РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2018 року м. Мукачево Справа №303/6377/19
2/303/2189/19
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Кость В.В.
секретар судового засідання Немеш Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Мукачево цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2
до відповідача: приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія в особі Закарпатської обласної дирекції Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія
третя особа : ОСОБА_3
про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія в особі Закарпатської обласної дирекції Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія , третя особа: ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 85843,76 грн. (84843,76 грн. - вартість заподіяних збитків, 1000,00 грн. - вартість послуг оцінювача).
Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про наявність права на відшкодування за рахунок відповідача шкоди, пов`язаної з пошкодженням належного позивачу транспортного засобу марки Peugeot Expert , державний номерний знак НОМЕР_1 (надалі - Автомобіль), внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП), що мала місце 14 січня 2018 року о 16 год. 40 хв. на 770 км + 700 м автодороги М-06 Київ-Чоп. Внаслідок винних дій ОСОБА_3 було завдано шкоди майну позивача, яке перебуває в його власності на суму 85843,76 грн., що констатовано у звіті №1807/1.
Нормативно - правовою підставою для задоволення позовних вимог вказані приписи ст.ст. 1166, 1192 Цивільного кодексу України.
Позивач, заяв, клопотань, заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, не подавав.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Третя особа пояснень по суті справи не надала.
З урахуванням положень частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.
На підставі постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 січня 2018 року, яка набула законної сили 01.03.2018 року, ОСОБА_3 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Фактичні обставини скоєного ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, мали місце 14 січня 2018 року о 16 год. 40 хв. на 770 км.+700 м. автодорозі М06 Київ-Чоп , керуючи автомобілем марки Ford Focus , державний номерний знак НОМЕР_2 , не врахувала дорожню обстановку, не дотрималася безперечного бокового інтервалу та скоїла зіткнення з транспортним засобом марки Peugeot Expert , державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, потерпілих немає .
Згідно з даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником Автомобіля є ОСОБА_1 .
Відповідно до частини шостої статті 82 Цивільного процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
В межах розгляду даної судової справи, позивач просить стягнути з відповідача шкоду, пов`язану з пошкодженням транспортного засобу, внаслідок скоєння винною особою дорожньо-транспортної пригоди.
Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи суд виходить з того, що згідно з положеннями ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України .
За змістом п. 8 частини другої ст.16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту порушеного права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Із спірних правовідносин вбачається, що такі є деліктними та поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,
Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення (ст. 1166 Цивільного кодексу України), необхідними елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
Згідно з положеннями частини першої ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
На практичну реалізацію положень ст. 1166 Цивільного кодексу України спрямовані і приписи п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 №4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , якими передбачено, що особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Спеціальними нормами, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин є також положення частини другої ст. 1187 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Разом з тим, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - Закон) порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону , цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Частиною четвертою ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду України від 4 липня 2018 року по справі № №755/18006/15-ц зроблено висновок, відносно того, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).
Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик (в даному випадку приватне акціонерне товариство Українська пожежно-страхова компанія ) на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника (в даному випадку ОСОБА_4 ), який завдав шкоди (пункт 35 цієї постанови).
Фактичні дані по справі свідчать про те, що на момент вчинення ДТП у винної особи був у наявності дійсний страховий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 24.11.2017 року №АМ/2167304, виданий приватним акціонерним товариства Українська пожежно-страхова компанія (а.с. 6). Сума страхового відшкодування за шкоду завдану майну складає 100000,00 грн., з франшизою у розмірі 1000,00 грн.
Приймаючи до уваги такі фактичні обставини справи суд виходить з того, що згідно з приписами п. 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Відповідно до підпункту 31.1.4 пункту 31.1 статті 31 Закону у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригодувстановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.
В свою чергу страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування (п. 34.1 статті 31 Закону). Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (п. 34.2 статті 34 Закону).
Згідно з пунктом 34.3 статті 34 Закону якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Наявні в матеріалах цивільної справи докази, а саме лист від 17.10.2018 вих №3357/17 свідчить про те, що ОСОБА_1 звертався до ПрАТ УПСК з вимогою про виплату страхового відшкодування.
В свою чергу, ПрАТ УПСК не виконало покладених на нею статтею 34 Закону обов`язків (не розпочало розслідування страхового випадку та не направило свого представника для визначення розміру збитків), а відмовило позивачу у виплаті страхового відшкодування.
Тому, ОСОБА_1 , для визначення розміру вартості збитків, заподіяних пошкодженням колісного транспортного засобу, звернувся до суб`єкта оціночної діяльності.
Так, згідно з даними Звіту №1807/1 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням колісного транспортного засобу від 29 січня 2018 року вартість збитків, заподіяних пошкодженням Автомобіля на дату оцінки складає 84843,76 гривень разом з ПДВ.
Даний висновок про вартість не оскаржено та не спростовано.
Крім того, згідно з частиною четвертою статті 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, в становленні рішенням суду у господарські, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, в постанові Закарпатського апеляційного суду від 8 серпня 2019 року за результатами перегляду рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою констатовано, що посилання страховика в листі №3357/17 від 17.10.2018 на те, що на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення за правопорушення, передбачене ч. 3 статті 470 Митного кодексу України не спростовує того, що ОСОБА_3 є особою, яка правомірно володіла забезпеченими транспортним засобом у розумінні п. 1.4 статті 1 Закону, а покладання обов`язку з відшкодування шкоди на страхувальника суперечить меті інституту страхування.
Таким чином, з відповідача, як страховика ОСОБА_3 , з вини якої позивачу було завдано майнової шкоди, підлягає стягненню сума 84843,76 гривень.
На підставі частин першої, другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача слід стягнути суму 858,45 грн. судового збору та 1000,00 гривень витрат, пов`язаних із залученням експерта.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд
УХВАЛИВ:
1. Позов ОСОБА_1 задоволити.
2. Стягнути із приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія на користь ОСОБА_1 майнову шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 85843,76 грн. (вісімдесят п`ять тисяч вісімсот сорок три гривні 76 коп.) (в т.ч.: 84843,76 грн. - вартість заподіяних збитків, 1000,00 грн. - вартість послуг оцінювача).
3. Стягнути із приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія в особі Закарпатської обласної дирекції Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія на користь ОСОБА_1 суму 858,45 гривень у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
6. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Представник позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Приватне акціонерне товариство Українська пожежно-страхова компанія (04080 м.Київ, Подільський район, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681) в особі Закарпатської обласної дирекції Приватного акціонерного товариства Українська пожежно-страхова компанія (89600 м.Мукачево, вул. Ярослава Мудрого, 26, код ЄДРПОУ 26530095).
Третя особа: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 ).
Суддя В.В. Кость
Суд | Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області |
Дата ухвалення рішення | 24.10.2019 |
Оприлюднено | 25.10.2019 |
Номер документу | 85169168 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
Кость В. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні