Миколаївська, 16, м. Миколаїв, 54018 (код ЄДРПОУ 25380558):

- 70 000, 00 грн. (сімдесят тисяч грн. 00 коп.) - заборгованості по поверненню позики;

- 2 998, 00 грн. (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто вісім грн. 00 коп.) - 3 % річних;

- 11 464, 66 грн. (одинадцять тисяч чотириста шістдесят чотири грн. 66 коп.) - пені;

- 9 568, 28 грн. (дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят всім грн. 28 коп.) - інфляції;

- 1 541, 06 грн. (одна тисяча п`ятсот сорок одна грн. 06 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити в позові в частині стягнення пені в розмірі 23 182, 45 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.10.2019 року.

Суддя Е.М. Олейняш