Рішення

від 21.10.2019 по справі 488/1614/19

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 488/1614/19

РІШЕННЯ

іменем України

"21" жовтня 2019 р. м. Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі

головуючого - судді Висоцької Г.А.

за участю секретаря - Радєвій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні без застосування звукозаписувальної техніки в порядку загального провадження цивільну справу № 488/1614/19 за позовною заявою Миколаївської спеціальної загальноосвітньої школи - інтернат № 2 Миколаївської обласної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району м. Миколаєва, Орган опіки та піклування Вознесенської районної державної адміністрації Миколаївської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

27.05.2019 року до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, відповідно до ухвали судді Карабельного районного суду м. Миколаєва від 26.04.2019 року надійшла цивільна справа №488/1614/19 за позовною заявою Миколаївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат № 2 Миколаївської обласної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району м. Миколаєва про позбавлення батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв`язку із ухиленням від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 31.08.2011року у школі - інтернат № 2 на повному державному забезпеченні перебуває малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був направлений до зазначеного закладу відповідно до путівки управління освіти і науки Миколаївської облдержадміністрації від 31.08.2011року за № 51, має діагноз F 70.0 легка розумова відсталість, тубінфікованість, системне порушення мовлення.

Відповідно до рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.11.2007року ОСОБА_4 було відібрано у його батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без позбавлення їх батьківських прав. Згідно акту про невідвідування дитини від 29.03.2019 року за весь час перебування ОСОБА_5 у школі - інтернат № 2, а саме: з 31.08.2011 року по теперішній час, батьки жодного разу не відвідували свого сина, життям і здоров`ям не цікавилися, матеріальної допомоги не надавали, телефонний зв`язок з сином не підтримують.

Вказують, що на підставі рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.11.2007року з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на користь державних закладів де перебуватиме дитина на утримання ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.08.2007року та до досягнення ним повноліття, проте відповідачами жодного разу аліменти не сплачувались.

Приймаючи до уваги, що протягом встановленого законом терміну не було усунуто причини, які перешкоджають належному виконанню батьківських обов`язків, не вжили жодних заходів щодо повернення малолітнього сина у родину, представник позивача просила позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 29.05.2019 року позовну заяву прийнято до провадження, справу призначено до підготовчого судового засідання на 09-30 год. 27.06.2019 року до участі у справі залучено Орган опіки та піклування Вознесенської РДА Миколаївської області.

Ухвалою суду від 17.07.2019 року закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду на 24.09.2019 року.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надіслав заяву на адресу суду про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явились про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином в порядку ч. 6-7 ст. 128 ЦПК України, причина неявки суду не відома.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району м. Миколаєва, в судове засідання не з`явився, свою позицію з приводу позову не висловила, вважає, що третьою особою у справі має бути Служба у справах дітей Вознесенської райдержадміністрації Миколаївської області, яка діє за місцем проживання відповідачів.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Вознесенської райдержадміністрації Миколаївської області в судове засідання не з`явився надав заяву про розгляд справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить долучити до матеріалів справи висновок та акти обстеження місця проживання відповідачів.

Дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до наступного.

Відповідачі є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , актовий запис № 9 (а.с.3).

Як вбачається з путівки № 51 від 31.08.2011року ОСОБА_3 було направлено до школи - інтернат № 2 де він перебуває на повному державному забезпечені по теперішній час ( а.с 4,5).

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.11.2007 року було відібрано дітей, в тому числі і ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у його батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без позбавлення їх батьківських прав відповідно до положень ст. 150 СК України та стягнуто аліменти на користь державних закладів де перебуватиме дитина на утримання ОСОБА_5 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.08.2007року та до досягнення ним повноліття (а.с. 6-9).

Відповідно до акту відвідування (невідвідування) дитини ОСОБА_3 від 29.03.2019року зазначається, що за весь час його перебування з 31.08.2011 року по теперішній час, батьки жодного разу не відвідували свого сина, життям і здоров`ям не цікавилися, матеріальної допомоги не надавали, телефонний зв`язок з сином не підтримують ( а.с. 13).

Згідно висновку від 21.10.2019 року за № 671/02.02-10 Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської райдержадміністрації Миколаївської області вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с. 65).

При цьому Органом опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської райдержадміністрації Миколаївської області було враховано акти обстеження умов проживання відповідачів ОСОБА_2 від 11.10.2019 року та ОСОБА_1 від 15.10.2019 року, складені службою у справах дітей Вознесенської РДА, з яких вбачається, що умови для проживання дитини не створені.

Згідно відповіді КП Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня Вознесенської міської ради від 22.07.2019 року № 1444/01 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають на обліку в психіатричному кабінеті з діагнозом легка розумова відсталість ( а.с.51).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі Хант проти України від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У справі Мамчур проти України (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у як найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих матері та батьку щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

У силу частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у пунктах 16, 17, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав , ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси).

Судом встановлено, що відповідачі не виконують належно своїх батьківських обов`язків внаслідок наявності у них психічного захворювання: легкої розумової відсталость, що підтверджено інформацією КП Комунальне некомерційне підприємство Вознесенська багатопрофільна лікарня Вознесенської міської ради, а не у зв`язку з їх винною поведінкою та свідомим нехтуванням своїми обов`язками.

Вказана обставина не заперечується також і органом опіки та піклування в особі Вознесенської РДА Миколаївської області

Відповідно до вимог статей 77-78, ч.3-4 ст. 82, ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно із положеннями ст. 81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а відповідно, для задоволення вимог позивача.

При цьому, суд не погоджується з висновком Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської райдержадміністрації Миколаївської області від 21.10.2019 року за № 671/02.02-10 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який міститься в матеріалах справи, оскільки вони суперечить інтересам малолітньої дитини, є недостатньо обґрунтованими, а тому не можуть бути беззаперечно прийняті судом до уваги.

З урахуванням викладено, суд вважає, що в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 необхідно відмовити.

Разом з тим, судом також враховується, що з заявою про повернення дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не звернулися, належні умови для виховання та розвитку дитини з певних об`єктивних причин ними не створені.

Для відповідачів суд надає можливість змінити свою поведінку, яка перешкоджає належному забезпеченню та вихованню дитини, розвитку сина.

Керуючись ст.ст. 4-5, 11-13, 76- 83, 133, 141, 258- 260, 264-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог Миколаївської спеціальної загальноосвітньої школи - інтернат № 2 Миколаївської обласної ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

Позивач:Миколаївська спеціальна загальноосвітня школи - інтернат № 2 Миколаївської обласної ради, місце знаходження : 54049, м. Миколаїв, вул. Рибна № 91, код 04590104.

Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації : АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 25.10.2019 року.

Суддя Висоцька Г.А.