Ухвала

від 09.10.2019 по справі 372/3498/19

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/3498/19

Провадження 1-кс-1864/19

ухвала

Іменем України

09 жовтня 2019 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

власника майна та представника власників майна ОСОБА_5 ,

розглянувши у залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області клопотання прокурора Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 42019110000000 від 04.09.2019, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.364 КК України.

На обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що службові особи Головного управління Держгеокадастру у Київській області та кадастровим реєстратором відділу Обухівського районного управління Головного управління Держгеокадастру у Київській області у порушення вимог ст. 120 Земельного кодексу України, зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для ТОВ «База «Солнєчний луч», використовуючи своє службове становище, всупереч інтересам служби надали незаконні висновки щодо погодження технічної документації із землеустрою щодо земельних ділянок, які були виділені із земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:060:0096, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам співвласників вказаної земельної ділянки, а саме об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Солнєчний луч».

Досудовим розслідуванням вказаного кримінального провадження також встановлено, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:060:0096 погашено 10.12.2018 внаслідок поділу об`єкта нерухомого майна, про що приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 прийнято рішення за № 44589644.

Підставою для прийняття такого рішення стало надходження протоколу № 14 загальних зборів учасників ТОВ «База «Солнєчний луч» про затвердження схеми розподілу земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:060:0096, розташованої за адресою: Київська область, смт. Козин, вул. Берегова, 11, яка знаходиться у власності товариства.

Окрім зазначеного протоколу № 14 загальних зборів учасників ТОВ «База «Солнєчний луч» приватному нотаріусу також подано заяву ТОВ ««База «Солнєчний луч» (ЄДРПОУ 30967060) від 30.09.2016, зареєстровану приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за № 1560 про поділ земельної ділянки з іншим кадастровим номером 3223155400:05:60:0061.

При цьому, внаслідок проведеного поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:060:0096 утворено у тому числі земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:05:060:0124, 3223155400:05:060:0132, 3223155400:05:060:0135, 3223155400:05:060:0138, право власності на які зареєстровано за ТОВ «База «Солнєчний луч» (ЄДРПОУ 30967060); 3223155400:05:060:0125, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_1 ); 3223155400:05:060:0126, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_2 ); 3223155400:05:060:0127, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_3 ); 3223155400:05:060:0128, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_4 ); 3223155400:05:060:0129 та 3223155400:05:060:0130, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_5 ); 3223155400:05:060:0131, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_6 ); 3223155400:05:060:0133, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_7 ); 3223155400:05:060:0134, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_8 ); 3223155400:05:060:0136, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_9 ) та 3223155400:05:060:0137, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_16 (РНОКПП НОМЕР_10 ).

При цьому відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна площа земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:060:0135 становить 0. 232 га; 3223155400:05:060:0124 - 2,0082 га; 3223155400:05:060:0125, 3223155400:05:060:0127, 3223155400:05:060:0128, 3223155400:05:060:0129, 3223155400:05:060:0130, 3223155400:05:060:0131, 3223155400:05:060:0132, 3223155400:05:060:0133, 3223155400:05:060:0134, 3223155400:05:060:0136 - по 0, 0015 га кожна, 3223155400:05:060:0138- 0,021 га.

Однак у заяві ТОВ ««База «Солнєчний луч» (ЄДРПОУ 30967060) від 30.09.2016, зареєстрованої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за № 1560 про поділ земельної ділянки з іншим кадастровим номером 3223155400:05:60:0061 не вказано жодної земельної ділянки з вказаною площею.

Крім цього, досудовим розслідуванням вказаного кримінального провадження встановлено, що власниками зазначених земельних ділянок, окрім ГОВ «База «Солнєчний луч» (ЄДРПОУ 30967060), є учасники вказаної юридичної особи, що підтверджує факт отримання неправомірної вигоди вказаними юридичною та фізичними особами за рахунок майна ОСББ «Солнєчний луч». При цьому зазначені фізичні особи набули право власності на земельні ділянки з вказаними кадастровими номерами на підставі договорів купівлі-продажу, що у подальшому надасть змогу власникам таких земельних ділянок відчужувати їх на користь третіх осіб на підставі будь-яких цивільно-правових угод, а отже значно утруднить виконання майбутніх судових рішень, ухвалених на користь ОСББ «Солнєчний луч».

Досудовим розслідуванням вказаного кримінального провадження також встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 3223155400:05:060:0135 облаштований спортивний майданчик, у користуванні якого мешканцям котеджного містечка «Солнєчний луч» невстановленими особами з 2015 року чиняться перешкоди та обмежено доступ шляхом пошкодження та заміни замків на вході до такого майданчику та опечатування вхідних дверей спортивного майданчику.

Більше того, відповідно до матеріалів зазначеного кримінального провадження на теперішній час на вказаній земельній ділянці здійснюється будівництво паркувального майданчику для автомобілів.

Крім цього, відповідно до даних витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:060:0135, цільове призначення такої земельної ділянки визначено для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (код 02.01 відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1011/18306) (надалі - Класифікація).

Однак зазначеною Класифікацією передбачено окремий код цільового призначення - 02.09 - для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови.

Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження прокурором групи прокурорів зазначеного кримінального провадження відповідно до вимог ст. 98 КПК України земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:05:060:0135 визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Враховуючи те, що застосування арешту на вказане майно унеможливить подальше його відчуження на користь інших осіб, її поділу, укладення будь-яких угод щодо земельної ділянки, проведення будівельних робіт з метою недопущення можливості її знищення, перетворення, відчуження для забезпечення можливої конфіскації майна, цивільного позову та зберігання до набрання законної сили судовим рішенням по вказаному речовому доказу у кримінальному провадженні.

В судовому засідання прокурори клопотання підтримали з підстав викладених в клопотанні, вказали на необхідність збереження речового доказу, кримінальне провадження було внесене в реєстр після подання фізичною особою заяви про злочин, які слідчі дії по даному кримінальному провадженні проводились їм невідомо.

В судовому засіданні власник майна та представник власників майна, проти задоволення клопотання заперечила, подала письмові заперечення, вказала на необґрунтованість поданого клопотання, обставини які викладені в клопотанні не відповідають дійсності, оскільки не надано доказів, що спірні земельні ділянки належать іншим особам, прокурори посилаються на закрите кримінальне провадження.

Заслухавши прокурора, представника власника майна, дослідивши матеріали справи, вважаю клопотання таким, що не підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що Обухівським ВП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42019110000000 від 04.09.2019, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.364 КК України.

У відповідності до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Так, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:

1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

2) перелік і види майна, що належить арештувати;

3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Прокурор вклопотанні зазначив,що метоюарешту вищезазначеногомайна єзбереження йогояк речовогодоказу, унеможливлення укладення будь-яких угод щодо земельної ділянки, проведення будівельних робіт з метою недопущення можливості її знищення, перетворення, відчуження для забезпечення можливої конфіскації майна, цивільного позову та зберігання до набрання законної сили судовим рішенням по вказаному речовому доказу у кримінальному провадженні.

Проте, слідчий суддя приходить до висновку, що накладення арешту на вищезазначене майно, призведе до надмірного обмеження прав власників даних земельних ділянок, оскільки слідчому судді не надано жодного належного та допустимого доказу зловживання владою або службовим становищем при набутті права власності на вказані земельні ділянки, або неправомірної діяльності власників майна.

Вказані дані, спростовують обставини, які зазначені в клопотанні прокурора, щодо необхідності накладення арешту на земельні ділянки, здійснення господарської діяльності на них та відчужувати, оскільки

Згідно ч.1,2ст.173КПК України, слідчийсуддя,суд відмовляютьу задоволенніклопотання проарешт майна,якщо особа,що йогоподала,не доведенеобхідність такогоарешту,а такожнаявність ризиків,передбачених абзацомдругим частинипершої статті170цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Тобто, обов`язок доведення необхідності арешту майна та наявності відповідних ризиків, законодавцем покладено на особу, що звернулася з клопотання про арешт майна.

У клопотанні слідчим не доведено необхідність задоволення клопотання про накладення арешту земельні ділянки з кадастровими номерами 3223155400:05:060:0135, 3223155400:05:060:0124, 3223155400:05:060:0125, 3223155400:05:060:0127, 3223155400:05:060:0128, 3223155400:05:060:0129, 3223155400:05:060:0130, 3223155400:05:060:0131, 3223155400:05:060:0132, 3223155400:05:060:0133, 3223155400:05:060:0134, 3223155400:05:060:0136, 3223155400:05:060:0138 тазаборони та обмеження користуванням, розпорядженням даним майном, а в матеріалах справи відсутні достатні та переконливі докази, що майно може бути певним чином приховано, знищено, зіпсовано, втрачено, передано, перереєстровано чи відчужено.

При вирішенні питання про арешт майна, відповідно дост. 173 КПК України, слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

На підставівикладеного слідчийсуддя вважає,що клопотанняпрокурора єнеобґрунтованим,оскільки нимне доведенонеобхідність йогозадоволення,в матеріалахклопотання відсутнідостатні тапереконливі докази,що майноможе бутипевним чиномприховано,знищено,зіпсовано,передано чивідчужено.Наведені обставинисвідчать провідсутність підставдля накладенняарешту тазаборонита обмеженнякористуванням,розпорядженням даниммайном, саме з метою забезпечення збереження речового доказу, а іншої мети ініціатором клопотання не зазначено та не доведено доданими до клопотання матеріалами наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 170 КПК України. З огляду на це слідчий суддя вважає, що підстави накладення арешту відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.132,170,171-173,309,369-372,532 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

В задоволені клопотання прокурора Обухівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області про арешт майна земельних ділянок - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 11.10.2019.

Слідчий суддя ОСОБА_1