Постанова

від 22.10.2019 по справі 611/203/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 жовтня 2019 року

м. Харків

справа № 611/203/19

провадження № 22-ц/818/4577/19

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря - Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство Кубань

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Кубань про розірвання договору оренди земельної ділянки за апеляційною скаргою Фермерського господарства Кубань на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 09 липня 2019 року, постановлене під головуванням судді Андросова О.М., в залі суду в місті Барвінкове Харківської області, -

в с т а н о в и в :

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства Кубань про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 09 липня 2019 року позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 1,9999 га, розташованої на території Іванівської Другої сільської ради Барвінківського району Харківської області кадастровий номер 6320483600:02:000:0928, укладений 16 листопада 2016 року між фермерським господарством Кубань і ОСОБА_1 , державна реєстрація права оренди земельної ділянки здійснена 08.09.2017 державним реєстратором Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, номер запису про інше речове право 22284444. Стягнуто з фермерського господарства Кубань на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн.

В апеляційній скарзі Фермерське господарство Кубань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що судом зроблено неправильний висновок щодо суми орендної плати та періоду її нарахування, що призвело до помилкового висновку про порушення строків виплати позивачці орендної плати. Позивачка отримала орендну плату як за 2017 рік, так і за 2018 рік. Позивачем не доведено систематичної несплати їй орендної плати за спірним договором оренди. Тому відсутні підстави для розірвання договору оренди землі.

Відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для розірвання договору оренди землі, укладений 16 листопада 2016 року між фермерським господарством Кубань і ОСОБА_1 , оскільки доказів виплати позивачу орендної плати за 2017 рік відповідачем не надано, а за 2018 рік ФГ Кубань нарахувало ОСОБА_1 орендну плату в сумі 3195 грн. 54 коп., проте видано на руки (після утримання податків) 2572 грн. 41 коп., тобто в меншому розмірі, ніж це передбачено договором оренди (3195 грн. 54 коп. замість 3410 грн. 05 коп.).

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 1,9999 га, розташованої на території Іванівської Другої сільської ради Барвінківського району Харківської області, кадастровий номер 6320483600:02:000:0928, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за номером 72692613 від 09.11. 2016 року.

16 листопада 2016 року між ОСОБА_1 та фермерським господарством Кубань було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,9999 га, розташованої на території Іванівської Другої сільської ради Барвінківського району Харківської області, кадастровий номер 6320483600:02:000:0928 (а.с.8-12).

Державна реєстрація права оренди земельної ділянки здійснена 08.09.2017 року державним реєстратором Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, номер запису про інше речове право 22284444.

Згідно пункту 3 вказаного договору, термін дії договору 25 років з моменту його державної реєстрації.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договору встановлено, що Фермерське господарство Кубань зобов`язане щорічно в строк до 31 грудня в грошовій формі через касу орендаря сплачувати орендну плату в розмірі не менше 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і складає за перший рік оренди 3410 грн. 05 коп. Розмір орендної плати за кожний наступний рік оренди визначається з врахуванням індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 1 січня кожного року, в якому виплачується орендна плата. Індекс інфляції для розрахунку орендної плати не застосовується. За домовленістю сторін орендна плата може виплачуватись в натуральній формі або шляхом надання послуг по діючим цінам на продукцію та послуги.

Пунктами 4.6, 4.7 договору оренди встановлено, що орендна плата виплачується орендарем за вирахуванням податку на доходи фізичних осіб та земельного податку.

Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач систематично несвоєчасно та не в повному обсязі виплачує їй орендну плату за договором оренди землі. Зазначила, що за 2018 рік отримала від відповідача орендну плату у сумі 3000 грн., орендну плату за 2017 рік вона не отримувала. У зв`язку з цим вважає, що наявні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1,9999 га, розташованої на території Іванівської Другої сільської ради Барвінківського району Харківської області кадастровий номер 6320483600:02:000:0928, укладеного 16 листопада 2016 року між нею та фермерським господарством Кубань .

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно ч.2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Згідно із частиною першою статті 210 ЦК України та частиною першою статті 20 Закону України Про оренду землі договір оренди землі підлягає державній реєстрації, після чого він відповідно до статті 18 Закону України Про оренду землі набирає чинності, тобто договір оренди землі набирає чинності тільки після його державної реєстрації.

Отже, строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності з моменту державної реєстрації, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Таку правову позицію висловив Верховний суд України в постанові від 18.01.2017 року у справі №6-2777цс16, яка також була підтверджена і Постановою Верховного Суду в постанові суду від 27.06.2018 року по справі №220/1897/16-ц.

Таким чином обов`язок орендаря щодо сплати орендної плати та право орендодавців на її отримання виникає після проведення державної реєстрації договорів оренди землі.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положенням статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що її земельну ділянку використовує інша особа (Постанова Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі №484/301/18).

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір оренди землі укладений між сторонами 16 листопада 2016 року, а його державна реєстрація права оренди земельної ділянки здійснена 08 вересня 2017 року.

При цьому пунктом 4.3. договору оренди землі сторони погодили, що орендна плата вноситься до 31 грудня кожного поточного року оренди.

Згідно із частиною першою статті 210 ЦК України та частиною першою статті 20 Закону України Про оренду землі договір оренди землі підлягає державній реєстрації, після чого він відповідно до статті 18 Закону України Про оренду землі набирає чинності, тобто договір оренди землі набирає чинності тільки після його державної реєстрації.

Отже, строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, тому і право вимагати сплати орендної плати виникає у позивача саме з моменту державної реєстрації даного договору, тобто з 09 вересня 2017 року (з наступного дня після його державної реєстрації).

Позивачка зазначає, що орендну плату за 2017 рік вона не отримувала. Орендну плату за 2018 рік отримала у розмірі 3 000 грн.

Відповідач зазначає, що платіжні відомості про виплату орендної плати за 2017 рік Фермерське господарство Кубань надати не може, оскільки вони були викрадені колишнім бухгалтером ОСОБА_2 . Про викрадення бухгалтерської документації Головою Фермерського господарства Кубань ОСОБА_3 06 вересня 2018 року подана заява до поліції (а.с. 81).

При цьому відповідачем надані податкові розрахунки сум доходу Фермерського господарства Кубань , нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку за четвертий квартал 2017 року та четвертий квартал 2018 року (а.с.90-97). Із зазначених податкових розрахунків убачається, що позивачці (податковий номер НОМЕР_1 ) виплачено у четвертому кварталі 2017 року - 3 450 грн., у четвертому кварталі 2018 року - 3 195 грн.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи не містять доказів систематичної несплати відповідачем орендної плати позивачці за договором оренди землі від 16.11.2016 року. Неповна, на думку позивачки, сплата орендної плати за 2018 рік не є підставою для розірвання договору, оскільки разове порушення умов договору не вважається підставою, в розумінні пункту д частини 1 статті 141 ЗК України, для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково прийшов до висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі у зв`язку з систематичною несплатою орендарем орендної плати.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги є недоведеними та безпідставиними.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 09 липня 2019 року підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Матеріали справи свідчать про те, що при поданні апеляційної скарги Фермерське господарство Кубань сплатило судовий збір у розмірі 1 152,60 грн. З урахуванням задоволення вимог апеляційної скарги, з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства Кубань підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 152,60 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Кубань - задовольнити.

Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 09 липня 2019 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства Кубань про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Фермерського господарства Кубань судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги, у розмірі 1 152,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук

Повне судове рішення виготовлено 24.10.2019 року.