Постанова

від 24.10.2019 по справі 615/1962/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року

м. Харків

справа № 615/1962/18-ц

провадження 22ц/818/4946/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів - Бровченка І.О., Колтунової А.І.,

за участю секретаря - Колосовської А.Р.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агротоп , представник відповідача - ОСОБА_3 Є ОСОБА_4 ,

третя особа - Комунальне підприємство Реєстраційно-інвентаризаційна служба Опішнянської територіальної громади

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 24 липня 2019 року в складі судді Товстолужського О.В.

в с т а н о в и в:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агротоп , третя особа: Комунальне підприємство Реєстраційно-інвентаризаційна служба Опішнянської територіальної громади про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною, скасування державної реєстрації.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки площею 4,19 га, що розташована на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області, кадастровий номер 6321282500:04:000:0741, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія ІІ-ХР № 001419, виданого головою Заміської сільської ради народних депутатів від 11 жовтня 2002 року.

Зазначила, що 04 грудня 2006 року між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю Агротоп укладено договір оренди землі, згідно умов якого вона передала товариству в строкове платне користування терміном на 10 років земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою вирощування сільськогосподарської продукції площею 4,19 га, у тому числі, ріллі 4,19 га, кадастровий номер 6321282500:04:000:0741, що розташована на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області.

Вказаний договір зареєстрований Валківським районним відділом реєстрації Харківської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27 травня 2008 року за № 040768800097.

Таким чином, договір оренди землі від 04 грудня 2006 року набрав чинності 27 травня 2008 року, а строк його дії закінчився 27 травня 2018 року.

Вказала, що 16 лютого 2016 року вона на адресу товариства направила лист-повідомлення про те, що вона не має наміру продовжувати з Товариством з обмеженою відповідальністю Агротоп зазначений договір оренди землі, який отримано товариством 16 лютого 2016 року. Проте, відповідачем на її адресу направлено лист-пропозицію продовжити термін дії спірного договору та проект додаткової угоди до договору.

Зазначила, що в подальшому, маючи бажання самостійно користуватись земельною ділянкою та розуміючи, що строк договору оренди закінчується, 09 лютого 2018 року вона повторно направила товариству лист-повідомлення про те, що не має наміру продовжувати договір оренди землі від 04 грудня 2006 року. Однак, в липні 2018 року після її звернення до керівництва товариства щодо повернення земельної ділянки вона отримала письмову відмову, згідно змісту якої відповідач вважає, що термін дії договору земельної ділянки від 04 грудня 2006 року спливає 27 травня 2023 року.

Вказала, що 25 вересня 2018 року вона отримала інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, в якому міститься запис державного реєстратора Реєстраційно-інвентаризаційна служба Опішнянської територіальної громади про реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі від 04 грудня 2006 року, підставою виникнення такого права зазначено додаткова угода до договору оренди землі від 04 грудня 2006 року, серія та номер: б/н виданий 28 серпня 2009 року, орендар Товариство з обмеженою відповідальністю Агротоп , строк дії до 27 травня 2023 року з правом пролонгації.

Також з цієї інформаційної довідки їй стало відомо, що вказана реєстрація додаткової угоди здійснена 27 червня 2018 року, тобто вже після закінчення дії основного договору оренди.

Вважала, що у зв`язку з тим, що додаткова угода № б/н від 28 серпня 2009 року до договору оренди земельної ділянки від 04 грудня 2006 року, дія якого розпочалась з моменту його державної реєстрації, а саме з 27 травня 2008 року та закінчилась 27 травня 2018 року, зареєстрована 27 червня 2018 року, тобто вже після закінчення дії основного договору, вищезазначені обставини є підставою для визнання даного правочину недійсним.

Просила визнати додаткову угоду № б/н від 28 серпня 2009 року до договору оренди землі від 04 грудня 2006 року (щодо земельної ділянки площею 4,1948 га, кадастровий номер 6321282500:04:000:0741) між Товариством з обмеженою відповідальністю Агротоп та нею недійсною та скасувати запис, внесений державним реєстратором Реєстраційно-інвентаризаційна служба Опішнянської територіальної громади Шевченко Я.А. про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 4,1948 га, кадастровий номер 6321282500:04:000:0741; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Валківського районного суду харківської області від 24 липня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Вважала, що суд не надав належної оцінки доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклала позовні вимоги. При цьому зазначила, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що будь-які зміни до договору оренди землі, в тому числі, викладені в додаткових угодах до договору оренди землі набиратимуть чинності після їх державної реєстрації в межах дії основного договору, проте, спірна додаткова угода від 28 серпня 2009 року зареєстрована лише 27 червня 2018 року, тобто, вже після закінчення дії основного договору; що матеріали справи не містять доказів виплати відповідачем орендної плати за додатковою угодою, а виписка зі списку згрупованих поштових переказів не є підтвердженням отримання ОСОБА_1 орендної плати; що жодної орендної плати за додатковою угодою у 2018 році вона не отримувала.

27 вересня 2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю Агротоп до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник товариства вважав рішення суду законним, а апеляційну скаргу - необгрунтованою. При цьому зазначив, що укладення додаткової угоди є волевиявленням ОСОБА_1 , тому підстав для визнання додаткової угоди недійсною не вбачається.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, рішення суду - залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погоджується судова колегія, мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довела, що існують підстави для визнання додаткової угоди недійсною.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія IІ-XP НОМЕР_1 001419, від 11 жовтня 2002 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Заміської сільської ради народних депутатів № 126 від 04 листопада 1999 року та зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 379, ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 4,19 га в межах згідно з планом, кадастровий номер 6321282500:04:000:0741 (а.с.9).

04 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агротоп укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Валківському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040768800097 від 27 травня 2008 року, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 4,19 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою вирощування сільськогосподарської продукції, яка знаходиться на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області зі строком на 10 років.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 цього договору договір укладено на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, аналогічний попередньому і на тих самих умовах. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шістдесят днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі недосягнення згоди щодо поновлення договору на тих самих умовах на новий строк, орендар має переважне право на укладення нового договору оренди земельної ділянки чи будь-якої її частини на нових умовах.

Згідно пунктів 12.1-12.5 цього договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішення суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Розірвання договору оренди землі допускається в односторонньому порядку тільки у разі невиконання другою стороною умов договору.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду, переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

04 грудня 2006 року складено акт прийому-передачі земельної ділянки на підставі договору, відповідно до якого ОСОБА_1 передала, а орендар Товариство з обмеженою відповідальністю Агротоп прийняв земельну ділянку розміром 4,19 га, згідно з планом тимчасового користування (а. с.12).

28 серпня 2009 року між сторонами укладено додаткову угоду, в якій збільшено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, строк дії зазначеного договору оренди; встановлено грошову форму оплати, а за домовленістю сторін - натуральну; зазначено умови передачі права оренди в заставу та внесення його до Статутного фонду; умови розірвання договору та наслідки переходу права власності до іншої особи. В додатковій угоді також зазначено, що вона є невід`ємною частиною договору оренди.

16 лютого 2016 року ОСОБА_1 направила на адресу відповідача лист-повідомлення, в якому повідомила про те, що відмовляється від подовження строку дії договору оренди землі від 04 грудня 2006 року. Товариством цей лист - повідомлення отримано 16 лютого 2016 року (а. с.13).

09 квітня 2016 року на адресу ОСОБА_1 відповідач направив пропозицію щодо продовження терміну дії договору оренди шляхом укладення додаткової угоди та надано проект додаткової угоди до договору оренди землі (а. с.14).

09 лютого 2018 року ОСОБА_1 на адресу відповідача направила лист-повідомлення, в якому зазначила, що термін дії договору оренди землі від 04 грудня 2006 року закінчується 25 липня 2018 року та повідомила про те, що в подальшому вона має намір обробляти свою земельну ділянку самостійно. Зазначила, що існує додаткова угода від 28 лютого 2009 року, яка не зареєстрована в передбаченому законом порядку, у зв`язку з чим заперечує проти неї і не бажає продовжувати термін дії договору оренди землі (а. с.15).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 139009670 від 25 вересня 2018 року вбачається, що земельна ділянка площею 4,1948 га, кадастровий номер 6321282500:04:000:0741 , що розташована на території Заміської сільської ради Валківського району Харківської області належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія та номер: ІІ-ХР № 001419, виданий 11 жовтня 2002 року. Також, міститься інформація про те, що зазначена земельна ділянка знаходиться в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю Агротоп на підставі договору оренди № б/н від 04 грудня 2006 року та додаткової угоди № б/н від 28 серпня 2009 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Агротоп та ОСОБА_1 зі строком дії на 15 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни, з правом пролонгації (а.с.17-18), яка зареєстрована 27 червня 2018 року.

Згідно списку № 117 згрупованих поштових переказів від 20 серпня 2018 року ОСОБА_1 нараховано відповідачем орендну плату на підставі додаткової угоди до договору оренди землі від 04 грудня 2006 року в розмірі 10 410,55 грн. (а. с.42-46).

Із відповіді Харківської дирекції Акціонерного товариства Укрпошта № 49/03-577 від 20 березня 2019 року вбачається, що поштовий переказ № 1830 від 21 серпня 2018 року на суму 10 140,55 грн. від Товариства з обмеженою відповідальністю Агротоп на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , виплачено 25 серпня 2018 року у відділенні поштового зв`язку Заміське (а. с.77).

В суді апеляційної інстанції представники сторін не заперечували як проти укладення договору оренди, так і додаткової угоди. При цьому представник позивача вважав, що підставою визнання додаткової угоди недійсною є її несвоєчасна реєстрація. Представник відповідача пояснив, що додаткову угоду укладено під час дії договору оренди на наступний рік після його державної реєстрації. Додаткова угода не містить тих відомостей, за наявності яких вона підлягає обов`язковій державній реєстрації. Однак, її зареєстровано через місяць після закінчення дії договору з причин, які не залежали від товариства, хоча слід говорити про реєстрацію права оренди, яке вже було зареєстровано, а не додаткової угоди. Орендну плату ОСОБА_1 отримала вже за додатковою угодою. Позовів щодо розірвання договору оренди, визнання додаткової угоди неукладеною до товариства ОСОБА_1 не заявлялось.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Так, згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі, передбачено істотні умови договору оренди землі, а саме: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема, якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід`ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

У статті 19 цього Закону у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до статті 33 цього Закону у редакції, чинній на час укладення додаткової угоди до договору оренди землі, після закінчення строку, на який укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Тобто, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена у статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать про те, що 04 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агротоп укладено договір оренди землі, який зареєстрований 27 травня 2008 року за № 040768800097

Під час дії договору оренди 28 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агротоп укладено додаткову угоду до договору оренди, яку зареєстровано через місяць після закінчення дії договору оренди, а саме 27 червня 2018 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсною додаткову угоду, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, обґрунтовано виходив з того, що у відповідності до вимог статті 33 Закону України Про оренду землі в період дії договору оренди землі від 04 грудня 2006 року, ОСОБА_1 погодилася на продовження терміну його дії, уклавши та особисто підписавши з відповідачем спірну додаткову угоду від 28 серпня 2009 року.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Тобто, державна реєстрація це не підстава набуття права оренди земельної ділянки, а засвідчення державою вже набутого права оренди, яке виникло на підставі договору оренди землі, при цьому, факт реєстрації права оренди земельної ділянки є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення права оренди, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права оренди, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Отже, оскільки реєстрація є похідною дією від виникнення права оренди земельної ділянки, відсутність реєстрації при поновленні договору оренди не припиняє набуття такого права в цілому.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 917/410/18-ц.

Із підпункту 2.5 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 грудня 2011 року № 3502/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 року за № 1429/20167 вбачається, що внесення змін до записів Державного реєстру прав проводиться у зв`язку зі зміною відомостей про нерухоме майно, право власності та суб`єкта (суб`єктів) цього права, інші речові права та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, обтяження прав на нерухоме майно та суб`єкта (суб`єктів) цих прав, що містяться у Державному реєстрі прав, які не пов`язані з проведенням державної реєстрації прав. При цьому, державний реєстратор вносить до запису про нерухоме майно такі відомості: дату державної реєстрації земельної ділянки; найменування органу, що провів державну реєстрацію земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; площа земельної ділянки; цільове призначення земельної ділянки; місцезнаходження земельної ділянки. Внесення змін до записів Державного реєстру прав проводиться у зв`язку зі зміною відомостей про нерухоме майно. Якщо зміна відомостей відсутня, внесення змін до записів Державного реєстру прав непотрібна.

Із змісту додаткової угоди вбачається, що вона на час укладення не містила змін відомостей, які зазначені в цьому переліку, тому визнання її недійсною саме з цих підстав, є необгрунтованим.

При цьому слід зазначити, що законодавством як на час укладення спірної додаткової угоди до договору оренди землі, так і на даний час, не передбачено певного строку, за який необхідно внести зміни до записів Державного реєстру прав.

Таким чином, уклавши додаткову угоду від 28 серпня 2009 року з відповідачем у нього виникло відповідне право на земельну ділянку, а відсутність реєстрації додаткової угоди не припиняє набуття такого права в цілому.

Погоджується колегія суддів також і з висновком суду першої інстанції щодо того, що оскільки підстав для визнання додаткової угоди недійсною немає, а вимога щодо скасування запису про державну реєстрацію спірної додаткової угоди є похідною, тому підстав для її задоволення також немає.

Твердження ОСОБА_1 щодо того, що матеріали справи не містять доказів виплати їй орендної плати є безпідставними, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами про отримання 25 серпня 2018 року орендної плати у відділенні поштового зв`язку Заміське. При цьому судова колегія звертає увагу на те, що несвоєчасна виплата орендної плати або невиплата орендної плати взагалі не є підставою для визнання правочину недійсним.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат не має.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст.374, ст. 375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 24 липня 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді І.О. Бровченко

А.І. Колтунова

Повний текст постанови складено 24 жовтня 2019 року.