Рішення

від 22.10.2019 по справі 544/298/19

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/298/19

№ пров. 2/544/380/2019

Номер рядка звіту 32

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 жовтня 2019 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Мамчика Д.О. (діє на підставі договору та ордеру),

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Донець П.М. (діє на підставі договору та ордеру),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження у залі суду по вул. Ярмарковій, 17 м. Пирятин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

у с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що у 2017 році їй на праві власності належало наступне нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,0511 га з кадастровим номером 5325155100:30:001:0475; земельна ділянка (кадастровий номер 5325155100:30:001:0474) площею 0,0511 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); земельна ділянка (кадастровий номер 5325155100:30:001:0474) площею 0,2953 га для ведення особистого селянського господарства. Зазначені земельні ділянки також розташовані по АДРЕСА_1 . З метою продажу вказаного майна вона розмістила оголошення в мережі Інтернет із зазначенням ціни 10000 доларів США. Після попереднього торгу з відповідачем ОСОБА_2 , сторони домовилися про укладення договору купівлі-продажу належного позивачу будинку за 8700 АДРЕСА_2 США. У зв`язку з тим, що відповідач не володів вказаною сумою коштів було укладено в усній формі договір оренди нерухомого майна з наступним його викупом. Було обумовлено, що відповідач спочатку сплатить частину грошових коштів за будинок в сумі 3900 доларів США і одразу почне проживати в будинку, належному позивачу, на умовах оренди з правом наступного викупу будинку. При цьому після сплати усієї суми грошових коштів, обумовлених домовленістю сторін (8700 доларів США), сторони домовилися, що позивач переоформить на відповідача належний їй будинок. Сума грошових коштів, переданих відповідачем позивачу включає в себе також і орендні платежі за користування будинком, розмір яких за домовленістю сторін становив 6000 грн щомісяця. Залишок суми 4800 доларів США відповідач повинен був сплатити позивачу до вересня 2017 року. Договір оренди з наступним викупом було укладено між позивачем та відповідачем в усному порядку, а тому є нікчемним, а тому просить застосувати наслідки недійсності правочину, відшкодувавши вартість того, що одержано. Під час проживання у будинку позивача, відповідач не оплачував комунальні послуги за спожитий газ. Крім того відповідачем було здійснено: знесення внутрішньої стіни в сараї; демонтаж частини стелі сараю; демонтаж торцевої стіни сараю та фронту для облаштування гаражних воріт; повний демонтаж печі. У зв`язку з пошкодженням свого майна та відмовою відповідача ремонтувати його, позивач зазнала істотних душевних страждань. На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача на її користь 81247 грн, з яких: 36000 грн - сума оренди за користування належним позивачу житловим будинком; 26602 грн - сума завданих майну позивача збитків; 15000 грн - моральна шкода; 3645 грн - сума заборгованості за спожитий газ під час користування майном позивача.

27 серпня 2019 року до Пирятинського районного суду Полтавської області надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в обґрунтування якого вказує, що не укладав ні письмового, ні усного договору з позивачем щодо оренди будинку. Орендні платежі в розмірі 6000 грн є завеликою орендною платою за будинок, розташований у смт Чорнухи. Заперечує факт самих навіть перемовин з позивачем з цього приводу. Зазначає, що на початку липня 2017 року домовився із позивачем про купівлю належного їй житлового будинку з господарськими приміщеннями та прилеглими земельними ділянками по АДРЕСА_1 за 3900 доларів США. На момент перемовин про купівлю-продаж нерухомого майна ОСОБА_1 пояснила, що у неї не були готові в повному обсязі необхідні документи для переоформлення майна, до того ж їй потрібно було перереєструватися з цього будинку до іншого житла. З огляду на вказані домовленості він передав позивачу грошові кошти в сумі 3900 доларів США, на підтвердження чого позивач у присутності двох свідків написала розписку, а він з її дозволу перевіз до будинку свої речі. У подальшому позивач, незважаючи на неодноразові нагадування, ухилялася від укладення договору купівлі-продажу майна, а в грудні 2017 року, як відповідач вважає внаслідок впливу дочки ОСОБА_3 , заявила, щоб він доплатив їй за будинок ще 4600 доларів США, оскільки вона передумала про раніше домовлену вартість продажу належного їй майна. При цьому повернути отриманні від нього кошти відмовилася. Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області № 549/323/18 від 15.03.2019, яке набрало законної сили 16.04.2019, із ОСОБА_1 на його користь стягується отриманий від нього аванс у розмірі 3900 доларів США. Щодо майнової шкоди, в даний час неможливо достовірно встановити у який період виникли зазначені пошкодження, руйнування і хто у цей період був власником нерухомого майна. Свою причетність до яких-небудь пошкоджень нерухомості заперечує. Акт огляду пошкоджень нерухомого майна проведено без повідомлення та участі відповідача, який за доводами позивача станом на момент огляду 26.11.2018 із 06.02.2018 (коли власником будинку стала ОСОБА_4 ) до вказаного майна на протязі 8 місяців не мав відношення. На підставі викладеного не визнає вимогу щодо моральної шкоди. Щодо боргу за спожитий природний газ зазначає, що в копії квитанції ПриватБанку від 27.02.2018 про сплату грошових коштів в сумі 3645,00 грн не зазначено та не конкретизовано за який проміжок часу проведена оплата. Також позивачем надано дві копії, одна з яких це бланк попередження про відключення електроенергії, без номера і назви установи чи організації, що його видала, в якій рукописним текстом зазначено особовий рахунок, прізвище та ініціали ОСОБА_1 , сума заборгованості 210,80 грн на показник 4340. У графі попередження отримано, рукописним текстом зазначено 12.12.2017 ОСОБА_5 , де біля прізвища щось на зразок підпису. Дане попередження він ніколи не отримував і не розписувався на ньому, вказане попередження безпідставно трактується позивачем як доказ проживання відповідача у належному їй будинку.

Позивач у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним у позові. Додатково зазначила, що відповідач завіз свої речі та поселився у будинку ще коли вона в ньому проживала. Згодом позивач перестав пускати її в будинок. На початку жовтня 2017 року в п`ятницю вона зателефонувала відповідачу та домовилися, що на наступному тижні підуть до нотаріуса оформляти купівлю будинку, а він сплатить решту коштів. Проте, в суботу він прийшов і сказав, що купувати будинок не буде. Вона пропонувала йому відремонтувати те, що він зруйнував (піч, торцеву і бокову стінку сараю). Попередньо домовлялися з ним, що за проживання у будинку буде сплачувати орендну плату, яка буде йти в рахунок сплати за купівлю будинку. Суму збитків розраховувала спочатку сама, а потім замовила оцінку. Відповідаючи на запитання представника відповідача повідомила, що з самого початку відповідач обіцяв через місяць надати їй недоплачені за будинок кошти. Тому вона сказала йому, щоб він за цей місяць заплатив їй орендну плату за проживання у будинку в розмірі 6000 грн, які підуть в рахунок оплати будинку. Про те, що відповідач не віддаватиме їй грошові кошти за будинок півроку, не здогадувалася.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у позовні заяві.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що він не домовлявся з позивачем про орендну плату. Про продаж будинку дізнався від людей. Будинок дійсно продавався за 10000 доларів США, проте при огляді будинку було встановлено, що в господарстві багато чого треба доробляти та переробляти, тому домовилися з позивачем про ціну будинку у розмірі 3900 доларів США. Деякі речі дійсно були перевезені, але тільки допоміжні для здійснення робіт по господарству. Він прибирав у господарстві, вивозив мотлох, який був у подвір`ї. Піч була розвалена в сараї, він просто вивіз її залишки. В сараї дійсно розібрав перестінок, але вже заклав його з умовою, що позивач поверне йому кошти. Кошти позивач так і не повернула. Речі для проживання не були перевезені. Неодноразово просив позивача оформити договір купівлі-продажу, але в неї постійно щось не виходило. Потім вона змінила ціну будинку і почала виганяти його з будинку. Позивач змінила замки і він не міг забрати речі. З січня по квітень 2018 року він був на навчанні у м. Кривий Ріг. Після того, як повернувся, домовився з позивачем хоча б забрати свої речі з будинку. Весь цей час проживав у с. Вороньки, тому комунальними послугами не користувався, проте один раз за споживання газу заплатив.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що позивач відмовлялася укладати договір купівлі-продажу, мотивуючи це відсутністю належним чином оформлених правовстановлюючих документів. На скільки він пам`ятає, у земельної ділянки не було кадастрового номера. Позивачу пропонувалося оформити договір купівлі-продажу у нотаріуса за її вибором. Проте 06.02.2018 власником будинку стала вже донька позивача ОСОБА_6 Вважає, що це зроблено для того, щоб на будинок не наклали арешт. Крім того, позивач не надала жодних доказів, в якому стані передавався будинок відповідачу. Вказав, що позовні вимоги не ґрунтуються на доказах.

Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що є матір`ю позивача та проживає поруч із будинком, який раніше належав позивачу. Зазначила, що відповідач проживав у належному її дочці будинку більше ніж півроку, за цей час накопичилися борги за спожиті комунальні послуги. Оскільки проживає по сусідству, бачила, що він там проживав з дружиною та дитиною. Спочатку перевіз речі, а згодом переїхав з родиною.

Свідок ОСОБА_8 проживає поруч з будинком, який раніше належав позивачу, їх господарства межують між собою. Позивач продавала будинок спочатку за 10000 доларів США, а продала за 8000 доларів США, може й менше. Відповідач поводив себе як господар, проводив будівельні та ремонтні роботи. Завозив будматеріали, приїжджав на автомобілі. Проживав у будинку з дружиною та дитиною. До його приїзду був у будинку, то він був придатний для проживання.

Свідок ОСОБА_9 є сусідкою позивача (проживає на відстані близько 200 м від будинку, який належав позивачу). Пояснила суду, що позивач продавала будинок відповідачу. З червня 2017 року по лютий 2018 року відповідач проживав у належному позивачу будинку з дружиною та дитиною постійно. Такий висновок зробила по тому, що у подвір`ї був автомобіль і періодично сушилися дитячі речі. Який автомобіль і який його колір не пам`ятає. За договір оренди не пам`ятає, знає лише, що відповідач хотів придбати будинок.

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені нормативними положеннями ст.16 ЦК України.

Згідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 3, ч. 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

Судом встановлено, що позивач у мережі Інтернет опублікувала оголошення про продаж належного їй будинок площею 97 кв.м. у АДРЕСА_3 . АДРЕСА_1 Полтавської області за 10000 доларів США з можливим торгом (а.с. 82).

18 червня 2017 року позивачем ОСОБА_1 власноручно написано розписку про те, що отримала у ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 3900 доларів США за продаж свого житлового будинку, який розташований у смт. Чорнухи Полтавської області з подальшим переоформленням. Майнових чи інших претензій до ОСОБА_2 не має (а.с. 38-39).

Згідно показів свідків ОСОБА_2 приблизно через півроку відмовився від придбання вказаного будинку, причина їм не відома.

Підстави ставити під сумнів показання цих свідків в даній частині показів відсутні, оскільки їх пояснення є послідовними, повністю узгоджуються як між собою, так і з відомостями, які слідують з документів, що містяться в матеріалах цивільної справи, та визнаються відповідачем.

Позивач просить визнати договір оренди з правом викупу нікчемним, проте сам факт укладення такого договору між сторонами не підтверджується ні паперовими документами, ні поясненнями свідків.

Вказані пояснення позивача не є ніщо інше як припущення.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається укладеним у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в листах, телеграмах або за допомогою електронного або іншого засобу зв`язку.

Згідно положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено положеннями ст. 627 ЦК України, відповідно до ст.6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно положень ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 640ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно положень ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Положеннями ч. 1 ст. 759 ЦК визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно положень ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до положень ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Положеннями ч. 1 ст. 810 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Аналіз змісту зазначених норм закону свідчить, що істотними умовами договору найму є погодження сторонами предмету договору (об`єкту, який передається в найм), строку його дії та розміру плати. За таких обставин передумовою визнання судом дійсності умов укладеного договору найму є встановлення обставин, які свідчать що сторони досягли згоди по тих умовах, про які заявлено в позовній вимозі.

Проте у судовому засіданні не встановлено факту проживання відповідача у будинку позивача.

Свідки стверджують, що відповідач проживав у будинку позивача, проте згідно довідок виконавчого комітету Чорнухинської селищної ради № 803 від 22.08.2019 ОСОБА_2 разом з дружиною ОСОБА_10 та сином ОСОБА_11 в період з 13.06.2013 по 16.11.2017 проживав в селі Вороньки Чорнухинського району Полтавської області, та № 894 від 21.08.2019 ОСОБА_2 разом з дружиною ОСОБА_10 та сином ОСОБА_11 в період з 16.11.2017 по 30.03.2019 проживав по АДРЕСА_4 а.с. 124 АДРЕСА_5 125). Тобто відповідач не вчинив дію відповідно до вказаних позивачем умов договору.

Пояснення свідків в частині того, що вони бачили як відповідач проживав у належному позивачу будинку, суд ставить під сумнів, оскільки вони суперечать іншим доказам, наявних в матеріалах справи та поясненням відповідача.

Крім того, відповідно п. 27 постанови Пленуму Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції виходячи зі змісту ст. 59 ЦПК України в ред. 2004 року (ст. 79 ЦПК України в новій редакції) та з урахуванням положень ч. 1 ст. 2018 ЦК України, не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму, у зв`язку з чим рішення суду не може ґрунтуватись на свідченнях свідків.

На підставі викладеного, у суду не має підстав визнати, що між сторонами існувала домовленість щодо сплати орендної плати за проживання у будинку позивача.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем були перевезені до будинку деякі речі, необхідні для проведення підсобних робіт.

Проте, аналіз встановлених судом спірних правовідносин, які склалися між сторонами, свідчить, що передача позивачем права користування домоволодінням на користь відповідача мала місце, але такі дії були обумовлені не метою отримання власником такого майна плати від наймача за періодичне користування ним, а були направлені на забезпечення виконання зобов`язань власника як продавця за договором купівлі-продажу, який сторони мали намір укласти в майбутньому, тобто виступало своєрідною гарантією обов`язку з передачі майна продавцем.

Будь-яких обставин, які б свідчили про наявність узгодження сторонами розміру плати за користування позивачем домоволодінням, як на період до укладання сторонами договору купівлі-продажу, так і на будь-який інший період часу, судом не встановлено.

Щодо відновлювального ремонту суд окремо зазначає, що для доведеності завданої шкоди майну позивачем не надано ніяких доказів щодо стану майна до виникнення спірних відносин. Наданий позивачем звіт про оцінку розміру матеріального збитку, завданого садибному житловому будинку, а саме сараю-літній кухні, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 42-56) фактично ґрунтується на поясненнях позивача, Акт огляду пошкодженого нерухомого майна від 26.11.2018 складався без участі відповідача, що позбавило останнього надати свої пояснення, та через значний проміжок часу, під час якого будинковолодіння належало третій особі.

Крім того, позивач у судовому засіданні погодилася, що відповідач дійсно самостійно відремонтував вказаний сарай, та не заперечувала, що на час сплати відповідачем 3900 доларів США в рахунок купівлі будинку, піч уже була розібрана.

Варто зауважити, що в силу принципу змагальності цивільного судочинства, саме позивач зобов`язана була надати належні і достатні докази на підтвердження обставин, які свідчать, що між сторонами був укладений договір найму на вказаних у позові умовах, з обумовленням терміну його дії та погодженням всіх суттєвих умов такого правочину. У свою чергу відсутність таких доказів свідчить про відсутність узгодження сторонами таких умов, зокрема щодо платного характеру такого найму та розміру плати, яка із сторін взяла на себе зобов`язання щодо оплати комунальних платежів та відновлювального ремонту, що унеможливлює задоволення вимоги позову про стягнення з відповідача плати за користування ним її житловим будинком протягом шести місяців, з розрахунку 6000,00 грн в місяць; 3645,00 грн. заборгованості за комунальні платежі; 26602,00 грн. вартості відновлювального ремонту будинку.

Положеннями ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршенням здібностей потерпілого або позбавленням його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються принципи розумності і справедливості.

Відповідно до положень п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, від 31 березня 1995 року №4, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюється законодавчими актами, введеними в дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В даному випадку, наявною в матеріалах справи розпискою, складеною позивачем не передбачено відшкодування моральної шкоди. Крім того, в судовому засіданні не встановлено підстав для встановлення факту порушення прав позивача та завдання її майну шкоди, вимога про стягнення із відповідача моральної шкоди не обґрунтована з посиланням на вимоги ст.23 ЦК України та не підтверджена належними та переконливими доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судом встановлено, що відповідач у зв`язку з розглядом справи поніс витрати на правничу допомогу, які його представник просив врахувати при вирішенні спору.

Згідно із ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Так, відповідно до Додатку № 1 до договору про надання правової допомоги та представництво від 20.08.2019 сторони дійшли згоди про сплату адвокату винагороди в розмірі 15000 грн, та в розмірі 5000 грн за кожну годину участі адвоката в судовому засіданні. Згідно квитанції № 5 від 22.08.2019 ОСОБА_12 .М. сплатив гонорар за правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

З протоколів судових засідань вбачається, що представник відповідача у судовому засіданні брав участь, загальний час чого становить 2 години 28 хвилин.

Крім того, відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналізуючи зазначені норми процесуального закону, суд дійшов висновку, що суд має право зменшити розмір витрат на правову допомогу у випадку не співмірності витрат.

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що дана категорія справи є розповсюдженою та не потребує значних затрат часу, суд дійшов висновку, що такі витрати підлягають частковому стягненню у розмірі 2000 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 79, 80-85, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені останнім судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.

Рішення суду по справі може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення складений 25 жовтня 2019 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Чорнухинським РВ УМВС України в Полтавській області 25.10.1995, РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканець АДРЕСА_6 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 28.11.2002, РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканка АДРЕСА_7 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Чорнухинським РС УДМС України в Полтавській області 12.02.2016, РНОКПП НОМЕР_6 .

Суддя Ю.О. Ощинська