Рішення

від 21.10.2019 по справі 924/641/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" жовтня 2019 р. Справа №924/641/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., при секретарі судового засідання Устіновій А.П., розглянувши справу

за позовом Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон", Київська область, с. Княжичі

до Фермерського господарства "Концентрат", Новоушицький район, с. Песець

про стягнення загальної суми боргу з урахуванням встановленого інфляції за весь час прострочення в розмірі 52759,30 грн., 3103,37 грн. - 10% річних від простроченої суми основної заборгованості, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України та п. 6.7 договору поставки №1156/18/75 від 01.03.2018р., 5586,07 грн. - плату (відсотки) за користування кредитом, відповідно до ст. 536, ч.5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4. та 5. додатку №1156/18/75 03 ЗЗР від 23.04.2018р. до договору постави №№1156/18/75 від 01.03.2018р., 11114,72 грн. - пені

Представники сторін:

від позивача: Боровик Б.М. згідно ордеру КС№297971 від 20.02.2019р. (в режимі відеоконференції);

від відповідача:не з`явився;

Рішення виноситься 21.10.2019р., оскільки в судовому засіданні 23.09.2019р. оголошувалась перерва.

У судовому засіданні, згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача загальну суму боргу з урахуванням встановленого інфляції за весь час прострочення в розмірі 52759,30 грн. (з яких 49900,00 грн. основного боргу, 2859,30 грн. інфляційних втрат за період листопад 2018р. - травень 2019р.), 3103,37 грн. - 10% річних від простроченої суми основної заборгованості, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України та п. 6.7 договору поставки №1156/18/75 від 01.03.2018р., які нараховані за період 23.10.2018р. - 06.06.2019р., 5586,07 грн. - плату (відсотки) за користування кредитом, відповідно до ст. 536, ч.5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4. та 5. додатку №1156/18/75 03 ЗЗР від 23.04.2018р. до договору постави №№1156/18/75 від 01.03.2018р., які нараховані за період 23.10.2018р. - 06.06.2019р., 11114,72 грн. - пені, яка нарахована за період 23.10.2018р. - 06.06.2019р.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем договору поставки №1156/18/75 від 01.03.2018р. та додатку №1156/18/75 03 ЗЗР від 23.04.2018р., зазначаючи, що за видатковими накладними поставлено товару на суму 176450,04 грн., однак, відповідач розрахувався частково на суму 126550,04 грн. за платіжними дорученнями: №125 від 22.10.2018 на 10000,00 грн., №131 від 24.10.2018 на 10000,00 грн., №135 від 25.10.2018 на 10000,00 грн., №138 від 30.10.2018 на 10000,00 грн., №156 від 27.11.2018 на 2439,26 грн., №163 від 30.11.2018 на 10000,00 грн., №166 від 03.12.2018 на 10000,00 грн., №170 від 07.12.2018 на 10000,00 грн., №178 від 14.12.2018 на 10000,00 грн., №7 від 24.01.2019 на 4110,78 грн., №2 від 29.03.2019 на 30000,00 грн., №9 від 05.04.2019 на 10000,00 грн. Таким чином не сплаченими залишились 49900,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягає на його задоволенні в повному обсязі.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач, не зважаючи на тривалий розгляд справи (копія ухвали суду про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 03.07.2019р.) не скористався своїм правом на подання відзиву, враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

01.03.2018 року між сторонами по справі був підписаний договір поставки №1808/18/250 відповідно до п.1.1 якого МПП Фірма "Ерідон" (постачальник) взяла на себе обов`язок в порядку та на умовах цього договору поставити ФГ "Концентрат" (покупець) продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язався прийняти її та оплатити.

Пунктом 1.2 визначено, що найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в додатках, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п.3.1 договору, Оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка Товару на підставі Рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

За п. 3.2 договору сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості Товару, що підлягає оплаті Покупцем. здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару ( курс Міжбанку ). Для визначення курсу Міжбанку Сторони використовують дані, розмішені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currency/mv/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в Додатках до цього Договору (надалі - Джерело курсу іноземних валют ).

Пунктом 3.3 договору сторони визначили, що оплата Товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється Покупцем на підставі рахунку на оплату, сформованого Постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1. та 3.2. Договору. Термін дії рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених Рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п.3.6 договору, товар, що був отриманий покупцем в межах цього договору тільки за видатковими накладними, (без підписання додатку та без здійснення попередньої оплати), підлягає повній оплаті з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.3 цього договору, не пізніше 10 банківських днів з моменту його отримання.

Згідно п. 6.2 договору у разі несвоєчасної оплати товару, відповідач повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості отриманого але не оплаченого товару за кожний день прострочення.

Пунктом 6.8 договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (нені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (Трьох) років.

23.04.2018 року між сторонами укладено додаток №1156/18/75 03 ЗЗР до договору поставки №1156/18/75 від 01.03.2018р., в якому визначено асортимент, кількість, ціну та вартість товару, який підлягає поставці, а саме: Вопро Вет, р.к. ПАР (5 л), Лайтер 12,5% КЭ (10 л), Гоал 2Е 24%,к.е.(5л), Голден Супер 50%, к.с. (10л.), Нандо 500, к.с. (5 л), на загальну суму 176548,08 грн. з ПДВ.

У п. 1 додатку зазначено, що відповідно до пункту 3.2 Договору поставки, Сторонами погоджено наступне Джерело курсу іноземних валют : курс Міжбанку . курс Міжбанку на день підписання даного Додатку складає: 1 дол. США - 26,185000 грн. У випадку відсутності доступу або не розміщення інформації про курс Міжбанку на сайті http://minfm.com.ua. Сторони з метою визначення інформації про курс іноземних валют, використовують курс продажу іноземних валют встановлений AT "Державним експортно-імпортним банком України" (курс AT "УКРЕКСІМБАНК"), на момент закриття торгів на Міжбанківському Валютному Ринку України в день, що передує дню здійснення операцій з визначення повної вартості товару або проведення розрахунків між Сторонами.

Пунктом 3 додатку сторони погодили, що оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов п.п.3.2-3.3 договору 100,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 22.10.2018р.

Пунктами 4, 5 додатку сторони визначили, що у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару на строк понад 30 (тридцять) календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 18 % (Вісімнадцять відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.

На підставі вказаного додатку позивачем було поставлено відповідачу товари на суму 176450,04 грн., що підтверджується видатковими накладними: №37270 від 24.04.2018р. на суму 88576,92 грн.; №40442 від 27.04.2018р. на суму 59595,12 грн.; №44478 від 04.05.2018р. на суму 28278,00 грн.

Відповідач сплатив позивачу 132110,78 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме: №125 від 22.10.2018 на 10000,00 грн., №131 від 24.10.2018 на 10000,00 грн., №135 від 25.10.2018 на 10000,00 грн., №138 від 30.10.2018 на 10000,00 грн., №156 від 27.11.2018 на 8000,00 грн., №163 від 30.11.2018 на 10000,00 грн., №166 від 03.12.2018 на 10000,00 грн., №170 від 07.12.2018 на 10000,00 грн., №178 від 14.12.2018 на 10000,00 грн., №7 від 24.01.2019 на 4110,78 грн., №2 від 29.03.2019 на 30000,00 грн., №9 від 05.04.2019 на 10000,00 грн.

Також в матеріалах справи наявне платіжне доручення від 16.08.2019р., за яким відповідач сплатив позивачу 12000,00 грн.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).

Як убачається із матеріалів справи, господарські правовідносини між сторонами виникли з договору поставки №1156/18/75 від 01.03.2018р. та з врахуванням додатку №1156/18/75 03 ЗЗР від 23.04.2018р.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, на підставі додатку №1156/18/75 03 ЗЗР від 23.04.2018р. до договору постави №№1156/18/75 від 01.03.2018р. позивачем було поставлено відповідачу товари на суму 176450,04 грн., що підтверджується видатковими накладними: №37270 від 24.04.2018р. на суму 88576,92 грн.; №40442 від 27.04.2018р. на суму 59595,12 грн.; №44478 від 04.05.2018р. на суму 28278,00 грн.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, у додатку №1156/18/75 03 ЗЗР від 23.04.2018р. до договору постави №№1156/18/75 від 01.03.2018р. сторони встановили, що оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов п.п.3.2-3.3 договору 100,00% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 22.10.2018р.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Положення аналогічного змісту міститься в ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплатив позивачу 132110,78 грн. за платіжними дорученнями: №125 від 22.10.2018 на 10000,00 грн., №131 від 24.10.2018 на 10000,00 грн., №135 від 25.10.2018 на 10000,00 грн., №138 від 30.10.2018 на 10000,00 грн., №156 від 27.11.2018 на 8000,00 грн., №163 від 30.11.2018 на 10000,00 грн., №166 від 03.12.2018 на 10000,00 грн., №170 від 07.12.2018 на 10000,00 грн., №178 від 14.12.2018 на 10000,00 грн., №7 від 24.01.2019 на 4110,78 грн., №2 від 29.03.2019 на 30000,00 грн., №9 від 05.04.2019 на 10000,00 грн.

Станом на дату подання позову інших доказів сплати за договором постави №№1156/18/75 від 01.03.2018р. та додатку №1156/18/75 03 ЗЗР від 23.04.2018р. не надано.

При цьому, під час розгляду справи відповідачем сплачено позивачу 12000,00 грн. за платіжним дорученням від 16.08.2019р.

Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд закриває провадження у справі у випадку, зокрема, відсутності предмета спору.

Таким чином, оскільки відповідачем сплачено частину заборгованості після відкриття провадження у справі, провадження в частині стягнення 12000,00 грн. основного боргу підлягає закриттю внаслідок відсутності предмета спору.

Докази проплати решти заборгованості за поставлений товар в матеріалах справи відсутні.

При цьому, судом враховується, що позивач в позові зазначив про сплату відповідачем 126550,04 грн., однак за платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи, відповідачем за договором поставки сплачено позивачу 132110,78 грн.

Отже, з врахуванням сплачених відповідачем 132110,78 грн. до звернення з позовом до суду та сплачених 12000,00 грн. після звернення до суду з позовом, несплаченими залишились кошти в розмірі 32339,26 грн.

З огляду на вищезазначене, вимоги позивача про стягнення основної заборгованості підлягають частковому задоволенню в розмірі 32339,26 грн., в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 5560,74 грн. основного боргу належить відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 2859,30 грн. інфляційних втрат за період листопад 2018р. - травень 2019р. та 10 % річних від простроченої суми основної заборгованості, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України та п. 6.7 договору поставки №1156/18/75 від 01.03.2018р., які нараховані за період 23.10.2018р. - 06.06.2019р., суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, п. 6.7 договору сторонами встановлений інший розмір процентів річних - 10 %.

Оскільки товар підлягав оплаті до 22.10.2018р., позивач правомірно здійснює нарахування з 23.10.2018р.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, прийшов до висновку, що він здійснений в межах можливих нарахувань, а тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2859,30 грн. інфляційних втрат за період листопад 2018р. - травень 2019р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 10 % річних від простроченої суми основної заборгованості, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України та п. 6.7 договору поставки №1156/18/75 від 01.03.2018р., які нараховані за період 23.10.2018р. - 06.06.2019р., суд прийшов до висновку, що він здійснений невірно. Здійснивши власний перерахунок в системі "Законодавство", суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 10 % річних в сумі 2757,54 грн., в позові в частині стягнення 345,83 грн. 10% річних від простроченої суми основної заборгованості належить відмовити.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5586,07 грн. плати (відсотків) за користування кредитом, відповідно до ст. 536, ч.5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4 та 5 додатку №1156/18/75 03 ЗЗР від 23.04.2018р. до договору постави №№1156/18/75 від 01.03.2018р., які нараховані за період 23.10.2018р. - 06.06.2019р., суд відзначає наступне.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно умов пунктів 4 та 5 додатку до договору сторони передбачили, що у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк понад 30 календарних днів, покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦКУ, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами) у розмірі 18 % річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

З врахуванням визначеної дати оплати - до 22.10.2018р., позивач правомірно здійснив нарахування 18 % річних плати (відсотків) за користування кредитом з 23.10.2018р.

Здійснивши власний перерахунок в системі "Законодавство", суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 4963,57 грн. плати (відсотків) за користування кредитом. В позові в частині стягнення 622,50 грн. плати (відсотків) за користування кредитом належить відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 11114,72 грн. - пені, яка нарахована за період 23.10.2018р. - 06.06.2019р., суд відзначає наступне.

Згідно ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 6.2 договору у разі несвоєчасної оплати товару, відповідач повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості отриманого але не оплаченого товару за кожний день прострочення. При цьому, пунктом 6.8 договору сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (нені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 років.

Таким чином, позивач правомірно здійснив нарахування пені за період з 23.10.2018р. по 06.06.2019р., однак суд, здійснивши власний перерахунок в системі "Законодавство", прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 9927,14 грн. пені. В позові в частині стягнення 1187,58 грн. пені належить відмовити.

Згідно зі ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 32339,26 грн. основного боргу, 2868,82 грн. інфляційних втрат, 2757,54 грн. 10% річних від простроченої суми основної заборгованості, 4963,57 грн. плати (відсотків) за користування кредитом, 9927,14 грн. пені. Провадження у справі №924/641/19 в частині стягнення 12000,00 грн. основного боргу підлягає закриттю. В частині вимог про стягнення з відповідача 5560,74 грн. основного боргу, 345,83 грн. 10% річних від простроченої суми основної заборгованості, 622,50 грн. плати (відсотків) за користування кредитом, 1187,58 грн. пені належить відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Концентрат" (Новоушицький район, с. Песець, вул. Б. Хмельницького, буд. 33, код 35604942) на користь Малого приватного підприємства Фірма "Ерідон" (Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. 46, код 19420704) 32339,26 грн. (тридцять дві тисячі триста тридцять дев`ять гривень 26 коп.) основного боргу, 2868,82 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят вісім гривень 82 коп.) інфляційних втрат, 2757,54 грн. (дві тисячі сімсот п`ятдесят сім гривень 54 коп.) 10% річних від простроченої суми основної заборгованості, 4963,57 грн. (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят три гривні 57 коп.) плати (відсотків) за користування кредитом, 9927,14 грн. (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять сім гривень 14 коп.) пені, 1716,97 грн. (одна тисяча сімсот шістнадцять гривень 97 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Провадження у справі №924/641/19 в частині стягнення 12000,00 грн. основного боргу закрити.

В стягненні 5560,74 грн. основного боргу, 345,83 грн. 10% річних від простроченої суми основної заборгованості, 622,50 грн. плати (відсотків) за користування кредитом, 1187,58 грн. пені відмовити.

Повний текст складено 24.10.2019р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя В.В. Димбовський

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи,

2, 3 - позивачу (03101, м. Київ, а/с 50; 08143, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Княжичі, вул. Воздвиженська, буд. 46),

4 - відповідачу (32625, Новоушицький район, с. Песець, вул. Б. Хмельницького, буд. 33).