Ухвала

від 17.10.2019 по справі 922/3622/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"17" жовтня 2019 р. Справа № 922/3622/13

вх. № 3622/13

Суддя господарського суду Яризько В.О.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

Розглянувши справу

за заявою повного товариства "Гузій Н.В. та Котов С.В.", м. Харків,

до повного товариства "Гузій Н.В. та Котов С.В.", м. Харків,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Харківської області від 14.10.2013 повне товариство "Гузій Н.В. та ОСОБА_1 С.В." визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором голову ліквідаційної комісії Бєляєву О.В.

Ухвалою суду від 09.12.2015 усунуто ОСОБА_2 від виконання обов`язків ліквідатора банкрута, призначено ліквідатором повного товариства "Гузій Н.В. та ОСОБА_1 С.В." арбітражного керуючого Капустіна В.В.

Ухвалою суду від 13.08.2019 розгляд звіту ліквідатора було відкладено на 17.10.2019.

У призначене судове засідання 17.10.2019 учасники судового процесу не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені ухвалою суду.

Від ліквідатора надійшов поточний звіт, з якого вбачається, що на даний час ліквідаційна процедура не завершена.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

28.08.2013 до господарського суду Харківської області звернулась голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) Повного товариства "Гузій Н.В. та ОСОБА_3 В ОСОБА_4 " Бєляєва ОСОБА_5 .В. з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство повного товариства у відповідності до ч.3 статті 110 ЦК України, ч.5 ст.11, ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". В заяві ліквідатором зазначено про те, що сума кредиторської заборгованості значно перевищує активи товариства, а саме активи товариства - це акції в кількості 964 910 шт., ліквідаційна вартість яких складає 154 385,60 грн., та грошові кошти в сумі 100,00 грн., а зобов`язання товариства складають 561,0 тис. грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.09.2013 заява була прийнята та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду 30.09.2013 порушено провадження у справі про банкрутство Повного товариства "Гузій Н.В. та ОСОБА_6 .В.".

Постановою господарського суду Харківської області від 14.10.2013 Товариство визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором ОСОБА_7 Володимирівну, яку зобов`язано виконати дії передбачені ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, засновницького договору Повного товариства "Гузій Н.В. та ОСОБА_8 " (т.1 а.с. 19-27), засновниками (учасниками) Товариства виступають фізична особа - підприємець Гузій Наталія Віталіївна та фізична особа-підприємець Котов Сергій Вікторович. Відповідно до п.1.1. Договору всі учасники Товариства займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями Товариства усім своїм майном.

Як вже зазначено судом, боржником у справі є повне товариство.

Відповідно до частини 1 статті 119 ЦК України повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов`язаннями усім майном, що їм належить.

Частиною 1 статті 132 ЦК України передбачено, що повне товариство ліквідовується на підставах, встановлених статтею 110 цього Кодексу, а також у разі, якщо в товаристві залишається один учасник.

Провадження по даній справі про банкрутство здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19.01.2013, з урахуванням особливостей передбачених статтею 95 цього Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність - це неспроможність суб`єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під ліквідацією розуміється припинення суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником передбачені статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно з якою, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов`язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов`язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов`язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після відкриття провадження (проваджень) у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

У разі якщо справу про банкрутство порушено за заявою власника майна боржника (уповноваженої ним особи), яка подана до утворення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора), розгляд справи про банкрутство здійснюється без урахування особливостей, передбачених цією статтею.

Невиконання вимог, передбачених частиною першою цієї статті, є підставою для відмови у внесенні запису про ліквідацію юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення вимог частини першої цієї статті, несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

Питання порушення власником майна боржника (уповноваженою ним особою), керівником боржника, головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) вимог частини першої цієї статті підлягає розгляду господарським судом при проведенні ліквідаційної процедури відповідно до цього Закону. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора банкрута, що є підставою для подальшого звернення кредиторів до власника майна боржника (уповноваженої ним особи), керівника боржника, голови ліквідаційної комісії (ліквідатора).

Відповідно до вимог цивільного законодавства, ліквідація юридичної особи є видом припинення юридичної особи, при якому не виникає правонаступництва. Відповідно до приписів статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників, або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбаченими установчими документами (п.1 ч.1 ст.110 ЦКУ).

Згідно ч.3 ст.110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Порядок ліквідації юридичної особи встановлений статтею 111 ЦК України, згідно з якою, під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред`явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред`явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (ч. 8 ст.111 ЦК України).

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої статтею 112 цього Кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу, починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться зі спливом місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу.

В разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Зазначена стаття встановлює загальні правила про порядок ліквідації юридичної особи. Правила можуть бути доповнені законами або іншими нормативно-правовими актами, що регулюють правове положення того чи іншого виду юридичної особи.

У відповідності до ст. 74 Закону України "Про господарські товариства" якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство у недостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства України може бути звернено стягнення. Учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства.

Учасник, який сплатить повністю борги товариства, вправі звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до решти учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїй частці у майні товариства.

Статтею 124 Цивільного Кодексу України передбачена відповідальність учасників повного товариства за його зобов`язаннями та встановлено, що у разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно відповідають за зобов`язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство. Учасник повного товариства, який вибув із товариства, відповідає за зобов`язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства. Учасник повного товариства, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у складеному капіталі товариства.

Згідно з ч. 2 ст. 213 Господарського Кодексу України до складу ліквідаційної маси включаються також майнові активи осіб, які відповідають за зобов`язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону або установчих документів.

Так, повне товариство відрізняється серед інших господарських товариств тим, що його учасники несуть необмежену (повну), субсидіарну і солідарну відповідальність усім своїм майном за борги товариства. Субсидіарна відповідальність повного товариства полягає в тому, що вони залучаються до відповідальності за боргами товариства в разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів. Дане положення кореспондується з нормою ч.5 ст.41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

До того ж відповідальність учасників є солідарною і це означає, що кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, як і від будь якого окремо. Кредитор, який отримав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право одержати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються солідарними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ст. 543 ЦК України).

Отже, чинним законодавством визначено особливий порядок погашення зобов`язань такого суб`єкта господарювання, як повне товариство. З огляду на положення ст. 124 ЦК України та ст. 74 Закону України "Про господарські товариства" у процедурі добровільної ліквідації такого боржника погашення вимог кредиторів відбувається за рахунок майна боржника, а у разі його недостатності - за рахунок усього майна його засновників, як солідарних боржників.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатором в ході здійснення ліквідаційних заходів до порушення провадження у даній справі про банкрутство таких дій не вчинено. Зокрема, ліквідатором не здійснено пошук та виявлення як майна боржника (повного товариства), так і його учасників.

Надані ліквідатором до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство Повного товариства "Гузій Н.В. та ОСОБА_3 В." документи про проведення одноособово ліквідатором інвентаризації майна, довідки, складені одноособово ліквідатором, про відсутність на підприємстві заборгованості зі сплати зарплати, перед фондами та бюджетом, дебіторської заборгованості, кредиторської заборгованості, про відсутність філій та представництв, про рахунки у банківських установах не є належним та достовірним доказом відсутності такого майна у боржника.

Відповідно до розділу ІІ Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 02.09.2014 №897, для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

З матеріалів справи вбачається, що інвентаризація майна боржника у даній справі була проведена ліквідатором одноособово, без створення інвентаризаційної комісії та без участі матеріально відповідальної особи.

Відповідно до пункту 5 цього Положення, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

Отже, в порушення ч. 4 ст. 111 ЦК України ліквідатор не вжив належних заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також його не виявив. Такими заходами можуть бути отримання відповідних витягів з реєстрів, які діють відповідно до Законів України Про Державний земельний кадастр, Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень тощо.

Суд зазначає, що такі заходи необхідні для виявлення ознак неплатоспроможності боржника, наявності підстав стверджувати про перевагу пасивів боржника над його активами, що було б підставою для звернення з відповідною заявою до суду.

Крім того, з урахуванням того, що ліквідується повне товариство, ліквідатором в ході досудової ліквідації не здійснено заходів щодо пошуку та виявлення майнових активів учасників повного товариства.

Враховуючи, що учасники повного товариства несуть солідарну відповідальність з боржником перед його кредиторами, ліквідатором в ході проведення досудової ліквідації не вчинено заходів щодо стягнення з учасників боржника грошових коштів, з метою погашення заборгованості кредиторів, виявлених в ході ліквідаційної процедури, не встановлено у зв`язку з цим реальну суму заборгованості (або її відсутність внаслідок погашення учасниками) перед поданням заяви до суду.

Зазначене є також необхідним для складення проміжного ліквідаційного балансу, в якому повинні бути відображені правдиві та достовірні відомості, для виявлення ознак неплатоспроможності боржника.

Таким чином, ліквідатором не вжито всіх необхідних заходів, яких вимагає діюче цивільне та господарське законодавство, а також Закон України "Про господарські товариства" при ліквідації повного товариства, та які б переконливо свідчили про недостатність вартості майна повного товариства та його учасників, що було підставою подання заяви про визнання боржника банкрутом до суду.

Суд зазначає, що незалежно від процедури банкрутства боржника (загальна, спеціальна, спрощена) при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суду повинен бути доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає стаття 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень частини 4 якої, суб`єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб`єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

Також в силу приписів абзацу 3 статті 1 Закону про банкрутство суб`єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд у будь-якому випадку має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.

Як зазначалось, у повних товариствах існує визначений законодавством механізм відповідальності учасників за борги товариства - якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство у недостатній частині несуть відповідальність його учасники усім майном, на яке відповідно до законодавства України може бути звернено стягнення. Крім того, слід звернути увагу на те, що учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства.

Додані до заяви про порушення справи про банкрутство документи не містять жодних доказів вжиття ліквідатором заходів погашення вимог кредиторів боржника за рахунок майнових активів його засновників, як це прямо передбачено статтею 74 Закону України "Про господарські товариства", у тому числі у примусовому порядку.

Отже, у даному випадку ліквідаційною комісією боржника не дотримано спеціального порядку добровільної ліквідації боржника - повного товариства, що виключає можливість ініціювання провадження у справі про банкрутство такого боржника в порядку статті 95 Закону про банкрутство, у тому числі у зв`язку з відсутністю факту неоплатності такого боржника.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Отже, єдиним заходом притягнення учасників повного товариства до субсидіарної відповідальності є пред`явлення до них майнових вимог, розмір яких визначається різницею між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Зазначеного в ході здійснення судової процедури ліквідації, ліквідатором не вчинено.

Крім того, визначальним у даному випадку є встановлення певних фактів, як то:

- недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів (сплати боргів) у повному обсязі (ст.ст. 119, 124 ЦК України, ст. 74 Закону України «Про господарські товариства« );

- наявність відповідних вказівок в законі або установчих документах боржника (ст. 213 ГК України);

- наявності вини засновників у банкрутстві товариства та недостатності у останнього майна (ст. 41 Закону про банкрутство).

З матеріалів справи вбачається, що жодна із перелічених підстав ліквідатором не доведена.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставне порушення справи про банкрутство Повного товариства "Гузій Н.В. та Котов С.В." за спрощеною процедурою, передбаченою статтею 95 Закону про банкрутство.

За таких обставин суд вважає за необхідне провадження у справі про банкрутство Повного товариства "Гузій Н.В. та ОСОБА_8 " закрити, як безпідставно порушене, відповідно до п. 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч. 6 ст. 12 ГПК України законодавець допускає субсидіарне застосування процесуальних норм права (зокрема, чинного ГПК України) у випадках відсутності відповідного регулювання спеціальними нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", при цьому згідно п. 12. ч.1 ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство в інших випадках, передбачених законом, а тому в даному випадку суд застосовує саме положення статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 1, 37-46, 83, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 231, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі про банкрутство повного товариства "Гузій Н.В. та Котов С.В." (ідентифікаційний код 38631036).

Ухвалу направити ліквідатору, боржнику, кредиторам, державному органу з питань банкрутства, державному реєстратору, Міжрайонному ВДВС по Основ`янському та Слобідському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області, ГУ ДПС у Харківській області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення.

Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дати складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 22.10.2019.

Суддя В.О. Яризько