Ухвала

від 17.10.2019 по справі 336/5153/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

№ 336/5153/16-ц

пр. № 6/336/317/2019

УХВАЛА

Іменем України

18 жовтня 2019 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., з участю секретаря судового засідання Брагіної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (Далі ВДВС) звернувся до суду з поданням, в якому вказав, що на виконанні Шевченківського ВДВС знаходиться виконавче провадження № 58250582 з виконання судового наказу № 336/5153/18 виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 17.01.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживає та зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , на користь Об*єднання співвласників багатоквартирного будинку «Весна-3» (п/р НОМЕР_2 в філії ЗОУ АТ «Ощадбанк» ТВБВ 10007/0325, МФО 313957, ЄДРПОУ 20515031) заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.09.2015 року по 31.07.2018 року в сумі 4805 грн. 77 коп., судового збору 176,20 грн.

Боржник ухиляється від виконання рішення, що є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.

Оскільки боржник добровільно рішення суду не виконує, просить тимчасово обмежити його у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов*язань покладених на нього рішенням суду.

Державний виконавець в судове засідання не з*явився, пояснень у справі не надав.

Перевіривши обґрунтованість подання, дослідившиматеріалами справи, суд дійшов до висновку про те, що подання задоволенню не підлягає,з наступних підстав.

Право громадян України на пересування, в тому числі і залишення території України, закріплено у ст. 33 Конституції України. У той же час Конституція України передбачає можливість обмеження наданих громадянинові прав у випадках, що не заборонені законом.

Пунктом 5 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням до виконання зобов`язань.

Відповідно до п.18 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України - до виконання зобов`язань за рішенням.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим підлягає з`ясуванню чи дійсно особа свідомо не виконувала зобов`язання, або невиконання зумовлено об`єктивними причинами.

Під поняттям "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які не залежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відповідно до положень частини першої статті 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Необхідною передумовою обрання такого заходу забезпечення виконання рішення суду, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, є встановлення судом дійсних обставин ухилення боржника від виконання судового рішення. Такі обставини суд повинен установити, виходячи з відомостей зазначених у поданні, матеріалів виконавчого провадження та пояснень державного виконавця.

В силу ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Відповідно наявність умислу та інші факти, як обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 навмисно ухиляється від виконання судового рішення.

Натомість звертаючись до суду з поданням про обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон державним виконавцем не долучено доказів про повідомлення боржника про виконання рішення.

З поданнями про примусовий привід боржника,його розшук, державний виконавець не звертався.

Отже, державним виконавцем не було доведено факт ухилення ОСОБА_1 від виконання ним своїх зобов`язань за рішенням суду, матеріали подання також не містять жодного доказу того, що боржник свідомо ухилявся від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду.

Таким чином, факт ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань покладених на нього рішенням суду є хибним, оскільки не узгоджується з фактичними обставинами справи, а тому відсутні передбачені законом підстави для обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Згідно статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому Протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Крім того, стаття 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» № 3857 від 21.01.1994 року вказує, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо, зокрема, діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання - до виконання зобов`язань, або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов`язань.

Громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті. Паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті, або в разі використання паспорта для вчинення злочину, або виявлення у ньому підробки, а також у випадках припинення громадянства України. Тимчасове затримання або вилучення паспорта у таких випадках здійснюється судом, органами прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Державної прикордонної служби України, військовими комісаріатами, уповноваженими на те посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, та консульською службою України.

Підставою для оформлення паспорта / проїзного документа чи обґрунтованої відмови у його видачі є рішення, прийняте начальником (або його заступником) відповідного територіального органу або підрозділу, посадовою особою дипломатичного представництва чи консульської установи України в порядку, встановленому відповідно МВС і МЗС. Отже у разі звернення боржника за отриманням паспорту для виїзду за кордон, за наявності відповідних підстав, йому може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорту.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» № 3857 від 21.01.1994 року паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, який дає право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження суд встановив, що відсутні відомості Державної міграційної служби про звернення ОСОБА_1 з питань оформлення паспорта громадянина країни для виїзду за кордон до УДМС України в Запорізькій області, тому відсутні правові підстави для обмеження у виїзду особи, яка не отримувала паспорт громадянина країни для виїзду за кордон.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про відмову в задоволені подання.

Керуючись ст.ст. 258-260, 441 ЦПК України, ст. 19 Закону України Про виконавче провадження , ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в*їзду в Україну громадян України», суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні подання Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України ОСОБА_1 -відмовити.

Копію ухвали суду надіслати учасникам справи для відома.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ухвалу суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 15-ти днів з дня її проголошення .

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 15-ти днів з дня її вручення.

Суддя Ю.А.Галущенко