Рішення

від 18.10.2019 по справі 712/16011/18

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Провадження № 2/712/947/19

Справа № 712/16011/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі - ТІТОВА О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (юридична адреса: м. Київ, бульв. Русанівський 8) до ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування, посилаючись на те, що 29 жовтня 2015 року о 16 год. 10 хв. В м. Черкаси по вул. Небесної сотні напроти будинку № 7, ОСОБА_2 , керував автомобілем МАЗ 5551, д.н.з НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку під час відкривання водійських дверей допустив пошкодження автомобіля Фольксваген , д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався ліворуч. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Цивільно-правова відповідальність потерпілого була застрахована в ВАТ НСК Оранта за договором обов`язкового страхування - Поліс № АЕ/3344531.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 грудня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Потерпілий звернувся до позивача із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 12 листопада 2015 року та із Заявою про виплату страхового відшкодування від 05 січня 2016 року. Вартість відновлювального ремонту автомобіля потерпілого, пошкодженого внаслідок ДТП, складала 14 613 грн. 14 коп. Розрахунок та виплата страхового відшкодування проводилася на основі Звіту № 622 про визначення вартості матеріального збитку від 03 грудня 2015 року; наказу № 994 від 11 лютого 2016 року; довідки № 1 від 02 лютого 2016 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих.

Позивач відшкодував завдані відповідачем збитки внаслідок ДТП у розмірі 12 177 грн. 62 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 994рв від 12 лютого 2016 року.

Оскільки цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, то відповідач як особа, винна у настанні дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана відшкодувати в порядку регресу позивачу завдану шкоду.

Тому просить, стягнути з відповідача на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 12 865 грн. 87 коп. та судові витрати по справі.

25 січня 2019 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін та призначено судове засідання.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

04 березня 2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив.

01 квітня 2019 року відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами цивільного законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що 29 жовтня 2015 року о 16 год. 10 хв. В м. Черкаси по вул. Небесної сотін напроти будинку № 7, ОСОБА_2 , керував автомобілем МАЗ 5551, д.н.з НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку під час відкривання водійських дверей допустив пошкодження автомобіля Фольксваген , д.н.з. НОМЕР_2 , що рухався ліворуч. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Цивільно-правова відповідальність потерпілого була застрахована в ВАТ НСК Оранта за договором обов`язкового страхування - Поліс № АЕ/3344531.

Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 грудня 2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Потерпілий звернувся до позивача із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 12 листопада 2015 року та із Заявою про виплату страхового відшкодування від 05 січня 2016 року. Вартість відновлювального ремонту автомобіля потерпілого, пошкодженого внаслідок ДТП, складала 14 613 грн. 14 коп. Розрахунок та виплата страхового відшкодування проводилася на основі Звіту № 622 про визначення вартості матеріального збитку від 03 грудня 2015 року; наказу № 994 від 11 лютого 2016 року; довідки № 1 від 02 лютого 2016 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих.

Позивач відшкодував завдані відповідачем збитки внаслідок ДТП у розмірі 12 177 грн. 62 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 994рв від 12 лютого 2016 року.

Відповідно до ст.22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Моторне (транспортне) страхове бюро України відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров`ю та майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованому у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до підпункту а пункту 41.1 статті 41 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач під час ДТП керував транспортним засобом МАЗ 5551, д.н.з. НОМЕР_1 . Матеріалами справи підтверджено, а саме довідкою Територіального сервісного центру № 7141 Регіонального сервісного центру в Черкаській області від 2 травня 2019 року, та не оспорюється сторонами, що вказаний автомобіль на час ДТП перебував у власності ПП Черкаси - Інтерстрой . Отже, обов`язок укладення договору обов`язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів лежав саме на вказаному підприємстві.

З копії трудової книжки відповідача вбачається, що він дійсно працював на ПП Промелектробуд - 2000 (що в подальшому було перейменовано на ПП Черкаси - Інтерстройбуд ) з 02 липня 2013 року згідно наказу № 25К від 01 липня 2013 року. З 11 березня 2015 року звільнений з роботи за власним бажанням згідно Наказу № 10 від 11 березня 2015 року.

Як вказав в судовому засіданні відповідач, після оформлення звільнення продовжував працювати на даному підприємстві неофіційно (без оформлення трудових відносин). На вказаному автомобілі він виконував роботу та надавав ПП Черкаси - Інтерстрой послуги з керування автомобілем МАЗ 5551, д.н.з. НОМЕР_1 . При цьому, в матеріалах справи відсутній будь-який договір, довіреність або інший документ, який би підтверджував, що зазначений автомобіль було передано його власником - ПП Черкаси - Інтерстрой саме відповідачу у користування. Так само, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач заволодів вказаним автомобілем протиправно.

В Постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-108цс13 Верховний Суд зазначив наступне.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1 ст. 1172 ЦК України та ч. 2 ст. 1187 ЦК України.

Положення ч. 1 ст. 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

В такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином, положення ст. ст. 1187, 1188 ЦК України є спеціальними по відношенню до ст. 1167 ЦК України, у зв`язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.

Отже, суд вважає, що в даному випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди повинна покладатися саме на власника транспортного засобу, а не на водія.

Згідно ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Отже, згідно наявних матеріалів справи, до участі в справі в якості належного відповідача мало би бути залучене ПП Черкас - Інтерстрой . Однак, позивач своїм правом, визначеним ст.. 51 ЦПК України, не скористався та не подав до суду відповідного клопотання, а суд, виходячи з вимог вказаної норми, позбавлений можливості здійснити вказані процесуальні дії з власної ініціативи.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги до ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 12,13,259,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 1166, 1191, 1187 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Моторному (транспортному) страховому бюро України у задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Повний текст судового рішення складено 24 жовтня 2019 року.