Рішення

від 18.10.2019 по справі 916/2326/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2326/19 Господарський суд Одеської області у складі: судді Цісельського О.В.,

при секретарі судового засідання Бачур А.В.,

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/2326/19

за позовом: Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ТК КРЕДИТ» /01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24; адреса для листування: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20050951/

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Левса» /65005, м. Одеса, вул. Дальницька, буд.46, код ЄДРПОУ 36871835/

про стягнення 130 000,00грн.,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ТК КРЕДИТ» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Левса» про стягнення 130 000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем умов кредитного договору №484/12 від 25.02.2015р.

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2019р. позовна заява вх.№2380/19 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою суду від 16.08.2019р. залишено без руху позовну заяву від 13.08.2019р. за вх.№2380/19 Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ТК КРЕДИТ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Левса» про стягнення 130 000,00грн.

Ухвалою суду від 06.09.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2326/19; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання, запропоновано Позивачу надати правове обґрунтування необхідності залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд гарантування владів фізичних осіб.

З підстав не надання Позивачем правового обґрунтування необхідності залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонду гарантування владів фізичних осіб, останнього не було залучено до участі у справі.

В судове засідання, призначене на 18.10.2019р., представник Позивача не з`явився, з підстав подання останнім заяви за вх.№19371/19 від 23.09.2019р. про розгляд справи без участі представника останнього.

В судове засідання, призначене на 18.10.2019р., представник Відповідача не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

В судовому засіданні, 18.10.2019р. Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України постановлена вступна та резолютивна частини рішення в нарадчій кімнаті.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

25.02.2015р. між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ТК КРЕДИТ» /надалі -Банк/ та Товариством з обмеженою відповідальністю «Левса» /надалі - Позичальник/ було укладено кредитний договір №484/12, за умовами якого Банк зобов`язується надавати Позичальникові грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється з лімітом кредитування, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором (п.1.1. договору).

Відповідно до п.1.2. договору №484/12 від 25.02.2015р. у редакції додаткового договору №2 від 12.05.2015р. ліміт кредитування: 4 210 000,00грн.

За положеннями п.1.3., 1.4. договору №484/12 від 25.02.2015р., строк користування кредитом: з 25.02.2015р. по 11.08.2016р. (включно). Плата за користування кредитом у вигляді процентів (надалі - процентна ставка) становить 18 % процентів річних.

Згідно з п.2.1., 2.3. договору №484/12 від 25.02.2015р., для обліку розрахунків за кредитом відкривається позичковий рахунок № НОМЕР_1 , для обліку нарахування процентів за користування кредитом відкривається рахунок № НОМЕР_2 в АТ КБ «ТК КРЕДИТ» , Код Банку 322830. Кредит надається у гривні у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_3 , відкритий в АТ КБ «ТК КРЕДИТ» , Код Банку 322830.

Положеннями п.3.1 договору №484/12 від 25.02.2015р., проценти за користування кредитом нараховуються на дату їх сплати, виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно п.1.4. цього договору, на суму загальної заборгованості за кредитом протягом усього строку наявності такої заборгованості, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році. При цьому день надання кредиту враховується, а день його повернення не враховується при нарахування процентів. Проценти нараховуються щомісяця на суму заборгованості за кредитом, що фактично надана Позичальникові і не повернута Банку, протягом всього строку наявності такої суми, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Якщо день надання та повернення кредиту співпадають, проценти за користування кредитом нараховуються на суму наданих коштів за один день користування кредитом.

Відповідно до п.3.2. договору №484/12 від 25.02.2015р. у редакції додаткового договору №1 від 30.04.2015р., проценти за користування кредитними коштами за період з 25.02.2015р. по 28.02.2015р. підлягають сплаті Позичальником щомісячно до останнього робочого дня місяця, наступного за звітнім; проценти за період з 01.03.2015р. по 31.03.2015р. (включно) підлягають сплаті Позичальником в строк по 31.05.2015р. (включно); проценти за період з 01.04.2015р. і до повного погашення кредиту підлягають сплаті Позичальником щомісячно до останнього робочого дня місяця, наступного за звітнім та не пізніше дня повернення кредиту.

Згідно з п.4.1. договору №484/12 від 25.02.2015р. повернення кредиту здійснюється по 11.08.2016р. (включно).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №484/12 від 25.02.2015р. укладено договір застави цінних паперів №484/12-3 від 31.08.2015р.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за Кредитним договором він виконав у повному обсязі та надав Відповідачу кредит, з лімітом кредитування 4 210 000,00грн. строком з 25.02.2015р. по 11.08.2016р. (включно), що підтверджується виписками по особовому рахунку ТОВ «Левса» відкритому АТ КБ «ТК КРЕДИТ» . Однак, Відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором по сплаті кредиту та процентів за користування кредитом (п.п.1.1., 1.3., 3.1., 3.2.) не виконав, строк, на який надавався кредит, закінчився (п.1.3. кредитного договору зі змінами), проте Відповідач не повернув суму кредиту та не сплатив проценти за користування кредиту, у зв`язку з чим станом на дату подання позову у останнього виникла заборгованість за кредитом у розмірі 4 210 000,00 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 2 649 185,87 грн.

Як вказує Позивач, сума судового збору за подання позовної заяви про стягнення з Відповідача заборгованості у сумі 6 859 185,87грн. становить 672 350,00грн.

Постановою Правління Національного банку України від 07.04.2016р. №241 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ТК КРЕДИТ» відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі зазначеної Постанови Правління Національного банку України прийнято Рішення від 08.04.2016р. № 493 «Про початок процедури ліквідації АТ КБ «ТК КРЕДИТ» та делегування повноважень ліквідатора банку» .

В подальшому, Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №723 від 01.04.2019р. «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації» продовжено строки здійснення процедури ліквідації АТ КБ «ТК КРЕДИТ» з 08.04.2016р. до 07.04.2020р. та делеговано повноваження ліквідатора банку ОСОБА_1 Ігорю ОСОБА_2 .

Позивач зазначає, що дотримуючись принципу найменших витрат при здійсненні ліквідації, в межах затвердженого кошторису, користуючись правом стягнення частини суми заборгованості з огляду на суму судового збору, яка підлягає сплаті, вважає за можливе стягнути суму у розмірі 130000,00грн. яка є частиною суми простроченої заборгованості за процентами за користування кредитними коштами.

Враховуючи викладене, Позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з Відповідача частину заборгованості за простроченими процентами за кредитним договором №484/12 від 25.02.2015р. у сумі 130 000,00грн.

Несплата вказаної заборгованості Відповідачем стала підставою для звернення Позивача до суду із заявленим позовом.

4. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання - це вид цивільних правовідносин.

У відповідності зі ст.204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За положеннями ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із змісту п.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 91 Цивільного кодексу України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначені Законом України «Про банки і банківську діяльність» .

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк, це - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» , банківська ліцензія, це - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

До банківських послуг, зокрема належать розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також: інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ, зокрема, належать банки; фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонд)- гарантування вкладів фізичних осіб (дачі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між: Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює зокрема повноваження органів управління банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» , з дня призначення уповноваженої особи фонду, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Суд зазначає, що частина 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що у випадку відкликання банківської ліцензії банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій, однак зазначене не вказує на припинення існуючих та чинних зобов`язань контрагентів перед банком, зокрема, обов`язку зі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Так, за змістом частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 27.11.2018р. по справі №913/67/17.

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст.76 ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Отже, належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

У той же час, ч. 1 ст.77 ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 р. у справі № 909/327/18).

Як встановлено судом, у матеріалах справи відсутні докази домовленості між Позивачем та Відповідачем щодо припинення нарахування відсотків за користування кредитом, у зв`язку з введенням процедури ліквідації Позивача.

Тому, суд вважає обґрунтованим можливість нарахування Позивачем відсотків за користування кредитом після введення процедури ліквідації Позивача.

Таким чином, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає частина заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 130 000,00грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ТК КРЕДИТ» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Левса» частини заборгованості за простроченими процентами за кредитним договором №484/12 від 25.02.2015р. у сумі 130 000,00грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1950,00грн. покладаються на Відповідача відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Левса» /65005, м. Одеса, вул. Дальницька, буд.46, код ЄДРПОУ 36871835/ на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «ТК КРЕДИТ» /01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, код ЄДРПОУ 20050951/ частину заборгованості прострочених відсотків за кредитом за Кредитним договором №484/12 від 25.02.2015р. у сумі 130 000 /сто тридцять тисяч/ грн. 00 коп. та витрати на оплату судового збору у розмірі 1950 /одна тисяча дев`ятсот п`ятдесят/ грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повне рішення складено 23.10.2019р.

Суддя О.В. Цісельський