Рішення
від 25.10.2019 по справі 243/11949/19
СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/243/3146/2019

Номер справи 243/10870/19

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2019 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

з участю - секретаря судового засідання - Кобець О.М.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду №19 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області про визнання права власності нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області про визнання права власності нерухоме майно в порядку спадкування за законом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Донецьке Слов`янського району Донецької області помер її батько - ОСОБА_3 . Після його смерті залишилася спадщина у вигляді 3/5 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку кадастровий номер 1424256200:02:000:0017.

Після смерті батька вона отримала спадщину на 3/5 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та отримала Свідоцтво про право на спадщину за законом. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку було відмовлено, оскільки у Державному акті на право власності на земельну ділянку на ім`я спадкодавця, не відповідає адреса, зазначена у Витязі з Державного земельного кадастру.

Просить суд визнати за нею, ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на земельну ділянку, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1112 га, кадастровий номер 1424256200:02:000:0017, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 6,1.

Позивач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання. 24 жовтня 2019 року надала до суду Заяву про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити (а.с.46).

Відповідач - Райгородоцька селищна рада Слов`янського району Донецької області, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання, не з`явилися.

24 жовтня 2019 року від Голови Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області Гадяцького О.І. до суду надійшла Заява, в якій він просить суд розглянути справу у відсутності представника Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області. Рішення просив ухвалити на розсуд суду у відповідності до вимог діючого законодавства України (а.с.47).

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області про визнання права власності нерухоме майно в порядку спадкування за законом, підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Руїз Торіха проти Іспанії від 09 грудня 1994, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Згідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у різі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав є визнання права.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_3 . Вказані обставини підтверджується Свідоцтвом про народження та Свідоцтвом про укладення шлюбу (а.с. 4,5).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Виконавчим комітетом Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області (а.с.6).

Спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася за законом, заповіт відсутній.

Спадкова справа в Україні після смерті ОСОБА_3 заведена у Державного нотаріуса Другої слов`янської державної нотаріальної контори Донецької області Грецької Т.П., за № 138/2018, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 52416197 (а.с.29, 30).

Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст.1261 ЦК України, є позивач ОСОБА_2 .

Спадщина вважається належною спадкоємцю з часу її прийняття.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. Про судову практику у справах про спадкування відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Згідно до п.3.1 Постанови Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування Відповідно до ст. 67 Закону України Про нотаріат Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

Без звернення спадкоємців до нотаріальної контори за одержанням свідоцтва про право на спадщину збільшується ймовірність порушення прав інших осіб, спадкоємців за заповітом, спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відповідно до ч.1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.

Якщо спадкоємець не прийняв спадщину, його вимоги про визнання права власності на спадкове майно не підлягають задоволенню судом. Прийняття спадщини спадкоємцем, який звертається з вимогою про визнання права власності на спадкове майно, має встановлюватись належними доказами : копіями документів із спадкової справи, якщо така справа заводилася нотаріусом, довідками з житлово експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця .

Для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_2 надала нотаріусу всі необхідні документи, а саме:

- Договір купівлі - продажу від 03 червня 1992 року, на підставі якого ОСОБА_3 належать на праві власності 3/5 часток будинку з відповідними господарськими будовами та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 34);

- Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ДН №105201, на підставі якого ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,1112 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд, кадастровий №1424256200:02:000:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 8);

- Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, відповідно до якого ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,1112 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9);

- Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий № 1424256200:02:000:0017, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11).

Зі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 06 вересня 2019 року Державним нотаріусом Другої слов`янської державної нотаріальної контори Донецької області Грецької Т.П., вбачається, що ОСОБА_2 отримала у спадок 3/5 часток житлового будинку з відповідною часткою господарчих та побутових будов та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , що належали померлому на праві власності, та складають квартиру АДРЕСА_3 (а.с. 7).

Проте, у встановленому нотаріальному порядку позивач не може оформити спадкове право на вищезазначену земельну ділянку площею 0,1112 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки спадкоємцем нотаріусу надано документи на земельну ділянку, а саме Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ДН № 105201, виданого Райгородоцькою селищною радою Слов`янського району Донецької області 27 квітня 2005 року та Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1405164092019, в яких відсутня безспірність питання щодо місця розташування земельної ділянки. У зв`язку з цим, нотаріусом було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку та видано постанову Постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06 вересня 2019 року ( а.с.10).

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України та п. 3.14 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 із наступними змінами та доповненнями незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, прийняття і відмова від прийняття спадщини може мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Вказане також підтверджене і роз`ясненням, наданим у п. 1 Узагальненої судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, зі змісту якого вбачається, що відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов`язки спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та/або не здійснив його державної реєстрації (а.с.1299 ЦК України).

Захист прав громадян та юридичних осіб на нерухоме майно земельну ділянку здійснюється ст. ст. 15, 16 ЦК України шляхом визнання прав.

Відповідно до 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 37 Постанови № 5 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Відповідно до п. 3 Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 оскільки спір про визнання права власності на нерухоме майно - є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності відповідна територіальна громада.

Умови для отримання Свідоцтва про право на спадщину у нотаріальній конторі в позивача немає, тому, відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування його вимога про визнання права на спадщину підлягає судовому розгляду.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 був власником земельної ділянки, площею 0,1112 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд, кадастровий №1424256200:02:000:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки володів, користувався, розпоряджався нею на власний розсуд, та його право власності на земельну ділянку ніким не оспорювалося.

На теперішній час у позивача є оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ДН №105201, в якому зазначено, що ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,1112 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд, кадастровий №1424256200:02:000:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 8), однак у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, відповідно адреса розташування спірної земельної ділянки зазначена як АДРЕСА_1 6,1 (а.с. 9), а у Витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, - АДРЕСА_2 .

Дані документи є доказом того, що саме батько позивача - ОСОБА_3 , був власником вказаної вище земельної ділянки, однак позивач не може оформити свої спадкові права у зв`язку з тим, що в вищезазначених документах, у місці знаходження земельної ділянки по різному зазначено номер будинку з квартирою, а саме: у Державному акті на право власності на земельну ділянку, серія ДН №105201 - будинок АДРЕСА_2 , у Витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1405164092019 - 6,1 а у Витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - 6/1 .

Частиною 1 ст. 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням їх цільового призначення.

Статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до частини 1 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Але, відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України за № 296/5 від 22.02.2012 p., видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку та витягу з Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. Відповідно до ст. 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується, зокрема свідоцтвом про право на спадщину (ч. 1 і ч. 2 ст. 126 ЗК).

Оскільки у встановленому законом порядку позивачем ОСОБА_2 прийнято спадщину після смерті батька ОСОБА_3 , спадкодавець ОСОБА_3 за життя дійсно був власником земельної ділянки площею 0,1112 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №1424256200:02:000:0017, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 на даний час АДРЕСА_5 , то суд приходить до обґрунтованого висновку про законність позовних вимог ОСОБА_2 і вважає за можливе їх задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,60, 209, 212,213,214,215 ЦПК України, ст.ст. 15,16,25,328,1216,1222,1225,1268, 1296,1297,1299 Цивільного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 „ Про судову практику у справах про спадкування, Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , Постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-150/0/4-13 від 28 січня 2013 року Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав , ч. 4 ст. 3, ст. 16 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. 3.14 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 із наступними змінами та доповненнями суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Райгородоцької селищної ради Слов`янського району Донецької області про визнання права власності нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1112 га, кадастровий номер 1424256200:02:000:0017, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Повне судове рішення складено 25 жовтня 2019 року.

Головуючий:

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду Т.А. Хаустова.

СудСлов'янський міськрайонний суд Донецької області
Дата ухвалення рішення25.10.2019
Оприлюднено26.10.2019
Номер документу85181079
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —243/11949/19

Рішення від 25.10.2019

Цивільне

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Хаустова Т. А.

Ухвала від 16.10.2019

Цивільне

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Хаустова Т. А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні