Рішення

від 22.10.2019 по справі 573/1096/19

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/1096/19

Номер провадження 2/573/333/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст рішення)

22 жовтня 2019 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Свиргуненко Ю. М.,

з участю секретаря: Федорченко Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

21 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Павлівської сільської ради про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом. Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка була дружиною її двоюрідного діда по материнській ліні, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що з 2000 року до дня смерті ОСОБА_2 постійно проживала з останньою, вела спільне господарство та фактично перебувала на її утриманні, оскільки була безробітною та доходів не мала. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої ввійшло право на земельну частку (пай) у землях, що перебували у колективній власності КСП Обрій , розміром 4,72 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Павлівської сільської ради, посвідчене сертифікатом серії СМ в„– 0051424. Зазначає, що є єдиною спадкоємицею померлої ОСОБА_2 та фактично прийняла спадщину після смерті останньої але юридично не оформила. Нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа. Посилаючись на викладені вище обставини, ОСОБА_1 просить визнати за нею у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) у землях, що перебували у колективній власності КСП Обрій , розміром 4,72 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Павлівської сільської ради, посвідчене сертифікатом серії СМ в„–0051424 , виданим на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації №152 від 17 травня 1996 року, зареєстрованим у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №182.

Ухвалою від 25 червня 2019 року позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. 177 ЦПК України, внаслідок відсутності довідки про вартість спірної земельної ділянки та неможливості визначення розміру судового збору за позовну заяву майнового характеру (а. с. 30-31).

Ухвалою від 22 липня 2019 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а. с. 43-44).

Ухвалою від 11 вересня 2019 року підготовче засідання закрите, справу призначено до розгляду по суті (а. с. 60-61).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник, який діє на підставі ордеру, адвокат Ломака Ю. М., позов підтримали.

Представник відповідача - Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області у судове засідання не з`явився. Голова комісії з реорганізації сільської ради Тарасенко С. В. надіслала відзив на позовну заяву, в якому зазначила про визнання позову, та лист про розгляд справи у відсутність їх представника (а. с. 55, 65, 69).

Заслухавши позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Ломаку Ю. М., повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померли двоюрідний дід позивача по материнській лінії ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_2 (а. с. 8-10, 23, 27).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої ввійшло право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 4,72 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області, у землях, які перебували у колективній власності КСП Обрій , посвідчене сертифікатом серії СМ в„– 0051424 від 14 червня 1996 року, виданим спадкодавцю на руки (а. с. 12).

За даними Павлівської сільської ради, ОСОБА_2 постійно і на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала у АДРЕСА_1 разом з чоловіком ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцем ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , яка після смерті останньої фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, розпорядилася речами та документами. Інших спадкоємців у померлої не було. Заповіт від імені ОСОБА_2 виконавчим комітетом Павлівської сільської ради не посвідчувався та не реєструвався (а. с. 14).

Спадкові справи після смерті ОСОБА_2 та її чоловіка ОСОБА_3 не заводилися, що підтверджується інформаційними довідками зі Спадкового реєстру №57069813 та №57069755 від 01 липня 2019 року (а. с. 51-52).

Згідно з п. п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

У пунктах 1, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Згідно з положеннями ст. ст. 524, 525 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , спадкоємство здійснювалося за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнавався день смерті спадкодавця.

Таким чином, враховуючи, що спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми ЦК УРСР, які діяли на той час.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги були, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги відносилася також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликалися до спадкування, успадковували в рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та баба померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга) (ст. 530 ЦК УРСР 1963 року).

Згідно з ст. 531 ЦК УРСР 1963 року до числа спадкоємців за законом належали непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковували нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликалися до спадкоємства.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 31 березня 1995 року №5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів для існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Для встановлення факту перебування на утриманні з метою оформлення права на спадщину необхідно, щоб утриманець був непрацездатним на день смерті спадкодавця і перебував на утриманні останнього незалежно від родинних чи шлюбних відносин з ним не менше одного року.

Як показала в судовому засіданні ОСОБА_1 , у 1997 році внаслідок хвороби вона змушена була звільнитися з роботи. На її утриманні перебувала малолітня донька. Державної допомоги, яку вона отримувала як одинока мати, на проживання не вистачало. У зв`язку з цим вона змушена була поїхати в село Павлівки Білопільського району до батьків. Так як у будинку останніх проживав ще її рідний брат з дружиною та двома дітьми, а також дядько, який був інвалідом, всім місця не вистачало. На запрошення рідного дядька матері - ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_2 , у 1999 році переїхала проживати до останніх у сусіднє село Катеринівка, де мешкала до 2003 року. Фактично вони з дитиною перебували на утриманні діда та баби, які не маючи своїх власних дітей, допомагали їм матеріально.

Зазначені доводи позивача узгоджуються з письмовими матеріалами справи.

Зокрема, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача вбачається, що з вересня 1997 року по травень 2003 року остання не працювала (а. с. 15-20).

Згідно з довідкою Павлівської сільської ради, до 2012 року в АДРЕСА_2 проживали батьки позивача - ОСОБА_4 , 1936 року народження, ОСОБА_5 , 1938 року народження, а також син останніх ОСОБА_6 , 1972 року народження, його співмешканка ОСОБА_7 , 1976 року та двоє дітей ОСОБА_8 , 1993 року народження та ОСОБА_9 , 1996 року народження (а. с. 25).

Відповідно до довідки Павлівського НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів, донька позивача, ОСОБА_10 , 1988 року народження, навчалася в Павлівській загальноосвітній школі з 1999 року, проживала в АДРЕСА_1 , до школи підвозилася шкільним автобусом (а. с. 24, 26).

Згідно з ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності з вимогами ч. ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Здобуті у справі докази вказують на те, що станом на день смерті ОСОБА_2 , яка сталася 18 грудня 2002 року, ОСОБА_1 перебувала на її утриманні понад рік, відтак, набула права на спадкування в розумінні положень ст. 531 ЦК УРСР, що також визнано відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 548, ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускалося прийняття спадщини під умовою або застереженням. Визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном та (або) подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи та виходячи з вищенаведених положень законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_11 , у тому числі й право на земельну частку (пай), яке є предметом звернення до суду з даним позовом, шляхом розпорядження речами та документами померлої та є єдиним спадкоємцем останньої за законом, отже набула право на спадщину.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Статтями 81, 131 ЗК України передбачено, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, ренти, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та не переходить до спадкоємців у порядку спадкування.

Статтею 3 Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва від 10 листопада 1994 року встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 11 постанови Про судову практику справах про спадкування від 30 травня 2008 року, при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Тобто, сертифікат на право на земельну частку (пай) спадкодавця є правовстановлюючим документом, що засвідчує наявність у її власника лише однієї правомочності - права розпорядження земельною часткою (паєм), а не права власності, яке виражається у володінні, користуванні і розпорядженні. Тому, коли спадкодавець був наділений лише правом на земельну частку (пай), а не правом власності, то і до спадкоємця переходить лише право на земельну частку (пай), а не право власності.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що в порядку спадкування за законом позивач має право на земельну частку (пай) у землях колективної власності КСП Обрій загальним розміром 4,72 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яке належало ОСОБА_2 на підставі сертифікату серії СМ в„–0051424 від 14 червня 1996 року.

Разом з тим ОСОБА_1 не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа, про що свідчить наявна в матеріалах справи письмова відмова нотаріуса (а. с. 22).

Згідно з ст. 55 Конституції України права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожної фізичної або юридичної особи на мирне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а ч. 3 ст. 152 Земельного Кодексу України.

Таким чином, враховуючи, що позивач фактично прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , але у зв`язку з втратою правовстановлюючого документа - сертифікату на земельну частку (пай) не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом та беручи до уваги положення ч. 2 ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , відповідно до яких рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню. При цьому суд відмічає, що визнання за позивачем права на земельну частку (пай) не порушує права, свободи чи охоронювані законом інтереси інших осіб.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 524, 525, 529, 530, 531, 549 ЦК УРСР, п. п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, ст. 81, 125, 131, 152 ЗК України, ст. 3 Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва від 10 листопада 1994 року, п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику справах про спадкування від 30 травня 2008 року, п. 1, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування , ст. ст. 4, 12-13, 76-78, 81, 141, 206, 258, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 21 квітня 1999 року, РНОКПП НОМЕР_5 , мешканки АДРЕСА_3 до Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області, ЄДРПОУ 04390067, юридична адреса: Сумська область, Білопільський район, с. Павлівка, вул. Хілкова, 25 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 4,72 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області, у землях, які перебували у колективній власності КСП Обрій , посвідчене сертифікатом серії СМ №0051424 від 14 червня 1996 року, виданим на підставі розпорядження голови Білопільської районної державної адміністрації №152 від 17 травня 1996 року, зареєстрованим у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №182.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:

Справа № 573/1096/19

Номер провадження 2/573/333/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна і резолютивна частина)

22 жовтня 2019 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Свиргуненко Ю. М.,

з участю секретаря: Федорченко Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 21 квітня 1999 року, РНОКПП НОМЕР_5 , мешканки АДРЕСА_3 до Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області, ЄДРПОУ 04390067, юридична адреса: Сумська область, Білопільський район, с. Павлівка, вул. Хілкова, 25 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 4,72 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території Павлівської сільської ради Білопільського району Сумської області, у землях, які перебували у колективній власності КСП Обрій , посвідчене сертифікатом серії СМ №0051424 від 14 червня 1996 року, виданим на підставі розпорядження голови Білопільської районної державної адміністрації №152 від 17 травня 1996 року, зареєстрованим у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №182.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 23 жовтня 2019 року.

Суддя: