Рішення

від 25.10.2019 по справі 573/1772/19

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/1772/19

Номер провадження 2/573/493/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2019 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.

при секретарі: Терещенко О.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Білопіллі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області, третя особа: Станично -Луганська державна нотаріальна контора Луганської області про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

20 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за заповітом. Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Ст-Луганське Луганської області померла її мати - ОСОБА_2 . На момент смерті останньої з нею проживала позивач за адресою: АДРЕСА_1 , яка здійснила її поховання. За життя 13 лютого 1995 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким усе своє майно заповіла дітям: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Брат, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла сестра - ОСОБА_3 , так і не скориставшись правом спадкування, так як вони не проживали на момент смерті разом і з спадкодавцем. Їх батько, ОСОБА_5 помер раніше, ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після смерті матері ОСОБА_2 відкрилась спадщина на все належне їй майно та майнові права. До складу спадщини також входить земельна частка (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності САПТЗТ Супрунівське , розміром 4,29 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка належала померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 . Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 20 лютого 2018 року встановлено факти, що мають юридичне значення, а саме, що: ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є рідними сестрами, також те, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є рідними братом та сестрою, окрім цього те, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, встановлено, що заповіт в російськомовному написанні від імені ОСОБА_6 , посвідчений 13 лютого 1995 року секретарем виконкому Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області та зареєстрований в реєстрі за №10 на ім`я ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 виданий ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також рішенням встановлено, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 на земельну частку (пай) розміром 4,29 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) в сільськогосподарському акціонерно-пайовому товаристві закритого типу Супрунівське виданий на ім`я ОСОБА_10 на підставі рішення Білопільської районної державної адміністрації від 28 листопада 1996 року №337, зареєстрований 16 грудня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №277 належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначене вище рішення підтверджує факт належності правовстановлюючого документу спадкодавцю. Маючи намір отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищевказану земельну частку (пай), належну спадкодавцю, позивач звернулась до державного нотаріуса, але у видачі вказаного свідоцтва їй було відмовлено у зв`язку з тим, що неможливо встановити, що померла ОСОБА_10 , після якої заведена спадкова справа, є матір`ю позивача. У досудовому порядку добровільно вирішити дане питання не вдалось можливим. Тому, позивач змушена звернутись до суду за захистом свого права, як спадкоємець після смерті матері ОСОБА_2 , оскільки існують об`єктивні обставини неможливості оформлення спадщини у нотаріальному порядку. Посилаючись на викладені вище обставини, позивач просить визнати за нею у порядку спадкування за заповітом після матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності САПТЗТ Супрунівське , розміром 4,29 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої на території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області, посвідчену сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданого на підставі розпорядження Білопільської РДА 28 листопада 1996 року за № 337 на ім`я померлої.

Ухвалою від 23 вересня 2019 року цивільну справу призначено до підготовчого засідання за вказаним вище позовом (а. с. 33-34).

У підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, надіславши письмову заяву про розгляд справи у її відсутність у зв`язку з віддаленим місцем проживання та підтримання позовних вимог (а. с. 37).

Представник відповідача - Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області в підготовче засідання не з`явився, повідомивши, що з позовом згодні, просили розглянути справу без участі представника сільської ради (а. с. 42).

Представник третьої особи - Станично-Луганська державна нотаріальна контора ГТУЮ у Луганській області у підготовче засідання також не з`явився, хоча належним чином було повідомлено про час, день та місце розгляду справи, причини неявки нотаріусом не повідомлено. Завідувачем державною нотаріальною конторою надіслано копії спадкової справи № 84/1999 після смерті спадкодавця ОСОБА_2 (а. с. 39, 44-63).

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та третіх осіб, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

За змістом ч. 3 та ч. 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з абз. 3 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до абз. 6 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення в цивільній справі , у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Таким чином, Цивільний процесуальний кодекс України допускає ухвалення рішення в підготовчому засіданні в правовідносинах, що виникли між сторонами.

Представник відповідача позов визнав, визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, отже у суду наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.

Перешкод для здійснення розгляду справи у підготовчому засіданні та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Стосовно визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування за заповітом, суд враховує наступні фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Суд вважає, що згідно з п. 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року до правовідносин щодо прийняття спадщини після ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід застосовувати і норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який діяв на час їх виникнення, і норми нині діючого Цивільного кодексу України, так як спірні правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року та продовжують існувати на даний час.

Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 524 ЦК Української РСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Зі змісту ч. 1 ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а. с. 11).

Із свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 вбачається, що після реєстрації шлюбу позивачу було присвоєно прізвище чоловіка - ОСОБА_12 (а. с. 10).

Відповідно до заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області 13 лютого 1995 року, зареєстрованого в реєстрі за № 10, виданий на російській мові, яким ОСОБА_6 заповіла все своє майно в рівних частинах дітям: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (а. с. 14).

Зі змісту довідки відділу у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 06 липня 2018 року № 825/162-18 вбачається, що ОСОБА_10 мала право на земельну частку (пай) розміром 4,29 в умовних кадастрових гектарах на території Супрунівської сільської ради, САПТЗТ Супрунівське , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданого 16 грудня 1996 року на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 28 листопада 1996 року № 337 (а. с. 27).

Сертифікатом серії НОМЕР_4 № 0197673 на право на земельну частку (пай) розміром 4,29 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) в сільськогосподарському акціонерно-пайовому товаристві закритого типу Супрунівське посвідчено право ОСОБА_10 на земельну частку (пай) на підставі рішення Білопільської районної державної адміністрації від 28 листопада 1996 року № 337, зареєстрованого 16 грудня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 277 (а. с. 24).

Із інформаційної довідки, виданої відділом у Білопільському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 18 травня 2018 року за № 313/102-18 вбачається, що станом на 2018 рік оціночна вартість об`єкта оцінки - земельної частки (паю), розміром 4,29 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) складає 72 127 грн. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Супрунівської сільської ради (бувше САПТЗТ Супрунівське ) на а. с. 26.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 03 вересня 1988 року виконкомом Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області (а. с. 23).

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , виданого Станично-Луганським відділом реєстрації актів громадянського стану Луганської області в смт. Ст-Луганське Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (а. с. 12).

Зі змісту довідки, виданої депутатом Станично-Луганської селищної ради Луганської області від 11 грудня 2015 року вбачається, що разом з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1 проживала ОСОБА_2 до дня смерті 1998 року. ОСОБА_1 здійснила поховання своєї матері ОСОБА_2 (а. с. 13).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Улянівка Білопільського району Сумської області, а ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт. Станиця Луганська Луганської області померла ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 (а. с. 15-16).

Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 20 лютого 2018 року встановлено факти, що мають юридичне значення, а саме, що: ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є рідними сестрами, також те, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є рідними братом та сестрою, окрім цього те, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, встановлено, що заповіт в російськомовному написанні від імені ОСОБА_6 , посвідчений 13 лютого 1995 року секретарем виконкому Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області та зареєстрований в реєстрі за №10 на ім`я ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 виданий ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також рішенням встановлено, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 на земельну частку (пай) розміром 4,29 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) в сільськогосподарському акціонерно-пайовому товаристві закритого типу Супрунівське виданий на ім`я ОСОБА_10 на підставі рішення Білопільської районної державної адміністрації від 28 листопада 1996 року №337, зареєстрований 16 грудня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №277 належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 17-22).

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України , обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

За даними довідки, виданої Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області від 16 грудня 2016 року № 696, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала в с. Ганнівка-Тернівська Білопільського району Сумської області до 1996 року. Заповіт від імені померлої посвідчувався виконавчим комітетом Супрунівської сільської ради 13 лютого 1995 року за реєстровим № 10, який не змінювався і не скасовувався. Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, зокрема земельний пай, розташований на території Супрунівської сільської ради (а. с. 25).

Згідно з п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" при розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до п.п 4.20 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі документів, оформлених відповідно до статті 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та витягу з Державного земельного кадастру.

Як зазначено в п.п 4.18 п. 4 гл. 10 розділу ІІ зазначеного Порядку за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Зі змісту постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої державним нотаріусом Станично-Луганської державної нотаріальної контори Кондратьєвим В.М. від 25 червня 2019 року вбачається, що оформлення спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , не вдається можливим, оскільки неможливо встановити, що померла ОСОБА_10 , після якої заведена спадкова справа, є матір`ю позивача (а. с. 28).

Із Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру Станично-Луганської державної нотаріальної контори від 03 жовтня 2019 року вбачається, що за вказаними параметрами запиту у Спадковому реєстрі після ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа за № 84/1999 за заявою ОСОБА_1 що також підтверджується копією спадкової справи (а. с. 45-62).

Зокрема, відповідно до ст. 11, ч. 1 ст. 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов`язки, Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 1216 ЦК України 2003 року визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

В силу ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1225 цього ж кодексу, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч. 1 ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч. 1 ст. 1235 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України поняття права власності визначено як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

За змістом п. г ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Пленум Верховного Суду України у п. 11 своєї постанови "Про судову практику справах про спадкування від 30 травня 2008 року роз`яснив, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Згідно п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. Статтею 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документом, який посвідчує право на земельну частку (пай) також є: рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

На підставі вимог ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач, як спадкоємець за заповітом, позбавлена можливості отримати у нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом і вільно розпоряджатися спадковим майном після смерті матері, а тому, з огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що право позивача підлягає захисту в судовому порядку і вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та визнати за ОСОБА_1 право власності на вищевказану земельну частку (пай), розміром 4,29 умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, в порядку спадкування за заповітом після матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 524, 525, 534, 549 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, ст. ст. 316, 328, 373, 392, 1216, 1218, 1220, 1222, 1223, 1233, 1235, 1268, ст. ст. 81, 125 Земельного Кодексу України, ст. ст. 10, 81, 82, 200, 206, 247, 259, 265, 273, 354-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_8 , РНОКПП: НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області (місце знаходження: с. Супрунівка, вул. Центральна, буд. 21-А Білопільського району Сумської області, код ЄДРПОУ: 04390860), третя особа: Станично-Луганська державна нотаріальна контора Луганської області (місце знаходження: 93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Москва-Донбас, буд. 34, код ЄДРПОУ: 05382220) про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності САПТЗТ Супрунівське , розміром 4,29 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташованої на території Супрунівської сільської ради Білопільського району Сумської області, посвідчену сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , виданого 16 грудня 1996 року на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 28 листопада 1996 року № 337.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя :