Окрема думка

від 24.10.2019 по справі 132/1952/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 132/1952/18

Провадження № 22-ц/801/1709/2019

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Аліменко Ю. О.

Доповідач:Панасюк О. С.

ОКРЕМА ДУМКА

24 жовтня 2019 рокуСправа № 132/1952/18м. Вінниця

Судді Вінницького апеляційного суду Панасюка О.С. стосовно постанови Вінницького апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Н (далі ТОВ Альфа-Н ) про розірвання договору оренди землі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа-Н на заочне рішення Калинівського районного суду Вінницької області у складі судді Аліменка Ю. О. від 28 серпня 2018 року , -

Відповідно до частин 2 та 3 статті 35 ЦПК України при ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.

Вважаю за необхідне скористатись вказаною нормою процесуального права та викласти окрему думку стосовно постанови Вінницького апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року, якою апеляційна скарга ТОВ Альфа-Н задоволена, заочне рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 28 серпня 2018 року скасоване , у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові апеляційний суд виходив із того, що позивачкою не надано договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Альфа-Н 22 лютого 2016 року, а тому не можливо встановити істотних умов цього договору та факту їх порушення відповідачем, зокрема й через несплату орендної плати за 2016 - 2017 роки.

З постановою апеляційного суду погодитись не можу з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 667757, виданим 07 липня 2006 року Калинівською районною державною адміністрацією Вінницької області, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010684000056, ОСОБА_1 належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,1478 га, розташована на території Лемешівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, кадастровий номер 0521684000:06:001:0018 (а. с. 7).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 123967179 від 15 травня 2018 року видно, що між ОСОБА_1 та ТОВ Альфа-Н укладено договір оренди землі від 22 лютого 2016 року. Строк дії договору 7 років. Орендна плата за користування земельною ділянкою становить 8 % від вартості землі, що складає 6800,00 грн (а. с. 14).

Відповідно до статті 1 Закону № 161-ХІV оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України № 161-ХІV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом частин першої та другої статті 21 Закону № 161-ХІV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону № 161-ХІV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Така позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року № 6?977цс16, а також постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 587/173/15-ц, провадження № 61-2580св18.

Таким чином, установивши, що відповідач систематично, два роки поспіль, не сплачував орендної плати, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Натомість апеляційний суд помилково погодився з доводами апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив умови укладеного між сторонами договору оренди землі щодо розміру, порядку та строків нарахування і виплати орендної плати, її індексації, з огляду на таке.

Як видно зі змісту позовної заяви, позивачка про існування договору оренди з ТОВ Альфа-Н довідалась під час розгляду Вінницьким окружним адміністративним судом адміністративної справи № 802/1633/17. Тобто, вона стверджувала, що такого договору не підписувала, примірник договору оренди їй не надавався і про його існування не знала.

Разом з тим, ОСОБА_1 отримала з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформаційну довідку № 123967179 від 15 травня 2018 року про реєстрацію права оренди її земельної ділянки за ТОВ Альфа-Н , яка містить інформацію про укладений між сторонами договорі, строк його дії, а також розмір орендної плати.

А тому, оскільки орендна плата їй упродовж 2016 - 2017 років не сплачувалась, способом захисту свого порушеного права обрала розірвання договору (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України), що не суперечить змісту правовідносин сторін та відповідає встановленому статтею 13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства, який, за наявності кількох альтернативно можливих способів захисту порушеного права, право вибору такого способу надає позивачу.

Отже, з урахуванням обставин, яким позивачка обґрунтовувала позовні вимоги та поданих на їх підтвердження доказів, зокрема інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також звичаю ділового обороту (стаття 7 ЦК України), за яким орендна плата за земельні ділянки сільськогосподарського призначення приватної форми власності сплачується щорічно, виходячи із приписів статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України про обов`язковість доказування як позовних вимог, так і заперечень проти них відповідача, саме відповідач мав спростовувати зазначені обставини, зокрема надати оригінал чи належним чином завірену копію договору оренди, відомості про нарахування та сплату орендної плати тощо.

Проте, ні відзиву на позовну заяву, ні жодних доказів на спростування її доводів ТОВ Альфа-Н не подавало.

У заяві про перегляд заочного рішення, пославшись на неможливість використання земельної ділянки позивачки через її самовільне використання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вахнівка , всупереч приписам пункту 4 частини другої статті 285 ЦПК України, посилання на докази на підтвердження цієї обставини відповідач не зазначав.

Не було такого посилання і в апеляційній скарзі, поданій представником ТОВ Альфа-Н - адвокатом Головеньком В. П.

Лише до письмових пояснень представника відповідача - адвоката Мишковської Т. М., яке подане після спливу встановленого частиною першою статті 364 ЦПК України строку, а тому не могло бути взято до уваги апеляційним судом, додано копії: позовної заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Вахнівка до Барської районної державної адміністрації Вінницької області про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; клопотання цього товариства про забезпечення адміністративного позову; заяви ТОВ Альфа-Н про кримінальне правопорушення, передбачене статтею 197-1 Кримінального кодексу України; заяви про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок, а також договору оренди землі.

Однак доказів неможливості подання цих документів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від відповідача, зокрема обґрунтування відсутності посилання на них у заяві про перегляд заочного рішення, представники ТОВ Альфа-Н не навели, що в силу приписів частини третьої статті 367 ЦПК України унеможливлювало їх прийняття судом апеляційної інстанції.

При цьому, пославшись на неприйняття цих доказів, апеляційний суд не звернув уваги на те, що відповідач фактично визнав як факт укладення договору оренди з позивачкою, так і факт не належного виконання його умов, зокрема несплати орендної плати за 2016 - 2017 року, що в силу приписів частини першої статті 82 ЦПК України взагалі звільняло ОСОБА_1 від обов`язку доказування цих обставин.

Крім того, за змістом статтей 2, 44 ЦПК України добросовісність здійснення процесуальних прав є однією із основних засад цивільного судочинства, спрямованих на забезпечення виконання його завдання, яким повинні керуватись суд та учасники судового процесу.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до суду та інтересів інших учасників судового процесу.

У заяві про перегляд заочного рішення та апеляційній скарзі представники ТОВ Альфа-Н наголошували на відсутності доказів належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, хоча й не стверджували, що їм не було відомо про такий розгляд.

Згідно з пунктом 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як видно з відмітки на поштовому конверті, направлена за зареєстрованою адресою місцезнаходження ТОВ Альфа-Н судова повістка повернулась у зв`язку із відмовою в її отриманні (а. с. 25) і лише після цього суд здійснив виклик відповідача через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Навмисна відмова від отримання судової кореспонденції, з подальшим посиланням на обставини неналежного сповіщення про час і місце розгляду справи, задля перегляду ухваленого у ній рішення, без посилання на докази, що мають істотне значення для вирішення справи, очевидно суперечить завданню цивільного судочинства - справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенню цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, яким повинні керуватись усі учасники судового процесу, в тому числі і відповідач (стаття 2 ЦПК України).

Отже, враховуючи викладене, я не погоджуюсь із постановою Вінницького апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року, вважаю її такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до помилкового скасування законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Суддя