Рішення

від 25.09.2019 по справі 431/7207/18

СТАРОБІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25.09.2019

Справа № 431/7207/18

Провадження № 2/431/257/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

25 вересня 2019 року Старобільський районний суд Луганської області

у складі: головуючого-судді Колядова В.Ю.,

за участі секретаря Петренко К.С.,

позивача за первісним позовом

та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

представника позивача за первісним позовом

та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,

відповідача за первісним позовом

та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 ,

представника відповідача за первісним позовом

та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старобільську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Старобільського районного суду Луганської області з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу, у якому просить суд стягнути з відповідача на його користь борг у розмірі 7000 доларів США, суму відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 16779,46 грн., інфляційні збитки в сумі 66483,40 грн. та судові витрати у розмірі 2749,93 грн.

Крім того, ОСОБА_1 звернувся до Старобільського районного суду Луганської області з уточненою позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення боргу, у якому просить суд стягнути з відповідача на його користь борг у розмірі 56000,00 грн., суму відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 53376,43 грн., 3% річних в сумі 6089,00 грн., інфляційні збитки в сумі 26359,20 грн., а всього 141824 (сто сорок одна тисяча вісімсот двадцять чотири) грн. 63 коп. та судові витрати у розмірі 1917,30 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що 28 січня 2014 року він надав відповідачу позику у розмірі грошової суми еквівалентної 7 000 (семи тисяч) доларів США, строком до 28 січня 2016 року. До цього часу зобов`язання щодо повернення суми боргу не виконані. На момент укладання договору Відповідачу була передана грошова сума еквівалентна 7 000 доларів США що складало 56 000 грн. Сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 28.01.2016 року по 12.09.2019 року складає 6 089.76 грн. Інфляційні збитки за вказані періоди складають 26 359.20 грн. Згідно ст. 1048 ЦК України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Вказана сума становить 53376.43 грн. З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача борг у розмірі 56000,00 грн., суму відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 53376,43 грн., 3% річних в сумі 6089,00 грн., інфляційні збитки в сумі 26359,20 грн., а всього 141824 (сто сорок одна тисяча вісімсот двадцять чотири) грн. 63 коп. та судові витрати у розмірі 1917,30 грн.

Крім того, ОСОБА_3 звернулася до Старобільського районного суду Луганської області з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, у якому просить суд визнати договір позики, укладений між нею та ОСОБА_1 28.01.2014 року недійсним (удаваним).

В обґрунтування заявлених вимог позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 зазначила, що вона є власницею земельної ділянки кадастровий номер 4425186500:03:002:0050 площею 5,2559 га, яка розташована на території Чмирівської сільської ради Старобільського району Луганської області. У неї у 2014 році склалося скрутне матеріальне становище у зв`язку з загостренням хвороб. Скориставшись її скрутним матеріальним становищем і користуючись тим, що вона є людиною похилого віку, ОСОБА_1 запропонував їй укласти з ним угоду про передачу йому вищевказаної земельної ділянки, а він сплачує їй за неї 7000 доларів США, а вона укладає з ним договір оренди земельної ділянки строком на 49 років, оскільки офіційно оформити договір купівлі-продажу земельної ділянки неможливо, оскільки діє мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення. 24.01.2014 року між нею та селянським (фермерським) господарством ЛОТОС в особі голови СФГ ОСОБА_1 було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки строком на 49 років, згідно якого СФГ ЛОТОС повинно сплачувати їй орендну плату за вказаним договором у розмірі 3205,05 грн. до 31 грудня кожного календарного року. 28.01.2014 року вона прийшла до ОСОБА_1 і він їй дав обумовлену раніш за продаж земельної ділянки суму у розмірі 7000 доларів США і продиктував розписку, в якій було вказано, що вона нібито взяла у нього в борг вказану вище суму, яку вона зобов`язалась повернути до 28.01.2016 року і якщо вона не поверне вказану суму, то вона переоформить свій пай площею 5,2559 га. Вважає, що між ними фактично відбувся договір купівлі-продажу земельної ділянки. Також факт того, що під договором позики фактично відбувся договір купівлі-продажу земельної ділянки підтверджується і тим, що їй ні разу з моменту складання договору оренди не було сплачено орендної плати. У зв`язку з цим просить суд визнати договір позики, укладений між нею та ОСОБА_1 28.01.2014 року недійсним (удаваним).

В судовому засіданні позивач за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 позовні вимоги про стягнення боргу з відповідача ОСОБА_3 підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, зустрічний позов ОСОБА_3 до нього про визнання договору позики недійсним не визнав, вважає його необгрунтованим та просить відмовити у задоволенні зустрічного позову. Пояснив, що 28 січня 2014 року відповідач особисто з`явилася до нього в кабінет, писала власноруч розписку про отримання грошової суми 7 000 доларів США, строком до 28 січня 2016 року, робили ксерокопію її паспорта.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним не визнав, вважає його необгрунтованим та просить відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 у судовому засіданні позов ОСОБА_1 про стягнення боргу визнала частково, зустрічний позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити. Пояснила, що грошову суму 7 000 доларів США від ОСОБА_1 не отримувала. А її онук ОСОБА_6 отримував від ОСОБА_1 25000 грн. на її лікування.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4 у судовому засіданні позов ОСОБА_1 про стягнення боргу визнав частково, зустрічний позов підтримав у повному обсязі, просив суд його задовольнити.

Суд, вислухавши сторони, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступних висновків:

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що відповідач ОСОБА_3 є його бабусею, він привозив її до ОСОБА_1 , але при їх розмові присутній не був, як писалася розписка, він не знає, через деякий час його покликали до кабінету і ОСОБА_1 передав йому гроші у сумі 25000 грн.

Судом встановлено, що 28 січня 2014 року позивач ОСОБА_1 надав відповідачу ОСОБА_3 позику у розмірі грошової суми еквівалентної 7 000 (семи тисяч) доларів США, що еквівалентно 56000 грн., строком до 28 січня 2016 року, що підтверджується оригіналом розписки (а.с.19).

В судовому засіданні сторони не оспорювали укладення договору позики та суму позики, а саме: факт передання позивачем відповідачу в борг грошових коштів в сумі 7000 доларів США.

Відповідно ст.ст.13, 81 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

До цього часу зобов`язання щодо повернення суми боргу не виконані.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1049 ЦК встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно із ч.2 ст.1047 ЦК на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 202 ЦК визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до чч.1 та 2 ст.207 ЦК (у редакції, чинній на час укладення договору позики) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

За своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно правил частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦПК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 28.01.2016 року по 12.09.2019 року складає 6 089.00 грн.

Інфляційні збитки за вказані періоди складають 26359,20 грн.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Вказана сума становить 53376,43 грн.

Вказані обставини підтверджуються розрахунком позовних вимог.

З урахуванням наведеного, заборгованість відповідача ОСОБА_3 перед позивачем ОСОБА_1 за договором позики від 28.01.2014 року складає 141824,63 грн. та підлягає до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .

Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, суд зазначає наступне:

За правилами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином. Також після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Так, договір позики від 28 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оформлений розпискою, підтверджує боргове зобов`язання, містить умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення, дату отримання коштів; строк та умови повернення боргу; особистий підпис позичальника.

Таким чином сторони, укладаючи даний договір визначилися, що це є їх добровільне волевиявлення, яке відповідає умовам та змісту договору.

Відповідно до вимог частини першої статті 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 78,79,80,81 ЦПК України встановлені вимоги щодо належності, допустимості, достовірності та достатності доказів.

Суд вважає, що відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 в обґрунтування своїх вимог за зустрічним позовом не надала суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження недійсності укладеного між сторонами договору позики.

З викладеного суд приходить до висновку, що між сторонами було укладено договір позики, оскільки наявність розписки у позикодавця свідчить про невиконання зобов`язання позичальником, а тому суд вважає за необхідне в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним - відмовити за необґрунтованістю.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 в повному обсязі, оскільки їх розмір повністю підтверджено квитанціями.

На пiдставi викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 203, 218, 525, 526, 612, 625, 1046, 1047, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, ст.ст.11-13, 82, 141, 263-265,268 суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 56000,00 грн., суму відсотків за користування грошовими коштами в розмірі 53376,43 грн., 3% річних в сумі 6089,00 грн., інфляційні збитки в сумі 26359,20 грн., а всього 141824 (сто сорок одна тисяча вісімсот двадцять чотири) грн. 63 коп. та судові витрати у розмірі 1917,30 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним - відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Старобільський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

Повний текст рішення суду виготовлено 30 вересня 2019 року.

Суддя В.Ю. Колядов