Рішення

від 15.10.2019 по справі 560/2525/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/2525/19

РІШЕННЯ

іменем України

15 жовтня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л.

за участю:секретаря судового засідання Свинобой О.В. позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Касянюк А.А., представників третіх осіб Франчук О.М., Демчук Н.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України , Міністерство юстиції України про стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, Міністерство юстиції України, в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовної вимоги від 03.09.2019, просить стягнути з Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні з лютого 2011 року по 03 квітня 2019 року у розмірі 1076119,92 грн. (один мільйон сімдесят шість тисяч сто дев`ятнадцять) грн. 92 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2017 році звернувся до суду з позовом до комісії з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області, Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України про стягнення належної частини грошового забезпечення, компенсаційних виплат за невикористану відпустку та частини одноразової грошової допомоги при звільненні, в якому оскаржив порушення законодавства при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення за час служби в 2006-2011 роках. Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 14.11.2017 у справі №822/1187/17, яка залишена без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду, частково задовольнив позов ОСОБА_1 . Суд постановив визнати протиправними дії управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області, Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області щодо нарахування ОСОБА_1 доплати за право на пенсію у складі грошового забезпечення у 2006 та 2007 роках в розмірі, нижчому ніж передбачено частиною 3 статті 43 Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зобов`язати комісію з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області нарахувати та виплатити належну ОСОБА_1 частину грошового забезпечення за 2006 рік та 2007 рік. Зобов`язати Хмельницький центр підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належну йому частину грошового забезпечення за 2007 - 2011 роки, належну частину вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку та внести у зв`язку з цим зміни до грошового атестату № 1 від 28 лютого 2011 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач вказав, що з 31.01.2011 звільнений зі служби з посади начальника Хмельницького училища підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до наказу Державної пенітенціарної служби України від 03.02.2011 №11о/с, до якого наказом від 29.04.2011 №37о/с внесено зміни в частині підстав звільнення.

З 01.02.2011 позивач отримує пенсію відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Не погоджуючись з розміром примусової виплати, отриманої від відповідача згідно постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017 у справі №822/1187/17, в листопаді 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України про визнання протиправними дій, стягнення належної частини грошового забезпечення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.01.2019 у справі №560/3737/18, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд вирішив визнати протиправними дії Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України щодо не нарахування при виплаті присудженої судом у справі №822/1187/17 частини грошового забезпечення за 2007 - 2011 роки, частини вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку гарантованого доходу у вигляді компенсації втрат доходів у зв`язку із утриманням податку на доходи фізичних осіб, а також утримання з цього грошового забезпечення за минулий час військового збору. Стягнути з Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації втрат доходів у зв`язку із утриманням податку на доходи фізичних осіб при виплаті належної частини грошового забезпечення за 2007 - 2011 роки, частини вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, а також повернення утриманого з цього грошового забезпечення військового збору на загальну суму 34882 (тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 43 коп. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Позивач зазначив, що у вказаному рішенні, суд визнав необгрунтованими доводи відповідача про те, що на час виплати позивачу грошового забезпечення він втратив статус особи рядового і начальницького складу ОВС, а тому не мав права на отримання повної та рівноцінної компенсації утриманого податку з доходів фізичних осіб та утриманого військового збору, оскільки несвоєчасна виплата грошового забезпечення (не в день звільнення та проведення розрахунку) сталася з вини самого відповідача, що встановлено рішенням суду, і в період, за який позивачу було нараховано належну частину вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, які не були нараховані і виплачені при звільненні в 2011 році, позивач мав відповідний статус.

Вказав, що виконуючи рішення у справі №560/3737/18 Центр розрахувався з позивачем по заборгованості на момент звільнення в 2011 році фактично у повному обсязі лише 17.05.2019, коли на картковий рахунок позивача в Ощадбанку було перераховано грошові кошти в сумі 34882,43 грн. Позивач стверджує про те, що на момент звільнення зі служби в 2011 році повний розрахунок щодо виплати усіх належних йому сум уповноваженим органом, яким є відповідач, проведено не було, а після вирішення в судах спору про право та про розмір цих виплат фактичний розрахунок відповідач здійснив у примусовому порядку. На думку позивача, відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку із ним при звільненні згідно ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, так як ця затримка сталася з вини цього відповідача.

Ухвалою від 22.08.2019 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 12.09.2019. Залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

Ухвалою від 12.09.2019 суд відмовив в задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності для звернення до суду.

Ухвалою від 12.09.2019 суд задовольнив клопотання представника відповідача про залучення Міністерства юстиції України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача. Залучив до участі у справі №560/2525/19 Міністерство юстиції України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою від 30.09.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.10.2019.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечив. 12.09.2019 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що наказом від 27.09.2007 №53о/с голова Державного департаменту України з питань виконання покарань призначив підполковника внутрішньої служби Злотенка С.О. начальником Хмельницького училища підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України з посадовим окладом 185 грн, встановивши йому згідно з наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 29.06.1999 № 74 надбавку за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 відсотків до грошового забезпечення, відповідно до наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань від 06.05.2003 № 72 щомісячну надбавку за безперервну служби в Державній кримінально-виконавчій службі України у розмірі 70 відсотків до грошового забезпечення та згідно з наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 19.08.1999 № 111 щомісячну доплату за право на пенсію у розмірі 50 відсотків.

Державним Департаментом України з питань виконання покарань було видано наказ № 3о/с від 25.01.2008 та встановлено розмір щомісячної доплати різниці в грошовому забезпеченні ОСОБА_1 в сумі 430,4 грн.

Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області № 9о/с від 31.01.2008 встановлено розмір щомісячної доплати різниці в грошовому забезпеченні ОСОБА_1 в сумі 540,66 грн.

Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області № 56 о/с від 05.08.2008 встановлено розмір щомісячної доплати різниці в грошовому забезпеченні ОСОБА_1 в сумі 980,1 грн.

Наказом від 03.02.2011 № 11 о/с зміненим наказом від 29.04.2011 № 37 о/с, голова Державної пенітенціарної служби України звільнив полковника внутрішньої служби Злотенка С.О., начальника Хмельницького училища підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України за пунктом 64 б (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

В квітні та липні 2011 року ОСОБА_1 отримав вихідну допомогу двома виплатами по 26202,00 грн. на загальну суму 52404,00 грн. та компенсацію за 49 робочих днів невикористаної відпустки у розмірі 7434,98 грн., що встановлено постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017 у справі № 822/1187/17.

Відповідач вказав, що Хмельницький окружний адміністративний суду у постанові від 14.11.2017 у справі №822/1187/17 не визначив конкретної суми частини грошового забезпечення, а зобов`язав Хмельницький центр підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належну йому частину грошового забезпечення за 2007 - 2011 роки, належну частину вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку та внести зміни до грошового атестату №1 від 28.02.2011, що було зроблено відповідачем 20.07.2018.

24.05.2018 Хмельницький окружний адміністративний суд видав виконавчий лист по справі №822/1187/17, який був пред`явлений до відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Хмельницькій області.

13.08.2018 до Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України надійшла вимога державного виконавця від 07.08.2018 № 3267, якою зобов`язано в строк до 17.08.2018 повідомити та надати копію платіжного доручення № 248 щодо перерахування коштів стягувачу ОСОБА_1 за частину вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку та документів щодо внесення змін до грошового атестату № 1 від 28.02.2011. Відповідач виконав зобов`язання, що підтверджується вимогою державного виконавця від 07.08.2018 № 3267 та платіжним дорученням № 248 від 20.07.2018.

Відповідач зазначив, що враховуючи той факт, що в своїх постановах Хмельницький окружний адміністративний суду 14.11.2017 та Вінницький апеляційний адміністративний суд 15.03.2018 у справі № 822/1187/17 не визначив конкретної суми частини грошового забезпечення, які зобов`язаний Хмельницький центр нарахувати та виплатити ОСОБА_1 та строків протягом яких мають бути нараховані та виплачені кошти, тому нарахування, погодження та виплата коштів відбулася 20.07.2018, що підтверджується розрахунковою відомістю № 24.

17.09.2018 до Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України надійшла постанова про закінчення виконавчого провадження відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Хмельницькій області від 07.09.2018, яка підтверджує факт виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017 у справі №822/1187/17. Вказав, що рішення суду відповідач виконав добровільно, 20.07.2018 були перераховані кошти позивачу, виконавче провадження закінчено.

Зазначив, що про те, що при звільненні з ОСОБА_1 було не вірно проведено розрахунок відповідач дізнався після винесення постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017 у справі № 822/1187/17. 14.06.2018 відповідач звернувся до директора Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку-головного бухгалтера Міністерства юстиції України з проханням виділити додаткове фінансування для виплати коштів ОСОБА_1 та після надходження коштів провів розрахунок, а тому вина Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України щодо розрахунку з позивачем відсутня. Враховуючи вищевикладене, відповідач просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України в судовому засіданні проти заявленого позову заперечив. 09.09.2019 направив до суду пояснення на адміністративний позов, в яких зазначив, що наказом від 03.02.2011 №11 о/с, змінений наказом від 29.04.2011 №37о/с, голова Державної пенітенціарної служби України звільнив полковника внутрішньої служби Злотенка Сергія Олександровича, начальника Хмельницького училища підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України за пунктом 64 б (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Хмельницький центр підвищення кваліфікації персоналу ДКВС України виплатив позивачу вихідну допомогу у розмірі 52404,00 грн. та компенсацію за 49 робочих днів невикористаної відпустки у розмірі 7434,98 грн. В межах виконавчого провадження 24.07.2018 відповідач на картковий рахунок позивача в Ощадбанку перерахував грошові кошти в сумі 156713,51 грн. (з вирахуванням податку з доходів фізичних осіб 35041,53 грн. та військового збору 2920,13 грн). Вважає, що до цих правовідносин не підлягає застосуванню ст.117 КЗпП України, оскільки розмір виплат позивачу був встановлений рішеннями судів.

Враховуючи вищевикладене, представник третьої особи просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство юстиції України в судовому засіданні проти заявленого позову заперечив. 15.10.2019 направив до суду пояснення по справі, в яких зазначив, що при звільненні позивача в 2011 році нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення здійснювалося на підставі Указу Президента України №926/96 від 04.10.1996, яким затверджені схеми посадових окладів, окладів за спеціальними званнями та визначені порядок та умови виплати надбавок та щомісячних доплат. У відповідності до п.8 постанови КМУ №1294 від 07.11.2007 Державним Департаментом України з питань виконання покарань було видано наказ №3о/с від 25.01.2008 та встановлено розмір щомісячної доплати різниці в грошовому забезпеченні ОСОБА_1 в сумі 430,40 грн., наказом №9о/с від 31.01.2008 розмір в сумі 540,66 грн., наказом №56о/с від 05.08.2008 в сумі 980,1 грн.

Вказав, що при проведенні остаточного розрахунку з позивачем відповідач не знав і не міг знати про те, що він здійснює невірне нарахування належним до виплат сум ОСОБА_1 , оскільки на момент його звільнення роботодавець діяв у межах і у спосіб передбачений законом, а саме при визначені належних до виплат сум, відповідач керувався наказами Державного Департаменту України з питань виконання покарань №3о/с від 25.01.2008, №9о/с від 31.01.2008, №56о/с від 05.08.2008. Зазначив, що у зв`язку з тим, що на момент проведення остаточного розрахунку з позивачем відсутній один з основних елементів юридичної відповідальності, передбачений ст.117 КЗпП - вина, тому вважає, що стягнення середнього заробітку за час прострочення неможливе, оскільки відсутня одна з підстав настання юридичної відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, представник третьої особи просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши обставини у справі та перевіривши їх доказами, встановив наступне.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 по справі №822/1187/17 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області, Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області щодо нарахування ОСОБА_1 доплати за право на пенсію у складі грошового забезпечення у 2006 та 2007 роках в розмірі, нижчому ніж передбачено частиною 3 статті 43 Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зобов`язано комісію з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області нарахувати та виплатити належну ОСОБА_1 частину грошового забезпечення за 2006 рік та 2007 рік. Зобов`язано Хмельницький центр підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належну йому частину грошового забезпечення за 2007 - 2011 роки, належну частину вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку та внести у зв`язку з цим зміни до грошового атестату № 1 від 28 лютого 2011 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Згідно вказаної постанови встановлені такі обставини справи:

ОСОБА_1 проходив внутрішню службу у 2006-2007 роках на посаді начальнику відділу з організації охорони, нагляду і безпеки управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Хмельницькій області, з 2007 року на посаді начальника Хмельницького училища підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України.

Наказом від 03.02.2011 року № 11 о/с, зміненим наказом від 29.04.2011 року № 37 о/с, голова Державної пенітенціарної служби України звільнив полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , начальника Хмельницького училища підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України за пунктом 64 б (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Хмельницький центр підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України виплатив позивачу вихідну допомогу у розмірі 52 404,00 грн та компенсацію за 49 робочих днів невикористаної відпустки у розмірі 7 434,98 грн.

З 01.02.2011 позивач отримує пенсію згідно з Законом № 2262-ХІІ.

Згідно грошового атестату № 1 від 28.02.2011 року виданого при звільненні позивача, відповідно до наказу УДДУПВП в Хмельницькій області № 14 о/с від 17.02.2007 року станом на 01.01.2007 року календарна вислуга останнього становила 21 рік 00 місяців 07 днів. Тому на день звільнення зі служби 31.01.2011 року календарна вислуга позивача для нарахування пенсії 25 років.

У 2006-2007 роках управління Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області нарахувало та виплатило позивачу грошове забезпечення у розмірі, меншому ніж передбачений частиною 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ, що призвело до порушення права останнього на належний рівень грошового забезпечення за 2007 - 2011 роки, вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не погоджуючись з розміром примусової виплати, отриманої згідно постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017 у справі №822/1187/17, в листопаді 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України про визнання протиправними дій, стягнення належної частини грошового забезпечення.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.01.2019 у справі №560/3737/18, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2019 адміністративний позов задоволено частково. Суд вирішив визнати протиправними дії Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України щодо не нарахування при виплаті присудженої судом у справі №822/1187/17 частини грошового забезпечення за 2007 - 2011 роки, частини вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку гарантованого доходу у вигляді компенсації втрат доходів у зв`язку із утриманням податку на доходи фізичних осіб, а також утримання з цього грошового забезпечення за минулий час військового збору. Стягнути з Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок компенсації втрат доходів у зв`язку із утриманням податку на доходи фізичних осіб при виплаті належної частини грошового забезпечення за 2007 - 2011 роки, частини вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, а також повернення утриманого з цього грошового забезпечення військового збору на загальну суму 34882 (тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн. 43 коп. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Згідно вказаного рішення встановлені такі обставини справи:

На підставі виконавчого листа, виданого 24.05.2018 Хмельницьким окружним адміністративним судом по справі №822/1187/17, відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області 06.06.2018 в частині виконання судового рішення щодо відповідача відкрито виконавче провадження ВП №56522888 по примусовому виконанню вказаного судового рішення.

Суд встановив, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017 справа №822/1187/17, відповідачем на картковий рахунок Ощадбанку перераховано кошти в сумі 156713,51 грн (з вирахуванням податку з доходів фізичних осіб 35041,53 грн та військового збору 2920,13 грн).

Вказані обставини, встановлені рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.01.2019 у справі №560/3737/18, яке набрало законної сили, та не потребують доказуванню судом згідно ч.4 ст.78 КАС України.

На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.01.2019 у справі №560/3737/18 17.05.2019 відповідач на картковий рахунок Ощадбанку перерахував кошти в сумі 34882,43 грн.

Позивач, вказав, що повний розрахунок по заборгованості на момент його звільнення в 2011 році відбувся 17.05.2019, а тому просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні з лютого 2011 року по 03 квітня 2019 року у розмірі 1076119,92 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно п.1.1. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 №222 (далі - Інструкція №222, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ця Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - кримінально-виконавча служба).

Відповідно до п.1.4 Інструкції №222 грошове забезпечення складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно п.17.1 Інструкції №222 у разі звільнення зі служби грошове забезпечення виплачується: особам рядового і начальницького складу - до дня отримання (включно) органом або установою наказу про звільнення зі служби, але не більше ніж за п`ять діб з дня отримання наказу про звільнення (з урахуванням пунктів 17.2 - 17.4 цієї Інструкції).

Відповідно до п.17.5 Інструкції №222 особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби, за невикористані ними дні щорічної відпустки за всі попередні роки та невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація виходячи з грошового забезпечення (окладів за останніми штатними посадами, займаними перед звільненням, окладів за спеціальними званнями, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру (надбавок, доплат) та премій (обчислених як середньомісячна сума за попередні повні дванадцять календарних місяців), крім одноразових додаткових видів грошового забезпечення), яке зазначені особи отримували на день звільнення.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров`я чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до абз. 4 п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Порядок № 393) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Оскільки питання щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не врегульовано Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як зазначалось вище, постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017 у справі №822/1187/17, яка залишена без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області, Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Хмельницькій області щодо нарахування ОСОБА_1 доплати за право на пенсію у складі грошового забезпечення у 2006 та 2007 роках в розмірі, нижчому ніж передбачено частиною 3 статті 43 Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зобов`язано комісію з ліквідації управління Державної пенітенціарної служби України у Хмельницькій області нарахувати та виплатити належну ОСОБА_1 частину грошового забезпечення за 2006 рік та 2007 рік. Зобов`язано Хмельницький центр підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належну йому частину грошового забезпечення за 2007 - 2011 роки, належну частину вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку та внести у зв`язку з цим зміни до грошового атестату № 1 від 28 лютого 2011 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

З наведених вище обставин вбачається, що спір з Хмельницьким центром підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України про розмір належних ОСОБА_1 сум при звільненні виник при зверненні позивача до суду (тобто, після звільнення з роботи), який був предметом розгляду в межах справи №822/1187/17.

В рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.01.2019 у справі №560/3737/18, суд встановив, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017 справа №822/1187/17, відповідачем на картковий рахунок Ощадбанку перераховано кошти в сумі 156713,51 грн (з вирахуванням податку з доходів фізичних осіб 35041,53 грн та військового збору 2920,13 грн). Суд дійшов висновку про необхідність визнання дій відповідача щодо не нарахування при виплаті присудженої судом у справі №822/1187/17 частини грошового забезпечення за 2007 - 2011 роки, частини вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку гарантованого доходу у вигляді компенсації втрат доходів у зв`язку із утриманням податку на доходи фізичних осіб, а також утримання з цього грошового забезпечення за минулий час військового збору протиправними, стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок компенсації втрат доходів у зв`язку із утриманням податку на доходи фізичних осіб при виплаті належної частини грошового забезпечення за 2007 - 2011 роки, частини вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку, а також повернення утриманого з цього грошового забезпечення військового збору на загальну суму 34882,43 грн.

Отже, спір між ОСОБА_1 та Хмельницьким центром підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, який був предметом розгляду в межах адміністративної справи №560/3737/18, виник в результаті неналежного виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017 у справі №822/1187/17.

На думку позивача, відповідач несе відповідальність за затримку розрахунку із ним при звільненні, передбачену статтями 116, 117 Кодексу законів про працю України, так як ця затримка сталася з вини цього відповідача.

Суд не погоджується з вищевказаним твердженням позивача та зазначає наступне.

З аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що необхідними складовими частинами настання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні є наявність належних звільненому працівникові сум при звільненні та вина роботодавця за невиплату (несвоєчасну виплату) працівникові цих сум. Тобто для застосування до роботодавця відповідальності, передбаченої статтями 116-117 КЗпП України, необхідним є встановлення обставин невиплати працівникові на час звільнення всіх належних сум.

Вина - психічне ставлення особи до своїх протиправних дій або до бездіяльності та їхніх наслідків у формі умислу чи необережності. Вина є одним з елементів суб`єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння.

Суд зазначає, що в мотивувальній частині постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.11.2017 у справі №822/1187/17 встановлено, що нарахування та виплата у 2006-2007 роках управлінням Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області позивачу грошового забезпечення у розмірі, меншому ніж передбачений 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ, що призвело до порушення права останнього на належний рівень грошового забезпечення за 2007 - 2011 роки, вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку.

Суд враховує, що неправильне обчислення відповідачем сум грошового забезпечення, належних позивачу при звільненні в 2011 році, відбулось не з вини Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України, а через помилки, які були допущені Управлінням Державної пенітенціарної служби України в Хмельницькій області при нарахуванні позивачу грошового забезпечення.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відсутній один з основних елементів юридичної відповідальності, який передбачений ст.117 КЗпП - вина роботодавця (Хмельницького центру підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України), а тому підстав для притягнення відповідача до відповідальності, встановленої статтею 117 КЗпП України немає.

Передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

При цьому, стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

Така позиція узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 08 квітня 2010 року передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень статей 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

За таких обставин суд вважає, що за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 КЗпП України є безпідставним.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 по справі №810/1543/17.

Відтак, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні з лютого 2011 року по 03.04.2019 у розмірі 1076119,92 грн. відсутні, а тому позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи зазначене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25 жовтня 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Хмельницький центр підвищення кваліфікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України (вул. Лісова, 1, с. Давидківці, Хмельницький район, Хмельницька область, 31341 , код ЄДРПОУ - 26215809) Треті особи:Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (вул. Брацлавська, 2А, м. Вінниця, Вінницька область, 21100 , код ЄДРПОУ - 408673060 Міністерство юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ - 00015622)

Головуючий суддя О.Л. Польовий