Рішення

від 25.10.2019 по справі 544/995/19

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/995/19

№ пров. 2/544/386/2019

Номер рядка звіту 58

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 жовтня 2019 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду по вул. Ярмарковій, 17 м. Пирятин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Автостартфін , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, про захист прав споживача та витребування безпідставно набутого майна, визнання договору недійсним,

у с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Пирятинського районного суду Полтавської області з даним позовом, в обґрунтування якого вказав, що 12 червня 2019 року між ним та ТОВ Автостартфін було укладено договір фінансового лізингу № 000014. Так, в мережі Інтернет з оголошення позивач дізнався про продаж автомобіля Geely Emgrand Standart, зателефонувавши за вказаним номером дізнався, що автомобіль є в наявності та адресу автосалону. Прибувши за адресою в м. Миколаїв, виявилося, що за даною адресою знаходиться не автосалон, а звичайний офіс. У вказаному офісі особа, яка представилася працівником ТОВ Автостартфін , переконала його в необхідності сплатити суму в розмірі 30000 грн та надала реквізити для оплати, що він і зробив у найближчому відділенні банку. Після сплати коштів у офісі йому вручили договір на підпис, який необхідно було підписати для податкової звітності. Під час підписання договору йому не надали часу для ознайомлення з умовами договору, постійно відволікаючи та вводячи його в оману. Лише прийшовши додому позивач зрозумів, що його ввели в оману - в договорі була зазначена інша вартість автомобіля, призначення платежу в розмірі 30000 грн виявилися винагородою лізингодавцю за організаційні заходи, пов`язані з підготовкою та укладенням договору. Зазначає, що умови договору є несправедливими, позивач був не проінформований про його істотні умови, відповідно до договору значно звуженні права лізингоотримувача та значно розширені права лізингодавця. Крім того, сторони не дійшли угоди щодо предмету, оскільки не підписувалися Додатки, Специфікації, які визначають конкретний опис предмету лізингу; не досягнуто згоди про календарний графік сплати лізингових платежів.

Позивач у судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача до суду не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи без його участі. Заперечень проти задоволення позову не зазначив.

Відповідно до ст.ст. 223, 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

25 жовтня 2019 року згідно зі ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ст.ст. 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб виникає спір.

Суд, вислухавши позивача, вивчивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом установлено, що 12 червня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ Автостартфін було укладено договір фінансового лізингу № 000014. Предметом договору відповідно до п. 1.7 зазначено автомобіль Geely Emgrand комплектації Standar, об`ємом двигуна - 1.498 бензин (а.с.15).

Вартість автомобіля, відповідно до п. 6.2. Договору, становить 11169,40 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 290900,00 грн (а.с.17).

Позивач у день укладення договору, а саме 12.06.2019 сплатив на користь ТОВ Автостарфін платіж у розмірі 30000 грн., що підтверджується копією квитанції № N1E594308M від 12.06.2019.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України Про фінансовий лізинг , за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч. 2 ст. 806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки предметом оспорюваного Договору є автомобіль, то до відносин сторін застосуванню також підлягають положення ЦК України про найм (оренду) транспортного засобу.

Відповідно до ч. 2 ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Аналогічний висновок міститься в правовій позиції Верховного суду України, ухваленій за наслідками розгляду цивільної справи № 6-2766цс15 від 16.12.2015.

Відповідно до зазначеної правової позиції, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно зі ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. В свою чергу ч. 2 ст. 215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Договір фінансового лізингу № 000014 від 12.06.2019, укладений між сторонами, не був нотаріально посвідченим.

Відповідно до ч. 1 ст. 807 ЦК України, предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Предметом вищевказаного договору лізингу, відповідно до Договору, є транспортний засіб марки Geely Emgrand комплектації Standart, об`ємом двигуна - 1,498 бензин, привід 4х2, тип КПП МТ. Вказані ознаки не є індивідуальними, а є виключно родовими. У випадку з автомобілем індивідуальними ознаками є номер кузова, рік випуску, колір і т.п. Із вказаних в Договорі ознак не вбачається який саме автомобіль має отримати позивач - новий або вживаний, якого покоління і року випуску, тощо.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 184 ЦК України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

З огляду на це, предмет договору не визначено індивідуальними ознаками, що є порушенням норм ЦК України і є підставою для оспорювання правочину.

Спірний договір містить ряд несправедливих умов, що в силу положень ст.18 Закону України Про захист прав споживачів також є підставою для його оспорювання. Так, зокрема, в договорі в цілому відсутня будь-яка конкретна відповідальність Лізингодавця за невиконання своїх зобов`язань, прострочення передачі предмета лізингу, несвоєчасне повернення коштів і т.п.

Ще однією несправедливою умовою договору є п. 12.8., який надає право відповідачу в односторонньому порядку розірвати договір чи достроково припинити його дію у випадку порушення позивачем будь-якого із зобов`язань за договором.

Несправедливими є положення п. 12.2., відповідно до якого за умови розірвання договору комісія за організацію договору поверненню не підлягає. Крім того, п. 12.1. встановлюється, що лізингоодержувач має можливість розірвати договір лише за умови несплати лізингового платежу та не отримання транспортного засобу.

Несправедливими, згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, одо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг , лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

До таких висновків дійшов Верховний Суд України у справах № 6-2766 цс 15 від 15 грудня 2015 року, № 6-330 цс 16 від 8 червня 2016 року та № 6-1551 цс 16 від 19 жовтня 2016 року.

За положеннями даної норми, ані комісія за укладення Договору, ані адміністративний платіж не відносяться до витрат лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу. Договір не містить жодного обґрунтування співмірності розміру комісії за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору і вартості виконаної послуги, яка в розумінні ст. 16 Закону України Про фінансовий лізинг не вважається лізинговим платежем, а відповідні дії фактично полягали лише у виготовленні типової форми договору. Те саме стосується і комісії за передачу предмета лізингу.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

За викладених обставин, оцінюючи наявні письмові докази, враховуючи зазначені положення чинного законодавства, суд приходить до висновку про недодержання в момент вчинення правочину, а саме укладання Договору фінансового лізингу № 000014 від 12.06.2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Автостартфін , сторонами вимог, які встановлені Цивільним кодексом України, а також Законом України Про захист прав споживачів , у зв`язку з чим спірний договір слід визнати недійсним, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім того, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з ТОВ Автостартфін на його користь суми сплаченого авансового платежу в розмірі 30000, 00 грн., оскільки спірний договір судом визнано недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За правилами ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Вирішуючи заявлений цивільний позов про стягнення моральної шкоди з відповідача, суд вважає встановленим, що позивачу завдана моральна шкода, яка виразилась у постійних переживаннях, погіршення сну, виникненні образи та роздратованості, погіршення стану здоров`я. Також позивач змушений витрачати свій час для вирішення питання із захисту своїх прав.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу суд враховує характер та обсяг фізичних, душевних та психічних страждань останнього, при цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості і оцінює моральну шкоду, спричинену ОСОБА_1 діями відповідача в 5 000 гривень.

Відповідно до п. 47 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 17 жовтня 2014 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

З аналізу Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI вбачається, що Закон №5076-VI - не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В матеріалах справи міститься копія договору про надання юридичних послуг, укладеного 01.07.2019 між ФОП ОСОБА_2 , адвокатом Бузинарською Д.М. та ОСОБА_3 П. ОСОБА_4 . (а.с.26); акт приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 01.07.2019 , відповідно до якого виконавець передав наступні послуги: консультація (2 години) - 1500 грн, письмова консультація (3 години) 2000 грн, правовий аналіз правочинів (4 години) 2000 грн, позовна заява про захист прав споживача (8 годин) 6000 грн, консультація (2 години)- 1500 грн, досудове урегулювання спору (8 годин) - 1000 грн (а.с. 31).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів , судовий збір в сумі 768,40 грн., слід стягнути з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст.4, 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 258-259, 263-265, 279, 280-284, 289, 352, 354-355 ЦПК України, ст.ст.203,215,220,509,799,806,808 ЦК України,Законом України Про захист прав споживачів , Законом України Про фінансовий лізинг , суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Автостартфін , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області. Про захист прав споживача та витребування безпідставно набутого майна, визнання договору недійсним - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 000014 від 12.06.2019, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Автостартфін та застосувати наслідки недійсного правочину.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Автостартфін на користь ОСОБА_1 безпідставно здобуте майно, а саме грошові кошти у розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Автостартфін на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Автостартфін на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, до Апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований у АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 09.12.1998, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальності Автостартфін , адреса: вул. Ілька Борщака (Тернівка), буд. 5, м. Миколаїв, код ЄДРПОУ 43019968.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, адреса: м. Полтава, вул. Воскресенський узвіз, 7, код ЄДРПОУ 40358617.

Суддя Ю.О. Ощинська