Постанова

від 24.10.2019 по справі 569/15361/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2019 року

м. Рівне

Справа № 569/15361/17

Провадження № 22-ц/4815/1192/19

Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Бердій М.А.

Рішення ухвалене в м. Рівне

Дата ухвалення повного тексту рішення не зазначено

Рівненський апеляційний суд :

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя: Боймиструк С.В.

судді: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дяденчука А.І. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 травня 2019 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Авангард до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Авангард (далі ТОВ БК Авангард ) звернулися до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 17 січня 2019 року, просили суд стягнути з відповідача на користь ТОВ БК Авангард заборгованість згідно договору №7-237 від 16 березня 1998 року за основним боргом в розмірі 8176,00 грн., пеню в розмірі 59270,00 грн. та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 243,43 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 16 березня 1998 року між ЗАТ "Авангард та ОСОБА_1 було укладено договір №7-237, за умовами якого ЗАТ "Авангард", як основний власник споруди гаражного комплексу за адресою : АДРЕСА_1 а забезпечує експлуатацію гаражного комплексу, несе відповідальність за роботу енергозбереження та водопостачання, каналізації, телефонізації, системи пожежогасіння, а власник гаража-стоянки щомісячно до 15 числа своєчасно сплачує кошти за експлуатацію місця-стоянки в гаражному комплексі на поточний рахунок товариства за надані послуги та дотримується всіх вимог по експлуатації гаражного комплексу.

Відповідно до статуту ЗАТ Авангард , яке створене на підставі установчого договору від 18 березня 1997 року, ЗАТ Авангард є правонаступником МКП Авангард . Правонаступником ЗАТ Авангард згідно статуту, затвердженого установчими зборами засновників від 29 серпня 2011 року, є ТОВ Компанія Авангард ,

01 жовтня 2009 року між ТОВ Компанія Авангард та ТОВ БК Авангард було укладено договір купівлі-продажу цілого гаражного комплексу в АДРЕСА_1 а, в якому знаходиться гараж-стоянка № НОМЕР_1 , що належить відповідачу ОСОБА_2

01 квітня 2013 року між ТОВ "Компанія Авангард" та ТОВ "БК Авангард" було укладено договір про відступлення права вимоги. Згідно з умов якого, первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором № 7-237 від 16 березня 1998 року, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_1 .

Згідно з п.1.1. договору від 01 квітня 2013року ТОВ БК Авангард одержало право вимоги від належного виконання усіх зобов`язань за договором від 16 березня 1998 року №7-237.

Відповідно до п.1.3 договору від 01 квітня 2013 року окрім передачі права вимоги оплати за наданні послуги за зобов`язанням за договором №7-237 до ТОВ БК Авангард перейшло право вимоги стягнення усіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором від 16 березня 1998 року.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 травня 2019 року позов ТОВ БК Авангард задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ БК Авангард заборгованість згідно договору №7-237 від 16 березня 1998 року за основним боргом в розмірі 8176 грн., пеню в розмірі 15000 грн. та три проценти річних від простроченої суми в розмірі 243,43 грн.

В задоволенні інших позовних вимог ТОВ БК Авангард відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Дяденчук А.І. стверджує, що судом першої інстанції не правильно застосовано до вирішення спору норми матеріального права та порушено процесуальні норми. Обставини, які мають значення для справи були установлені неправильно, а також неправильно судом оцінено докази сторін, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Зазначає, що договором про відступлення прав вимоги передано виключно право на отримання Новим кредитором коштів за надані послуги та дотримання всіх вимог по експлуатації гаражного комплексу. Однак, обов`язок здійснювати обслуговування гараж стоянок ТОВ БК Авангард не набула, оскільки договір про надання послуг є взаємним та містить обов`язки про надання послуг.

Вказує, що ОСОБА_1 не надав згоди на заміну Боржника перед ним, що полягає у наданні послуг. Матеріали справи не містять доказів, що послуги по утриманню гараж стоянки надавались саме ТОВ Компанією Авангард , оскільки містять калькуляцію, яка видана бухгалтером ТОВ БК Авангард .

Окрім цього, матеріали справи не містять доказів надання послуг, як то акти приймання-передачі наданих послуг. Первинними документами, що підтверджують собівартість послуги, є документи, які підтверджують витрати щодо кожної статті калькуляції. Однак в даному випадку, позивачем не було доведено надання послуг, чи надання послуг саме в такому розмірі та на таку суму.

Крім того зазначає, що установивши розмір неустойки значно більший від розміру боргового зобов`язання (разом із нарахованою індексацією та 3% річних), суд повинен був застосувати до спірних правовідносин норму ч.3 ст. 551 ЦК України, яка підлягала застосуванню. Разом з тим, судом стягнуто пені на загальну суму 15000,00 грн, що є більшою майже у двічі від суми основної заборгованості, що не можна кваліфікувати як дотримання судом першої інстанції вимог ч.3 ст. 551 ЦК України.

Покликаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове яким у задоволенні позовних вимог ТОВ БК Авангард відмовити.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ТОВ БК Авангард вказує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було вірно встановлено всі обставини по справі, досліджено всі наявні докази.

Вказує, що твердження апелянта стосовно того, що договором про відступлення права вимоги передбачено виключно право на отримання Новим кредитором коштів за надані послуги та дотримання всіх вимог по експлуатації гаражного комплексу, відповідно, обов`язок здійснювати обслуговування гараж-стоянок ТОВ БК Авангард не набула, були неодноразово спростовані в судах різних інстанцій та не підлягають доказуванню в даній справі.

Вважають, що суд першої інстанції у повній мірі дослідив усі наявні докази в справі, взявши до уваги рішення, ухвали та постанови судів, які розглядали аналогічні спори ТОВ БК Авангард до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за попередні періоди. Зокрема, постановою Верховного Суду у справі №569/20740/14-ц від 16 травня 2018 року, встановлено, що ТОВ БК Авангард належним чином виконує взяті на себе зобов`язання, а саме : забезпечує експлуатацію гаражного комплексу, несе відповідальність за роботу енергозбереження, водопостачання, каналізації, телефонізації та системи пожежогасіння. Натомість, відповідач ОСОБА_1 порушує умови договору, не сплачуючи передбачені ним платежі.

Крім того, вказують, що надані позивачем калькуляції собівартості послуг по обслуговуванню гаражного комплексу, відповідно до яких розрахована оплата за договором №7-237 відповідачем жодними доказами не спростовані. Доказів на підтвердження доводів не надання позивачем послуг щодо утримання належної йому гараж-стоянки відповідачем не надано так як і не спростовано наявність заборгованості за надані послуги за вищевказаний період.

Вважає, що суд першої інстанції прийняв законне рішення в частині стягнення з відповідача суми нарахованої пені в розмірі 15000,00 грн, при цьому й так зменшивши її значною мірою.

За наведеного просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно з ч.13 ст.7, ч.1 ст.274, ч.1 ст. 368, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду у порядку письмового та спрощеного позовного провадження, як малозначна справа.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Дяденчука А.І. підлягає до задоволення з таких підстав.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Задовольняючи частково позов ТОВ БК Авангард , суд першої інстанції виходив з того, що позивач належним чином виконує взяті на себе зобов`язання, а саме забезпечує експлуатацію гаражного комплексу, несе відповідальність за роботу енергозбереження, водопостачання, каналізації, телефонізації та системи пожежогасіння. Однак ОСОБА_1 не виконує належним чином умови договору та не сплачує кошти за надані послуги.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16 березня 1998 року між ЗАТ "Авангард та ОСОБА_1 було укладено договір №7-237, за умовами якого ЗАТ "Авангард", як основний власник споруди гаражного комплексу за адресою АДРЕСА_1 а забезпечує експлуатацію гаражного комплексу, несе відповідальність за роботу енергозбереження та водопостачання, каналізації, телефонізації, системи пожежогасіння, а власник гаража-стоянки щомісячно до 15 числа своєчасно сплачує кошти за експлуатацію місця-стоянки в гаражному комплексі на поточний рахунок товариства за надані послуги та дотримується всіх вимог по експлуатації гаражного комплексу.

Відповідно до статуту Закритого акціонерного товариства Авангард , яке створене на підставі установчого договору від 18 березня 1997 року, ЗАТ Авангард є правонаступником МКП Авангард .

Правонаступником ЗАТ Авангард згідно статуту, затвердженого установчими зборами засновників від 29 серпня 2011 року, є ТОВ Компанія Авангард ,

01 жовтня 2009 року між ТОВ Компанія Авангард та ТОВ БК Авангард було укладено договір купівлі-продажу цілого гаражного комплексу в АДРЕСА_1 , в якому знаходиться гараж-стоянка № НОМЕР_1 , що належить відповідачу ОСОБА_1

01 квітня 2013 року між ТОВ "Компанія Авангард" та ТОВ "БК Авангард" було укладено договір про відступлення права вимоги. Згідно з умов якого, первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за договором № 7-237 від 16 березня 1998 року, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_1 .

Згідно з п.1.1. договору від 01 квітня 2013року ТОВ БК Авангард одержало право вимоги від належного виконання усіх зобов`язань за договором від 16 березня 1998 року №7-237.

Відповідно до п.1.3 договору від 01 квітня 2013 року окрім передачі права вимоги оплати за наданні послуги за зобов`язанням за договором №7-237 до ТОВ БК Авангард перейшло право вимоги стягнення усіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором від 16 березня 1998 року.

Положення даного договору пункту договору можуть застосовуватися Новим кредитором лише до зобов`язань до Договору №7-237 від 16 березня 1998 року, які виникають у боржника з 01 квітня 2013 року.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою (частина перша статті 527 ЦК України).

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

У статті 902 ЦК України визначено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Тобто, враховуючи вказані положення матеріального права, спочатку МКП Авангард , а на сьогодні його правонаступник - ТОВ Компанія Авангард , повинно особисто надавати передбачені спірним договором послуги ОСОБА_1 . При цьому, договором не встановлено випадків, за яких виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу без згоди останнього.

Частиною першою статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Учасники справи, у тому числі й ТОВ Компанія Авангард , визнавали той факт, що вказане товариство, після укладення 01 квітня 2013 року з ТОВ Будівельна компанія Авангард договору про відступлення права вимоги, не надає передбачених спірним договором послуг ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Оскільки ТОВ Компанія Авангард з квітня 2013 року припинило особисто надавати ОСОБА_1 послуги, які були визначені спірним договором від 16 березня 1998 року, при цьому не отримавши згоди останнього про надання послуг іншою особою, що є істотним порушенням взятих на себе вказаним договором зобов`язань та, фактично, односторонньою відмовою від договору, то вимоги ОСОБА_1 про розірвання спірного договору є законними та обґрунтованими.

Помилковими є посилання на укладений 01 квітня 2013 року між ТОВ Компанія Авангард та ТОВ Будівельна компанія Авангард договір про відступлення права вимоги, у тому числі й за договором від 16 березня 1998 року № 7-237, як на підставу для відмови у задоволенні позову у цій справі, оскільки за вказаним договором було відступлено саме право виконавця вимагати оплату за надані власнику гараж-стоянки послуги, а не покладено обов`язок виконання договору про надання послуг від 16 березня 1998 року.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у справі №569/3349/18 від 25 вересня 2019 року, якою рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 23 травня 2019 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір від 16 березня 1998 року № 7-237, укладений Малим колективним підприємством Авангард , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Авангард , та ОСОБА_1 .

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначав, що всупереч умовам договору № 7-237 від 16 березня 1998 року та наведеним нормам закону відповідачем порушено строки сплати за надані послуги. Так, згідно заяви про збільшення позовних вимог станом на 16 січня 2019 року заборгованість відповідача за договором № 7-237 від 16 березня 1998 року становить 8176 грн., сума пені за період за період з 16 грудня 2016 року по 16 січня 2019 року становить 59270,26 грн.

Отже, підставною для стягнення вказаних сум є саме договір №7-237 від 16 березня 1998 року, укладений Малим колективним підприємством Авангард , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Авангард , та ОСОБА_1 , який постановою Верховного Суду у справі №569/3349/18 від 25 вересня 2019 року розірвано, а отже відпала правова підстава для стягнення вказаних сум на виконання умов договору, тому в позові ТОВ "БК Авангард", якому відступлено право вимоги за спірним договором №7-237 від 16 березня 1998 року слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити нове рішення.

Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України - якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

ТОВ "БК Авангард" за подання позову було сплачено 1600 грн. судового збору, які слід віднести на їх рахунок. Натомість, при поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в сумі 2400 грн, що підлягає до стягнення з ТОВ "БК Авангард", оскільки колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ "БК Авангард".

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дяденчука А.І. задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 травня 2019 року скасувати.

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Авангард до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Авангард на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із сплаченого судового збору в сумі 2400,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складений 24 жовтня 2019 року.

Головуючий: С.В. Боймиструк

Судді: С.О. Гордійчук

С.В. Хилевич