Постанова

від 15.10.2019 по справі 540/1448/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 540/1448/19

Категорія:114000000 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Час і місце ухвалення:12:04, м. Херсон

Дата складання повного тексту:12.08.2019 р.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук`янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

при секретарі - Рощіній К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області Хомлюченко Ольги Вікторівни, третя особа товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонгазсервіс", про зобов`язання внести зміни у запис на право власності на нежитлове приміщення,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до державного реєстратора Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області (далі державний реєстратор) Хомлюченко О.В., третя особа товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Херсонгазсервіс", про зобов`язання внести зміни у запис на право власності позивача на нежитлове приміщення - центральної майстерні літ."В" загальною площею 825,6 кв. м, розташованої на АДРЕСА_1 м. Херсоні (номер запису про право власності 31084614), а саме: змінити спільну часткову власність із розміром частки 35/100 на приватну власність із розміром частки 1.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що за договором купівлі продажу від 27 жовтня 2010 року придбала у ВАТ "Херсонгазсервіс" нерухоме майно - центральну майстерню літ."В", загальною площею 825,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , яке зареєструвала у державному реєстрі речових прав. В подальшому ТОВ "Херсонгазсервіс" звернулося до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 22 січня 2016 року в задоволені позову відмовлено, однак дане рішення 26 жовтня 2016 року було апеляційною інстанцією скасовано, позов задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу від 27 жовтня 2010 року. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року рішення Апеляційного суду Херсонської області від 26 жовтня 2016 року залишено без змін. На підставі вказаних рішень за зверненням ВАТ "Херсонгазсервіс" скасовано запис у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності позивача на нежитлове приміщення - центральну майстерню літ."В", загальною площею 825,6 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . В той же час, постановою Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року, рішення Апеляційного суду Херсонської області від 26 жовтня 2016 року та залишено в силі рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 22 січня 2016 року. Таким чином, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року є підставою для повернення сторін договору до стану, який існував на момент державної реєстрації договору купівлі-продажу від 27 жовтня 2010 року. На підставі постанови Великої Палати Верховного Суду та договору купівлі-продажу позивач 08 квітня 2019 року звернулася до відповідача із заявою про реєстрацію права приватної власності на вказане нерухоме майно із цілою часткою. Між тим, 09 квітня 2019 року державний реєстратор прийняла рішення про реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення у вигляді спільної часткової власності із розміром часток 35/100. Виявивши розбіжності у записах про право власності, неодноразово зверталася до державного реєстратора щодо зміни запису з спільної часткової із розміром частки 35/100 на приватну власність із розміром частки 1, але отримала усні відмови. Вважає такі дії протиправними, у зв`язку з чим звернулася з позовом до суду.

02 серпня 2019 року від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно з якою позивач просила зобов`язати відповідача:

- скасувати запис про право власності ОСОБА_1 на 35/100 частин нежитлового приміщення центральної майстерні літ."В" загальною площею 825,6 кв. м, розташованої на АДРЕСА_1 м . Херсоні (номер запису про право власності 31084614);

- внести в Єдиний державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення - центральної майстерні літ."В" загальною площею 825,6 кв. м, розташованої на АДРЕСА_2 (номер запису про право власності 31084614).

09 серпня 2019 року від представника ТОВ "Херсонгазсервіс" надійшло клопотання про закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Клопотання мотивоване тим, що спірні правовідносини пов`язані із захистом прав на об`єкт нерухомого майна, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному судочинстві, так як в даному випадку є спір про право цивільне, а саме про право власності, зокрема його форму, на нерухоме майно.

У судовому засіданні представник третьої особи підтримав заявлене клопотання.

Представник позивача заперечував проти задоволення клопотання про закриття провадження у справі. Вказав на те, що спір про право вже вирішено в порядку цивільного судочинства, а оскільки предметом позовних вимог ОСОБА_1 є внесення змін до запису щодо частки належного їй нерухомого майна, то цей спір повинен вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі задоволено.

Закрито провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , і.н. НОМЕР_1 ) до державного реєстратора Ювілейної сільської ради Олешківського району Херсонської області Хомлюченко О.В. (Херсонська область, Олешківський район, сел. Ювілейне, вул. Соборна, 17), третя особа: ТОВ "Херсонгазсервіс" (73003, м. Херсон, вул. Нестерова, 2-В, код ЄДРПОУ 03335712) про зобов`язання внести зміни у запис на право власності на нежитлове приміщення.

Роз`яснено позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснено позивачу, що повторне звернення з такою самою позовною заявою не допускається.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального права, а також що у зв`язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги:

- Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, дійшов до помилкового висновку, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з необхідністю захисту майнових прав позивача, тобто цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства. Суть спору між ОСОБА_1 та державним реєстратором полягає в захисті її від порушень, допущених суб`єктом владних повноважень у процесі здійснення своїх владних повноважень та виправлення технічної помилки, допущеної при здійснення таких повноважень, а отже вимоги заявлені цьому спорі не можуть вважатись похідними від вже вирішеного у порядку цивільного судочинства спору. Позовні вимоги заявлені до відповідача у зв`язку із не застосуванням останнім положень ч.1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до яких записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. Помилковими є висновки суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги у даному спорі направлені на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача у частині що стосується внесеної до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності в частині форми власності, враховуючи те, що цей спір направлений виключно на виправлення допущеної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно помилки та стосується виключно технічної роботи державного реєстратора та зроблені ним порушення, які торкаються неправильного відображення у Реєстрі запису про право власності майна, яке належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу та остаточного рішення суду. Відтак, позивачем вірно розмежовано юрисдикцію щодо розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.

- Ухвала Херсонського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року істотно обмежує право позивача на судовий захист, про що зазначено вище.

- У зв`язку із грубим порушенням статей ст.ст. 1, 4, 19, 238 КАС України, неправильним застосуванням норм ч.1 ст. 19 ЦПК України і безпідставним закриттям провадження у справі, ухвала Херсонського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Відзивів на апеляційну скаргу не подано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 27 жовтня 2010 року між ВАТ "Херсонгазсервіс" та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого позивач придбала нерухоме майно - центральну майстерню літ."В", загальною площею 825,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Придбане майно позивач зареєструвала в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно 01 листопада 2010 року.

В подальшому, договір купівлі-продажу від 27 жовтня 2010 року оскаржувався ТОВ "Херсонгазсервіс" в судовому порядку.

Так, рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 22 січня 2016 року відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Херсонгазсервіс".

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 26 жовтня 2016 року скасовано рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 22 січня 2016 року та ухвалено нове, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, а саме: центральної майстерні літ."В", загальною площею 825,6 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_2 , укладений 27 жовтня 2010 року між ВАТ "Херсонгазсервіс" і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Довгань О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 3952.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року рішення Апеляційного суду Херсонської області від 26 жовтня 2016 року залишено без змін.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року скасовано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 вересня 2017 року та рішення Апеляційного суду Херсонської області від 26 жовтня 2016 року, а рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 22 січня 2016 року залишено в силі.

08 квітня 2019 року позивач звернулася до державного реєстратора Хомлюченко О.В. із заявою щодо реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно права приватної власності на центральну майстерню літ."В", загальною площею 825,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 із цілою часткою, однак відповідачем здійснено реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно у вигляді спільної часткової власності із розміром частки 35/100.

Вважаючи вказані записи недостовірними, позивач звернулася до суду з позовом щодо зобов`язання державного реєстратора Хомлюченко О.В. скасувати їх та внести інший запис про право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення - центральну майстерню літ."В", загальною площею 825,6 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_2 , із приватною формою власності та розміром частки 1.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 оскаржує рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності на нерухоме майно, які є похідними від спору стосовно такого майна, який розглянуто в порядку цивільного судочинства. При цьому, зазначав, що у позовній заяві ОСОБА_1 наголошувала на тому, що вона, звертаючись до державного реєстратора із заявою, мала намір відновити правове становище об`єкту нерухомого майна, яке існувало на момент державної реєстрації договору купівлі-продажу від 27 жовтня 2010 року, та яке змінилося внаслідок прийняття апеляційною інстанцією рішення про визнання договору купівлі-продажу від 27 жовтня 2010 року недійсним.

Судова колегія не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у справі, яка розглядається, оскаржуються дії, вчиненню яких передує невирішений спір про цивільне право, а тому цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що, в даному випадку, спір про право відсутній, оскільки даний спір виник між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень про оскарження дій останнього з підстав недотримання процедури їх здійснення і має публічно-правовий характер та підпадає під дію ст. 19 КАС України.

Згідно із ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Таким чином, аналіз ЦПК України та КАС України дає підстави для висновку, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосувати виключно формальний критерій - встановлення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.

Спірні правовідносини, за захистом яких звернулась ОСОБА_1 , пов`язані із неналежним виконанням суб`єктом владних повноважень (у даному випадку державним реєстратором) покладених на останнього функцій щодо проведення державної реєстрації (технічного запису) у відповідному Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також, між ОСОБА_1 та ТОВ "Херсонгазсервіс" відсутній будь-який приватно-правовий спір щодо указаного нерухомого майна, який підлягає розгляду у місцевому загальному суді, у тому числі з будь-якими похідними вимогами від такого спору (спір про право цивільне), а вимоги заявлені у вказаній справі не є похідними від жодного цивільного спору, що виключає застосування до вказаних позовних вимог положень ч.1 ст. 19 ЦПК України.

За висновками суду першої інстанції у правовідносинах, які є предметом спору, наявний спір який виник з цивільних правовідносин, що виключає можливість розгляду такого спору в порядку адміністративного судочинства.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки, у рамках даної справи ОСОБА_1 , в якості підстави звернення до адміністративного суду, не вказує жодну обставину, яка могла б свідчити про те, що спір, який є предметом розгляду у справі, є спором про право.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , обґрунтовано недотриманням державним реєстратором прав на нерухоме майно вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Суть спору між ОСОБА_1 та державним реєстратором полягає в захисті її від порушень, допущених суб`єктом владних повноважень у процесі здійснення своїх владних повноважень та виправлення технічної помилки, допущеної при здійснення таких повноважень, а отже вимоги заявлені цьому спорі не можуть вважатись похідними від вже вирішеного у порядку цивільного судочинства спору.

Згідно пояснень державного реєстратора Хомлюченко О. В. (а.с. 93) - вона проводила державну реєстрацію прав на нерухоме майно, однак помилково зареєструвала право власності у вигляді спільної часткової власності, вносити зміни у запис самостійно не має технічної можливості та законних підстав.

Отже, вбачається, що позовні вимоги заявлені до відповідача у зв`язку із не застосуванням останнім положень ч.1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до яких записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом "в" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.

Такі помилки підлягають виправленню на підставі заяви про виправлення помилки у записі розділу Реєстру прав, відповідно до якої реєстратор редагує запис або скасовує помилково зроблений запис розділу Реєстру прав та вилучає у заявника витяг, що містить помилку.

Тому, помилковими є висновки суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги у даному спорі направлені на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача у частині, що стосується внесеної до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності в частині форми власності, враховуючи те, що цей спір направлений виключно на виправлення допущеної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно помилки та стосується виключно технічної роботи державного реєстратора та зроблені ним порушення, які торкаються неправильного відображення у Реєстрі запису про право власності майна, яке належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу та остаточного рішення суду.

Відтак, позивачем вірно розмежовано юрисдикцію спору щодо розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.

Так, вимоги щодо реєстрації майна, інших реєстраційних дій можуть розглядатися судами в порядку цивільного чи господарського судочинства (залежно від суб`єктного складу), якщо такі вимоги є похідними (задоволення яких залежить від задоволення іншої - основної позовної вимоги) від спору щодо такого майна або майнових прав у зв`язку з оскарженням заінтересованою особою не самої реєстраційної дії (рішення), а підстави її проведення.

Якщо ж позивач обґрунтовує незаконність відповідної реєстраційної дії саме порушенням з боку державного реєстратора під час її здійснення, то така вимога не є похідною від будь-якої іншої вимоги, а є основною вимогою і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Питання правомірності чи неправомірності встановлення права власності на частку майстерні судом не порушено.

Як зі змісту позовної заяви, так і з інших матеріалів справи вбачається, що даний спір виник між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень про оскарження дій останнього з підстав не дотримання вимог закону при її вчиненні і має публічно-правовий характер та за характером підпадає під дію ст. 19 КАС України. Предметом спору є виключно правовідносини, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та іншими прийнятими на їх підставі нормативно-правовими актами, якими передбачені умови, підстави та порядок (процедура) дій органу державного архітектурно-будівельного контролю та державного реєстратора при здійсненні державної реєстрації прав та їх обтяжень, а відтак посилання суду першої інстанції на правові позиції викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №821/1768/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 362/1038/17 є помилковим. .

Враховуючи зазначене, судова колегія доходить висновку, що, у даній справі, спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень.

З урахуванням викладеного, виходячи з суб`єктного складу та предмету спірних правовідносин, судова колегія, вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі .

Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу в порушення п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, у зв`язку з чим, відповідно до ч.4 ст. 320 КАС України, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа №540/1448/19 направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 308, 310, ч.3 ст. 312, ч.4 ст. 320, ст.ст. 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2019 року скасувати.

Справу №540/1448/19 направити до Херсонського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення

Повне судове рішення складено 25 жовтня 2019 року.

Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Суддя: Ступакова І.Г. Лук`янчук О.В.