Рішення
від 16.10.2019 по справі 826/7978/18
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

16 жовтня 2019 року справа №826/7978/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спецвисотбуд" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Спецвисотбуд") доДержавної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач, ДФС України) про 1) визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо повернення коштів (суми податкового кредиту) на електронний рахунок ПДВ №37518000166643, належний позивачу в розмірі 183 114,00 грн.; 2) зобов`язання відповідача вчинити дії направлені на повернення коштів (суми податкового кредиту) у розмірі 183114,00 грн. на електронний рахунок ПДВ №37518000166643, належний позивачу В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає, що відмова ДФС України повернути незаконно списані з електронного рахунку ПДВ, що належить позивачеві, кошти в розмірі 183114,00 гривень, є незаконною та такою, що є протиправною та безпідставною; відмова прийнята з порушенням норм податкового законодавства і призводить до подвійного оподаткування, що наносить реальні матеріальні збитки позивачеві, а відтак підлягає скасуванню, а грошові кошти незаконно списані, в автоматичному режимі, з електронного рахунку ПДВ, підлягають поверненню з підстав, викладених в адміністративному позові.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №826/7978/18, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 липня 2018 року призначено адміністративну справу №826/7978/18 до судового розгляду.

Відповідач письмового заперечення проти адміністративного позову до суду не надав.

В судовому засіданні 20 вересня 2018 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача до суду не прибув. Після перерви в судовому засіданні представники позивача подали клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження; на підставі частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що позивач є суб`єктом господарювання, зареєстрований Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією 09 серпня 2012 року, номер запису: 1 065 102 0000 016158, перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києві з 10 серпня 2012 року, номер взяття на облік: 125822.

17 лютого 2018 року, після подання податкової декларації з ПДВ за січень 2018 року, з електронного рахунку ПДВ списано грошові кошти у розмірі 183 114,00 гривень.

19 березня 2018 року позивачем подано до ГУ ДФС у місті Києві та до ДФС України скаргу від 16 березня 2018 року №16/03 про визнання протиправними дій по списанню вищезазначених грошових коштів та зобов`язання повернути кошти належні позивачеві на відповідний електронний рахунок ПДВ.

Листом від 13 квітня 2018 року №1301516/99-99-12-03-01-15 ДФС України повідомила позивача про те, що оскільки податкова накладна №1 від 04 липня 2017 року зареєстрована згідно вимог Закону України від 07 грудня 2017 року №2245-VII підстав для не врахування її даних для визначення реєстраційної суми не передбачено Податковим кодексом України.

Вважаючи незаконною відмову ДФС України та не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Матеріали справи підтверджують, що 21 серпня 2014 року між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" укладено договір №121/ТЕЦЬ-02-14 про закупівлю робіт (далі по тексту - Договір).

Згідно пункту 1.1 Договору позивач зобов`язався у 2014-2015 роках за завданнями ПАТ "Київенерго" виконати на свій ризик та своїми силами роботи, визначені в п. 1.2 Договору, а ПАТ "Київенерго" - прийняти та оплатити виконані роботи.

Найменування та обсяги робіт відповідно до пункту 1.2. Договору: "Будівельно-монтажні роботи з реконструкції баштової градирні №2" на ТЕЦ-6 СВП "Київські ТЕЦ" ПАТ "Київенерго" згідно з Технічним завданням.

23 жовтня 2015 року Додатковою угодою №2 до Договору сторони погодили, що строк виконання робіт: початок - 2014 рік, закінчення - 31 грудня 2017 року. Договір діє до 31 грудня 2017 року.

04 липня 2017 року на виконання умов Договору позивачем та ПАТ "Київенерго" підписано акт №48 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2017 року на загальну суму виконаних робіт 1 098 684,00 гривень.

04 липня 2017 року позивачем за результатами надання послуг згідно акту №48 складено податкову накладну №1 на загальну суму податку на додану вартість 183 114,00 гривень.

24 липня 2017 року позивачем направлено вищезазначену податкову накладну №1 від 04 липня 2017 року на реєстрацію.

25 липня 2017 року позивачем отримано квитанцію №1 про зупинення реєстрації податкової накладної №1 від 04 липня 2017 року відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України у зв`язку з тим, що: ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризику, визначеного пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення ПН/РК в ЄРПН, затверджених Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків" від 13 червня 2017 року №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягу постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД.

Квитанцією №1 від 25 липня 2017 року позивачеві запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, вичерпний перелік яких встановлено наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

25 липня 2017 року позивачем направлено до податкового органу повідомлення №1 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим ПН/РК з відповідними поясненнями та документами, що підтверджують здійснення фінансово-господарської операції.

03 серпня 2017 року комісією відповідача, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення №37345/38327333 про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 04 липня 2017 року в ЄРПН у зв`язку з наданням платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

11 серпня 2017 року позивачем в порядку пункту 56.23 статті 56 Податкового кодексу України розпочато процедуру адміністративного оскарження та подано до ДФС України скаргу на рішення від 03 серпня 2017 року №37345/38327333.

Рішення за результатами розгляду скарги позивачем не отримано.

05 вересня 2017 року позивач звернувся до Голови ДФС України листом №23, в якому просив надати відповідь комісії за результатами розгляду скарги від 11 серпня 2017 року.

Відповіді на лист від 05 вересня 2017 року позивач не отримав.

24 листопада 2017 року позивач направив відповідачеві вимогу №31, в якій повторно просив видати рішення комісії на скаргу від 11 серпня 2017 року.

Листом від 26 грудня 2017 року №31517/6/99-99-11-04-25 відповідач повідомив позивача, що комісією ДФС з розгляду скарг прийнято рішення від 21 серпня 2017 року №2814/38327333 про залишення скарги товариства без задоволення, рішення комісії ДФС про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 04 липня 2017 року без змін, яке надіслано позивачеві засобами поштового зв`язку. Рішення від 21 серпня 2017 року №2814/38327333 позивачеві не надано.

В адміністративному позові позивач стверджує, що 28 січня 2018 року засобами електронного зв`язку на адресу позивача відповідачем направлено квитанцію№2 про доставку податкової накладної №1 від 04 липня 2017 року до районного рівня 27 січня 2018 року, але не прийняття даного документу, у зв`язку з тим, що сума ПДВ в документі не може перевищувати суму ліміту на рахунку ПДВ позивача.

Проте, в подальшому в автоматичному режимі з електронного рахунку ПДВ позивача списані грошові кошти у сумі 183 114,00 гривень.

Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу, що квитанція №2 від 27 січня 2018 року до суду не надано та в матеріалах справи відсутня, проте, відповідачем не спростовано вищезазначений факт та заперечення на нього до суду не подано.

Листом від 30 січня 2018 року №30/01/18 позивач звернувся до в.о. Голови ДФС України з проханням розібратися у ситуації, яка виникла, та прийняти рішення про відміну операції по реєстрації податкової накладної №1 від 04 липня 2017 року на суму ПДВ 183 114,00 гривень.

31 січня 2018 року позивачем складено та подано на реєстрацію в ЄРПН розрахунок коригування кількісних і вартісних показників №1 до податкової накладної №1 від 04 липня 2017 року, у відповідності до якого показники податкової накладної сторнуються.

14 лютого 2018 року відповідачем прийнято розрахунок коригування №1 до реєстрації, що підтверджується квитанцією №1 від 21 лютого 2018 року.

Як стверджує позивач, 15 лютого 2018 року на електронний рахунок ПДВ позивача в автоматичному режимі повернено грошові кошти у розмірі 183 114,00 гривень, що були попередньо списані.

Проте, після подання 17 лютого 2018 року декларації з податку на додану вартість за січень 2018 року з розшифровками податкових зобов`язань та відповідними додатками, яка прийнята податковим органом, з електронного рахунку ПДВ повторно списано грошові кошти у розмірі 183 114,00 гривень.

Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу, що до суду не надано та в матеріалах справи відсутні докази списання 17 лютого 2018 року з електронного рахунку ПДВ позивача грошових коштів у розмірі 183 114,00 гривень, проте, відповідачем цей факт не заперечується та підтверджено у листі від 13 квітня 2018 року №1301516/99-99-12-03-01-15.

19 березня 2018 року позивачем подано до ГУ ДФС у місті Києві та до ДФС України скаргу від 16 березня 2018 року №16/03 про визнання протиправними дій по списанню вищезазначених грошових коштів та зобов`язання повернути кошти належні позивачеві на відповідний електронний рахунок ПДВ.

Листом від 13 квітня 2018 року №1301516/99-99-12-03-01-15 ДФС України повідомила позивача про те, що оскільки податкова накладна №1 від 04 липня 2017 року зареєстрована згідно вимог Закону України від 07 грудня 2017 року №2245-VII підстав для не врахування її даних для визначення реєстраційної суми не передбачено Податковим кодексом України.

Як вказує відповідач у листі від 13 квітня 2018 року №1301516/99-99-12-03-01-15 податкова накладна №1 від 04 липня 2017 року зареєстрована в ЄРПН згідно вимог Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" від 07 грудня 2017 року №2245-VII (далі по тексту - Закон України №2245-VII), на підставі чого податкова накладна №1 від 04 липня 2017 року прийняла участь в обрахунку реєстраційної суми та відбулося відповідне списання грошових коштів з електронного рахунку ПДВ позивача.

Таким чином, судом встановлено, що списання грошових коштів з електронного рахунку ПДВ позивача у сумі 183 114,00 гривень відбулося на підставі реєстрації податкової накладної №1 від 04 липня 2017 року згідно Закону України №2245-VII, проти якої заперечує позивач в адміністративному позові, посилаючись на незастосування до податкової накладної №1 від 04 липня 2017 року вимог Закону України №2245-VII.

Відповідно до підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

У свою чергу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

За визначенням пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі по тексту - Порядок №1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Аналогічні норми містяться у пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно яким реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Законом України №2245-VII розділ ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 57 1 такого змісту: "57 1 . Податкові накладні / розрахунки коригування, реєстрацію яких у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинено відповідно до пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу, реєструються з урахуванням вимог пунктів 2001.3 та 200 1 .9 статті 200 1 та пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу не пізніше 2 січня 2018 року, крім: податкових накладних / розрахунків коригування, щодо яких станом на 1 грудня 2017 року не подані пояснення і копії документів відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу; податкових накладних / розрахунків коригування, щодо яких прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, по яких станом на 1 грудня 2017 року не розпочинали процедуру оскарження в адміністративному або судовому порядку."

Правові основи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ регулюються статтею 200 1 Податкового кодексу України та регламентуються Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569.

Відповідно до пункту 200 1 .1. статті 200 1 Податкового кодексу України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200 1 .3 статті 200 1 цього Кодексу.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 200 1 .3 статті 200 1 Податкового кодексу України обчислюється сума, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН на суму податку (?Накл).

Складовою формули обчислення реєстраційної суми в системі електронного адміністрування ПДВ є перевищення податкових зобов`язань (?Перевищ).

Згідно пункту 200 1 .3. статті 200 1 Податкового кодексу України ?Перевищ - загальна сума перевищення податкових зобов`язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Показники формули, визначеної цим пунктом, обраховуються з 1 липня 2015 року. Під час обрахунку показників УНаклОтр та УНаклВид також використовуються розрахунки коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року, що підлягали наданню покупцям - платникам податку. Для обрахунку показників УНаклОтр, УНаклВид та УМитн використовуються документи (податкові накладні, розрахунки коригування, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 1 липня 2015 року.

З аналізу статті 200 1 Податкового кодексу України та Порядку №569 суд приходить до висновку, що податкові накладні/розрахунки коригування складені з 01 липня 2015 року та зареєстровані в ЄРПН приймають участь в обрахунку реєстраційної суми, зокрема показників ?НаклВид, ?НаклОтр, ?Перевищ.

Згідно пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку-постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок.

Відповідно до пункту 50.1. статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Також, слід зазначити, що розрахунок коригування до податкової накладної надсилається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних зі зміною суми компенсаційної вартості товарів/послуг.

При цьому, Податковим кодексом України не передбачено можливості вилучення з ЄРПН зареєстрованих податкових накладних (у тому числі тих, що були складені помилково) або їх неврахування при обчисленні реєстраційної суми.

Отже, у разі складання податкової накладної без факту здійснення господарської операції та її реєстрації в ЄРПН платник податку відповідно до пункту 192.1. статті 192 Податкового кодексу України з метою виправлення помилок, допущених при складанні такої податкової накладної, може скласти розрахунок коригування до неї. Такий розрахунок коригування підлягає реєстрації в ЄРПН отримувачем товарів/послуг, на якого була складена така податкова накладна.

При цьому, суми ПДВ, зазначені у такій податковій накладній, складеній без факту здійснення господарської операції, та розрахунку коригування до неї, при їх реєстрації в ЄРПН відобразяться у значенні реєстраційної суми.

Показники, які відображаються у витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість, є складовими формули, що перераховані у Податковому кодексі України та Порядку №569.

Такі показними змінюються по мірі надходження до системи електронного адміністрування податку на додану вартість інформації про зареєстровані податкові накладні, розрахунки коригування до них, митні декларації та аркуші коригування до них, зараховані на електронні рахунки кошти, подану податкову звітність.

Відповідно до пункту 200 1 .5 статті 200 1 Податкового кодексу України з розрахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та податкового боргу з податку.

Відповідно до пункту 200 1 .6 статті 200 1 Податкового кодексу України за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій операції результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу.

Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на поточний рахунок та реквізити поточного рахунку платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).

На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів після граничного терміну, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов`язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на поточний рахунок платника податку.

Матеріали справи підтверджують, що позивачем до квитанції №1 від 25 липня 2017 року подано повідомлення №1 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по повідомлених ПН/РК з відповідними поясненнями та документами, що підтверджують здійснення фінансово-господарської операції, а після отримання рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 03 серпня 2017 року №37345/38327333 вчасно розпочато процедуру адміністративного оскарження та подано 11 серпня 2017 року скаргу на рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Таким чином, з урахуванням зазначених вище вимог Закону України №2245-VII податкова накладна №1 від 04 липня 2017 року підлягала реєстрації в ЄРПН і, відповідно, мала приймати участь в обрахунку реєстраційної суми, зокрема показників ?НаклВид, ?НаклОтр, ?Перевищ.

З листа Головного управління ДФС у місті Києві від 12 квітня 2018 року №15504/10/26-15-12-01-18 слідує, що за даними податкової звітності з ПДВ, поданої позивачем до контролюючого органу, сума податкових зобов`язань з ПДВ за звітний (податковий) період січень 2018 року дорівнює 70 214 грн., при цьому розрахунок коригування від 31.01.2018 на суму ПДВ - (-) 183 114,00 грн., дата реєстрації в ЄРПН - 15.02.2018, не включено до складу податкових зобов`язань з ПДВ за звітний (податковий) період січень 2018 року.

Відповідно інформаційних ресурсів ДФС України, сума за виданими податковими накладними, дата виписки яких січень 2018 року, становить (-)112 900 грн., яка на 183 114,00 грн. менша, ніж задекларована сума податкових зобов`язань платником податків у податковій звітності з ПДВ.

Тобто, податкові зобов`язання позивача згідно податкової звітності з ПДВ за січень 2018 перевищують розмір податку, що міститься в податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, на суму 183 114,00 грн., як наслідок, реєстраційна сума позивача була зменшена на суму перевищення податкових зобов`язань на загальну суму 183 114,00 грн.

Доказів зворотного позивачем до суду не надано та в матеріалах справи відсутні, позивачем жодними доказами не спростовано вищезазначену інформацію.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги вимоги статей 192, 200 1 , 201 Податкового кодексу України Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що відповідачем правомірно зареєстровано в ЄРПН податкову накладну №1 від 04 липня 2017 року на підставі Закону України №2245-VII та здійснено відповідне автоматичне списання грошових коштів з електронного рахунку ПДВ позивача на визначену у податковій накладній №1 від 04 липня 2017 року суму податку на додану вартість.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, судом не виявлено дій чи рішень відповідача, які б суперечили вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Спецвисотбуд" задоволенню не підлягає.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецвисотбуд" відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецвисотбуд" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, б. 9,корпус 61; ідентифікаційний код 38327333);

Державна фіскальна служба України (04655, м. Київ, Львівська площа, буд. 8; ідентифікаційний код 39292197) .

Суддя В.А. Кузьменко

СудОкружний адміністративний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення16.10.2019
Оприлюднено28.10.2019
Номер документу85202885
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/7978/18

Рішення від 16.10.2019

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кузьменко В.А.

Ухвала від 11.07.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кузьменко В.А.

Ухвала від 29.05.2018

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кузьменко В.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні